Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/1911/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.06.2013. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2013.
Дата набрання законної сили: 14.06.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                       Справа № 367/1911/13-ц
		 
		ІРПІНСЬКИЙ  МІСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 червня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
		головуючого судді                                                  Чернов Д.  Є.  
		при секретарі                                                            Радзівон С.Л.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні  в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області при судовому розгляді цивільну справу за позовом Ірпінського міського голови ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Редакції газети «Західне передмістя Києва» про захист гідності, честі та ділової репутації, шляхом спростування недостовірної інформації та надання права на відповідь, -
		в с т а н о в и в :
		Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у газеті «Західне передмістя Києва» (далі-Відповідач 2) на сторінці 2 у розділі «Події» опубліковано інтерв'ю ОСОБА_2 (далі - Відповідач -1) під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1». На запитання журналіста щодо мети новоствореної в міській раді депутатської групи «Право вибору», депутат ради ОСОБА_2 відповів «Це реальна опозиція, що є нині при владі. Опозиція до окремих «особистостей», які перебувають на високих посадах у місті, вирішують не проблеми людей, а виключно свої меркантильні питання. Наш мер - брехун, хабарник, підлабузник і злодій. Він приймає лише ті рішення, що йому вигідні… Грошей у нашого мера не має. Це означає, що в місто він прийшов для того, щоб красти. Два з половиною років… мер бреше… бреше мені і моїм виборцям… Я не хочу працювати з цим так званим метром, який не працює, а розігрує шахову комбінацію, до того ж, фігурами на його полі є люди, якими він маніпулює і яких зраджує… мені байдуже, але цього хабарника я в Ірпені бачити не хочу. Ця людина  (ОСОБА_1) завжди брехала, бреше і брехатиме далі».
		Крім того, вказує, що Відповідачі поширили також неправдиву інформацію щодо його обрання на посаду міського голови, оскільки Відповідач ОСОБА_2 в своєму інтерв'ю  стверджує, що «ОСОБА_1 став мером Ірпеня завдяки допомозі своїх друзів. Усі знають, що його не обрали,  а поставили…». Вважає, що зазначене твердження не відповідає дійсності і фактичним обставинам, оскільки рішенням Ірпінської міської виборчої комісії від 04.11.2010 року № 28/2 «Про визнання Ірпінського міського голови обраним» зазначено, що на підставі протоколу Ірпінської міської виборчої комісії про підсумки голосування в одномандатному виборчому окрузі по виборах Ірпінського міського голови за результатами проведення чергових виборів сільських, селищних, міських голів 31.10.2010 року міська виборча комісія вирішила: Ірпінським міським головою обрано ОСОБА_1, тобто його обрано на посаду міського голови волевиявленням народу.
		В зв'язку з вищевикладеним просив зобов'язати Відповідачів спростувати недостовірну інформацію, яка міститься в інтерв'ю ОСОБА_2 опублікованому у газеті від ІНФОРМАЦІЯ_2 на стр.2 ОСОБА_4 «Західне передмістя Києва» (Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого  засобу масової інформації НОМЕР_1) в найближчому випуску, після оголошення судового рішення, газети «Західне передмістя Києва» у розділі «ПОДІЇ» на сторінці два, шляхом опублікування вступної та резолютивної частин судового рішення у справі у формі інтерв'ю Відповідача 1 ОСОБА_2 з журналістом зазначеної газети: «Наш мер - брехун, хабарник, підлабузник і злодій. Він приймає лише ті рішення, що йому вигідні…. Грошей у нашого мера не має. Це означає, що в місто він прийшов для того, щоб красти. Два з половиною років… мер бреше,… бреше мені і моїм виборцям…є люди, якими він маніпулює і яких зраджує… мені байдуже, але цього хабарника в Ірпені бачити не хочу. Ця людина (ОСОБА_1) завжди брехала, бреше і брехатиме далі,…», «ОСОБА_1 став мером Ірпеня завдяки допомозі своїх друзів. Усі знають, що його не обради, а поставили…», та просив захистити його право на гідне ім'я, честь та ділову репутацію шляхом надання йому права на відповідь на недостовірну інформацію, яка міститься в інтерв'ю ОСОБА_2, опублікованому в газеті від ІНФОРМАЦІЯ_2 на ст. 2 ОСОБА_4 «Західне передмістя Києва». Текст відповіді: «За весь тридцятирічний період служби в органах місцевого самоврядування міста  Ірпеня я чітко й принципово дотримувався виконання положень Конституції та законів України, до кримінальної чи іншої відповідальності за хабарництво чи будь-яке інше правопорушення не притягувався, я вірою й правдою служив, служу і буду служити громаді міста, її інтересам, а не інтересам окремих осіб, які «так хвилюються» за мешканців міста/виборчого округу і, мають дуже велике бажання побудувати свою підприємницьку діяльність в місті, не дотримуючись вимог діючих законів».
		В судове засіданні представник позивача з'явилася, уточнила позовні вимоги та просила зобов'язати Відповідачів спростувати недостовірну інформацію, яка міститься в інтерв'ю ОСОБА_2, опублікованому у випуску газети «Західне передмістя Києва», на стр. 2, від ІНФОРМАЦІЯ_2, № 6 (56) (Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації НОМЕР_1)  шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його повного тексту, у спеціальній рубриці під назвою «СПРОСТУВАННЯ»,  на тій самій шпальті і тим самим шрифтом, що й спростовувана інформація, не пізніше 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили: «Наш мер - брехун, хабарник, підлабузник і злодій. Він приймає лише ті рішення, що йому вигідні…. Грошей у нашого мера не має. Це означає, що в місто він прийшов для того, щоб красти. Два з половиною років… мер бреше,… бреше мені і моїм виборцям…є люди, якими він маніпулює і яких зраджує… мені байдуже, але цього хабарника в Ірпені бачити не хочу. Ця людина (ОСОБА_1) завжди брехала, бреше і брехатиме далі,…», «ОСОБА_1 став мером Ірпеня завдяки допомозі своїх друзів. Усі знають, що його не обради, а поставили…», та захистити право на гідне ім'я, честь та ділову репутацію шляхом надання йому права на відповідь на недостовірну інформацію, яка міститься в інтерв'ю ОСОБА_2, опублікованому в газеті «Західне передмістя Києва» від ІНФОРМАЦІЯ_2 № 6 (56), стр. 2, зобов'язавши редакцію газети (Відповідача 2) опублікувати текст відповіді: «За весь тридцятирічний період служби в органах місцевого самоврядування міста Ірпінь я чітко й принципово дотримувався виконання положень Конституції та законів України, до кримінальної чи іншої відповідальності за хабарництво чи будь-яке інше правопорушення не притягувався, я вірою й правдою служив, служу і буду служити громаді міста, її інтересам, а не інтересам окремих осіб, які «так хвилюються» за мешканців міста/виборчого округу і, мають дуже велике бажання побудувати свою підприємницьку діяльність в місті, не дотримуючись вимог діючих законів України» у спеціальній рубриці під назвою «ПРАВО НА ВІДПОВІДЬ», на тій самій шпальті газети «Західне передмістя Києва», тим самим шрифтом, яким було опубліковано інтерв'ю відповідача ОСОБА_2 не пізніше 1 місяця з дня набрання рішення законної сили. Уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила їх задоволити.
		Представник Відповідача ОСОБА_2 в судове засідання з'явилася, позов не визнала в повному обсязі, просила відмовити в його задоволені. Суду  пояснила, що її довіритель в інтерв'ю висловлював лише свою суб'єктивну думку про позивача та методи його управління, яка ґрунтувалась на суспільній думці, публікаціях в засобах масової інформації, соціологічних досліджень, та його вислови носили оціночні судження.       
		Представник Відповідача редакції газети «Західне передмістю Києва» в судове засідання з'явився, позов не визнав в повному обсязі, просив відмовити в його задоволенні.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            
		Суд, заслухавши думку учасників процесу, допитавши свідка ОСОБА_5, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
		Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (статті 3, 28). 
		Разом із цим ст. 34 Конституції України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб  на свій вибір.
		Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. 
		Проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновській проти Польщі» інших. Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації до звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.
		   У відповідності до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК  обов'язок довести,  що  поширена інформація є достовірною,  покладається на відповідача, проте позивач має право подати  докази  недостовірності  поширеної  інформації.  Позивач повинен довести факт поширення інформації  відповідачем,  а  також те,  що  внаслідок  цього  було  порушено  його особисті немайнові права.
		Частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		Судовим розглядом беззаперечно встановлено, що в газеті ІНФОРМАЦІЯ_2 у газеті «Західне передмістя Києва» на стр. 2 у розділі «Події» опубліковано інтерв'ю ОСОБА_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1». На запитання журналіста щодо мети новостворення в міській раді депутатської групи «Право вибору», депутат ради ОСОБА_2 відповів «Це реально опозиція, що є нині при владі. Опозиція до окремих «особистостей», які перебувають на високих посадах у місті, вирішують не проблеми людей, а виключно свої меркантильні питання. Наш мер - брехун, хабарник, підлабузник і злодій. Він приймає лише ті рішення, що йому вигідні.. Грошей у нашого мера не має. Це означає, що в місто він прийшов для того, щоб красти. Два з половиною років… мер бреше… бреше мені і моїм виборцям… Я не хочу працювати з  цим так званим метром, який не працює, а розігрує шахову комбінацію, до того ж, фігурами на його полі є люди, якими він маніпулює і яких зраджує… мені байдуже, але цього хабарника я в Ірпені бачити не хочу. Ця людина  (ОСОБА_1) завжди брехала, бреше і брехатиме далі» (а.с.8-10). Крім того, Відповідачі поширили також інформацію щодо обрання позивача на посаду міського голови, а саме: «ОСОБА_1 став мером Ірпеня завдяки допомозі своїх друзів. Усі знають, що його не обрали,  а поставили…». 
		Відповідно до п. 21 Постанови  Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист  гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації  фізичної та юридичної особи» визначено, що при   поширенні   недостовірної    інформації   стосовно приватного  життя  публічних  осіб  вирішення  справ про захист їх гідності,  честі чи ділової репутації має свої  особливості.  Суди повинні  враховувати  положення  Декларації про свободу політичних дебатів  у  засобах  масової  інформації, схваленої  12  лютого  2004  року  на  872-му  засіданні  Комітету Міністрів Ради  Європи,  а  також  рекомендації,  що  містяться  у Резолюції  1165  Парламентської  Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.  Зокрема, у названій  Резолюції  зазначається,  що  публічними фігурами   є   особи,   які  обіймають  державні  посади  і  (або) користуються державними ресурсами,  а також усі ті,  хто  відіграє певну  роль  у  суспільному  житті (у галузі політики,  економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).  У статтях  3,  4,  6  Декларації  вказується,  що  оскільки політичні  діячі та посадові особи,  які обіймають публічні посади або  здійснюють  публічну  владу  на   місцевому,   регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у  засобах  масової інформації з приводу того,  як вони виконували або виконують свої функції.  При цьому зазначені діячі та особи не повинні  мати  більшого  захисту  своєї  репутації  та  інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим,  межа допустимої  критики  щодо  політичного діяча  чи  іншої  публічної  особи  є  значно ширшою,  ніж окремої пересічної  особи.  Публічні  особи  неминуче  відкриваються   для прискіпливого   висвітлення  їх  слів  та  вчинків  і  повинні  це усвідомлювати.
		Поряд з цим, п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист  гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації  фізичної та юридичної особи», встановлено, що відповідно  до  статті  68  Конституції України кожен  зобов'язаний  неухильно  додержуватися Конституції  та  законів України,  не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.  Праву на свободу думки і слова,  на вільне  вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати  про  особу  недостовірну  інформацію  та  таку,  що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Суд, вважає, що інформація, яка підлягає спростуванню, як така, що порочить гідність честь та ділову репутацію позивача, як Ірпінського міського голови   «Наш мер - хабарник і злодій. Він приймає лише ті рішення, що йому вигідні… в місто він прийшов для того, щоб красти», виходячи з наступного:      
		Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист  гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації  фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). 
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України, негативна  інформація,  поширена  про  особу,  вважається недостовірною,   якщо   особа,   яка   її   поширила,  не  доведе протилежного.
		Вирішуючи питання про недостовірність інформації, що міститься у вислові   «Наш мер - хабарник і злодій. .. в місто він прийшов для того, щоб красти», суд враховує, що у відповідності до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Доказів, які б достовірно стверджували, що ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності за хабарництво, крадіжку, суду стороною відповідача не надано, тому вказана інформація є недостовірною  та негативною, оскільки є фактично звинуваченням у вчиненні злочину і порушує особисті немайнові права позивача, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, а саме мати репутацію особи, що не вчиняла протиправних дій та  перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати свої особисті немайнові права, які законодавчо обмежуються  в зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
		Суд розцінює вислів «він приймає лише ті рішення, що йому вигідні…», як такий, що несе недостовірну інформацію та підлягає спростуванню, оскільки відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова лише підписує рішення ради та її виконавчого комітету. Відповідно до чинного законодавства він не наділений повноваженням приймати рішення, а може лише в силу п. 20 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видавати розпорядження у межах своїх повноважень.
		Разом з тим, згідно з правилом ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Відповідно, суд, приходить до висновку, що такі висловлювання Відповідача - 1 як «брехун», «підлабузник» є лише застосування таких мовних прийомів як гіперболи та сатири, з метою підвищення уваги громадськості до інтерв'ю, яке наведена на стр. 2  газети «Західне передмістя Києва», а тому суд вважає, що оспорювана інформація не містить фактичних даних та не може бути предметом спростування.
		Поряд з цим вислови «…Грошей у нашого мера не має. … Я не хочу працювати з  цим так званим метром, який не працює, а розігрує шахову комбінацію, до того ж, фігурами на його полі є люди, якими він маніпулює і яких зраджує… мені байдуже, але цього хабарника я в Ірпені бачити не хочу. Ця людина  (ОСОБА_1) завжди брехала, бреше і брехатиме далі» та «ОСОБА_1 став мером Ірпеня завдяки допомозі своїх друзів. Усі знають, що його не обрали, а поставили…» дійсно стосується позивача, представники відповідачів дану обставину також не заперечували. Однак, вони містять лише оціночні судження, відповідно також не підлягають спростуванню.
		Відповідно до ч. 1, 4 ст. 277 ЦК України, фізична особа,  особисті  немайнові  права  якої  порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
		Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру, тому на засоби масової інформації може бути покладено обов'язок опублікувати спростування.
		Крім того, вищевказана інформація «Наш мер - хабарник і злодій. Він приймає лише ті рішення, що йому вигідні… в місто він прийшов для того, щоб красти», розміщена в  статті в жодному випадку не може бути розцінена як інформація, що не містить фактичних даних, зокрема, критику, оцінку дій, а також інформацію, що не може бути витлумачена як така, що не містить фактичних даних, адже дана інформація безпосередньо стосується характеристики позивача як  Ірпінського міського голови.
		Перелік способів захисту цивільних прав і інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.
		Частина 2 статті 275 ЦК України визначає, що захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом, відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
		Згідно правила, закріпленого частиною 4 статті 277 ЦК України, особа, яка поширила недостовірну інформацію, здійснює її спростування. Лише у тому випадку, якщо така особа невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. 
		Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка вказаним рішенням визнається недостовірною, суд враховує п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», якою передбачено що, спростування має здійснюватись у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація.
		Згідно зі ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти,  де містилося повідомлення, яке спростовується.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повинен спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування резолютивної частини судового рішення в найближчому випуску газети «Західне передмістя Києва» у спеціальній рубриці під назвою «СПРОСТУВАННЯ» на тій самі шпальті й тим самим шрифтом, що й спростовувана інформація.
		Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» якщо особа вважає,  що оціночні судження або думки принижують її  гідність,  честь  чи  ділову репутацію,  а також інші особисті немайнові   права,   вона   вправі   скористатися    наданим    їй законодавством  правом на відповідь,  а також на власне тлумачення справи  у  тому  самому  засобі   масової   інформації   з   метою обґрунтування  безпідставності поширених суджень,  надавши їм іншу оцінку.  
		Однак, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, які стосуються надання права на відповідь, оскільки позивачем не надано суду доказів, що він звертався з до Відповідача 2 з проханням опублікувати відповідь на інтерв'ю ОСОБА_2, від ІНФОРМАЦІЯ_2 на ст. 2 «Західне передмістю Києва» і йому було відмовлено в цьому. В силу ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Крім того, позивач не позбавлений можливості звернутися в майбутньому за захистом своїх законних прав та інтересів в разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
		Свідок ОСОБА_5 яка була інтерв'юером при написанні інтерв'ю ОСОБА_2, суду повідомила, що перед публікацією спірної статті, вона перевірила всі факти, викладені ОСОБА_2 та вважає, що інтерв'ю Відповідача 1 є правдивим та містить фактичні обставини, підстав для його спростування немає.
		Наведені вище обставини стверджуються копією газети «Західне передмістя Києва» № 6 (56) від ІНФОРМАЦІЯ_2, копією рішення Ірпінської міської виборчої комісії Київської області        № 28/2 від 04.11.2010 року, копією розпорядження № 383 від 08.11.2010 року «Про Ірпінського міського голову»  та іншими матеріалами справи.
		На підставі ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 3, 28, 34, 62 Конституції України, ст. ст. 16, 275, 277, 297 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», п. п. 1, 15, 18, 21 22, 25  Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 15, 30, 57, 58, 60, 61, 64, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-
		в и р і ш и в:
		   Задовольнити позов частково. 
		   Зобов'язати Відповідачів спростувати недостовірну інформацію, яка міститься в інтерв'ю ОСОБА_2, опублікованому у випуску газети «Західне передмістя Києва», на сторінці 2, від ІНФОРМАЦІЯ_2, №6 (56) (свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації НОМЕР_1) шляхом опублікування резолютивної частини судового рішення в найближчому випуску газети «Західне передмістя Києва» у спеціальній рубриці під назвою «СПРОСТУВАННЯ» на тій самій шпальті й тим самим шрифтом, що й спростовувана інформація.      
		   Недостовірна інформація, яка підлягає спростуванню, як така, що порочить гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1, як Ірпінського міського голови:
		   «Наш мер - хабарник і злодій. Він приймає лише ті рішення, що йому вигідні… в місто він прийшов для того, щоб красти».        
		   В іншій частині відмовити в позові.          
		   Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		 
		 
		Суддя: Д. Є. Чернов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...