Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 256/1473/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.06.2013. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 256/1473/13-ц
		2/256/673/2013
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І м е н е м    У к р а ї н и
		 
		29.05.2013 року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:
		                                    Головуючий                   - суддя Іванова А.П.,
		                                    при секретарі                 - Скоробогатій Т.В.,
		за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент» про стягнення моральної шкоди, -   
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент», в якій просила стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що  внаслідок травми-компресійний перелом L1L2 з частковим порушенням спинного мозку, отриманої в 2001 році, позивач є інвалідом 1 групи інвалідності з дитинства. В ніч з 26.01.2013р. на 27.01.2013р. вона з друзями вирішила відсвяткувати іменини - день ОСОБА_1. Приблизно о 2-00год. на таксі вона прибула з друзями до нічного клубу «Лица», який належить ТОВ «Елемент». Охорона клубу відмовилась пропускати їх до клубу, зазначивши, що вхід до нічного клубу інвалідам на інвалідних візках заборонений наказом керівництва. Адміністратор та начальник охорони клубу, побачивши позивача на інвалідному кріслі, сказали, що вона не проходить фейс-контроль, що клуб приватний та не пристосований для таких, як вона.  Працівники клубу розмовляли у різкій та грубій формі. Після 40 хвилин негативного спілкування, позивач попросила надати письмову відмову пропуску до клубу, однак це було проігноровано. Все скінчилось тим, що від образ, приниження, несправедливості позивач розплакалась, та святкування і вся ніч, і декілька наступних днів були зіпсовані. Вважає, що відмова пропуску позивача до нічного клубу з приводу того, що вона є інвалідом, є дискримінацією за інвалідною ознакою. В результаті неправомірних дій працівників відповідача позивач зазнала сильних моральних страждань. Відчуття приниженості та образ завдали їй стресу та душевного дискомфорту. Після подій 27.01.2013 року позивач довго плакала, їй було боляче та прикро.
		Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, додатково пояснила, що до нічного клубу «Лица» вона з друзями приїхала вже після нічного закладу «Дієз», де випила 1 пляшку пива. Крім того, додала, що в нічному закладі відповідача вони разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 минули охорону на першому прольоті сход, остаточно вже її зупинили та не пустили на другому прольоті. Пояснила, що в лікарню з приводу своїх переживань не зверталась, хоча й почувала себе дуже погано, крім того, напередодні приблизно в березні був чемпіонат з танців, до участі в якому її б не допустили у разі її звернення до лікарні. після подій в нічному клубі у неї змінився її уклад життя - не могла нормально тренуватись, мало часу займалась танцями. У вихованні дитини та домашніх справах уклад життя не змінився. Моральну шкоду оцінює в 50000грн., оскільки це мінімальна сума, яка спроможна відшкодувати завдані їй моральні страждання.
		Представник позивача ОСОБА_2, діюча на підставі договору, в судовому засіданні пояснила, що 26 січня 2013 року в нічному клубі «Лица» було не так багато людей, щоб туди не пускати позивачку. Хоча заклад і є приватним, однак він надає послуги з відпочинку, а тому його діяльність підпадає під ст.17 ЗУ «Про захист прав споживачів». Обмежень в пересуванні позивачка не зазнає, оскільки їй допомагають друзі, тому у охоронців клубу не було підстав для того, щоб вважати, що вони не матимуть змоги забезпечити небезпечне перебування позивачки в клубі.
		Представник відповідача ОСОБА_3, діюча на підставі довіреності, в судовому засіданні не визнала позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні, надала письмові заперечення, в яких пояснила наступне. В ніч з 26.01.2013 року на 27.01.2013 року дівчина на інвалідному візку ОСОБА_1 намагалась потрапити до нічного клубу «Лица». За відомостей охоронців клубу це відбувалось не у другій годині ночі, а приблизно о третій. З огляду на те, що це був ОСОБА_1 день та Міжнародний день студента, клуб був заповнений вщент в основному студентами, до того ж більшість з них в цей час знаходились в нетверезому стані. Крім того, інтер'єр клубу доволі специфічний і має велику кількість сходів та багаторівневу підлогу, а пандуси не встановлені. За таких обставин, охорона клубу не мала можливості гарантувати безпеку відвідувачці з обмеженими можливостями у пересуванні. Позивачці під час перебуванні у входу до клубу було повідомлено про всі ці  перешкоди. Саме за таких обставин позивачка не потрапила до клубу. Всі звинувачення позивачки про різке та грубе поводження з нею, погрози її друзям не відповідають дійсності та не підтверджені доказами. Відповідач наголошує на тому, що позивачці було відмовлено у можливості відвідати клуб саме з причини неможливості забезпечити вільне пересування позивачки територією клубу та гарантувати їй цілковиту безпеку, а не проходження фейс-контролю, як стверджує позивачка. Зауваження позивачки, що вона була згідна написати заяву про відмову від будь-яких претензій до клубу у разі виникнення небезпечних для її життя та здоров'я  обставин недоречне з огляду на те, що подібна заява може бути розцінена як відмова від особистих немайнових прав та визнана нікчемною. З іншого боку той факт, що позивачка пропонувала написати таку заяву лише підтверджує той факт, що відмовлено їй було саме з міркування її безпеки. А тому вважає, що факт дискримінації за ознакою інвалідності не мав місце. При цьому, єдине, в чому можливо звинуватити відповідача - це те, що клуб не пристосований для відвідувачів з обмеженими можливостями. Жодної вини у ймовірних моральних переживаннях позивачки щодо неможливості відпочити у нічному клубі не існує. Пояснила, що охоронці клубу не принижували позивачку і пояснили причину відмови у допуску до клубу. Таким чином, якщо визнати наявність страждань, то вони викликані не діями співробітниками відповідача, а самим станом здоров'я позивачки. Крім того, нічого не перешкоджало позивачці продовжити свій відпочинок, наприклад у ресторані «Дом синоптиків», що розташований у безпосередній близькості до нічного клубу та більш пристосований для відвідування людьми з обмеженими можливості та перебуває у власності відповідача. На думку відповідача, визначаючи розмір моральної шкоди, позивачка виходила не зі ступеню її переживань, а з платоспроможності відповідача, що є неприпустимим та схоже на зловживання своїм правом. Крім того, звернула увагу на те, що позивачка до звернення із позовною заявою в суд, жодного разу не зверталась до відповідача з пропозицією добровільно вирішити виниклу суперечку. В судовому засіданні пояснила, що оскільки нічний клуб «Лица» надає розважальні послуги, а саме: дискотечні, улаштування концертів, продаж алкогольних напоїв, в ніч з 26 на 27 січня 2013р. було багато відвідувачів у клубі, більшість яких вже була в нетверезому стані, а тому й охорона клубу побоялася за неможливість небезпечного відпочинку позивачки. За таких підстав просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що він є начальником охорони клубу «Лица». Радіостанцією його запросили до центрального входу до нічного клубу. На той час йому було вже надано вказівки керівництвом щодо недопуску відвідувачів, оскільки в клубі може перебувати приблизно 500-600 осіб, а в той час, коли приїхала позивачка вже було більше 500 осіб в нічному клубі. Він вийшов та сказав позивачці та її друзям, що не можуть пропустити, оскільки дуже багато відвідувачів та вони не зможуть забезпечити безпеку ОСОБА_1, пояснив, що всі троє відвідувачів були в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, пояснив, що в клубі є столи для відвідувачів, є дивани та VIP-зона для відпочинку, однак позивач заздалегідь не бронювала місце з метою відпочинку в ніч з 26 на 27 січня. З позивачкою він розмовляв на «Ви», ввічливо, образливих слів не вживав. Позивачка, навпаки, йому сказала: «Ти обязан меня пустить бесплатно и занести наверх». З цих слів йому стало зрозумілим, що позивачка намагалась разом із друзями потрапити до закладу безкоштовно. Підтвердив, що позивачка пропонувала написати охороні клубу розписку про те, що відповідальність вона сама несе за своє перебування у закладі, однак він відмовився приймати таку розписку, оскільки у разі, якщо щось трапиться, вказана розписка не буде грати якусь роль. 
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що є директором ТОВ «Елемент». Пояснив, що позивачка прибула до клубу приблизно на початку третьої години ночі в супроводі двох осіб. Відмову у пропуску до нічного закладу «Лица» охорона мотивувала тим, що будівля нічного клубу старої забудівлі, а тому пандуса немає. Крім того, показав, що закладом на честь дня студента було розповсюджено багато запрошувань на відвідування клубу в ніч з 26 на 27 січня, а тому на той час в клубі було дуже багато людей, більше 500-600, точно сказати не може,  та охорона з його вказівок перестала пропускати відвідувачів до нічного клубу вже о 12 годині ночі. Таким чином, відмовили позивачці в пропуску до клубу через багату кількість людей та неможливість забезпечити безпечний відпочинок позивачки.
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що мешкає разом із позивачкою та був з нею, коли вона прибула до нічного клубу «Лица» в ніч з 26 на 27 січня 2013 року. Охоронці сказали їм, що не пустять до нічного закладу, оскільки ним надана вказівка керівництва не пропускати інвалідів до нічного клубу. Їх пропустили до адміністратора, який грубіянив по відношенню до них з позивачкою, пояснив, що клуб для нормальних людей, а позивачка на інвалідному візку. Після цих подій позивачка була дуже засмучена, він довго її заспокоював. Додатково пояснив, що до прибуття до нічного клубу «Лица» вони були у нічному закладі «Дієз», він був готовий сплатити за вхід до закладу «Лица». Крім того, пояснив, що їм вдалось пройти на другий поверх, де вони довго умовляли охоронника пустити до клубу. Пояснив, що фізичну силу відносно них ніхто не застосовував. Зазначив, що охоронці вживали такі вирази відносно позивачки: «те, що позивачка на візку - це її проблема», «вона не формат нічного клубу». Внаслідок такої образливої поведінки позивачка відмовилась ходити до нічних клубів, у неї з'явилась невпевненість в собі, був постійно зіпсований настрій.
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 пояснила, що є близькою подругою позивачки, оскільки та є дівчиною її дядьки. В ніч з 26 на 27 січня 2013 року о 01-00год. вона з позивачкою та ОСОБА_4 вирішили відсвяткувати ОСОБА_1 день та прийшли до нічного клубу «Дієз» де придбали 1 пляшку пива, однак їм в «Дієзі» не сподобалось та вони вирішили поїхати до нічного клубу «Лица», однак  їх туди не пустили, після чого вони вирішили піднятись на другий поверх, де здійснювався продаж квитків, однак їм не продали квітки, хоча іншим  продавали, мотивуючи тим, що позивачка не проходить фейс-контроль, тим, що вона на візку та не є форматом клубу. Позивачка говорила, що ніхто не застрахований від цього, на що відповідали, що це не є їх проблемою. Після цього вони намагались поговорити з адміністратором клубу, однак їм сказали, що адміністратор відмовляється з ними розмовляти. Зазначила, що охорона клубу грубила їм, начальник охорони сказав, що не має права їх пропускати, щоб позивачка не бентежила відвідувачів. Позивачка пропонувала написати розписку, що охорона клубу не несе відповідальності за неї, однак охоронці відмовились та не надали письмову відмову пропуску позивачки до клубу. Відвідувачі клубу пропонували допомогу позивачці, однак охорона все одно сказала, що не пропустить їх. Крім того, відмову в пропуску мотивували тим, що немає вільних місць. Коли вони намагались зняти зазначені події на фотоапарат, охоронці сказали, що розіб'ють фотоапарат, якщо вони будуть ним користуватись. Особисто до неї ніяких образливих слів не застосовували, крім того, вона не чула, щоб казали образливі слова позивачці. Після цих подій позивачка розплакалась, вони викликали таксі та відвезли її додому. Вранці вона нічого не могла робити, припинила займатися танцями, дуже сильно розстроїлась, оскільки ніколи з таким ставленням не стикалась.
		З відеозапису, дослідженому в судовому засіданні вбачається, що директор клубу ОСОБА_7 мотивував відмову у пропуску позивачці до нічного клубу відсутністю вільних місць. Крім того пояснив, що охорона та адміністрація клубу хвилювались, що не зможуть забезпечити належний рівень безпеки перебування позивачки в приміщенні клубу.
		Вислухав пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є інвалідом першої «Б» групи безстроково, що підтверджується Довідкою акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №054501 від 06.10.2011року.
		Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 в ніч з 26.01.2013 року на 27.01.2013 року прибула до нічного клубу «Лица», який належить відповідачу, однак охорона клубу не пустила її до закладу. Вказані обставини учасниками процесу в судовому засіданні не заперечувались.
		Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права та є рівними перед законами. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному  болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,  членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична  особа  зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової  репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала, за наявності її вини. 
		Статтею 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінація - рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (далі - певні ознаки), якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини і громадянина.
		Оскільки в судовому засіданні встановлено, що нічний клуб «Лица», який належить відповідачу ТОВ «Елемент» надає розважальні послуги споживачам, і це не оспорювалось в судовому засіданні учасниками процесу, суд вважає, що ненадання дозволу ОСОБА_1 на відвідування нічного закладу є дискримінацією за ознакою інвалідності.
		Посилання представника відповідача на велику кількість відвідувачів в ніч з 26 на 27.01.13р. та неможливість забезпечити працівниками клубу безпеку позивачці з огляду її неможливості самостійно пересуватись на інвалідному візку на сходах не приймаються судом до уваги виходячи з наступного. 
		Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства.
		Відповідно до ст.10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює  цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана  Верховною  Радою України,  є  частиною   національного  цивільного  законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
		Відповідно до ст.2 Конвенції ООН про права інвалідів, ратифікованої 16.12.2009 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї», дискримінація за   ознакою  інвалідності означає будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження з причини інвалідності, метою або  результатом  якого є применшення або заперечення визнання, реалізації або здійснення нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, цивільній чи будь-якій іншій сфері. Вона включає всі форми дискримінації, у тому числі відмову в розумному пристосуванні.
		Відповідно до п.b ч.2 ст. 9 зазначеної Конвенції Держави-учасниці вживають також належних заходів для того, щоб забезпечувати, щоб приватні підприємства, які пропонують об'єкти й послуги, відкриті  або такі, що надаються населенню, ураховували всі аспекти доступності для інвалідів.
		З метою реалізації вказаного положення Конвенції статтею 26 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що органи державної влади і управління, підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання) зобов'язані створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів до жилих, громадських і виробничих будинків, споруд громадського транспорту, для вільного пересування в населених пунктах.
		 Відповідно до вимог ст.27 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у разі якщо діючі об'єкти неможливо повністю пристосувати для потреб інвалідів, за погодженням з громадськими  організаціями інвалідів здійснюється їх розумне пристосування з урахуванням універсального дизайну. Фінансування зазначених заходів здійснюється за рахунок власників (балансоутримувачів) об'єктів або орендарів згідно із договором оренди.
		Наказом Мінбудархітектури України затверджені № 187  від 04.08.1999 p. затверджені Державні будівельні норми В.2.2-9-99 «Громадські будинки і споруди», передбачено будування пандусів (аппарель) - похилої поверхні, що дублює сходи, для пересування осіб, які користуються колісними кріслами та для переміщення вантажів за допомогою технічних засобів.
		Таким чином, посилаючись на відсутність пандусів на території закладу, представник відповідача не надала доказів щодо повної неможливості встановлення пандусів у НК «Лица», що свідчить про невиконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та не створення рівних умов для споживання послуг відвідувачами-інвалідами.
		З фотознімків, наданих представником відповідача в судовому засіданні, вбачається, що приміщення нічного клубу «Лица» містить поверхню, на якій мається велика кількість сход в різних місцях, крім того, вбачається, що на танцпідлозі закладу перебуває велика кількість людей, однак суд позбавлений можливості встановити, чи увесь танцпідлозі відображений на знімках, чи тільки його частина, крім того, дата фотографування на знімках відсутня. 
		Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачці відмовою у наданні дозволу на відвідування НК «Лица» завдано моральної шкоди, що виразилась у душевних та моральних стражданнях.
		При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України, суд враховує характер заподіяної позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, тому вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 50000грн. є завищеними і не відповідають дійсним обставинам справи. Судом враховується, що після подій в ніч з 26 на 27 січня 2013 року уклад повсякденного життя у вихованні дитини та сімейних справах не змінився, що пояснювалось позивачкою в судовому засіданні. За таких підстав, суд дійшов висновку, що з метою відновлення порушених прав позивачки ОСОБА_1, необхідно стягнути з відповідача ТОВ «Елемент» на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000грн.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9 ч.1, 24 Конституції України, ч.1 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.10, ч.2 ст.23, ч.1 ст.1167, 1172 Цивільного кодексу України, п.2 ч.1 ст.1  Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ст.ст.26, 27  Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ст.2, п.b ч.2 ст. 9  Конвенції ООН про права інвалідів, ДБН В.2.2-9-99,затверджених Наказом Мінбудархітектури України затверджені № 187  від 04.08.1999 p., суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент» на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
		Рішення може  бути оскаржене в апеляційному порядку  до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання  копії рішення.
		 
		 
		Суддя
		                                                                                                                      29.05.2013

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...