Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5010/1212/2012-15/57 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.06.2013. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 травня 2013 року Справа № 5010/1212/2012-15/57 
		 
		Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
		головуючого:Першикова Є.В.,суддів:Ходаківської І.П., Яценко О.В.,розглянулакасаційну скаргу Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні (далі - Лікарня)на постанову Львівського апеляційного господарського судувід06.02.13у справі№ 5010/1212/2012-15/57господарського судуІвано-Франківської областіза позовомприватного підприємства "Пріма МЕД"  (далі - Підприємство)доЛікарніпрозобов'язання спростувати недостовірну інформацію, викладену в листах, шляхом їх відкликання. 
		 
		В засіданні взяли участь представники:
		- позивача:Борис Л.Д. (за дов. б/н від 09.07.2012); - відповідача:не з'явились. 
		 
		Ухвалою від 22.04.13 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Першикова Є.В., суддів - Ходаківської І.П., Яценко О.В. касаційну скаргу Лікарні прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.05.13.
		Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило. Отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. 
		На момент розгляду справи у судовому засіданні 16.05.13 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. 
		У судове засідання 16.05.13 представники Лікарні не з'явились. 
		Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 16.05.13 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась 16.05.13 за наявними матеріалами справи за участю представника Підприємства.
		Про вказані обставини представника Підприємства повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.05.13 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
		 
		Рішенням від 28.11.12 господарського суду Івано-Франківської області (суддя Деделюк Б.В.) позов Підприємства до Лікарні про зобов'язання спростувати недостовірну інформацію викладену в листах, шляхом відкликання, задоволено.
		Лікарню зобов'язано спростувати недостовірну інформацію, викладену в листах № 412/01-03/12 та 413/01-03/12 від 11.05.11, шляхом відкликання листів № 412/01-03/12 та 413/01-03/12 направлених 11.05.11 до органів державної влади, а саме: міському голові міста Івано-Франківська В.Анушкевичусу, голові постійної депутатської комісії з питань планування фінансів, цін та бюджету п.Р.Онуфріїву, голові Фонду комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська п.М.Юсипу, голові постійної депутатської комісії з питань охорони здоров"я та соціального захисту населення п.С.Стефанку, голові тимчасової депутатської комісії з питань оренди та приватизації об'єктів комунальної власності, проведення тендерів та розподілу житлового фонду п.В.Голутяку.
		Постановою від 06.02.13 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого - Данко Л.С., суддів - Давид ЛЛ., Юрченко Я.О.) апеляційну скаргу Лікарні залишено без задоволення, а рішення від 28.11.12 господарського суду Івано-Франківської області - без змін.
		Вказані судові рішення мотивовані, зокрема, положеннями ст. 275, ч. 3     ст. 277 Цивільного кодексу України, та тим, що Підприємством доведено факт поширення інформації, а Лікарнею не доведено її достовірність.
		Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Лікарня звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 28.11.12 господарського суду Івано-Франківської області та постанову від 06.02.13 Львівського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. 
		Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових рішень було порушено норма матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 19 Конституції України, ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію", ст. 42, ч. 2 ст. 80, ст. 84 Господарського процесуального кодексу України. 
		Присутній у судовому засіданні 16.05.13 представник Підприємства щодо доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу Лікарні залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. 
		 
		Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представника сторони, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		 
		Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, підставою для звернення Підприємства до суду з позовом у даній справі стало направлення Лікарнею 11.05.12 на ім'я Голови Фонду комунальної власності територіальної громади міста п.Юсипу М.І., Голови постійної депутатської комісії з питань охорони здоров'я та соціального захисту населення п.С.Стефанку, Голови тимчасової депутатської комісії з питань оренди та приватизації об'єктів комунальної власності, проведення тендерів та розподілу житлового фонду п.Голутяку В.Ю. листа № 412/01-03/12, міському голові Віктору Анушкевичусу та голові постійної депутатської комісії з питань планування фінансів, цін та бюджету Роману Онуфріїву листа № 413/01-03/12 з інформацією, що стосується Підприємства, та яка, на його думку, є недостовірною.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у листі                       № 412/01-03/12 від 11.05.12 Лікарнею надано інформацію про те, що в результаті прокурорської перевірки, проведеної прокуратурою м.Івано-Франківськ щодо дотримання вимог чинного законодавства при проведенні будівельних робіт в приміщенні, яке знаходиться в користуванні та на балансі Лікарні, Підприємством було порушено вимоги законодавства, а саме: відсутнє рішення Івано-Франківської міської ради про відведення земельної ділянки та дозволу на будівництво, про що прокуратурою було подано відповідний позов. 
		Крім того, встановлено, що у такому листі йде мова про те, що Підприємством протягом 2010-2012 років проведено безкоштовні лабораторні дослідження лише для трьох пацієнтів Івано-Франківської міської дитячої клінічної лікарні, однак, як зазначає Підприємство у своїх зверненнях, благодійну допомогу (безкоштовні обстеження) для жителів міста, Підприємством надано на загальну вартість 207 603,00 грн. Відтак, Лікарня та інші заклади охорони здоров'я міста пацієнтів та медичних працівників для проведення безкоштовних обстежень чи лабораторних досліджень до Підприємства не направляють. Також у листі зазначено, що соціальні та роз'яснювальні програми, про які вказує у листі Підприємство, носять рекламний характер і є за своєю суттю маркетинговими заходами, тому вказівка на ці витрати, як на витрати на благодійну діяльність є необґрунтованою.
		Також встановлено, що у визначеному листі Лікарні звернуто увагу на те, що всупереч вказівці у листі Підприємства, воно не проводить лабораторні дослідження цілодобово, крім того, лабораторія Лікарні може самостійно забезпечити необхідний для діяльності закладу охорони здоров'я рівень лабораторних досліджень, а тому Лікарня не потребує надання послуг Підприємства з надання лабораторних досліджень.
		Судами враховано, що аналогічний зміст інформації містить лист за                 № 413/01-03/12 від 11.05.12, який був адресований міському голові Віктору Анушкевичусу та голові постійної депутатської комісії з питань планування фінансів, цін та бюджету Роману Онуфріїву.
		Вирішуючи спір, попередній судові інстанції дійшли до висновку, що викладена у спірних листах інформація була доведена до органів місцевого самоврядування (їх посадових осіб), як факти, що відбулись.
		При цьому, судами взято до уваги посилання Підприємства на те, що вказані листи надіслані на адресу посадових осіб з метою зганьбити ділову репутацію Підприємства та цим самим сформувати у останніх негативну думку про Орендаря (Підприємство), що впливає на прийняття Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради рішення щодо продовження договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2976 від 24.01.07.
		Разом з тим, місцевим та апеляційним судами встановлено, що інформація щодо вчинення Підприємством прибудови корпусу № 2 Лікарні не відповідає дійсності, оскільки така прибудова не здійснювалася взагалі. 
		При цьому, судами враховано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.11 у справі № 2а-1270/11/0970 за позовом заступника прокурора м.Івано-Франківськ в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Підприємства, про визнання дій незаконними та визнання незаконним дозволу № 1682 від 19.10.09, якою у задоволенні позову відмовлено.
		Вказана постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.11 у справі № 2а-1270/11/0970 набрала законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.11 у справі № 63265/11/9104, та є обов'язковою до виконання на всій території України в силу ст. 124 Конституції України.
		Щодо інших тверджень, викладених в оскаржених листах Лікарні, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
		Орендоване приміщення по вул.Г.Мазепи, 114 є місцем провадження господарської діяльності з медичної практики Підприємства.
		Вирішуючи спір, попередні судові інстанції взяли до уваги, що згідно наказу Міністерства охорони здоров'я № 49 від 02.02.11 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики" розмежовуються поняття: місцезнаходження юридичної особи та місця провадження діяльності з медичної практики.
		Статтею 17 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено, що підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є неможливість ліцензіата згідно з поданими документами забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності, на який видана ліцензія. 
		Таким чином, попередні судові інстанції дійшли до висновку, що у випадку припинення Договору оренди нежитлових приміщень, унеможливиться провадження господарської діяльності з медичної практики Підприємства за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Гетьмана Мазепи, 114, а відтак, відповідна ліцензія на медичну практику Підприємства буде підлягати припиненню.
		З огляду на викладене, місцевий та апеляційний суди вказали, що подавши у листах неправдиву, неповну інформацію, щодо анулювання ліцензії Міністерства охорони здоров'я України на здійснення медичної практики, а саме: пославшись на норми ст. 16 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Лікарня, шляхом замовчування добре відомих їй обставин, в тому числі і норми ст. 17 такого Закону, створивши враження не важливості проблеми, яка могла б вплинути на вирішення питання щодо продовження орендних відносин. 
		Разом з тим, судами досліджено та надано правову оцінку викладеним в оскаржених листах твердженням Лікарні про те, що Підприємством протягом 2010-2012 років проведено безкоштовні лабораторні дослідження лише для трьох пацієнтів Лікарні.
		Так, судами встановлено, що 19.03.10 між Міським клінічним пологовим будинком (Орендодавець) та Івано-Франківським міським клінічним пологовим будинком /далі - Пологовий будинок/ (Орендар) було укладено Угоду про співпрацю (далі - Договір від 19.03.10), предметом якого є спонсорська допомога (розділ перший Договору від 19.03.10). Згідно розділу 2 Договору від 19.03.10, Орендар зобов'язується сплатити спонсорську допомогу пологовому будинку в розмірі 1 000,00 грн.
		Також, встановлено, що 31.01.11 між Підприємством (Виконавець) та Пологовим будинком (Замовник) було укладено договір про надання послуг (далі - Договір від 31.01.11), відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе безкоштовне виконання лабораторних послуг в якості спонсорської допомоги.
		Згідно умов Договору від 31.01.11 вартість лабораторних послуг складає          2 000,00 грн.
		Пунктом 2.2 Договору від 31.01.11 визначено, що вартість лабораторних послуг Замовником не сплачується, у зв'язку з тим, що вказані послуги надаються як спонсорська допомога.
		15.02.12 між тими ж сторонами повторно укладено договір про надання послуг (далі - Договір від 15.02.12), відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе безкоштовне виконання лабораторних послуг в якості спонсорської допомоги.
		Згідно умов Договору від 15.02.12 вартість лабораторних послуг складає        2 000,00 грн.
		Пунктом 2.2 Договору від 15.02.12 визначено, що вартість лабораторних послуг Замовником не сплачується у зв'язку з тим, що вказані послуги надаються як спонсорська допомога.
		Як встановлено судами, вказані договори укладені в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст.ст. 207, 208 Цивільного кодексу України, а отже такі правочини в силу ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірними. 
		При цьому, попередніми судовими інстанціями також встановлено, що листом № 245/01-03 від 23.04.12 Лікарня звернулась до Підприємства з проханням безкоштовно провести обстеження медичних працівників на НВsАg в кількості 100 осіб, на суму 5 940 грн. та згідно кошторисної документації.
		Також, на адресу Підприємства було надіслано листи та клопотання про проведення безкоштовних аналізів та обстежень для жителів міста та медичних працівників Пологового будинку.
		Судами враховано, що факт проведення безкоштовних обстежень підтверджується зведеними актами-реєстрами про проведення безкоштовних обстежень жителів міста, працівників Лікарні та області за період з січня 2010 по березень 2012 року.
		З огляду на встановлене, місцевий та апеляційний суди дійшли до висновку про те, що інформація, викладена Лікарнею в оскаржених листах в частині надання Підприємством благодійної допомоги, зокрема про те, що "документальне підтвердження щодо проведення будь-яких інших безкоштовних досліджень чи іншої благодійної роботи відсутнє", також є неправдивою. Суди вказали, що змінивши факти, Лікарня намагалася переконати адресатів, яким направлялися такі листи, в тому, що Підприємство вводить їх в оману.
		Щодо, тверджень Лікарні, викладених в оскаржених листах, про те, що Підприємство не проводить лабораторні дослідження цілодобово, то попередні судові інстанції взяли до уваги, що згідно наказу № 4-3/08 від 04.03.08 про внесення змін та доповнень графіку роботи Підприємства його робота здійснюється цілодобово, а про фактичну його роботу в нічний час свідчать наявні в матеріалах справи копії протоколів лабораторних досліджень виконаних в нічний час.
		Таким чином, місцевий та апеляційний суди дійшли до висновку про те, що інформація, викладена Лікарнею в спірних листах, не підтверджена належними та допустимими в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами.
		 
		Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист цивільного права або охоронюваного законом інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом.
		Статтею 91 ЦК України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Згідно ч. 1 ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
		Ділова репутація це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону, у тому числі поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей (інформації), що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
		Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги роз'яснення, викладені у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.09 № 1, де визначено, що під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Разом з тим, колегій суддів звертає увагу на те, що згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" (далі - Закон) під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
		Відповідно до ст. 14 вказаного Закону поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошеної інформації.
		Статтею 26 Закону визначено, що джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.
		При цьому, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:                   а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Відповідно до ст. 47 Закону поширення відомостей, що не відповідають дійсності, визнано порушенням законодавства України про інформацію, що тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
		Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
		Відповідно до ст. 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
		При цьому, у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.09 № 1 роз'яснено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що ч. 3 ст. 277 ЦК України встановлено презумпція недостовірності негативної інформації про особу. 
		Отже, тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією.
		Щодо тверджень Лікарні про те, що судами було порушено норми процесуального права у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про припинення провадження у даній справі (№ 5010/1212/2012-15/57) з огляду на те що рішенням від 04.09.12 господарського суду Івано-Франківської області у справі № 5010/753/2012-22/42 у задоволенні позовних вимог Підприємства до відповідача Лікарні про захист ділової репутації було відмовлено, то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставними посилання попередніх судових інстанцій на те, що у зазначених справах по-різному сформульовано предмет спору, та при винесенні рішення у справі                             № 5010/753/2012-22/42 суд виходив саме з тієї обставини, що Підприємством невірно обрано спосіб захисту порушених прав та інтересів.
		 
		З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Лікарнею в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону. 
		Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами першої та 
		апеляційної інстанцій не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції. 
		Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.
		 
		На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
		 
		Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні залишити без задоволення.
		 
		Постанову від 06.02.13 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5010/1212/2012-15/57 господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін. 
		 
		 
		Головуючий Є.Першиков    судді:І.Ходаківська     О.Яценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...