Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2/449/296/2013 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.06.2013. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Перемишлянський районний суд Львівської області 
		                           
		            
		Справа  № 2/449/296/2013 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		"11" червня 2013 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
		головуючого  судді Савчак А.В.
		при секретарі    Подусівській Л.В. 
		розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду  м.Перемишляни цивільну справу за позовом громадської організації "Садівниче товариство Ельвіра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості  за членськими та цільовими внесками  , -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		13 березня 2013 року громадська організація "Садівниче товариство Ельвіра"  звернулась до суду з даним позовом. 
		Позовні вимоги обгрунтовує тим, що громадська організація "Садівницьке товариство Ельвіра" є добровільним об"єднанням громадян створеним на засадах спільності інтересів його членів пов'язаних з садівництвом, будівництвом садових будиночків, забезпеченням умов для відпочинку та оздоровлення, організації колективного саду на земельних ділянках, ефективне використання членами товариства виділених їм земельних ділянок, що знаходяться в Бориспільському районі Київської області .
		З метою здійснення Товариством своєї статутної діяльності Бориспільською Райдержадміністрацією Київської області, згідно розпорядження від 26 грудня 2005року №991 було передано Товариству на умовах оренди 40 га землі . (в матеріалах справи - відсутнє).
		Згідно із заяви від 29 січня 2006року та розпорядження Бориспільської Райдержадміністрації Київської області від 22 березня 2006року №261 ОСОБА_2 є членом Товариства і володіла приватизованою земельною ділянкою площею 0,12 га , але систематично, починаючи з 2006 року, не виконувала свого статутного обов'язку, передбаченого п.2.4.7 Статуту Товариства, по сплаті членських та цільових внесків, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 94865грн.00коп.
		Викладені вище факти підтверджуються довідкою бухгалтерії Товариства про заборгованість по сплаті членських та цільових внесків, протоколами загальних зборів Товариства про встановлення розмірів членських та цільових внесків.
		Крім цього, 20.12.2010 року  ОСОБА_2 продала належну їй земельну ділянку  ОСОБА_1 за договором купівлі продажу № 3165 . 
		На думку Позивача, вищевказана угода була укладена із порушенням вимог п.3.4 Статуту Товариства, оскільки відповідно до вищевказаних пунктів продаж належної члену Товариства земельної ділянки можливий лише після сплати заборгованості за цільовими внесками та членськими внесками за минулі та поточні роки. Як вже зазначалося вище, існуюча заборгованість не погашена. Крім цього, новий власник земельної ділянки у відповідності до п.п.2.2, 3,5 Статуту Товариства зобов'язаний подати заяву про вступ до Товариства та погасити (в разі наявності) борги попереднього власника. Станом на сьогодні  ОСОБА_1 такої заяви про вступ до Товариства не подала та не погасила заборгованість попереднього власника земельної ділянки. Системний аналіз статуту показує, що власниками земельних ділянок на території Товариства можуть бути лише члени Товариства або особи які вибули із членів товариства з власного рішення. Таким чином ОСОБА_1 зобов'язана в силу положень статуту Товариства подати заяву про членство та погасити борги попереднього власника Товариства. Проте добровільно свого обов'язку не виконує, що дає право Товариству звернутися до суду. 
		Також, в добровільному порядку  ОСОБА_2 відмовляється виконати покладений на неї Статутом Товариства обов'язок по сплаті заборгованості за членськими та цільовими внесками, тому рішенням загальних зборів Товариство (в матеріалах справи - відсутнє) вирішено передати спір на розгляд Суду з метою примусового стягнення з відповідача існуючої заборгованості виходячи з нижченаведених підстав:
		При цьому Позивач посилається, як на підставу своїх вимог, зокрема, на: ст.ст. 11, 16, 509, 526,533, 541, 610, 625 ЦК України; ЗУ "Про кооперацію"; окремі пункти Статуту громадської організації "Садівницьке товариство "Ельвіра" (п.2.2, п.2.4.7, п.3.4 , п.3.5, п.3.7).
		 
		Представник відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_3 подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому посилається на те, що викладені вимоги позивача щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 є безпідставними, необгрунтованими та не ґрунтуються на вимогах законодавства України, а тому не можуть бути задоволені. Свої заперечення обґрунтовує тим, що Відповідач ОСОБА_1 набула права власності на земельну ділянку правомірно, заяви про вступ до членів громадської організації "Садівницьке товариство "Ельвіра" не писала і не бажає бути членом цієї громадської організації. Оскільки Конституція України (ст.ст. 19, 36) та чинне законодавство передбачає вільну участь або неучасть в будь-якому об'єднанні громадян (в т.ч. і в громадській організації), а також стаття 36 Конституції України прямо передбачає заборону примушування до вступу чи не вступу в будь-яке об'єднання та неможливість обмеження в правах за належність чи не належність до громадської організації, - тому вимоги Позиача є безпідставними і такими, що не можуть бути задоволені.
		Представник відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_4 подав до суду заперечення на позовну заяву. В даній заяві не заперечується той факт, що відповідачка ОСОБА_2 дійсно була членом громадської організації "Садівниче товариство "Ельвіра" та їй належала відповідна земельна ділянка площею 0,12 га. Однак, представник відповідачки ОСОБА_2  вважає даний позов безпідставним, незаконним та необґрунтованим. На його думку,  в даному випадку не можна говорити про зобов'язання у розумінні ст.509 ЦК України, оскільки передбачений Статутом обов'язок сплачувати цільові та членські внески не охоплюється поняттям зобов'язанням, яке міститься в ст..509 ЦК України, а тому положення ст.ст. 525, 526 ЦК України, на які посилається позивач в своєму позові не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Також не можна до даних правовідносин застосовувати ЗУ «Про кооперацію», оскільки Позивач є непідприємницьким товариством (громадською організацією), а не кооперативом, яке створюється для ведення спільної господарської та іншої діяльності. Крім того, на його думку, позов не підлягає до задоволення у зв'язку із спливом строку позовної давності, з приводу чого ним була подана відповідна заява про застосування позовної давності.
		 
		Представник позивача в судове засідання не з'явився. Надіслав до суду заяву про слухання справи без участі представника позивача.
		Відповідачі та їх представники в судове засідання не з'явились. Представники відповідачів подали до суду заяви про слухання справи без їх участі.
		Ознайомившись з позовною заявою, запереченням проти позову та письмовими поясненнями представника позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з огляду на таке.
		Відповідно до статті 60 ЦПК України  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Стаття 213 ЦПК України передбачає, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;  чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		 
		1. Судом встановлено, що громадська організація «Садівницьке товариство «Ельвіра» є добровільним об'єднанням громадян створеним на засадах спільності інтересів його членів пов'язаних з садівництвом, будівництвом садових будиночків, забезпеченням умов для відпочинку та оздоровлення, організації колективного саду на земельних ділянках, ефективне використання членами товариства виділених їм земельних ділянок, що знаходяться в Бориспільському районі Київської області (п.1.1, 1.2, 1.9 Статуту, а.с.10).
		З метою здійснення Товариством своєї статутної діяльності Бориспільською Райдержадміністрацією Київської області, згідно розпорядження від 22 березня 2006 року №261, було передано Товариству 27,59 га землі (а.с. 21-23).
		Згідно із розпорядження Бориспільської Райдержадміністрації Київської області від 22 березня 2006 року №261 ОСОБА_2 було передано у власність (як члену Садівничому товаристві «Ельвіра») земельною ділянкою площею 0,12 га (а.с. 21, порядковий номер у списку 19) в Садівничому товаристві «Ельвіра» та виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с.25). Починаючи з 2006 року, як випливає з заперечення її представника (а.с. 68) Відповідачка ОСОБА_2 стала членом громадської організації "Садівниче товариство "Ельвіра" і нею ні членських ні цільових внесків не сплачувались (а.с.70).
		Згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 грудня 2010 року (а.с.26,27) Відповідач ОСОБА_2 продала належну їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю (а.с.25) земельну ділянку Відповідачу ОСОБА_1 
		Як позивач так і відповідач ОСОБА_1 стверджують, що остання не була і на даний момент не є членом громадської організації "Садівниче товариство «Ельвіра». 
		 
		2. Вирішуючи питання про те, чи позовні вимоги позивача до відповідача ОСОБА_1 є підставними, суд виходить з такого.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до положень ст. 36 Конституції України, ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Зазначена Конституційна норма також закріплена як в ст..7 ЗУ «Про обєднання громадян» № 2460-XI від 16.06.1992 (який діяв до 01.01.2013 року) так і у ст. 5 Закону України "Про громадські об'єднання" №4572-VI від 22.03.2012 (який було введено в дію 01.01.2013 року і діє на даний момент).
		Оскільки "Садівницьке товариство "Ельвіра" згідно із свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.8) є громадською організацією, - тому, доводи Позивача про те, що ОСОБА_1 була зобов'язана вступити в громадську організацію "Садівницьке товариство «Ельвіра» є безпідставними і не ґрунтуються на нормах Конституції та Законів України, а положення Статуту на Відповідача ОСОБА_1 не поширюються так як остання не була і не є членом даної громадської організації і не зобов'язана дотримуватись положень статуту Позивача.
		Відповідно до ч. 1 ст. 319. ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. У ч. 2 зазначеної статті вказано, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		Відповідач ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку і використовує на власний розсуд не порушуючи права інших. Жодних обмежень та обтяжень, передбачених законодавством України, які б могли перешкоди набуттю права власності відповідачу ОСОБА_1 на земельну ділянку на момент укладення договору купівлі-продажу судом не встановлено.
		Крім цього, відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.
		Як вбачається із позовної заяви, заборгованість ОСОБА_2 виникла ще задовго до придбання земельної ділянки ОСОБА_1, а від так вимога позивача про стягнення з неї коштів є безпідставною і не підлягає задоволенню.
		Таким чином, твердження Позивача про те, що право ОСОБА_1 володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном можливе лише за участі у Товаристві, а також позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1  суд вважає протиправними та необґрунтованими і такими що прямо суперечать ст.36 Конституції України.
		 
		3. Відповідно до копії довідки АБ №138763 з ЄДРПОУ (а.с. 79) позивач був зареєстрований Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області  11.08.2005 року. Згідно цієї довідки  судом встановлено, що:
		·          Позивач є юридичною особою;
		·          Організаційно-правова форма позивача КОПФГ - 815 громадська організація;
		·          Вид діяльності за КВЕД - 91.33.0 Діяльність громадських організацій, не віднесених до інших групувань;
		·          Інституційний сектор економіки за КІСЕ - S.15 Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.
		Відповідно до ст.3 ЗУ «Про об'єднання громадян»  № 2460-XI від 16.06.1992, в редакції, що діяла на момент створення позивача, (далі - Закону № 2460-XI) громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
		Відповідно до ст.6 Закону № 2460-XI об'єднання громадян (в т.ч. громадська організація) створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. 
		Відповідно до статті 13 Закону № 2460-XI  об'єднання громадян діє на основі статуту або положення (далі - статутний документ). Статутний документ об'єднання громадян не повинен суперечити законодавству України.
		Відповідно до п.1.6. Статуту позивача, даний Статут розроблений відповідно до ЗУ «Про об'єднання громадян» і приймається на загальних зборах членів Товариства.
		В своїй позовній заяві (а.с.4-6) та письмових поясненнях (а.с.53, 54, 76, 77) представник Позивача обґрунтовує свої вимоги положеннями законів «Про кооперацію», «Про кооперацію в СРСР», «Про сільськогосподарську кооперацію» та вважає, що такі слід застосовувати до даних правовідносин. 
		Однак, такі твердження позивача суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки, згідно ст. 1. Закону № 2460-XI  дія цього Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством. Відповідно до статті 5 Закону № 2460-XI законодавство про об'єднання громадян складається з Конституції України, цього Закону («Про об'єднання громадян») та актів законодавства, прийнятих відповідно до нього.
		Крім того, відповідно до Класифікатора організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. N 97,  кооперативи мають власні коди і найменування, які не збігаються з тими, що зазначені в довідці АБ №138763 з ЄДРПОУ (815 громадська організація), а саме: 300 Кооперативи; 310 Виробничий кооператив; 320 Обслуговуючий кооператив; 330 Споживчий кооператив; 340 Сільськогосподарський виробничий кооператив; 350 Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив; 390 Кооперативний банк.
		За Класифікацією видів економічної діяльності прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. N 375 (діяв на момент реєстрації Позивача) діяльність позивача віднесена до Розділу 91 «Діяльність громадських організацій», класу 91.3 «Діяльність інших громадських організацій», підкласу 91.33.0 «Діяльність громадських організацій, н. в. і. г.».
		Згідно Класифікації інституційних секторів економіки України (за КІСЕ) прийнятого наказом Держкомстату України  від 18 квітня 2005 р. N 96: кооператив (код 300); виробничий кооператив (код 310); обслуговуючий кооператив (код 320); споживчий кооператив (код 330); сільськогосподарський виробничий кооператив (код 340); сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (код 350), - відносяться до приватних нефінансових корпорацій (S.11002). Це в свою чергу свідчить про те, що Позивач працює зовсім в іншому інституційному секторі економіки (S.15 Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства).
		Враховуючи вищевикладене та те, що позивач є саме громадською організацією, - суд прийшов до висновку, що застосовування положень вищезгаданих законів («Про кооперацію», «Про кооперацію в СРСР», «Про сільськогосподарську кооперацію») є безпідставним та необґрунтованим, а тому обов'язок по сплаті внесків члена громадської організації (в т.ч. члена ГО "Садівницьке товариство "Ельвіра") не є цивільно-правовим обов'язком.
		 
		4. Обґрунтовуючи  розмір своїх позовних вимог, позивачем надано суду «Уточнений розрахунок суми заборгованості» (відповідача ОСОБА_2.) (а.с.62) та копії протоколів загальних зборів громадської організації, відповідно до яких визначались розміри цільових і членських внесків, а саме протоколи: від 11 лютого 2007 року, від 1 березня 2008 року, від 24 травня 2008 року, від 14 лютого 2009 року, від 15 травня 2010 року, 21 травня 2011 року. (а.с. 14-20). При цьому, позивач вважає, що сплата таких членських і цільових внесків є зобов'язанням в розумінні стат. 509 ЦК України, оскільки обов'язок сплати членських та цільових внесків виник на підставі актів цивільного законодавства - ЗУ «Про кооперацію» (а.с.5,  передостанній абзац).
		З таким твердженням суд погодитись не може, оскільки, як вже було сказано вище, даний ЗУ «Про кооперацію» не підлягає до застосування до даних правовідносин, а відносини між членом громадської організації та самою громадською організацією не є цивільно-правовими з огляду на таке.
		Відповідно до ст.1 ЦК України Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
		Згідно  ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
		Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
		Таким чином, передбачений Статутом обов'язок сплати відповідачем цільових та членських внесків з огляду на вищевказані норми матеріального закону не є зобов'язанням, а тому положення ст.ст. 525, 526 ЦК України, на які посилається позивач в своєму позові також не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
		Даний висновок суду також випливає, зокрема, із вже згаданої вище статті 5 Закону № 2460-XI («Про об'єднання громадян»): «законодавство про об'єднання громадян складається з Конституції України, цього Закону («Про об'єднання громадян») та актів законодавства, прийнятих відповідно до нього». З системного аналізу положень законів «Про об'єднання громадян» (ст.5), «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (ст.4), «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (ст.1) - також випливає, що громадські організації створюються і діють на підставі Конституції України, вищезгаданих законів та актів законодавства, прийнятих відповідно до цих законів.
		З підстав зазначених вище, не підлягає до застосування також стаття 541 ЦК України, яка передбачає, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Дана стаття не може бути застосована і тому, що, як було зазначено вище (абз.3 п.2 даного рішення), на Відповідач ОСОБА_1 не поширюються положення Статуту Позивача, так як остання не була і не є членом даної громадської організації і не зобов'язана дотримуватись положень статуту громадської організації "Садівницьке товариство «Ельвіра».
		Суду не були надані жодні докази, які б свідчили про те, що у відповідачів виникли якісь зобов'язання (цивівльно-правові) перед громадською організацією "Садівницьке товариство "Ельвіра" на суму у розмірі 94 865 грн.
		Тому суд приходить до висновку, що відносини з приводу зобов'язання  члена громадської організації сплачувати будь-які внески не є цивільно-правовими відносинами, а сам обов'язок члена громадської організації сплачувати такі внески - не є зобов'язанням в розумінні ст. 509 ЦК України (цивільно-правовим зобов'язанням).
		Отже , до даних відносин стаття 509 ЦК України, як і ст.ст. 11, 16, 526, 541, 610, 625 ЦК України не можуть бути застосовані.
		 
		5. Крім того, представником відповідача ОСОБА_2 відповідно до ст. 27 ЦПК України та ч.3. ст.267 ЦК України була подана до суду заява про застосування позовної давності до даних правовідносин. 
		Відповідно до ч. З ст. 267 ЦК України позовна давність (три роки) застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до вирішення ним рішення.
		Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Судом було встановлено, що:
		·          Протоколом від 11 лютого 2007 року на 2007 рік встановлені наступні розмірі членських та цільових внесків: 50 грн. в місяць, вступний разовий внесок за кожну ділянку - 1 500 грн., авансовий цільовий внесок на інженерну підготовку (гідронамив) земельних ділянок - 25 000 грн. за кожну земельну ділянку, термін сплати - 1 жовтня 2008 року (а.с.19).
		·          Відповідно до протоколу від 1 березня 2008 року на 2008 рік встановлені наступні розмірі членських та цільових внесків: членські внески на І півріччя - 50 грн. на місяць, членські внески на ІІ півріччі - 100 грн. на місяць, цільові внески: на проект гідронамиву - 2 200 грн., на проект електрифікації (аванс) - 5 000 грн., на інженерну підготовку доріг загального користування (аванс) - 6 000 грн., на встановлення межових знаків - 1 000 грн., термін сплати - 1 жовтня 2008 року (а.с.18).
		·          Згідно протоколу від 24 травня 2008 року розмір цільового внеску на інженерну підготовку земельної ділянки на 2008 рік встановлено у сумі 15 грн./куб.м., розмір цільового внеску на інженерну підготовку земельної ділянки та інженерну підготовку доріг на 2009 рік - 18 грн./куб.м. Оплату зазначених внесків необхідно було здійснити до 31 грудня 2010 року (а.с.17).
		·          Відповідно до протоколу від 14 лютого 2009 року встановлені наступні розмірі членських та цільових внесків: членські внески на 2009-2010 роки по 100 грн. в місяць, на інженерну підготовку земельної ділянки (гідронамив) згідно додатку № 1, на проект гідронамиву - 2 200 грн., на проект електрифікації - 5 000 грн., на інженерну підготовку доріг загального користування - 17 100 грн., на встановлення межових знаків - 1 000 грн., термін сплати - 31 жовтня 2010 року (а.с.16).
		·          Згідно з протоколом від 15 травня 2010 року затверджено розрахунок вартості 1 кВт електроенергії - 980 грн. до 20 грудня 2010 року, встановлено з 1 січня 2011 року розрахунок 1 кВт - 3 000 грн (а.с.15).
		·          Протоколом від 21 травня 2011 року затверджено розмір членських внесків на 2011 рік - 1 200 грн. за ділянку (а.с.14).
		Оскільки, згідно протоколів від 11 лютого 2007 року та 1 березня 2008 року термін сплати членських та цільових внесків встановлено - 1 жовтня 2008 року, - то до моменту подання даного позову 7 березня 2013 року минуло вже чотири  з половиною роки. 
		Членські внески на 2011 рік були затверджені Протоколом від 21 травня 2011 року у розмірі 1200 грн. за ділянку. На цей час Відповідач ОСОБА_2 свою земельну ділянку вже продала, а отже і обов'язку по сплаті членських внесків у 2011 році у неї не могло виникнути.
		В матеріалах справи також відсутні будь-які докази, які свідчать про те, чи брала відповідач ОСОБА_2 участь у таких зборах і чи повідомлялась вона про прийняті на зборах рішення. 
		Тому при прийнятті рішення суд повинен взяти до уваги заяву про застосування позовної давності.
		 
		6. Позивачем був наданий суду розрахунок суми заборгованості відповідача ОСОБА_2 (а.с.62) відповідно до якого за нею числиться заборгованість з 2008  року по 2012 рік в сумі 97 115,00 грн.
		В матеріалах справи міститься копія «Досудової вимоги» до відповідачки ОСОБА_1 від 18 січня 2012 року, якою їй нібито повідомлялось про заборгованість по членським і цільовим внескам до громадської організації "Садівницьке товариство «Ельвіра», однак в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать, що така вимога відповідачці надсилалась і що вона її отримувала. А враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 не є членом даної громадської організації (відповідно до Статуту, положення якого на неї не можуть поширюватись) і в неї не могло виникнути жодної заборгованості по сплаті членських та цільових внесків, - то незрозуміло чому вона має відповідати за зобов'язаннями третіх осіб.
		 
		Підсумовуючи все вищесказане, суд прийшов до таких висновків:
		-          Відповідач ОСОБА_2 дійсно була членом громадської організації "Садівницьке товариство «Ельвіра»;
		-          З 2008 року відповідач ОСОБА_2 не сплачувала членські та цільові внески;
		-          Відносини, які виникли між громадською організацією "Садівницьке товариство «Ельвіра» та відповідачем ОСОБА_2 з приводу сплати членських та цільових внесків не є цивільно-правовими відносинами;
		-          Дані правові відносини регулюються відповідно до  статті 5 Закону № 2460-XI «Про об'єднання громадян» Конституцією України, цим законом та актами законодавства, прийнятих відповідно до цього закону;
		-          Правовідносини між Позивачем та відповідачем ОСОБА_1 з приводу обов'язків сплачувати членські ті цільові внески - не виникали, оскільки відповідач ОСОБА_1 не була і не є членом громадської організації "Садівницьке товариство «Ельвіра» , а отже жодних зобов'язань з приводу обов'язку сплати таких внесків у відповідача ОСОБА_1 перед Позивачем також не виникало; 
		-          Дані правовідносини не підпадають під дію законів «Про кооперацію», «Про кооперацію в СРСР», «Про сільськогосподарську кооперацію», а також до них не можна застосувати ст.ст. 11, 16, 509, 526, 541, 610, 625 ЦК України, оскільки жодних цивільно-правових зобов'язань між сторонами не виникало, тим більше солідарних зобов'язань відповідачів;
		Отже, у задоволені позову слід відмовити.
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст..19, 36 Конституції України, ЗУ «Про об'єднання громадян», ст.ст. 15, 60, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні позову громадської організації "Садівницьке товариство "Ельвіра" про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2  заборгованості за членськими та цільовими внесками в розмірі 94865, 00 грн. на користь  громадської організації "Садівницьке товариство "Ельвіра"  - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня його оголошення.
		Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення (отримання його копії)  до Апеляційного суду Львівської області через Перемишлянський районний суд Львівської області. 
		 
		Суддя           А. В. Савчак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...