Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-48189св12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.06.2013. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Ухвала
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 травня 2013 рокум. Київ
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого                       Сімоненко В.М.,                                                                              
		суддів:                                   Амеліна В.І., Гончара В.П.,
		                                                                           Карпенко С.О., Олійник А.С.,                                   
		                              
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Акцент-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Акцент-Банк» (далі - ПАТ КБ «Акцент-Банк») на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2012 року, 
		в с т а н о в и л а: 
		У травні 2012 року ПАТ КБ «Акцент-Банк» звернулось до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № АВРМRX06170279, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 4 760,39 грн зі сплатою               12 % річних за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення до 12 квітня 2009 року. ОСОБА_3 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконує у зв'язку з чим утворилася заборгованість  у розмірі  44 233,55 грн, яка складається з: 4 760,40 грн - заборгованості за кредитом; 446,46 грн - процентів за користування кредитними коштами; 2 606,25 грн - комісії за користування кредитом; 33 837,89 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором; 500 грн - штрафу (фіксована складова);  2 082,55 грн - штрафу (процентна складова), які банк просив стягнути з відповідача.  
		Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від                  14 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено. 
		 
		Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 24 жовтня                2012 року рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від      14 червня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. 
		 
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 395,65 грн, з яких: 4 760,39 грн - заборгованість за кредитом; 446,46 грн - проценти за користування кредитом; 2 606,25 грн - комісія за користування кредитом;              500 грн - штраф (фіксована складова); 2 082,55 грн - штраф (процентна складова). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		У касаційній скарзі ПАТ КБ «Акцент-Банк» просить змінити рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2012 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		 
		Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Судами  встановлено, що 12  грудня  2007  року між ПАТ КБ «Акцент-Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № АВРМRX06170279, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 4 760,39 грн зі сплатою 12 % річних за користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 12 квітня             2009 року.
		 
		Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив із того, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності.     
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив із того,  що умовами кредитного договору встановлено строк позовної давності тривалістю п'ять років, та зазначив, що вимоги про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором задоволенню не підлягають, оскільки у даному випадку за наявності передбачених умовами кредитного договору штрафів і пені, як окремих видів штрафних санкцій, має місце подвійна цивільно-правова відповідальність одного і того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання.
		Такі висновки суду є обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи. 
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		За змістом ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
		Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
		За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Виходячи з аналізу зазначених правових норм пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій, тому не можуть бути застосовані одночасно, оскільки це приведе до застосуванням подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобов'язання. 
		За таких обставин, апеляційний суд, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з умов укладеного кредитного договору, а також враховуючи положення чинного законодавства, правомірно стягнув з відповідача тільки штраф та відмовив у стягнення пені, не допустивши подвійної відповідальності.
		Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
		Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення рішення апеляційного суду без змін. 
		Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 
		у х в а л и л а :         
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Акцент-Банк» відхилити.
		        Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 жовтня               2012 року залишити без змін. 
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		Головуючий                                                                                                                             В.М. Сімоненко
		Судді:                                                                                                                                   В.І. Амелін 
		В.П. Гончар                   
		С.О. Карпенко
		А.С. Олійник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...