Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1527/2-367/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.06.2013. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2013.
Дата набрання законної сили: 18.06.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження № 22-ц/785/4357/13
		Головуючий у першій інстанції  Гудіна Н.І. 
		Доповідач Сидоренко І. П.
		 
		  
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 18.06.2013 року                                                                                               м. Одеса
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: 
		головуючого судді - Сидоренко І.П., 
		суддів - Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В., 
		при секретарі - Криворучці Ю.П., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2012року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення боргу, зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним правочину, - 
		встановила:
		05 лютого 2010року представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, в обґрунтування якого послався на те, що між Банком та ОСОБА_3 11 грудня 2007року був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 188587 доларів США зі сплатою 14,25 % річних до 11 жовтня 2013року. 
		З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачів своїх зобов'язань, станом на 04 січня 2010р. виникла заборгованість у розмірі 348038 доларів 99 центів США, що еквівалентно 2799091грн.34коп., які позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку та судові витрати (а.с.1-4).
		 
		06 квітня 2010р. ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до Банку про визнання кредитного договору від 11 грудня 2007р. недійсним, в обґрунтування якого послався на те, що заяву про видачу готівки він не підписував і коштів за кредитним договором не отримував, кредит не сплачував (а.с.65).
		 
		06 квітня 2010р. ОСОБА_4 подала зустрічну позовну заяву до Банку про визнання договору поруки від 11 грудня 2007р. недійсним з тих підстав, що вона його не підписувала (а.с.68-69).
		 
		Ухвалою суду від 13 лютого 2012року позов ОСОБА_4 залишений без розгляду у зв'язку з її смертю.
		 
		Ухвалою суду від 27 березня 2012р. вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду (а.с.268).
		 
		Рішенням суду від 27 березня 2012р. в позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було  відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. 
		Суд визнав кредитний договір від 11 грудня 2007р., укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 недійсним (а.с.270-275).
		Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2012року було задоволено апеляційну скаргу Банку, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2012року скасовано, з ухваленням нового рішення. Судом було стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2779091грн.34коп., судові витрати (а.с.315-317).
		 
		Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2013року касаційна скарга ОСОБА_3 була задоволена частково, рішення апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2012року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.341-343).
		 
		В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить рішення суду від 27березня 2012року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення в повному обсязі позовних вимог Банку та відмову у задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 При цьому апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції належним чином не були враховані усі обставини по справі, а саме: кредитний договір, договір купівлі-продажу земельної ділянки та іпотеки, які ОСОБА_3 власноруч підписав і не заперечував проти цього, ОСОБА_3 неодноразово здійснював погашення кредиту, надавав пояснення співробітникам банку щодо причин виникнення заборгованості по кредиту, зобов'язувався погасити кредит (а.с.276-280).
		 
		Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, ОСОБА_3, його адвоката, які просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, вивчивши  матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову Банку і відмову у задоволені позову ОСОБА_3, з наступних  підстав. 
		 
		Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і  обґрунтованість  рішення  суду  першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		   Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 27 березня 2012року вищевказаним вимогам ЦПК України  не відповідає.
		 
		  Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03 грудня 2007року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з заявою про надання йому кредиту в сумі 190600долларів США (а.с.4,125).
		  11 грудня 2007року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір за №014/80054/85/86796, згідно якого кредитор надав позичальнику кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії лімітом 188587 доларів США під 14,25 % річних строком до 11  жовтня 2013року, цільове призначення: кредит в сумі 185800доларів США - для використання на покупку земельної ділянки, а кредит в сумі 2787 доларів США - для використання на сплату додаткових процентів згідно п. 1.4 Договору (а.с.16-21,126-131).
		 
		 Згідно п.2.1. Кредитного договору забезпеченням зобов'язань позичальника за цим Договором є земельна ділянка площею 0,095 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:0957, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Предмет застави оцінюється сторонами у сумі 1203597грн.(а.с.17).
		В якості забезпечення зобов'язання по кредитному договору між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 11 грудня 2007р. був укладений договір поруки, за умовами якого ОСОБА_4 поручилась перед банком за виконання зобов'язань ОСОБА_3, які виникають із кредитного договору (а.с.29-30,231).
		 
		11 грудня 2007року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,095 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:0957, розташованої на території Крижанівської сільської ради АДРЕСА_1 та об'єктів соціально-культурного призначення. Відповідно до п. 2.1. ціна земельної ділянки за цим договором становить 1203597грн. (а.с.92-94).
		 
		ОСОБА_4 за нотаріально посвідченою заявою від 11 грудня 2007р. на а.с.223 дала згоду своєму чоловіку - ОСОБА_3 на купівлю вказаної земельної ділянки та укладення ним Кредитного договору та договору іпотеки.
		На зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 отримав 18 червня 2008року державний акт (а.с.99).
		В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтвердив, що до цього часу на підставі вищевказаних документів він є власником вказаної земельної ділянки.
		 
		11 грудня 2007року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 був укладений і нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно п.1.2 якого предметом іпотеки є нерухоме майно - земельна ділянка, площею 0,095 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:0957, розташована на території Крижанівської сільської ради АДРЕСА_1 та об'єктів соціально-культурного призначення. Грошова оцінка земельної ділянки складає 1203597грн. (а.с.139-147).
		 
		На аркуші справи 124 міститься оригінал заяви на видачу готівки за № OASU93001  від 11 грудня 2007року, де в графі «отримувач» зазначений ОСОБА_3, його паспортні данні та стоїть підпис отримувача, видано готівкою 185800доларів США (а.с.124).
		 
		Ухвалою суду першої інстанції від 09 березня 2011року по справі була проведена судова почеркознавча експертиза (а.с.198-199).
		Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи за №3520/02 від 31 березня 2011року  два підписи від імені ОСОБА_3 в графі «Підпис отримувача» заяви на видачу готівки №OASU93001  від 11 грудня 2007р. на суму 185800 доларів США (знаходиться у справі №2-367/11, а.с.124) виконані не ОСОБА_3, а іншою особою (а.с.203-204).
		 
		Судова колегія, не приймає до уваги твердження ОСОБА_3, що він не повинний сплачувати заборгованість за договором кредиту, оскільки він гроші за кредитним договором не отримував, що він не сплачував кредит, що він не має ніякого відношення до земельної ділянки, яка оформлена на його ім'я, з оглядом на наступне.
		 
		Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив, що він дійсно звернувся до Банку за отриманням кредиту для своєї знайомої - ОСОБА_6, що він особисто підписав кредитний договір, був ознайомлений з його умовами, що був присутній в нотаріальної конторі при  оформлені  іпотечного договору, що на його ім'я оформлений договір купівлі-продажу земельної ділянки, а також державний акт на вказану земельну ділянку. 
		На а.с.75 знаходиться протокол зустрічі від 04 листопада 2008року представника Банку і позичальника ОСОБА_3,  з якого вбачається, що ОСОБА_3 особисто зобов'язався до 14 листопада 2008року внести на погашення кредиту суму ні менш 4000 доларів США на погашення кредиту. На а.с.77знаходиться пояснення ОСОБА_3, яке він написав власноручно, добровільно 09 вересня 2008року та зобов'язався протягом 15 днів сплатити 6000 доларів США і до грудня 2008року увійти у графік погашення платежів.
		Відповідач ОСОБА_3 підтвердив, що Банк неодноразово направляв йому письмові вимоги про усунення порушень з виплати кредиту та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, які він отримував і через пошту, і особисто (а.с.41,42,43,76).
		Тобто ОСОБА_3 чітко був усвідомлений про зобов'язання за кредитним договором від 11 грудня 2007р. та приймав міри для погашення кредиту, але до звернення Банку до суду з вищевказаним позовом, ОСОБА_3 не заявляв до Банку вимоги про визнання кредитного договору недійсним з підстав не отримання ним грошей.
		 
		Судова колегія, вважає, що помилкове підписання заяви про отримання готівкових коштів не ОСОБА_3, а іншою особою, можна розцінити як безвідповідальне ставлення до своїх службових обов'язків працівників банку, які не проконтролювали хто ставить підпис на заяві, та як спробу ОСОБА_3 таким чином уникнути відповідальності за взятими на себе зобов'язаннями.
		 
		Придбана ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,095га кадастровий №5122783200:01:002:0957 про що укладено договір купівлі-продажу від 11 грудня 2007 року, який підписано ним, де внесені всі його паспортні дані, що ніким не оспорюється, договором іпотеки укладеним між банком та ОСОБА_3 у той же день, в якому також встановлено особу ОСОБА_3 за паспортом та ідентифікаційним кодом, які представлені особисто ОСОБА_3 - все це свідчить про отримання ОСОБА_3 кредитних коштів. 
		 
		Судова колегія вважає, що придбання ОСОБА_3 земельної ділянки ні є припущенням про отримання ним кредитних коштів на її придбання, оскільки ОСОБА_3 не надав суду доказів про наявність у нього достатніх і особистих коштів для її придбання, та його знайома ОСОБА_6, для якої за його твердженням він оформив кредитний договір, будучі допитаної в якості свідка у судовому засіданні першої інстанції, також підтвердила факт відсутності у ОСОБА_3 особистих коштів на придбання земельної ділянки, тому і був оформлений даний кредитний договір. 
		 
		За вказаними правочинами, ОСОБА_3 передав продавцю 1203597 гривень (а.с.78), ставши таким чином власником земельної ділянки, яку в той же день передав банку в іпотеку за кредитним договором. 
		Крім того, подальше часткове погашення кредиту підтверджує факт усвідомлення відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, договором купівлі-продажу земельної ділянки, договором іпотеки. 
		Жодних претензій по виконанню зазначених договорів з 11 грудня 2007 року по 06 квітня 2010року у ОСОБА_3 не виникало, оскільки всі зазначені документи підписувалися ОСОБА_3 і це ним не спростовується. 
		 
		Тому судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що кредитні кошти відповідно о заяви про видачу готівки отримані іншою особою, а не ОСОБА_3 тільки на підставі підписів у заяві іншої особи.
		 
		Доводи ОСОБА_3 відносно того, що кредитний договір він оформлював на прохання своєї знайомої ОСОБА_6, тому не повинний сплачувати кредит, також ні є підставою для задоволення його позову про визнання недійсним вказаного кредитного договору.
		 
		ОСОБА_3 не надав суду першої та апеляцій          ної інстанції ніяких доказів, що оформлення кредитного договору та отримання кредитних коштів відбулося шахрайським шляхом, що також свідчить про законні підстави стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.
		 
		Тому, судова колегія, вважає, що ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконав, внаслідок чого перед Банком за договором кредитування, станом на 04 січня 2010р. виникла заборгованість, яка у зв'язку зі смертю поручителя ОСОБА_4, підлягає повність стягненню з ОСОБА_3 в розмірі 348038,99 доларів США, що еквівалентно 2779091грн.34коп., та складається з :
		- заборгованості за кредитом - 1459410грн.47коп.;
		- заборгованості за відсотками - 313203грн.;
		- пені за прострочення тілу кредиту - 534592грн.
		- пені за прострочення відсотків по кредиту - 471885грн.87коп. (а.с.7-10). 
		 
		Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чи ном відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		На підставі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодав цеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. За ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частин позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
		Відповідно до вимог ст.525 ЦПК України одностороння відмова від виконання договірного зобов'язання не допускається.
		Частиною І статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 цієї же статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Відповідно до ч. І ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
		За ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, оде ржати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Статтею 34 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що після прийняття рі шення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реа лізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відпові дно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.
		За ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення су дом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: за гальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вар тості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалі зації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших креди торів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
		 
		Пунктом 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду  цивільних та кримінальних справ за № 5 від 30 березня 2012року звернуто увагу на те, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії. У зв'язку із наведеним суди повинні виходити з того, що в силу положень статей 509, 533, 638, 1054 ЦК відсутні підстави для визнання договору поруки недійсним через укладення після нього додаткових угод про надання чергового траншу.  
		 
		Статтею 60 ЦПК України  встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На підставі ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів. 
		Відповідач ОСОБА_3 не надав суду першої інстанції та апеляційної інстанції доказів на підтвердження своїх заперечень на позов банку та належних і відповідних доказів у підтвердження свого зустрічного позову. 
		 
		Керуючись ст.ст. 303,304, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
		вирішила:
		Апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити.
		Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2012року - скасувати, ухвалити нове рішення.
		Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2779091грн.34коп., з яких: 1459410грн.47коп. - заборгованості за кредитом; 313203грн. - заборгованості за відсотками; 534592грн.- пеня за прострочення тілу кредиту; 471885грн.87коп. - пеня за прострочення відсотків по кредиту, і судові витрати в сумі 1700грн. державне мито, та 120грн. - витрати на ІТЗ.
		У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним правочину - відмовити.
		Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. 
		Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Головуючий:                                                                                          І.П.Сидоренко 
		 
		Судді:                                                                                                    Т.В.Цюра
		 
		                                                                                                     Є.С.Сєвєрова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...