Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11-кп/796/169/2013 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.06.2013. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2013.
Дата набрання законної сили: 20.06.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                             АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ            УКРАЇНИ
		 
		20 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
		 
		 
		головуючого судді                             Горб І.М.,
		 
		суддів                                                      Сілкової І.М., 
		                                                                 Худика М.П.,
		при секретарі                                       Пазюку Є.С.,
		з участю прокурора                               Тертичного О.А.,
		засудженого                                         ОСОБА_2,
		захисника                                             ОСОБА_3,
		 
		розглянувши у відкритому  судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12012110050001177 відносно 
		 
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, 
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року,  
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня                      2013 року ОСОБА_2 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком                 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
		 
		По справі вирішено питання щодо витрат, пов'язаних із залученням експерта.
		_________________________________________________________
		Справа №11-кп/796/169/2013                                                Головуючий у першій інстанції Літвінов В.Є.
		Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України                                       Доповідач Горб І.М.      
		За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим в тому, що                         11 листопада 2012 року близько 14 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ЗАЗ-110206», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по дворовій території біля буд. 8-г по вул. Полярній в м. Києві, будучи неуважним та не стежачи за дорожньою обстановкою, під час руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чим грубо порушив п.п. 1.5 та п. 2.3 «б» ПДР України, а також грубо порушив п. 12.1 ПДР України, не врахувавши дорожньої обстановки, на горизонтальному відрізку проїзної частини, завчасно не знизивши швидкості руху, не дотримався безпечного інтервалу та дистанції, чим порушив п. 13.1 та 13.3 ПДР України, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який рухався по дворовій території, поблизу буд. 8-г по вул. Полярній в м. Києві, в напрямку виїзду на проїзну частину                 вул. Полярної, чим порушив п. 26.1 ПДР України, де вказано, що пішоходам дозволяється рухатися у житловій та пішохідній зоні, як по тротуарах, так і по проїзній частині. Пішоходи мають перевагу перед транспортними засобами.
		В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №323/Е від 27.02.2013 - 28.02.2013 року, у ОСОБА_5, на момент звернення за медичної допомогою, були виявлені такі тілесні ушкодження: закрита травма лівого гомілково-ступненого суглоба: перелом медіальної кісточки (із незначним зміщенням). 
		Виявлені тілесні ушкодження відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
		Під час руху ОСОБА_2 допустив порушення вимог п. 1.5, 2.3 «б», 12.1, 13.1, 13.3 та 26.1 Правил дорожнього руху України, і ці порушення знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. 
		Відповідно до висновку автотехнічної експертизи №103/ат від                     21.03.2013 року, водій автомобіля «ЗАЗ-110206»д.н.з. НОМЕР_1                ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами пунктів 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «ЗАЗ-110206» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 з технічної точки зору, шляхом виконання вимог  пунктів 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_5 В діях водія автомобіля «ЗАЗ-110206» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2, експертом, з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам пунктів 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України. Причиною дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідності дій водія автомобіля ЗАЗ-110206» д.н.з.НОМЕР_1 ОСОБА_2 вимогам пунктів 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України. 
		 
		На вказаний вирок суду обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить змінити вирок суду та призначити йому покарання у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.  
		В обґрунтування своїх вимог зазначає, що у справі відбулося фактичне примирення потерпілого та обвинуваченого, оскільки потерпілий не заявляв жодних вимог щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Крім того вказує, що суд у вироку не обговорив питання про доцільність застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та призначив таке додаткове покарання, не взявши до уваги, що його робота безпосередньо пов'язана з керуванням транспортним засобом та є основним джерелом його доходів і в разі позбавлення його цього права, він може втратити засоби до існування. Призначаючи ж йому покарання, суд не повною мірою врахував обставини, що його пом'якшують, а саме: його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, дані про його особу, зокрема те, що він раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, позитивно характеризується за місцем роботи, має тривалий стаж керування транспортними засобами і за цей час не  допускав порушень Правил дорожнього руху, а також те, що на його утриманні перебуває бабуся ОСОБА_6, не оцінив суд і обставини скоєного правопорушення, що в своїй сукупності дає підстави вважати, що його виправлення  можливе при призначенні йому покарання у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.  
		 
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом, за згодою учасників судового розгляду, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України доказах і в апеляційній скарзі не заперечуються. 
		 
		Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України є правильною і також в апеляційній скарзі не заперечується.
		 
		Що стосується доводів апелянта про суворість призначеного йому основного покарання, то вони є безпідставними.
		 
		 Міра основного покарання, призначена ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливою, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, і є необхідною для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів.
		 
		При призначенні ОСОБА_2 основного покарання суд першої інстанції обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, в тому числі і обставини, на які послався в своїй апеляції обвинувачений.
		Зокрема, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд врахував його відношення до вчиненого, визнання ним своєї вини, те, що він раніше не судимий, характеризується позитивно і не перебуває на обліку у лікаря психіатра.
		Як пом'якшуючі покарання ОСОБА_2 обставини, суд врахував його щире каяття.
		Обтяжуючих покарання ОСОБА_2 обставин, судом не було встановлено. 
		 
		З урахуванням всіх цих обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду про призначення ОСОБА_2 основного покарання у виді обмеження волі в мінімальних межах зі звільненням від його відбування з випробуванням у відповідності до ст. 75 КК України та з покладанням обов'язків, передбачених положеннями ст. 76 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України. 
		 
		Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про застосування до нього покарання у виді штрафу, тобто покарання більш м'якшого за обмеження волі, проте, яке належить виконувати реально, то, оскільки, застосування такого покарання погіршить становище засудженого, таке рішення апеляційний суд з огляду на  ч. 1 ст. 421 КПК України за відсутністю апеляційних скарг потерпілого та прокурора ухвалити не може.  
		            
		Разом з тим, при засудженні особи за автотранспортний злочин суд має обговорити питання про застосування чи незастосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Проте, суд першої інстанції своє рішення про призначення                 ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами взагалі не вмотивував і не навів належних обставин, за яких дійшов висновку про необхідність призначення йому такого покарання.
		 
		Водночас, при призначенні обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 1 рік, яке відповідно до санкції ч. 1 ст. 286 КК України не є обов'язковим, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_2 вчинив необережний злочин, у тверезому стані, що істотно знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину. 
		Крім того, з доданих до апеляційної скарги матеріалів вбачається, що ОСОБА_2 неофіційно працює по спеціальності електромеханік по ремонту холодильного обладнання в ТОВ «Мегаполісервіс ЛТД», де характеризується позитивно, має 9 років водійського стажу і в матеріалах справи відсутні дані про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, в т.ч. і за порушення  правил дорожнього руху, що ОСОБА_2, за його поясненнями в суді апеляційної інстанції, використовує транспортний засіб у роботі, та піклується про бабусю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, з якою спільно проживає за адресою: АДРЕСА_2 
		 
		Встановлені судом апеляційної інстанції та наведені вище дані про особу ОСОБА_2, з урахуванням відповідних даних та обставини, яка пом'якшує покарання, встановлених судом першої інстанції, ступеня тяжкості та конкретних обставин вчиненого злочину, дають колегії суддів підстави дійти до висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, у зв'язку з чим його апеляційна скарга в цій частині  підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції - зміні. 
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,
		                                        
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. 
		 
		Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року відносно ОСОБА_2 змінити в частині призначеного покарання.
		 
		ОСОБА_2 призначене судом покарання пом'якшити та вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, із застосуванням вимог ст. 75 КК України, та звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених                   п. 2, 3 ст. 76 КК України.
		 
		В решті вирок суду залишити без змін. 
		 
		                                                             Судді:
		 
		 
		 
		_________________            ____________________          ____________________
		        Горб І.М.                               Сілкова І.М.                             Худик М.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...