Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-191/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2013.
Дата набрання законної сили: 27.05.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 1-191/12  провадження № 11/795/215/2013 Головуючий у І інстанції Гетьман В.В. Категорія - ст. 121 ч.2КК Доповідач Рудомьотова С. Г. 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		 27 травня 2013 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
		 
		Головуючого-суддіРудомьотової С. Г. Суддів -  Сердюка О.Г., Воронцової С.В.
		З участю прокурора - Удод О.В. 
		Захисника - ОСОБА_2
		Засудженого - ОСОБА_3 
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями  прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_3 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області  від 20 грудня  2012 року, яким: 
		 
		ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Овлаші Роменського району Сумської області, громадянин України, з вищою освітою, одружений, на утриманні одна малолітня дитина, до затримання працював  монтером колії Роменської дистанції колії статутного територіально-галузевого об'єднання „Південна залізниця", проживав за адресою: АДРЕСА_1,  не судимий, - 
		 
		-  засуджений за ст. 121 ч.1  КК України  на 6 /шість/ років позбавлення волі; 
		- за ст. 121 ч.2 КК України на 9 /дев'ять/  років 6 /шість/ місяців позбавлення волі; 
		-  за ст. 296 ч.4 КК України на 3 /три/ роки 6 /шість/ місяців позбавлення волі.
		На підставі ст. 70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді 10 /десяти/ років позбавлення волі.
		Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 :
		- на користь потерпілого ОСОБА_4 550 грн. 86 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 20000 грн. на  відшкодування моральної шкоди;
		-  на користь потерпілого ОСОБА_5 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди;
		- на користь потерпілої ОСОБА_6 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди;
		- на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області 958 грн. 80 коп.  за проведення криміналістичної експертизи,
		     
		                                 В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Вироком суду ОСОБА_3 визнаний  винним і засуджений за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням предмета,  заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а також за умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_7, від яких останній помер у лікарні.
		Злочини вчинені при слідуючих обставинах: 
		24 січня 2005 року близько 19 год. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на автомобілі „Рено-19", д.н.з. НОМЕР_2, приїхали до магазину-бару „Козак" по вул. Леніна в с. Бочечки Конотопського району.  Перебуваючи біля магазину-бару „Козак" під час конфлікту між ним та мешканцями цього села ОСОБА_7 і ОСОБА_4, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії  особливою зухвалістю, тричі ударив потерпілого ОСОБА_4 в живіт невстановленим в ході досудового слідства колюче-ріжучим знаряддям по типу ножа, а також цим же  предметом два рази ударив потерпілого ОСОБА_7 Коли на шум з магазину-бару вийшла продавець ОСОБА_12 та почала кричати, щоб ОСОБА_3 припинив свої злочинні дії, останній підбіг до потерпілого ОСОБА_7 та завдавши ударів кулаками в обличчя і по тілу, збив його з ніг, а також завдав потерпілому ОСОБА_4 ударів ножем та кулаками в різні частини тіла. Потім ОСОБА_3 сів у вищевказаний автомобіль „Рено-19" і разом з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з місця злочину зник.
		Внаслідок дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, а потерпілому ОСОБА_7 - тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер в лікарні.
		В апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого, ставить питання про скасування вироку суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання  тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості, з постановленням нового вироку, яким визнати ОСОБА_3 винним та призначити покарання за ст. 121 ч.1 КК України  6 років позбавлення волі, за ст. 121 ч.2 КК України - 10 років позбавлення волі, за ст. 296 ч.4 КК України - 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.1, 2 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити покарання у виді 13 років позбавлення волі. Посилається на те, що суд не в повній мірі врахував положення ст. 65 КК України. Вважає, що пом'якшуючі покарання обставини, на які суд послався у вироку, жодним чином не знижують суспільної небезпечності  вчинених  злочинів.
		В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ставить питання про скасування вироку суду із закриттям кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочину на підставі п.2 ст. 6 КПК України та із звільненням його з-під варти. Посилається на незаконність та необґрунтованість вироку,  грубе порушення права на захист засудженого; не доведеність його вини та не встановлення фактичних обставин справи; упередженість та суперечливість в оцінці доказів, поспішність та однобічність розгляду справи, що  не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Посилається на те, що  обвинувальний вирок, як і обвинувачення, ґрунтуються тільки на припущеннях, на протоколах слідчих дій, які відсутні в кримінальній справі та не досліджувалися судом першої інстанції, на сфальсифікованих протоколах пред'явлення осіб та фотознімків для впізнання, які неодноразово судами першої та апеляційної інстанції визнавалися неналежними доказами, а також на протоколах слідчих дій, проведених не уповноваженими особами та поза межами строку досудового слідства, з істотними порушеннями норм кримінально-процесуального законодавства. Вважає, що місцевий суд умисно не допитав, а також не задовольнив клопотання ОСОБА_3 та захисту щодо допиту в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, не усунув суперечності в їх показаннях, і в той же час обґрунтував вирок саме цими показаннями, чим не виконав вимоги, викладені в ухвалах апеляційного суду Чернігівської області від 10.03.2011 року та від 15.03.2012 року. Також посилається на те, що місцевий суд не дослідив жодного із речових доказів, крім умисно пошкодженого мобільного телефону ОСОБА_3, тому що всі інші речові докази були або викрадені, або зникли. Вважає, що вина ОСОБА_3 в інкримінованих йому злочинах не доведена, він не вчиняв даних злочинів. Факт перебування останнього в момент вчинення злочинів в м. Ромни, а не в с. Бочечки Конотопського району, ні під час досудового слідства, ні при розгляді справи в суді, належними та допустимими  доказами не спростований.  ОСОБА_3 незаконно утримується під вартою близько восьми років, що є грубим порушенням положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції  України, вимог КПК України щодо розумних строків досудового слідства та строків тримання під вартою. Місцевий суд неправомірно, без проведення перевірки по заяві свідка ОСОБА_8 щодо застосування до нього фізичного насильства з боку працівників ВКР Конотопського МРВ, послався на його показання. Матеріали перевірки прокуратури Конотопського району по факту застосування незаконних дій працівників  ВКР Конотопського МРВ до свідка ОСОБА_8 носять формальний характер та не можуть бути доказом, бо суперечать нормам КПК України. Крім того, дана кримінальна справа була порушена слідчою СВ Конотопського МРВ ОСОБА_22 24 січня 2005 року, однак дана постанова у справі відсутня, як і відсутня постанова слідчого ОСОБА_23 про прийняття справи до свого провадження, який пояснив, що кримінальну справу він порушив 25.01.2005 року. Тому, всі слідчі дії, які були вчинені ОСОБА_23 по даній кримінальній справі, вчинені не уповноваженою особою і не можуть бути допустимими доказами. В протоколах  пред'явлення осіб та фотознімків для впізнання, в порушення вимог ст. 176 КПК України, докладно не були вказані особливі прикмети, за якими свідки ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_14  та потерпілий ОСОБА_4 впізнали особу. Під час досудового  та судового слідства не встановлено, звідки були отримані  фотокартки ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які використовувались  при проведенні слідчих дій в січні та лютому 2005 року. Впізнання з потерпілим ОСОБА_4 проводилося  в Конотопській ЦРЛ, коли він знаходився в критичному стані, без участі понятих, що підтверджено показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_24, ОСОБА_25, що дає підстави вважати, що протокол пред'явлення осіб для впізнання від 26.01.2005 року з потерпілим ОСОБА_4, де зазначено, що він впізнав ОСОБА_8, є сфальсифікованим. Відомості, що зазначені  у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 від 16 лютого 2005 року та в постанові  про порушення клопотання про продовження строку досудового слідства від 12 травня 2005 року слідчого ОСОБА_23 суперечать даним, зазначеним в протоколах пред'явлення фотознімків для впізнання ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_14, які були дописані ОСОБА_23 після чи під час другого додаткового досудового розслідування. Суд не взяв до уваги показання свідків з боку засудженого з міст Лебедина, Ромнів, Гадяча, с. Тулиголове Кролевецького району, та самого засудженого щодо незаконності притягнення його  до кримінальної відповідальності, що 24 січня 2005 року він перебував у відрядженні, а потім у своєї нареченої в Ромнах, в с. Бочечки взагалі ніколи не був. Суд не взяв до уваги довідки із зазначенням місця, дати та часу проведених телефонних дзвінків, наданими операторами мобільного зв'язку України та ВАТ „Укртелеком", численні письмові документи Роменської дистанції колії Південної Залізниці щодо перебування його у відрядженні. Суд не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та потерпілого ОСОБА_4, які відмовилися від дачі показань із застосуванням поліграфа „Кріс", що вказує на неправдивість їх показань, а всі допитані із застосуванням даного апарата  свідки захисту дали правдиві показання. Місцевий суд не виконав вказівки апеляційного суду Чернігівської області про допит свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні, в той час,  як її показання спростовують показання свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_27, і свідчить про упередженість суду. Місцевий суд неправомірно послався як на належний доказ на протокол відтворення обстановки та обставин події від 01.03.2006 року, бо  він  не відповідає вимогам ст.ст. 194, 195 КПК України, містить суттєві суперечності та неповноту відомостей. Крім того, під час досудового слідства та розгляду справи в суді  не виконані всі вимоги, викладені в ухвалі апеляційного суду Полтавської області від 21.09.2009 року щодо вказівки  про ретельну перевірку тверджень в апеляціях про порушення кримінально-процесуального закону при проведенні впізнань, шляхом встановлення та допиту понятих та статистів, що брали участь у проведенні вказаних слідчих дій. Працівниками органу досудового слідства були умисно знищені  раніше вилучені сім-картка „Джинс" з номером НОМЕР_3, яка належала ОСОБА_3, та пошкоджено його мобільний телефон, щоб не виконувати доручення апеляційних судів Полтавської та Чернігівської областей про здобуття додаткових доказів належності мобільного телефону та сім-картки № НОМЕР_3 саме ОСОБА_3 та перебування його у відрядженні 24.01.2005 року. Не взято до уваги, що в карті напрямків пересування телефонів мобільного зв'язку з номерами НОМЕР_5, належного ОСОБА_3 та НОМЕР_6, належного ОСОБА_8, достовірно вказано місця їх пересування та погодинне перебування 24.01.2005 року в населених пунктах Сумської та Полтавської областей, що підтверджує правдивість показань ОСОБА_3. Безпідставно не взято до уваги показання свідків ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 та інших щодо належності ОСОБА_3 абонентського мобільного телефонного номера НОМЕР_5, а тому висновок суду  про недоведеність з достовірністю цього факту є упередженим та необ'єктивним. 
		Також  слідчим ОСОБА_23. при продовженні строку  досудового слідства грубо порушені вимоги ст. 120 КПК України. 
		На порушення вимог ч.1 ст. 291 КПК України місцевий суд безпідставно розглянув та задовольнив цивільні позови ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які ні разу не були у судовому засіданні та не підтримували своїх позовів, не навівши відповідних мотивів. 
		Місцевим судом не виконані вимоги ст. 318 КПК України, оскільки вирок постановлено без врахування думки потерпілих щодо призначення покарання ОСОБА_3 та щодо заявлених ними позовних вимог.  В порушення вимог КПК України та вимог, вказаних в ухвалах апеляційного суду Чернігівської області, місцевий суд, маючи інформацію про викрадення із кримінальної справи речового доказу - сім-картки „Джинс" та умисного пошкодження мобільного телефону, належних ОСОБА_3, та за відсутності всіх інших речових доказів, не прийняв відповідного процесуального рішення щодо цих доказів, також протиправно не розглянув клопотання ОСОБА_3 про надання йому в зимовий період дублянки, вилученої в 2006 році.
		В апеляції засуджений ОСОБА_3 ставить питання про скасування вироку суду та закриття кримінальної справи на підставі п.2 ст. 6 КПК України. Посилається на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. В судовому засіданні жоден із 15 свідків не допитаний, а з чотирьох потерпілих допитаний тільки ОСОБА_5, якого не було на місці події, не оглянуті речові докази.  Вказує на суттєві розбіжності у показаннях потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_14. Протоколи впізнання осіб по фото складені з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, без участі понятих. Вказує на фальсифікацію при впізнанні живих осіб, що підтвердив свідок ОСОБА_24, а також зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги показання свідків під час їх психофізіологічного  опитування, де вони підтвердили його алібі. Вирок постановлено за відсутності прямих доказів - знаряддя злочину, відбитків його пальців або плям крові на автомобілі „Рено-19", плям крові потерпілих  на його одязі. Злочин вчинив не він, що підтвердили свідки ОСОБА_10, ОСОБА_9, свідок ОСОБА_8 до застосування до нього фізичного та психологічного впливу, але суд на це не звернув уваги, а також не дав оцінки показанням свідків ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 про те, що в с. Тулиголово їздили ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а його з ними не було. Зазначає, що 24.01.2005 року він перебував у відрядженні та не міг бути на місці злочину в час події, що підтверджено відповідними документами. Місцевим судом залишено поза увагою, що по справі допитано ряд свідків, які підтвердили, що у відрядження 24.01.2005 року приїжджав  саме ОСОБА_3  Не надано ніякої оцінки показанням свідків ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 та показанням свідків ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, що він в період часу з 19 год. 20 хв. до 22 год. перебував у них дома, судом безпідставно визнано їх показання зацікавленими, та безпідставно не взято до уваги. Місцевим судом не наведено жодного сумніву, що 24.01.2005 року мобільним телефоном з номером НОМЕР_3 користувався він, але з метою спростування його алібі по справі знищено речові докази: пошкоджено його телефон та зникла сім-карта з номером НОМЕР_3. Місцевим судом залишено поза увагою грубі порушення норм КПК України органами досудового слідства, оскільки 24.01.2005 року кримінальну справу порушила слідча ОСОБА_22, але дана постанова в матеріалах справи відсутня. Слідчий ОСОБА_23. пояснив, що про злочин дізнався 25.01.2005 року, але відповідної постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження в матеріалах справи немає,  є тільки постанова від 24.01.2005 року, тому вважає матеріали слідчих дій, складених слідчим ОСОБА_23., такими, що складені не уповноваженою особою. Крім того, порушено вимоги ст.ст. 120 та 156 КПК України, оскільки досудове слідство тривало з 24.01.2005 року до 16.08.2005 року, а постанови про продовження строку досудового слідства було винесено тільки до шести місяців. 16.05.2005 року було продовжено строк тримання його під вартою до 16.06.2005 року, а подальше продовження строку тримання під вартою було здійснено тільки 17.06.2005 року. Також не виконані вимоги ухвал апеляційного суду Чернігівської області від 10.03.2011 року та від 15.03.2012 року.
		Заслухавши доповідача,  пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисника, адвоката ОСОБА_2, які підтримали свої апеляції з доповненнями в повному обсязі та заперечують проти апеляції прокурора, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, заперечує проти апеляцій засудженого та захисника, вважає вирок суду законним та обґрунтованим в частині достатності доказів по справі та доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинах, але призначення судом м'якого покарання за сукупністю злочинів,  перевіривши матеріали справи в обсязі апеляцій та обговоривши  доводи апеляцій, колегія  суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, апеляції засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2  підлягають частковому задоволенню.
		Засуджений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому не визнав та показав, що 24 січня 2005 року інкриміновані йому злочини не вчиняв, а знаходився у службовому відрядженні по маршруту м. Ромни - м. Гадяч - м. Ромни разом з ОСОБА_44
		Потерпілий ОСОБА_4 у місцевому суді показав, що 24 січня 2005 року ввечері, коли він разом з ОСОБА_7 знаходився в магазині „Козак" с. Бочечки Конотопського району, туди зайшли п'ятеро невідомих чоловіків, які через деякий час вийшли разом з ОСОБА_7  Він також   вийшов з магазину за ними, побачив біля входу вказаних осіб з ОСОБА_7, зрозумів, що може статися бійка, став поряд з ОСОБА_3 та  запропонував вирішити непорозуміння мирно та випити. ОСОБА_8, який підійшов до них, також запропонував вирішити конфлікт мирно. В цей момент ОСОБА_3 наніс йому /ОСОБА_4 / три удари ножем в живіт та печінку. Відчувши різкий біль, він побіг в сторону та крикнув ОСОБА_7, що у ОСОБА_3 є ніж. Відбігши, побачив, що ОСОБА_7 лежить на землі. ОСОБА_3 порізав колеса в автомобілі, а потім знову підбіг до нього і знову наніс йому удари ножем, руками і ногами. Потім ОСОБА_3 з іншими особами сіли в автомобіль і поїхали. Він впевнений, що саме ОСОБА_3 вчинив злочин відносно нього і не може в цьому помилитись.
		Потерпілий ОСОБА_5 показав, що  про загибель рідного брата дізнався ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуваючи на роботі. Про обставини вчинення  злочину знає зі слів інших осіб.
		Потерпіла ОСОБА_13 показала, що близько 20 год. 24 січня 2005 року від ОСОБА_14 дізналася, що біля магазину „Козак" в с. Бочечки її чоловіку, ОСОБА_7, а також ОСОБА_4 спричинили поранення незнайомі особи. Чоловіка відвезли до Конотопської ЦРЛ, де він помер. Пізніше дізналась, що тілесні ушкодження чоловіку спричинив ОСОБА_3
		Потерпіла ОСОБА_6 показала, що від ОСОБА_14  дізналася, що 24 січня 2005 року у вечірній час біля магазину „Козак"  в с. Бочечки її сину ОСОБА_7 нанесені тілесні ушкодження, від яких він помер в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2,  а також те, що тілесні ушкодження сину наніс ОСОБА_3
		Але незважаючи на невизнання своєї вини засудженим, його вина у повному обсязі доводиться іншими доказами по справі у їх сукупності, про що місцевий суд докладно виклав у вироку.
		З показань свідка ОСОБА_12 доводиться, що 24 січня 2005 року вона працювала продавцем у магазині „Козак" с. Бочечки, куди ввечері  зайшли ОСОБА_4 з ОСОБА_7, а потім - ОСОБА_15 з ОСОБА_14 Близько 19 год. 15 хв., в магазин зайшли п'ятеро невідомих хлопців, потім дізналась, що це були ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 До них підійшов ОСОБА_7 і вони всі вийшли на вулицю; за ними вийшов ОСОБА_18 Вона також пішла на вулицю та побачила, що ОСОБА_3 наніс ОСОБА_7 декілька ударів рукою знизу-вверх в область тулуба і той закричав від болю. Потім ОСОБА_3 підбіг до автомобіля і порізав скати. Вона зрозуміла, що удари ОСОБА_7 він наносив ножем, тому що скати різав ним. Вона забігла в магазин та повідомила про бійку, а ОСОБА_15 та ОСОБА_14 вибігли на вулицю та запам'ятали номер автомобіля.  Обличчя ОСОБА_3  вона запам'ятала добре і обізнатись не може..
		З показань свідка ОСОБА_14 доводиться, що 24 січня 2005 року вона разом з ОСОБА_15 прийшли до магазину „Козак", де були ОСОБА_4 та ОСОБА_7 До магазину зайшли п'ятеро невідомих чоловіків, як потім дізналася, це були ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 До них підійшов ОСОБА_7 і вони всі вийшли на вулицю, з ними також вийшов ОСОБА_4 Через деякий час в магазин забігла ОСОБА_12 та повідомила, що незнайомці б'ють хлопців. Вона з ОСОБА_15 вибігли з магазину та побачили, що від ОСОБА_4 відбіг незнайомець, сів в автомобіль та поїхав в напрямку м. Конотоп. Вона запам'ятала номер автомобіля, разом з іншими надавала медичну допомогу ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_18 Під час пред'явлення фотознімків вона впізнала всіх осіб з числа незнайомців.
		З показань свідка ОСОБА_17 доводиться, що 24 січня 2005 року, близько 19 год. 30 хв., вона під'їхала на автомобілі до магазину „Козак" в с. Бочечки. Знаходячись в кузові автомобіля, вона почула біля магазину глухі удари. Побачила, як до автомобіля, що знаходився поруч з їхнім, підійшов незнайомий чоловік. Потім цей же чоловік підбіг до ОСОБА_4 і наніс йому удари в область спини та грудей, сів у легковий автомобіль та поїхав в сторону м. Конотоп. Вона вийшла з автомобіля і побачила, що біля магазину лежав закривавлений ОСОБА_7, трохи далі - поранений ОСОБА_4
		З показань свідка ОСОБА_15 доводиться, що 24 січня 2005 року, вона з ОСОБА_14, ОСОБА_7 та чоловіком ОСОБА_4 знаходились в магазині-барі „Козак". Близько 19 год. 30 хв., до магазину зайшли п'ятеро незнайомих чоловіків, як  пізніше дізналася, це були ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Через деякий час ці чоловіки вийшли з магазину, за ними вийшов ОСОБА_7, а пізніше її чоловік. Потім до магазину забігла  ОСОБА_12 та повідомила, що ОСОБА_4 і ОСОБА_7 побили. Вона з ОСОБА_14 вибігла з магазину і побачила, що, обпершись об стіну, стояв її чоловік, ОСОБА_4; на землі лежав ОСОБА_7, а біля ганку лежав ОСОБА_18. Коли вона підбігла до свого чоловіка, від нього відскочив чоловік, сів у автомобіль НОМЕР_1 і поїхав в сторону м. Конотоп. Вона бачила у чоловіка та ОСОБА_7 ножові поранення.  Під час впізнання по фотокарткам та при проведенні очної ставки вона впізнала ОСОБА_3 як особу, що 24.01.2005 року близько 19 год. 30 хв. була в магазині-барі „Козак" с. Бочечки.
		З показань свідка ОСОБА_18 вбачається, що 24 січня 2005 року він під'їхав на службовому автомобілі УАЗ до магазину „Козак" с. Бочечки, і коли зайшов до магазину, то побачив там гурт незнайомих чоловіків та місцевих мешканців. Придбавши продукти харчування, вийшов на ганок магазину та побачив якусь метушню, подібну до бійки. В цей час відчув, що падає і втратив свідомість.
		З показань свідка ОСОБА_19 доводиться, що 24 січня 2005 року, близько 19 год. 30 хв., він разом з ОСОБА_18 на службовому автомобілі УАЗ, в кузові якого знаходилась ОСОБА_17, під'їхали до магазину „Козак" в с. Бочечки. ОСОБА_18 пішов до магазину, а він залишився в кабіні. Через деякий час,  вийшовши з автомобіля, побачив, що ОСОБА_18 лежить біля східців магазину, а поряд лежав ОСОБА_7 В цей момент до нього підійшов незнайомий чоловік і замахнувся рукою, але він встиг ухилитися та побачив в його лівій руці чи піку, чи ніж. Злякавшись, він упав на землю і закотився під автомобіль, а той чоловік порізав два скати на його службовому автомобілі. Потім він почув, як завівся легковий автомобіль і поїхав в напрямку м. Конотоп.
		З показань свідка ОСОБА_16 доводиться, що 24 січня 2005 року, він разом з ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_7 та ОСОБА_14 знаходились в магазині „Козак" с. Бочечки. Близько 19 год. 25 хв., до магазину зайшли невідомі хлопці, до них підійшов ОСОБА_7 та почав спілкуватись, а потім  всі вийшли з магазину, за ними вийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_18 Пізніше за ними вийшла продавець ОСОБА_12, а коли повернулася, то повідомила, що наших хлопців б'ють.  Коли  він вибіг з магазину, то побачив побитих ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_18 Про дану пригоду він повідомив дільничному інспектору міліції.
		З показань свідка ОСОБА_20, дільничного інспектора міліції, доводиться, що 24 січня 2005 року у вечірній час, йому хтось із односельців повідомив, що біля магазину „Козак" в с. Бочечки „порізали" місцевих мешканців.  Прийшовши до магазину, побачив у ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_18 тілесні ушкодження, і як пізніше з'ясувалося, тілесні ушкодження їм спричинив ОСОБА_3
		З показань свідків ОСОБА_45 та ОСОБА_46, працівників міліції, доводиться, що вони  виїжджали  в м. Ромни на затримання водія автомобіля, номера якого були записані очевидцями  вчиненого 24 січня 2005 року біля магазину „Козак" с. Бочечки злочину. Ним виявився ОСОБА_8, якого вони доставляли  із м. Ромни до Конотопського МРВ, при цьому до нього ніякого насильства застосовано не було.  
		Свідок ОСОБА_45 також підтвердив, що 16 лютого 2005 року він доставляв ОСОБА_3 з м. Ромни до слідчого в м. Конотоп, і до нього також ніякого насильства застосовано не було.
		З показань свідка ОСОБА_21  доводиться, що 24 січня 2005 року він перебував в магазині „Козак" с. Бочечки, куди зайшли не місцеві хлопці, та запитали у продавця каву та не чекаючи її приготування, вийшли з магазину разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 Пізніше з магазину вийшла ОСОБА_12, і коли повернулась назад, то сказала, що наших хлопців побили. Він вибіг на вулицю і побачив порізаних ОСОБА_7 та ОСОБА_4. На вулиці під магазином і всередині освітлення було добре.
		З показань свідка ОСОБА_8, допитаного як підозрюваного 26.01.2005 року /а.с. 60-62 т.1/,  доводиться, що 24 січня 2005 року у вечірній час він разом із ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 їхав на своєму автомобілі  з м. Кролевець в м. Ромни через м. Конотоп, і заїхали до магазину в с. Бочечки. Зайшовши всередину, роздивлялися, то до ОСОБА_11 підійшов чоловік у норковій шапці та спитав, чому той так дивиться на нього. ОСОБА_11 відповів, що просто дивиться по залу, та пішов до барної стійки. Коли повернувся, ОСОБА_11 запропонував вийти на вулицю. На вулиці вони побачили того чоловіка, який підходив  та запитував, звідки вони, а вони відповіли, чому це його так хвилює? З бару вийшов чоловік в темному одязі, повної статури,  віком 40 - 50 років, підійшов до чоловіка в норковій шапці і запитав, що у них трапилось. Вони відповіли, що немає ніяких проблем, але його товариш настирливо допитувався, хто вони і звідки. Чоловік в норковій шапці знову почав запитувати, хто вони та звідки. Після цього ОСОБА_3 взяв другого чоловіка за шиворот, потягнув в сторону і ударив рукою кілька разів в живіт, а потім ногою - по тулубу. Бачив, як той чоловік нахилився, а ОСОБА_3 кинувся на чоловіка у норковій шапці, і ударив його декілька разів рукою. В цей час він /ОСОБА_8/ побачив, що іде чоловік похилого віку до ОСОБА_11, і  той ударив його рукою, а коли той  упав, він ще раз ударив його ногою по тулубу. Побачивши це, він /ОСОБА_8/  побіг і сів у машину, з якої бачив, як ОСОБА_3 проколов колеса спочатку в однієї  машини, а потім - у другої, які стояли біля бару,  і зрозумів, що у нього /ОСОБА_3/ в руках був ніж. Коли він сів у машину, то вибігла продавщиця і почала кричати. Тоді він завів машину, хлопці сіли у машину і всі поїхали в бік м. Конотоп. По дорозі з'їхали із траси, бо у м. Конотопі їх могли чекати працівники міліції. Так як він знав дорогу, то за с. Бочечки вони з'їхали на польову дорогу, об'їхали м. Конотоп та приїхали в м. Ромни. По дорозі в машині він зауважив, що не було потреби розмахувати ножем, але ОСОБА_3 відповів, щоб він не переживав, все нормально, вони нікого не чіпали, ті люди самі до них пристали. Сказав, що  якщо навіть вийдуть на нього, то щоб він /ОСОБА_8/ відповідав, що підібрав незнайомих хлопців по дорозі та підвозив їх. Вважає, що ОСОБА_3 різав колеса в машинах, щоб їх не переслідували. Пізніше дізнався, що у ОСОБА_3 дійсно був ніж. Він не бачив, скільки ударів ОСОБА_3 наніс чоловіку у норковій шапці, бо дивився в бік ОСОБА_11, який ударив чоловіка похилого віку. Все  відбувалося дуже швидко і тривало 1-2 хвилини.
		З показань свідка ОСОБА_47 доводиться, що у 2006 році в його провадженні  перебувала кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3, і під час її розслідування він звернув увагу, що угода про надання адвокатських послуг між ОСОБА_3 та його захисником  ОСОБА_2 датована „25 січня 2005 року", тобто, наступним днем після  вчинення злочинів в с. Бочечки. На запитання до захисника, чи насправді угода була складена 25.01.2005 року, той відповів, що дата вказана помилково і угода укладалась пізніше. На вимогу з додержанням КПК України, оглянути комп'ютер, на якому набиралась угода, для встановлення точної дати її складання, захисник відповів, що дана угода в комп'ютері не збереглась.
		З показань свідка ОСОБА_23, слідчого Конотопського МРВ УМВС, доводиться, що при затриманні ОСОБА_3 в порядку ст. 115 КПК України був складений протокол його особистого обшуку, і якщо у вказаному протоколі не зазначено, що у ОСОБА_3 вилучався мобільний телефон, то значить його у нього з собою не було. Якби у ОСОБА_3 при затриманні був з собою мобільний телефон, то він би його вилучив.
		Свідок ОСОБА_48, судово-медичний експерт, підтвердив, що під час перегляду відеозапису допиту свідка ОСОБА_8 від 26.01.2005 року, на відкритих ділянках його тіла /обличчя та шия/ зовнішніх тілесних ушкоджень не бачив. На протязі всього відеозапису під час допиту, ОСОБА_8 не перебував у вимушеному стані і не робив рухів, які б свідчили про больові відчуття у тілі.
		З протоколу огляду місця події від 24.01.2005 року /т.1 а.с.5-8/ доводиться, що місцем події є прилегла територія до магазину „Козак" по вул. Леніна в с. Бочечки Конотопського району; сам магазин являє собою одноповерхове приміщення, із прибудованими східцями до вхідних дверей.  На відстані 2,3 метра від нижнього лівого краю східців ліворуч на землі є пляма площею 45х45 см. бурого кольору, схожа на кров. На відстані 1,20 метра від нижнього правого краю східців, праворуч на землі є пляма площею 50х20 см. бурого кольору, схожа на кров. На відстані 0,5 метра від східців, праворуч, вздовж стіни, на 8 пруті пристрою для постановки велосипедів, на відстані 15 см. від нижнього краю,  є нашарування бурого кольору площею 8х1 см. На відстані 9 метрів від нижнього правого краю східців праворуч на землі на площі 1,10х0,6 метра є плями бурого кольору схожі на кров.  
		З протоколів пред'явлення осіб для впізнання /т.1 а.с.63-66/ доводиться, що ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 впізнали ОСОБА_8, як особу, що 24 січня 2005 року знаходилась в магазині „Козак" с. Бочечки Конотопського району.
		З протоколів пред'явлення фотознімків для впізнання / т.1 а.с.76. 78, 80, 82/ доводиться, що потерпілий ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_3, як особу, що спричинила йому тілесні ушкодження 24 січня 2005 року біля магазину „Козак" в с. Бочечки Конотопського району, а ОСОБА_9, ОСОБА_10 та  ОСОБА_11, як осіб, що 24 січня 2005 року біля магазину „Козак" в с. Бочечки Конотопського району були разом з хлопцями, які нанесли йому ножове поранення.
		З протоколів пред'явлення фотознімків для впізнання /т.1 а.с.92, 96/ доводиться, що свідок ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_3 та  ОСОБА_11, як осіб, що 24 січня 2005 року знаходилися в магазині „Козак" с. Бочечки Конотопського району.
		З протоколів пред'явлення фотознімків для впізнання /т.1 а.с.102 - 122/  доводиться, що свідки ОСОБА_15, ОСОБА_14 та ОСОБА_16  також впізнали ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 як осіб, що 24 січня 2005 року знаходилися в  магазині - барі „Козак" с. Бочечки Конотопського району.
		З протоколу очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /т.1 а.с.159-162/ доводиться, що останній вказав на ОСОБА_3, як на особу, що спричинила йому тілесні ушкодження 24 січня 2005 року біля кафе „Козак" в с. Бочечки, розповів про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень та підтвердив свої показання.
		З протоколу очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 /т.1 а.с.172-174/ доводиться, що остання вказала на ОСОБА_3, як на особу, що перебувала 24 січня 2005 року в магазині „Козак" с. Бочечки і спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_4 та ОСОБА_7
		З протоколу очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_15 /т.2 а.с.192-194/ доводиться, що остання вказала на ОСОБА_3, як на особу, яка 24 січня 2005 року перебувала в кафе „Козак" с. Бочечки Конотопського району.
		З висновків судово-медичних експертиз  доводиться, що:
		- потерпілому  ОСОБА_4 /а.с. 4-6 т.2/ спричинені тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в лобній ділянці зліва, рваної рани правого крила носу, ран в ділянці правого плечового суглобу, грудної клітки зліва, в ділянці живота по передньопаховій лінії справа та в ділянці живота по латеральному краю. На стаціонарному лікуванні знаходився в Конотопській ЦРЛ  з 24.01.2005 по 25.02.2005 року з діагнозом: множинні проникаючі поранення грудної стінки  з обох  сторін черевної стінки, двобічний  гемоторакс, поранення лівого куполу діафрагми, селезінки, сліпої кишки, поперечноободової кишки, алкогольне сп'яніння. Синець на голові,  рвана рана крила носу, рана плечового суглоба відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я. Проникаючі поранення грудної та черевної порожнини як небезпечні для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень;
		- потерпілому ОСОБА_7 /а.с. 14-18 т.2/ спричинені тілесні ушкодження у вигляді саден на середині верхньої губи та посередині ззовні нижньої губи, двох саден на підборідді зліва та справа, синця в куті правого ока ззовні, спричинені гострим ріжучим предметом рани у 8-му міжребер"ї  справа та в ділянці реберної дуги справа. Смерть потерпілого настала внаслідок  проникаючого ножового поранення  черевної порожнини, яке привело до пошкодження тканини печінки і ускладнилось гострою крововтратою. Синець та садна по відношенню до живих осіб є легкими  тілесними ушкодженнями. Проникаючі поранення грудної та черевної порожнини, які привели до пошкодження діафрагми та правої долі печінки, знаходяться в прямому зв'язку зі смертю, по відношенню до живих осіб є тяжкими тілесними ушкодженнями. 
		Згідно даних протоколів огляду речових доказів /а.с.229, 231-232 т.1/ підтверджується,  що на одязі ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є пошкодження у виді порізів, плями крові, та порізаний паспорт ОСОБА_4 
		З висновку фізико-технічних експертиз одягу потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_7 /т.2 а.с.31-36, 40-44/, їх порівняння,  доводиться, що на куртці ОСОБА_4 виявлено 4 колюче-ріжучих пошкодження;  
		на куртці, джемпері та майці ОСОБА_7 виявлено 2 колюче-ріжучих пошкодження, і всі вони утворились від колюче-ріжучої дії, вірогідно,  одного плескатого клинкового  колюче-ріжучого знаряддя типу ножа. 
		Під час  відтворення обстановки та обставин події з участю потерпілого ОСОБА_4 /т.3 а.с.58-63/ та  свідка ОСОБА_12 /а.с.  244-247 т.2/ встановлено, що механізм завдання потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 співпадає з механізмом  утворення тілесних ушкоджень, виявлених  при дослідженні трупа  потерпілого ОСОБА_7 та даних обстеження потерпілого ОСОБА_4 під час додаткових судово-медичних експертиз /т.3 а.с.73, 77/.
		З висновків додаткових судово-медичних експертиз /т.2 а.с.136, 140/ вбачається, що проникаючі ножові поранення ОСОБА_7 та ОСОБА_4 були спричинені як лівою, так і правою рукою в залежності від розташування потерпілих та нападника, і при повороті рук в різних площинах.
		Під час відтворення обстановки та обставин події, потерпілий ОСОБА_4, свідки ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_14 ОСОБА_18, ОСОБА_19 /т.6 а.с.61-67/, на місці події уточнили свої раніше викладені показання та розповіли і показали обставини вчинення злочину, які нічим не відрізняються і не суперечать іншим доказам по справі.
		Відповідно до табелю використання обліку робочого часу за січень 2005 року /т.3 а.с.298/ доводиться, що за 24 число проти прізвища ОСОБА_3 стоїть  „8", а за 25 - „А" /неявка з дозволу адміністрації/.
		Згідно подорожнього листа № 317066 /т.1 а.с.265/ доводиться, що автомобіль ГАЗ-52 Роменської дистанції колії 24-25 січня 2005 року з супроводженням ОСОБА_3  направлявся у відрядження і рухався по маршруту Ромни - ст. Смородино -  Лебедин - Гадяч - Ромни. При цьому автомобіль пройшов 420 км. і в листі є виправлення написаного, та  він заповнений не одним чорнилом.
		З протоколу відтворення обстановки та обставин події /т.5 а.с.55-56/ доводиться, що відстань по маршруту м. Ромни - м. Лебедин - м. Гадяч - м. Ромни склала 257 км. 
		З висновку криміналістичної експертизи /т.18 а.с.30-33/ вбачається, що в подорожньому листі вантажного автомобіля ГАЗ-52, д.н.з. НОМЕР_4 за № 317066 серії 02 АДШ від 24-25.01.2005 року є ознаки внесення змін до початкових записів. В місці розташування дати з наявним записом „24-25 января 2005 р." вносились зміни шляхом підчистки з послідуючим наведенням та виправленням. В місці розташування дати з записом „25/01.05" в графі „операція-1-поверн. в гараж " вносились зміни шляхом дописки. В місці розташування запису „74400" в графі „показ. спідометра " вносилися зміни шляхом підчистки з послідуючою допискою та наведенням.
		Згідно довідки провідного контролера-ревізора КРВ в м. Конотоп і Конотопському районі від 29.12.2009 року /т.18 а.с.220-223/, при складанні документів щодо перебування ОСОБА_3 у відрядженні 24.01.2005 року вбачаються численні порушення.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд цілком обґрунтовано поклав в основу свого обвинувального вироку  наведені вище докази та показання потерпілого ОСОБА_8 /а.с. 60-62, 68-71 т.1/, при цьому суд навів у вироку і відповідні мотиви, чому він не сприймає показання ОСОБА_3 про непричетність до злочину та його заперечення проти обвинувачення.
		 
		Місцевий суд ретельно дослідив та проаналізував  показання ОСОБА_8,  і вірно прийшов до висновку, що правдивими є ті показання,  які він дав під час допиту підозрюваний, бо вони логічні, узгоджуються з іншими доказами по справі, підтверджують фактичні обставини справи. 
		Крім того, підозрюваним ОСОБА_8 27 січня 2005 року особисто підписана схема розташування його, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_7, транспортних засобів під час нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_7 /т.1 а.с.71/, що узгоджується з висновками судово-медичних експертиз №158 від 10.03.2005 року та №30 від 16.02.2005 року /т.2 а.с.4-6, 14-18/. 
		Показання як підозрюваний ОСОБА_8 давав після роз'яснення йому права на захист /т.1 а.с.57, 67/, підписав протоколи допитів від 26 та 27 січня 2005 року із зазначенням, що „свідчення давав без будь-якого фізичного та психологічного впливу " /т.1 а.с.62, 70/, послугами захисника не скористався, ніяких зауважень не виказував. 
		Потерпілий ОСОБА_4, свідки ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 вказали на ОСОБА_8 як на особу, що була 24 січня 2005 року в барі  „Козак " с. Бочечки Конотопського району /т.1 а.с.63, 64, 65, 66/, і що саме ОСОБА_8 намагався владнати конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 
		Показання ОСОБА_4 та ОСОБА_8 в частині нанесення ОСОБА_3 ножових поранень потерпілим /т.1 а.с.60-62, 68-70/ не суперечать висновкам фізико-технічних експертиз одягу потерпілих /т.2 а.с.31-36, 40-44/. 
		За даних обставин  будь-яких підстав не довіряти вищевказаним доказам колегія суддів не вбачає.
		Щодо посилання в апеляціях засудженого та його захисника на незаконність та необґрунтованість покладення в основу вироку показання підозрюваного ОСОБА_8, до якого наче б то були застосовані незаконні методи ведення досудового слідства, то колегія суддів вважає їх безпідставними, бо вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, і спростовуються вищенаведеними доказами.
		Згідно матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи № 100пр./2005 р., за даним фактом начальником ВКР Конотопського МРВ УМВС України в Сумській області проводилось службове розслідування, а прокуратурою Конотопського району Сумської області - перевірка, під час яких будь-яких фактів застосування до ОСОБА_8 фізичного чи психічного насильства з боку працівників міліції  чи прокуратури встановлено не було. 
		Сам ОСОБА_8 з подібною заявою у правоохоронні органи не звертався, рішення про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно працівників міліції не оскаржував, 
		Тому суд обґрунтовано не взяв до уваги ті подальші пояснення свідка ОСОБА_8  щодо дачі показань як підозрюваного в результаті застосування до нього фізичного та психічного тиску з боку працівників Конотопського МРВ, бо вони також спростовуються показаннями свідка ОСОБА_48, судово-медичного експерта, який при перегляді відеозапису з допитом ОСОБА_8 не бачив у нього ніяких тілесних ушкоджень, а також ОСОБА_8 не знаходився у вимушеному стані і не робив рухів, які б свідчили про больові відчуття у тілі після якогось побиття чи тортур.
		 
		Місцевим судом також вірно не взято до уваги так званий лист ОСОБА_8 /т.1 а.с.143/ до ОСОБА_11, направлений після  його визнавальних показань щодо подій біля кафе „Козак" у с. Бочечки, та його пояснення на відеокасеті щодо цього, приєднаної  до справи як речовий доказ щодо непричетності ОСОБА_3 до цих подій, бо вони спростовуються його ж показаннями як підозрюваного, та підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 
		Судом вірно зазначено, що вищевказані лист та пояснення на відеокасеті створені з метою допомогти уникнути засудженому ОСОБА_3 кримінальної відповідальності за вчинені злочини.
		За даних обставин колегія суддів вважає, що місцевий суд зробив належний висновок, що показання ОСОБА_8 як підозрюваного відповідають фактичним обставинам справи, логічно доповнюють та підтверджують показання потерпілого ОСОБА_4, свідків  ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, та інших потерпілих та свідків, протокол огляду місця події, висновки судових експертиз, дані, отримані під час відтворення обстановки та обставин події. 
		Показання ОСОБА_8 як підозрюваного не можна розцінювати, як намагання уникнути відповідальності та оговорити ОСОБА_3 у вчиненні злочинів. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо неправдивості показань ОСОБА_8 як свідка /т.1 а.с.52-55/, що ножові поранення  потерпілим заподіяла особа на ім'я ОСОБА_16, з яким він познайомився в кафе „Нікіта" в м. Кролевець, та в судовому засіданні, що ножові поранення потерпілим  заподіяла особа, яку він підібрав на перехресті в м. Кролевець, оскільки вони є надуманими, суперечливими  і не узгоджуються з іншими доказами по справі та фактичними обставинами справи, бо такі показання  ОСОБА_8 давав на прохання та за настановою ОСОБА_3 /т.1 а.с.60-62, 68-70/. 
		Також судом не знайдено жодних підстав зі сторони ОСОБА_8 в обмові засудженого, оскільки показання він давав після вчинення ОСОБА_3 злочинів, знав його за місцем проживання, стосунки між ними були добрі.
		Стосовно посилання засудженого та його захисника на те, що місцевим судом не були допитані свідки захисту, не заслуговують на увагу, бо відповідно до протоколу судового засідання, під час судового засідання були оголошені всі показання свідків, допитаних у всіх судових засіданнях з 2006 року /а.с. 184-192 т.21/, і судом вірно зазначено, що немає підстав для визнання показань окремих свідків недостовірними, так як деякі розбіжності щодо викладення характеру розвитку подій та послідовності дій учасників бійки потерпілим ОСОБА_4, свідками ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 зумовлені особистим сприйняттям кожним із них тих моментів, які вони спостерігали.
		Не відповідають дійсності і посилання засудженого та його захисника на те, що суд не допитав потерпілих, не дослідив показання свідків та письмові докази по справі, зокрема,  не перевірив алібі засудженого на 24.01.2005 року.
		Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд досліджував показання свідків ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_42, ОСОБА_29, і обґрунтовано не взяв їх до  уваги стосовно того, що засуджений не вчиняв злочинів, бо вони є його близькими родичами та зацікавлені в результатах справи.
		Показання свідків ОСОБА_44 та ОСОБА_33, що ОСОБА_3 24 січня 2005 року знаходився у відрядженні і в с. Бочечки бути не міг, теж були предметом ретельного дослідження місцевим судом, і також вірно не взяті до уваги як неправдиві, бо  вони працювали разом із засудженим, мають дружні стосунки, їх показання мають зацікавлений характер, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються :
		оригіналом подорожнього листа № 317066 на вантажний автомобіль /т.1 а.с.265/, який заповнений чорнилом різного кольору, має виправлення в датах, що свідчить про його неприйнятність як доказу по справі, та ймовірністю його підробки; 
		табелем використання обліку робочого часу за січень 2005 року /т.3 а.с.298/, де за 24 число проти прізвища ОСОБА_3 стоїть „8", а за 25 - „А"  (неявка з дозволу адміністрації), хоча згідно листа в ці дні він направлявся у відрядження; 
		відсутністю будь-яких документів, які б засвідчували отримання ОСОБА_3 матеріалів для перевезення та їх передачі, що свідчить про відсутність перевезення протиугонів та відрядження; 
		висновками криміналістичної експертизи, з якої вбачається, що в подорожньому листі вантажного автомобіля ГАЗ-52, д.н.з. НОМЕР_4, за № 317066 серії 02 АДШ від 24-25.01.2005 року є ознаки внесення змін до початкових записів. В місці розташування дати із записом „24-25 января 2005 р." вносились зміни шляхом підчистки з послідуючим наведенням та виправленням. В місці розташування дати з записом „25/01.05" в графі „операція-1-поверн. в гараж " вносились зміни шляхом дописки. В місці розташування наявного запису „74400" в графі „показ. спідометра " вносилися зміни шляхом підчистки з послідуючою допискою та наведенням /т.18 а.с.30-33/; 
		довідкою провідного контролера-ревізора КРВ  в м. Конотоп і Конотопському районі про те, що в складанні документів щодо перебування ОСОБА_3 у відрядженні 24.01.2005 року вбачаються численні порушення /т.18 а.с.220-223/, тому вище перераховані докази свідчать про те, що 24 січня 2005 року  після 19 год.  ОСОБА_3 знаходився в с. Бочечки Конотопського району.
		Тому колегія суддів вважає доводи засудженого та його захисника про те, що 24 січня 2005 року ОСОБА_3  знаходився у відрядженні  і в с. Бочечки Конотопського району взагалі ніколи не був, необґрунтованими і такими, що не відповідають дійсності.
		 
		Місцевим судом проаналізовані показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 щодо відсутності з ними 24.01.2005 року біля кафе „Козак" у с. Бочечки ОСОБА_3 та заподіяння тілесних ушкоджень мешканцям села двома незнайомими чоловіками, яких вони ніби-то підвозили із м. Кролевця на автомобілі ОСОБА_8, і обґрунтовано не взяті до уваги як надумані та такі, що суперечать показанням потерпілого ОСОБА_4, свідків-очевидців ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, підозрюваного ОСОБА_8; а також є завідомо неправдивими та даними  з метою  допомогти уникнути кримінальної відповідальності їх товаришу ОСОБА_3
		При цьому судом звернуто увагу, що свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 після вчинення злочину засудженим на значний проміжок часу залишили місце проживання та умисно ухилялися від слідства і суду, що свідчить про їх нещирість.
		Як вбачається з листа Сумської філії ЗАТ „Український мобільний зв'язок "  від 03.08.2005 року /т.3 а.с.39/, місце розташування сім-картки абонентського номеру базові станції визначають орієнтовно і розмір площі може складати декілька тисяч квадратних кілометрів. З роздруківки дзвінків абонента НОМЕР_3 (телефонний номер, на який ОСОБА_3 вказує, як на належний йому) доводиться, що з 10:36:13 год. до 11:12:40 год. 24.01.2005 року були вихідні mts SMS та moc SMS в межах дії базової станції в м. Лебедин Сумської області; з 15:28:13 год. до 22:02:18 год. 24.01.2005 року - в межах дії базової станції м. Ромни Сумської області.
		 
		Місцевий суд докладно проаналізував твердження засудженого, що 24 січня 2005 року він був у відрядженні в м. Лебедин та в м. Гадяч і по ходу пересування мав телефонні розмови з іншими абонентами, та вірно прийшов до висновку, що вони не можуть бути прийняті до уваги, бо факт належності мобільного телефонного номера НОМЕР_3 ОСОБА_3 не доведено, як не доведено і факту користування ОСОБА_3 даним номером телефону, а не іншою особою 24 січня 2005 року.
		Дані твердження спростовані іншими наявними і дослідженими доказами, з яких вбачається, що 24 січня 2005 року після 19 год. ОСОБА_3 знаходився в с. Бочечки Конотопського району. Він не міг користуватися вказаним номером телефону, бо судом достовірно встановлено факт того, що у вказаний час він не був у відрядженні, та й сама наявність цих вихідних повідомлень з достовірністю не свідчить, що ОСОБА_3  під час вчинення злочину не був у с. Бочечки Конотопського району.
		Крім того, як вбачається з протоколу затримання ОСОБА_3 та його особистого обшуку та подальшого допиту як підозрюваного у Конотопському МРВ УМВС 16.02.2005 року /а.с. 147 - 158 т.1/ він був без мобільного телефону, тобто,  у нього не завжди був з собою мобільний телефон. 
		Тобто, вказівки апеляційного суду Полтавської області  щодо ретельного дослідження факту  знаходження місця вихідних дзвінків  мобільного телефону з номеру, на який вказував засуджений як на свій, місцевим судом виконані.
		Стосовно посилання на знищення органами досудового слідства сім-картки до мобільного телефону та викрадення ніби-то мобільного телефону, належного ОСОБА_3, то такі заяви є голослівними і нічим не підтверджені. 
		Щодо твердження засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 про фальсифікацію матеріалів справи, протоколів слідчих дій та протоколів впізнання осіб, то вони є голослівними, бо спростовуються ретельно дослідженими  та проаналізованими вищенаведеними доказами по справі у їх сукупності.   
		Місцевим судом належно обґрунтовано, що результати  проведення психофізіологічного  опитування ОСОБА_28, ОСОБА_49, ОСОБА_29, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на поліграфі „Кріс" 02 листопада 2009 року  старшим оперуповноваженим УКР ГУМВС України в Сумській області ОСОБА_50,  не є прийнятними і допустимими доказами по справі, бо опитування проводилось поза дією і межами КПК України; також відсутні дані про те, яким чином  довідка про результати цього дослідження була приєднана до справи, по своїй юридичній природі результати даного опитування не можуть бути доказом по справі, а тому відмова інших свідків від проведення таких досліджень не є порушенням закону і не є свідченням неправдивості їх показань, одержаних  у відповідності з КПК України 1960 року. 
		Щодо не дослідження місцевим судом речових доказів, то з матеріалів справи вбачається, що такі були вироком Кролевецького райсуду Сумської області від 10.04.2007 року повернуті матері потерпілого, ОСОБА_6, та потерпілому ОСОБА_4 після набрання  вироком законної сили 12.07.2007 року - після перегляду справи Сумським апеляційним судом  /а.с.109-115, 301 т.16/, і на час розгляду даної справи речові докази відсутні, про що вірно вказано судом при відмові у такому клопотанні захисту /протокол судового засідання/.
		Щодо твердження про порушення кримінальної справи 24.01.2005 року відносно ОСОБА_3 слідчим ОСОБА_53., то такі заяви захисника ОСОБА_2 є голослівними, такої постанови у справі немає. 
		Те, що слідчий ОСОБА_53. приймала участь в огляді місця події 24.01.2005 року, не може свідчити про те, що вона і повинна була порушувати справу.
		У відповідності із вимогами ст. 94, 97 КПК України 1960 року, при повідомленні про злочин справа порушується не пізніше 3-денного строку, що і було зроблено слідчим ОСОБА_23.
		В справ є постанова слідчого ОСОБА_23 від 25.01.2005 року про порушення кримінальної справи по факту злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, та від 26.01.2005 року про порушення справи по факту ст. 296  КК України, і ніякої постанови про прийняття справи в своє провадження не потребується.
		Стосовно особи ОСОБА_3 кримінальне переслідування було порушено 16.02.2005 року  за ст. 121 ч.2 КК України /а.с. 147 т.1/, він був затриманий і йому обрано запобіжний захід у виді взяття під варту, строк досудового слідства був продовжений до 16.05.2005 року /а.с. 53 т.2/, а так як справа була неодноразово направлена на додаткове розслідування, то строки досудового слідства були продовжені і  відповідно був залишений запобіжний захід - взяття під варту.
		Тобто, вимоги ст. 120 КПК України порушені не були.
		 
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи щодо  ОСОБА_3 відбувався без дотримання ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року стосовно розумних строків розгляду.
		 
		Щодо посилання засудженого та його захисника на невиконання місцевим судом рішень Чернігівського апеляційного суду від 10.03.2011 року та від 15.03.2012 року щодо справи ОСОБА_3, то вони не заслуговують на увагу, бо даний судовий розгляд справи відбувався за принципами безперервності  та безпосередності судового розгляду - допитаний підсудний,  потерпілий який з'явився, оголошені показання відсутніх потерпілих та свідків у відповідності з вимогами ст. ст. 290-292, 306, 308 КПК України, про що свідчать протоколи та журнали судових засідань, тому порушень ст. 257 КПК України не встановлено.
		 
		Місцевий суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив наявні докази по справі, які є  достатніми, достовірними та допустимими, дав їм вірну юридичну оцінку та зробив вірний висновок про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні  злочинів, передбачених ст.ст. 121 ч.1, 121 ч. 2, 296 ч.4 КК України.  
		 
		Призначаючи покарання засудженому, місцевий суд керувався вимогами ст. 65 КК України, врахував  ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та обставини, що пом'якшують покарання: раніше не судимий, за місцем мешкання та роботи позитивно характеризується, молодий вік, має неповнолітню дитину.
		 
		З вищенаведеного колегія суддів вважає, що з урахуванням пом'якшуючих обставин по справі та даних про особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання та попередньої роботи, зауважень від адміністрації місць тимчасового утримання щодо нього немає, довготривало перебуває в ув'язненні, має на утриманні малолітню дитину, то  засудженому ОСОБА_3  можливо пом'якшити покарання за ст. 121 ч. 2 КК України,  знизивши його до 8 років позбавлення волі, із зміною вироку суду.
		 
		На підставі викладеного,  керуючись ст.ст.365-366, 377, 379 КПК України 1960 року,  п.п. 11, 15 Розділу ХІ „Перехідні положення" КПК України, колегія суддів, -  
		 
		 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  залишити без задоволення. 
		Апеляції засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2 у інтересах засудженого ОСОБА_3, задовольнити частково.
		Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2012 року щодо ОСОБА_3 - змінити, з пом'якшенням покарання.
		Знизити засудженому ОСОБА_3 покарання за ст. 121 ч.2 КК України до 8 /восьми/ років позбавлення волі.
		За ст.ст. 121 ч.1, 296 ч. 4 КК України  ОСОБА_3 залишити покарання, призначене місцевим судом.
		На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 8 /восьми/ років 4 місяців позбавлення волі. 
		В іншій частині цей же вирок залишити без змін. 
		 
		СУДДІ:
		 
		Рудомьотова С.Г.                  Сердюк О.Г.                            Воронцова С.В

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...