Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К-2803/07 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.02.2009. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2009.

Номер судового провадження: не визначено

<head>
<meta http-equiv=Content-Type content="text/html; charset=utf-8">
<meta name=ProgId content=Word.Document>
<meta name=Generator content="Microsoft Word 11">
<meta name=Originator content="Microsoft Word 11">
<link rel=File-List href="10004349015.files/filelist.xml">
<title>ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ</title>

<style>

</style>

</head>

<o:p> </o:p>

<h1 align=center style='text-align:center'>ВИЩИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ<o:p></o:p></h1>

<o:p> </o:p>

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

21 січня 2009 року                                                                           м. Київ<o:p></o:p>

Бутенка В.І. 
(доповідач),               Лиски
Т.О.,<o:p></o:p>

Сороки М.О.,                                    Штульмана
І.В.,<o:p></o:p>

розглянувши в порядку письмового
касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до
Севастопольської міської ради про встановлення відсутності повноважень на
прийняття рішення та визнання рішення недійсним, -<o:p></o:p>

в с т а н о в и в :<o:p></o:p>

В обґрунтування своїх вимог вказував на те, що рішенням
Севастопольської міської ради № 569 від 26 лютого 2003 року було затверджено
«Положення про порядок переведення жилих приміщень (будинків) в нежилі
приміщення і назад незалежно від форм власності ».<o:p></o:p>

Посилаючись на те, що відповідач при прийнятті
зазначеного рішення вийшов за межі своїх повноважень, наданих йому законом, а
також на те, що це рішення суперечить положенням постанови Ради Міністрів
Української РСР № 189 від 1984 року, якою встановлені підстави визнання
приміщень та будинків нежилими, ОСОБА_1 після уточнення позовних вимог просив
встановити наявність чи відсутність компетенції Севастопольської міської ради
щодо прийняття рішення № 569 від 26 лютого 2003 року було затверджено
«Положення про порядок переведення жилих приміщень (будинків) в нежилі
приміщення і назад незалежно від форм власності » та  визнати його нечинним.<o:p></o:p>

Постановою Ленінського 
районного суду м. Севастополя від 02 листопада 2006 року, залишеною без
змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 11 січня 2007 року, у
задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.<o:p></o:p>

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення
судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані
судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
<o:p></o:p>

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.<o:p></o:p>

За змістом статті 55 Конституції кожен,
тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване
державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи
бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець,
особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують
або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без
громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового
захисту в суді.<o:p></o:p>

Відповідно до ст. 104 КАС України, до адміністративного
суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що
порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.<o:p></o:p>

Як було встановлено судами, ОСОБА_1 звернувся до суду із
позовом, предметом якого було скасування рішення суб'єкта владних повноважень -
Севастопольської міської ради № 569 від 26 лютого 2003 року, яким було
затверджено «Положення про порядок переведення жилих приміщень (будинків) в
нежилі приміщення і назад незалежно від форм власності ».<o:p></o:p>

Статтею 171 КАС України встановлено, що правила цієї
статті поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ стосовно
законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили
нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої
влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних
адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних
повноважень. <o:p></o:p>

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо
яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких
буде застосовано цей акт. <o:p></o:p>

У разі відкриття провадження в адміністративній справі
щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача
опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути
офіційно оприлюднений. <o:p></o:p>

Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо
оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце
судового розгляду адміністративної справи. <o:p></o:p>

Оголошення повинно бути опубліковано не пізніш як за сім
днів до судового розгляду. <o:p></o:p>

Якщо оголошення опубліковано своєчасно,
вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про
судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі таких осіб,
якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду. <o:p></o:p>

Однак суд першої інстанції не звернув уваги на те, що
позивачем фактично оскаржується нормативно - правовий акт органу місцевого
самоврядування, оскільки це рішення має обов'язковий характер і поширюється на
невизначене коло осіб.<o:p></o:p>

В порушення вимог ч.ч. 3,4,5 ст. 171 КАС України суд не
зобов'язав відповідача опублікувати оголошення щодо оскарження рішення сесії
міської ради.<o:p></o:p>

Таким чином, місцевим судом було порушено право інших
осіб, до яких має бути застосований оскаржений акт, у разі незгоди з ним
вступити у справу на стороні позивача.<o:p></o:p>

Не було виправлено це порушення процесуального закону і
судом апеляційної інстанції.<o:p></o:p>

Крім того, судами попередніх інстанцій було також
допущено порушення правил застосування норм матеріального права.<o:p></o:p>

Так, відповідно до ст.3 КАС України, у справах щодо
оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень
адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: <o:p></o:p>

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії); <o:p></o:p>

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу
між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і
цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); <o:p></o:p>

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено того, які саме
його права, свободи чи інтереси були чи будуть порушені оскарженим рішенням
відповідача.<o:p></o:p>

Крім того, суди посилались на те, що це рішення було
прийнято відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України. <o:p></o:p>

З такими висновками судів попередніх інстанцій неможливо
погодитись, виходячи з наступного.<o:p></o:p>

Відповідно до ст.ст. 7, 8 Житлового кодексу Української
РСР, переведення придатних для проживання жилих
будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду
в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих
будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів,
зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу, тобто виконавчими
комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад
народних депутатів.<o:p></o:p>

Пунктом 42 ст. 26 Закону України «Про місцеве
самоврядування в Україні», на який посилався відповідач в обґрунтування своїх
заперечень проти позову, до повноважень міських рад віднесено затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних
програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої
містобудівної документації.<o:p></o:p>

Згідно ж із ст. 17 Закону України «Про основи містобудування», містобудівною
документацією є затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється
планування, забудова та інше використання територій. <o:p></o:p>

вирішення питань раціонального використання
територій, регулювання розселення; <o:p></o:p>

підготовки обґрунтованих пропозицій щодо
встановлення та зміни меж населених пунктів; <o:p></o:p>

підготовки вихідних даних для розробки
землевпорядної документації; <o:p></o:p>

вирішення питань щодо розташування та
проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації,
капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; <o:p></o:p>

вирішення питань вибору, вилучення (викупу),
надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб. <o:p></o:p>

Розробка містобудівної документації
здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають
ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому
законодавством.<o:p></o:p>

Таким чином, компетенція органів місцевого
самоврядування поширюється на затвердження в установленому порядку
містобудівної документації, якою, в свою чергу, не може вирішуватись питання
щодо зміни статусу житлових приміщень.<o:p></o:p>

Слід також зазначити, що хоча чинним законодавством не
встановлено порядку переведення придатних для
проживання жилих будинків і жилих приміщень в нежилі, додаткової регламентації
нормативними актами органів місцевого самоврядування такого переводу законом не
вимагається.<o:p></o:p>

Наведені обставини та положення нормативних актів не були
враховані судами попередніх інстанцій, внаслідок чого ними прийнято помилкове
рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.<o:p></o:p>

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами
при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального і процесуального
права, які призвели до ухвалення ними незаконних рішень.<o:p></o:p>

Таким чином, оскаржені судові рішення відповідно до вимог
ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а
справа направленню до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, під час
якого суду слід врахувати наведене та у відповідності із вимогами закону
вирішити цей спір.<o:p></o:p>

Керуючись ст.ст. 220, 221,  222, 
223, 227, 230 КАС України, суд, -<o:p></o:p>

Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від
02 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 11 січня
2007 року скасувати.<o:p></o:p>

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.<o:p></o:p>

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за
винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

С у д д і :                                 <o:p></o:p>

</div>

</body>

</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...