Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/555/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.06.2013. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
		           
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Р І Ш Е Н Н Я
		28.05.2013р.                                                                                          Справа №  917/555/13
		 
		          за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс", вул.Лесі Українки, 1, с. Остапівка, Лубенський район, Полтавська область,37543
		до  Комунального підприємства "Калініна-2008", вул. Перемоги, 28, с. Березівка, Гребінківський район, Полтавська область, 37441
		          про стягнення 215 072,38 грн.
		                                                                    суддя Іваницький Олексій Тихонович
		                                                                             секретар судового засідання Жадан Т.С.
		          Представники сторін:
		          від позивача: Воєвода В.О. дов. від 21.03.2013 року
		          від відповідача: не з'явився
		 
		СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про   стягнення 215 072,38 грн., за договором про надання послуг № 4/1-160512/п від 16.05.2012 року, із яких основний борг- 175870,00 грн., пеня-11762,82 грн., штраф - 25087,00 грн., 3% річних - 2352,56 грн.
		11.04.2013 року за вхідним № 5141(канцелярії суду) генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" О.О.Кобзуненко подав супровідний лист та додаткові документи на виконання вимог ухвали суду від 01.04.2013 року. Суд наданий супровідний лист з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
		Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не подав, вимоги п. 4 ухвали суду від 01.04.2013  року про порушення провадження у справі не виконав. 
		В п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 року №01-8/482 (із змінами і доповненнями) зазначено, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального  документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування  фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
		З огляду на вищевикладене, а також  достатністю  документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
		Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується  на всебічному, повному  і об'єктивному  розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє  позовні вимоги  виходячи з наступного:
		16 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" (далі - ТОВ"Сервісагро-Полтава-Плюс") та Комунального підприємства "Калініна-2008" (далі - КП "Калініна-2008") було укладено Договір про надання послуг №4/1-160512/п (далі -Договір).
		Відповідно до наданих  позивачем  Актів приймання-передачі послуг (а.с.13-15) Позивачем надані послуги на  загальну суму 250870,00 грн.
		Відповідач  договірні зобов"язання  виконав  частково, сплативши  лише 75000,00 грн. На момент розгляду справи по суті заборгованість КП "Калініна-2008" перед ТОВ"Сервісагро-Полтава-Плюс" становить 175870,00 грн.
		Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного. 
		Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		          Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь  другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.   Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
		Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. 
		Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		          Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).
		Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 
		Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. 
		Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). 
		Пунктом 6.3 Договору,  передбачено нарахування  кредитором  пені та  10% штрафу за  несвоєчасне виконання Замовником  грошових зобов"язань.
		Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 11762,82 грн. - пені, штрафу в розмірі 25087,00 грн. та 3% річних в розмірі 2352,56 грн., суд прийшов до висновку, що останні є правомірними, а тому підлягають задоволенню. 
		Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами  та  іншими  учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними  засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або  в  належним  чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору  має  значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
		Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
		Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.
		Позивач відповідно до  статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази,  довів обставини на які він посилався як підставу  своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.
		Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.           
		Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись  статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, - 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Комунального підприємства "Калініна-2008"код ЄДРПОУ 36027708 (вул. Перемоги, 28, с. Березівка, Гребінківський район, Полтавська область, 37441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" код ЄДРПОУ 37174022(вул. Лесі Українки, 1, с. Остапівка, Лубенський район, Полтавська область,37543; р/р 26002310224, Банк АППБ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", м.Київ, МФО 380805) 215072,38 грн. з яких  основний борг в розмірі 175870,00 грн., пеня - 11762,82 грн., штраф - 25087,00 грн., 3% річних - 2 352,56 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 4 301,45 грн.
		          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		 
		          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.
		 
		          Повне рішення  складено 04.06.2013р.
		 
		          
		          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...