Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-12909/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2013.

Результат оскарження 16.02.2016 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направлено справу на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		14 червня 2013 року                      письмове провадження           № 2а-12909/12/2670
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О.  розглянувши адміністративну справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшн Груп" до  Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України   Національної комісія що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг     про визнання незаконним Розпорядження № 231 від 03.04.2009 року 
		Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати нечинним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили п.1 розпорядження відповідача № 231 від 03.04.2009 р. «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг»; визнати незаконним розпорядження відповідача № 231 від 03.04.2009 р. «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг».
		Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення діючих законодавчих норм у сфері регулювання ринків фінансових послуг України, прийняте протиправне розпорядження, положення якого суперечать нормам Конституції України, Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», обмежує коло осіб - учасників  фінансових операцій факторингу та порушує права і законні інтереси позивача.
		Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване розпорядження законним та обґрунтованим, винесеними відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в межах наданих йому повноважень, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, зауважив на пропущення позивачем строку звернення до суду та просив суд залишити позовну заяву без розгляду. 
		Ухвалою суду від 26.11.2012 р. позовна заява позивача була залишена без розгляду у зв'язку з пропущенням ним шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р. скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2012 р. про залишення позовної заяви без розгляду, а справу направлено до Окружного адміністративного суду м.  Києва для продовження розгляду.  
		Ухвалою суду від 25.03.2013 р. справа № 2а-12909/12/2670 прийняти до розгляду та призначено судове засідання.
		Указом Президента України від 23.11.2011 р. № 1069/2011 «Про ліквідацію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України» ліквідована Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.
		Натомість, Указом Президента України від 23.11.2011 р. № 1070/2011 утворена Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та затверджено Положення про неї.
		Згідно п.1 зазначеного Положення, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. 
		Таким чином, повноваження та функції щодо державного регулювання ринків фінансових послуг, що здійснювалися Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України як спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, після набуття повноважень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, здійснюються останньою.
		Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. 
		В судовому засіданні 23.04.2013 р. представником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг заявлено клопотання про заміну первинного відповідача на належного. Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив.
		Враховуючи зазначене, суд ухвалив залучити Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до участі у справі в якості другого відповідача. 
		20.05.2013 р. відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча й були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. 
		Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження. 
		За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
		Згідно Статуту позивача, виключними видами його діяльності є надання фінансових послуг, а саме: факторинг; надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів. 
		Відповідачем 03.04.2009 р. видано оскаржуване розпорядження № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», пунктом 1 якого визначено: віднести до фінансової послуги факторингу сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): 
		1)          фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; 
		2)          набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення; 
		3)          отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом скошування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. 
		Позивач вважає таке розпорядження, в тому числі п.1, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.
		Відповідно до п.1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 р. № 1070/2011, відповідач-2 здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах, визначених законодавством, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.
		Повноваження відповідача-1 були визначені в Положенні про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України. затвердженому Указом Президента України від 04.04.2003 р. № 292, яке діяло на момент прийняття оскаржуваного розпорядження. 
		Так, відповідно до абз.2 п.1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, Держфінпослуг - це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. 
		Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі-Закон).
		Фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг (п.1) ч.1 ст.1 Закону).
		Пунктом 5 ч.1 ст.1 Закону, фінансова послуга - операції з фінансовими активами,  що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.  
		Відповідно до п.11) ч.1 ст.4 Закону, фінансовими вважаються, зокрема, послуги факторингу.  
		Статтею 1077 Цивільного кодексу України наведено поняття договору факторингу. Так, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). 
		Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. 
		Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. 
		Згідно ст.1079 Цивільного кодексу України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
		Частиною 2 ст.1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, яка регулює договори факторингу і відступлення права грошової вимоги, визначено, що «договір факторингу» означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого, зокрема, постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання. Отже, для особистого, сімейного або домашнього використання товари можуть придбавати лише фізичні особи. 
		Таким чином, боржником у договорі факторингу може бути суб'єкт господарювання - фізична або юридична особа, зареєстровані як суб'єкти господарювання. 
		В той же час, слід звернути увагу на те, що фізична особа (не зареєстрована як суб'єкт господарювання) може бути учасником операцій з відступлення права вимоги у правочинах з відступлення права вимоги, зокрема, договорі купівлі-продажу, предметом якого може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру
		Відповідно до ч.2 ст.5 Закону, виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. 
		Згідно п.6) ч.1 ст.28 Закону, пп.7 п.4 Положення про Держфінпослуг, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 р. № 292 (яке діяло на момент видання оскаржуваного розпорядження), Держфінпослуг, крім іншого, дає висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг. 
		Таким чином, відповідач-1, видаючи оскаржуване розпорядження, був наділений відповідними повноваженнями віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг, а також встановлення права або обмеження щодо надання окремих фінансових послуг.
		Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. 
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову. 
		Судом не встановлено порушень, з боку відповідача-1, під час прийняття оскаржуваного розпорядження, прав та охоронюваних законом інтересів позивача та вважає, що оскаржуване розпорядження узгоджуються з вимогами чинного законодавства і прийняте відповідно до обставин, що склалися, в межах наданих йому повноважень. 
		Крім того, оскаржуване розпорядження зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23.04.2009 р. за № 373/16389, що також свідчить про його відповідність нормам Конституції України та Законів України.
		Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, під час прийняття оскаржуваного розпорядження, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.
		Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.
		За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		ПОСТАНОВИВ:
		У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» відмовити повністю. 
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 
		Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...