Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 442/2993/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.06.2013. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           Справа № 442/2993/13-ц
		Провадження № 2/442/1139/2013
		 
		 
		РІШЕННЯ 
		Іменем України
		 
		 19 червня 2013 року   Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: 
		головуючої  - судді Павлів З.С.       
		при секретарі -         Михавко І.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Комбінат міського господарства» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
		 
		встановив:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити його на посаді майстра КП «Комбінат міського господарства» м.Дрогобич Львівської області з 20.03.2013 року та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу.
		В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 02.08.2005 року працював у відповідача. 20.03.2013 року його було звільнено із займаної ним посади майстра дільниці на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скорочення чисельності працівників. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки при вивільненні працівників не було враховано його переважного права на залишення на роботі та не було запропоновано іншої роботи на тому ж підприємстві. Окрім цього, зазначив, що під час звільнення його з посади до відповідача на аналогічну посаду були прийняті інші особи, що свідчить про те, що на підприємстві не проводилось скорочення штатів чи чисельності працівників. Не зважаючи на те, що він є членом профспілки, його було звільнено без погодження із профспілковим комітетом. Вважає, що такі дії відповідача грубо порушили його конституційне право на працю, за захистом якого звернувся до суду. 
		Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, з підстав викладених у позовній заяві, просять позов задоволити. 
		Представник позивача ОСОБА_2 додатково суду пояснив, що позивач понад 8 років працював у відповідача на різних посадах. Так, з 2005 року його було прийнято на підприємство на посаду заступника директора, в подальшому працював начальником відділу перевезень, начальником дільниці пасажирських перевезень, а з 09.02.2011 року - переведений на посаду майстра дільниці. За весь цей час жодних дисциплінарних стягнень на нього накладено не було, оскільки він сумлінно виконував покладені на нього посадові обов'язки. 20.11.2012 року позивача було попереджено про скорочення посади та про звільнення його з 21.01.2013 року. Іншої роботи в цей день йому запропоновано не було, а роботу на посаді дорожнього робітника та прибиральника території йому фактично було запропоновано 20.03.2013 року. Наголосив на тому, що під час того, коли мало місце його звільнення у зв'язку зі скорочення штату чи чисельності працівників на підприємство було прийнято 3 нових людей на посади майстра дорожника та майстра столярного цеху. Окрім цього, при звільненні не було одержано згоди профспілки. З таких підстав, вважає звільнення ОСОБА_1 незаконним, а тому просить поновити його на займаній посаді та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. 
		Представник відповідача Гоцька Г.М. в судовому засіданні позов заперечила, з 
		 
		підстав викладених у письмовому запереченні, в якому покликається на законність та обґрунтованість звільнення позивача, вважає, що таке проведене у встановленому законом порядку. Додатково суду пояснила, що посади, на які було прийнято 3 нових працівників не були запропоновані позивачу, оскільки кваліфікаційні вимоги до таких не відповідають віку позивача. З таких підстав, просить в задоволенні позову відмовити.
		З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що  позов слід задоволити, виходячи з наступного:
		Судом встановлено, що позивач працював у відповідача на посаді майстра дільниці пасажирських перевезень. (а.с.7-10)
		Згідно наказу №92 про припинення трудового договору 20.03.2013 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності працівників, п.1 ст.40 КЗпП України. (а.с.5)
		20.11.2012 року, на підставі наказу №64 від 20.11.2012 року «Про скорочення чисельності працівників КП «Комбінат міського господарства», ОСОБА_1 попереджено про скорочення посади, яку він обіймає з 21.01.2013 року. (а.с.6)
		З наказу №64 вбачається, що враховуючи рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 13.09.2012 року №389 «Про розірвання договору на перевезення пасажирів по автобусному маршруті загального користування №2 «вул..С.Наливайка (магазин «Галичанка») - пл..Злуки (залізничний вокзал)» КП «Комбінат міського господарства» вирішено ліквідувати дільницю пасажирських перевезень, скоротити посади вказаної дільниці і виключити їх зі штатного розпису підприємства з 21.11.2012 року: начальника дільниці - 1 одиниця, інженера з безпеки руху - 1 одиниця, майстер - 1 одиниця, контролер-касир - 1 одиниця, водії автобуса - 30 одиниць.(а.с.25) 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як-от: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.
		Відповідно до пункту 19 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи додержана власником або уповноваженим ним органом норма законодавства, що регулює вивільнення працівника, які є докази щодо змін організації виробництва і праці, і про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не має можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишенні на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
		Тобто, при звільненні працівників за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП має бути дотриманий певний порядок вивільнення.
		Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
		Звільнення з зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП).
		Згідно роз'яснень, які надані Міністерством праці та соціальної політики у листі від 10.03.2010 року №46/06/187-10 одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу (тобто всі вакантні посади, що є у штатному розписі, на зайняття яких може претендувати даний працівник) на тому ж підприємстві, в установі, організації, інформує державну службу зайнятості про наступне вивільнення працівників із зазначенням їх професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
		 
		У разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник підлягає звільненню по п.1 ч.1 ст.40 КЗпП.
		Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		Стороною відповідача не представлено суду належних та допустимих доказів про те, що позивачу, одночасно з попередженням про звільнення було запропоновано іншу роботу, а саме: усі вакантні посади, на зайняття яких може претендувати позивач на тому ж підприємстві.
		Суд не бере до уваги акт від 20.11.2012 року, на який покликається сторона відповідача як на доказ підтвердження того, що позивачу було запропоновано переведення на роботу дорожнього робітника, прибиральника територій, у день попередження про його звільнення, оскільки у такому зазначена дата 20.03.2013 року та підпис позивача. (а.с.24)
		А тому, суд надає віри покликанню позивача, про те, що вказані посади були запропоновані йому саме 20.03.2013 року. 
		Разом з тим, як вбачається з книги реєстрації наказів по особовому складу за 2013 року КП «Комбінат міського господарства» за період з моменту попередження позивача про звільнення до фактичного звільнення останнього на роботу приймались й інші працівники, що свідчить про наявність вакантних посад на підприємстві, окрім тих, які були запропоновані позивачу. (а.с.26-38) 
		Окрім цього, суд не може залишити поза увагою й покликання сторони відповідача на те, що при прийнятті на роботі нових працівників перевага надавалась особам молодшого віку, а ніж позивачу, оскільки таке відповідно до міжнародних норм регулювання праці визнане дискримінацією у сфері праці. 
		Крім цього, відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Частиною другою статті 11 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" передбачено, що забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку.
		Відповідно до п.2 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Вільної профспілки працівників метрополітенів України щодо офіційного тлумачення поняття "професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації", використаного в абзаці шостому частини першої статті 43-1 Кодексу законів про працю України (справа про профспілку, що діє на підприємстві) №1-31/98 від 29.10.1998 року Конституція України закріпила не тільки право кожного на працю, а й гарантії реалізації цього права як особисто, так і через об'єднання громадян, зокрема професійні спілки. Право громадян на об'єднання у професійні спілки, які утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів, встановлено ч.3 ст.36 Конституції України, ст. 243 КЗпП України. 
		Відповідно до статтей 244, 247, 248 КЗпП України на професійні спілки покладається здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників. 
		Права, обов'язки і гарантії працівників закріплено у Кодексі законів про працю України, в якому, зокрема, встановлено правовий захист від не обгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення. Однією з правових гарантій від незаконного звільнення є встановлені законом обмеження щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Так, відповідно до ст. 43 КЗпП України звільнення працівника з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу. 
		Обіймаючи посаду майстра дільниці пасажирських перевезень позивач вступив до первинної профспілкової організації та був її членом.  
		Статтею 43 КЗпП України та ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права 
		 
		та гарантії» передбачено, що розірвання трудового договору з підстав передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України, може бути проведено лише за згодою виборчого органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або повноваженого ним органу про розірвання договору з працівником. У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно зі статутом. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.
		20.11.2012 року КП «Комбінат міського господарства» звернувся із поданням до профкому, членом якого був позивач про надання згоди на розірвання трудового договору з останнім. (а.с.21)
		У своєму листі голова профкому повідомив директора КП про розгляд вказаного подання на засіданні профкому та вважає, що при розірванні трудового договору за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України не потрібно.
		Відтак, суд вважає, що профспілковий орган не виконав, покладені на нього законом обов'язки щодо захисту інтересів члена профспілки та не дотримався передбаченої законом процедури розгляду питання погодження звільнення працівника.   
		Відповідно до ст. 4 Конвенції МОП №158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця», трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо немає законних підстав для такого припинення, пов'язаних зі здібностями або поведінкою працівника або викликаних виробничою необхідністю підприємства, установи.  
		Підстави поновлення позивача на роботі регламентовані положеннями викладеними в ст. 235 КЗпП, з якої вбачається, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Беручи до уваги той факт, що звільнення позивача проведено з порушенням порядку, оскільки при звільненні позивачу не запропоновано у встановлений законом термін усі вакантні на підприємстві посади, суд вважає звільнення позивача незаконним, а тому такого слід поновити на займаній ним посаді. 
		Частиною 2 ст.235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. 
		У п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстроченням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1995 року №348.
		З довідки про заробітну плату та інші доходи вбачається, що за січень 2012 року заробітна плата ОСОБА_1 становить 2396,92 грн., за лютий - 2396,92 грн., а за березень - 2465,63 грн. (а.с.11)
		З таких підстав, розмір середньомісячної заробітної плати становить 2419,82 грн., а  середньо денна зарплата - 129,63 грн.
		Враховуючи положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, кількість робочих днів, які становлять вимушений прогул, за період з 20.03.-19.06. дорівнює 59 робочих днів, тому сума заробітку за час вимушеного прогулу становить 7648,17 грн. (59х129,63 грн.)
		Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214 ЦПК України, ст.ст.36, 43 Конституції України, ст. 4 Конвенції МОП №158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця», п. 1 ч. 1 ст. 40, ч.1 ст.ст.42, 49-2, 243, 244, 247, 248 КЗпП України, ч.2 ст.11 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії», п.19 постанови Пленуму Верхового суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9, п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року, лист Міністерства праці та соціальної політики від 10.03.2010 року №46/06/187-10, суд, -
		 
		вирішив:
		 
		Позов задоволити.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді майстра Комунального підприємства «Комбінат міського господарства» з 20.03.2013 року. 
		Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, допустити до негайного виконання. 
		Стягнути з Комунального підприємства «Комбінат міського господарства» в користь ОСОБА_1 7648,17 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 2419,82 допустити до негайного виконання.
		Стягнути з Комунального підприємства «Комбінат міського господарства» в дохід держави 114,70 гривень судового збору.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення - з дня отримання такого. 
		 
		Суддя                                                          Павлів З.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...