Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5015/1397/12 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2013.
Дата набрання законної сили: 25.06.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"25" червня 2013 р.                                                             Справа № 5015/1397/12 
		 
		Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
		головуючого - судді - Бонк Т.Б.  
		суддів                             Бойко С.М.
		                                       Марко Р.І.
		 
		при секретарі судового засідання  І.Борщ
		за участю представників :
		від прокуратури - Куцик В.Б., посвідчення №011165.
		від позивача 1 - Березюк С.Г., представник (довіреність № 9.1-32/1522 від        27.12.2012р.)
		від позивача 2 - не з'явилися.
		від позивача 3 -  не з'явилися.
		від відповідача 1 -  Петровський Ю.І., представник за довіреністю
		від відповідача 2, 3 - не з'явилися.
		від третіх осіб - не з'явилися.
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Самгородок», с. Самгородок Козятинського району  Вінницької області
		на рішення господарського  суду Львівської  області від 01.02.2013 року (суддя Матвіїв Р.І.)
		у справі № 5015/1397/12
		за позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі: позивача 1: Кабінету Міністрів України, м. Київ;
		позивача 2: Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ;
		позивача 3: Львівської міської ради, м. Львів;
		до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Самгородок", с. Самгородок, Козятинського району Вінницької області;
		до відповідача 2: Брюховицької селищної ради, с. м. т. Брюховичі;
		до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн", м. Львів;
		до відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007", Львівська область, Миколаївський район, с. м. т. Розділ;
		до відповідача 5: Товариства з обмеженою відповідальністю "СервісПЕТ", м. Львів;
		до відповідача 6: Управління земельних ресурсів м. Львова, м. Львів;
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Управління Держкомзему у місті Львові, м. Львів;
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Урумува Ж.М., м. Львів;
		про: скасування рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 2-3327/04; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 8676, укладеного між Брюховицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн"; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 10431, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" та Музикою Русланом Володимировичем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Самгородок", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007", в частині передачі у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Самгородок" 45363/63611 частин земельної ділянки загальною площею 4,5363 га., кадастровий № 4610166300:04:003:0068, яка знаходиться за адресою: Львівська область, смт. Брюховичі, район вулиці Ряснянської; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №10391, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Самгородок", Товариством з обмеженою відповідальністю "СервісПЕТ", в частині передачі у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Самгородок" 4337/7032 частин земельної ділянки загальною площею 0,4337 га., кадастровий № 4610166300:04:003:0069, яка знаходиться за адресою: Львівська область, смт. Брюховичі, район вулиці Ряснянської; визнання нечинним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Самгородок", серія ЯЖ № 907033 від 27.01.2009 року; визнання нечинним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Самгородок", серія ЯЖ № 907034 від 27.01.2009 року; витребування земельної ділянки у ТзОВ "Самгородок" - площею 4,5363 га., кадастровий № 4610166300:04:003:0068, та площею 0,4337 га, кадастровий № 4610166300:04:003:0069; зобов'язання відповідача ТзОВ "Самгородок" повернути спірні земельні ділянки площею 4,5363 га., кадастровий № 4610166300:04:003:0068, та площею 0,4337 га, кадастровий № 4610166300:04:003:0069, - у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України (з урахуванням збільшення позовних вимог)
		 
		ВСТАНОВИВ :
		рішенням господарського суду Львівської області від 01.02.2013р. позов прокурора Шевченківського району м. Львова задоволено частково.  Скасовано рішення Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 року № 618 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327/04"; визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 907033 від 27.01.2009 року, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Самгородок", зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:438:00002 кн. 02-7; визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 907034 від 27.01.2009 року, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Самгородок", зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:438:00003 кн. 02-7; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю „Самгородок" земельні ділянки площею 4,5363 га, кадастровий номер № 4610166300:04:003:0068, вартістю 1 473   843,87 грн., і площею 0, 4337 га, кадастровий номер № 4610166300:04:003:0069, вартістю 140   909,13 грн., та зобов'язано передати їх у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України; провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Новобуддизайн" припинено; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Самгородок" в доход державного бюджету 32831 грн. 56 коп. судового збору; стягнуто з Брюховицької селищної ради в доход державного бюджету 536 грн. 50 коп. судового збору.
		З даним рішенням не погодилось Товариство з обмеженою відповідальністю «Самгородок» і оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що товариство є добросовісним набувачем майна, незаконність набуття права власності на земельну ділянку відповідачем - 1 судом не встановлена, а тому судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 388 ЦК України. Крім того, апелянт вважає, що даний спір не підвідомчий господарському суду.
		Сторонами не подано відзивів на апеляційну скаргу у даній справі.
		Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення сторін у судових засіданнях, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2013 року у справі № 5015/1397/12 - скасувати частково, враховуючи наступне.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, Брюховицька селищна рада, розглянувши заяву Державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс" 11.03.2004 року та 18.03.2004 року прийняла рішення № 245 та № 263 про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 з держлісфонду Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га та віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року вищевказані рішення Брюховицької селищної ради були визнані неправомірними та скасовані. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року.
		15 листопада 2004 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області прийняв рішення у цивільній справі № 2-3327/04, яким зобов'язав Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" земельної ділянки площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської, яку орендує Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру; укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" сплатити вартість земельної ділянки площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт. Брюховичі в районі вул. Ряснянської, яка складає згідно з експертною оцінкою 2 646 740 грн., на банківський рахунок Брюховицької селищної ради.
		Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 26.04.2005р. по справі №22-761/05 дане рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області було залишене без змін. Отже, вказане рішення набрало законної сили.
		На виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року 22 сесією 5 скликання Брюховицької селищної ради 23.10.2008 року прийнято рішення №618 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року". Було вирішено: 1) виконати  рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327/04 та продати Товариству з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" земельну ділянку площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643  га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт. Брюховичі в районі вул.Ряснянської; 2) затвердити технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8,8643 га в районі вул.Ряснянської в смт.Брюховичі, яка підлягає продажу у власність ТзОВ "Новобуддизайн"; 3) затвердити вартість земельної ділянки у розмірі 2 646 740 грн. на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №3327/04; 4) ТзОВ "Новобуддизайн" укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки на умовах, визначених цим рішенням, до 01.09.2009 року; 5) ТзОВ "Новобуддизайн" після сплати повної вартості земельної ділянки оформити у встановленому порядку державний акт на право власності на земельну ділянку; 6) ТзОВ "Новобуддизайн" звернутися в Управління земельних ресурсів м. Львова для внесення відповідних змін в земельно-облікові документи.
		На виконання рішення Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 року № 618, 05.11.2008 року між Брюховицькою селищною радою (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" (покупець)  укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Урумовою Ж.М., зареєстрований в реєстрі за № 8676. Об'єктом купівлі-продажу, згідно п.п. 1.1., 1.4. договору, є земельна ділянка загальною площею 8,8643 га у смт. Брюховичі, район вул. Ряснянської, з яких 1,80 га для житлового будівництва (кадастровий № 4610166300:04:003:1605), 7,0643 га - для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру (у т.ч. 6,3611 га кадастровий № 4610166300:04:003:1606; 0,7032 га кадастровий № 4610166300:04:003:1621). За цільовим призначенням земельна ділянка належить до категорії земель - житлової та громадської забудови (п. 1.3). Вартість земельної ділянки визначена в сумі 2 646 740 грн. без ПДВ (п. 2.1). 
		19.12.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" отримало Державні акти (серія ЯЖ №795206; серія ЯЖ №795031; серія ЯЖ №795029) на право власності на земельні ділянки площею 1,80 га, 6,3611 га та 0,7032 га. 
		25.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Самгородок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СервісПЕТ" (покупці) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж.М., зареєстрований в реєстрі за № 10391. Об'єктом купівлі-продажу, згідно п. 1. договору, є земельна ділянка загальною площею 0,7032 га у смт. Брюховичі, район вул. Ряснянської, кадастровий № 4610166300:04:003:1621, яка відноситься до категорії земель громадського призначення та надана для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-оздоровчого центру, з одночасним поділом її в натурі. За вказаним договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Самгородок" 4337/7032 ідеальних частин земельної ділянки, а Товариству з обмеженою відповідальністю "СервісПЕТ" - 2695/7032. З урахуванням проведеного поділу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Самгородок" придбало земельну ділянку площею 0,4337 га за 141 529,32 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю "СервісПЕТ" - 0,2695 га за 87 945,94 грн. 
		27.01.2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Самгородок" видано Державний акт (серія ЯЖ № 907034) на право власності на земельну ділянку площею 0,4337 га, кадастровий номер № 4610166300:04:003:0069, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:438:00002 кн. 02-7.
		Судом також встановлено, що 26.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" (продавець), гр. Музикою Р.В., Товариством з обмеженою відповідальністю "Самгородок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007" (покупці) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж.М., зареєстрований в реєстрі за № 10431. Об'єктом купівлі-продажу, згідно п. 1. договору, є земельна ділянка загальною площею 6,3611 га у смт. Брюховичі, район вул. Ряснянської, кадастровий номер № 4610166300:04:003:1606, яка відноситься до категорії земель громадського призначення та надана для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-оздоровчого центру, з одночасним поділом її в натурі. За умовами вказаного договору Музика Р.В. придбав 0,7 га земельної ділянки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Самгородок" придбало 4,5363 га, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007" - 1,1248 га. 
		27.01.2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Самгородок" видано Державний акт (серія ЯЖ № 907033) на право власності на земельну ділянку площею 4,5363 га, кадастровий номер № 4610166300:04:003:0068, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:438:00003 кн. 02-7. 
		27.07.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" (ідентифікаційний №31442121) виключено є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у зв'язку з ліквідацією.
		В подальшому, зазначене вище рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області переглянуто Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за заявою заступника прокурора Львівської області за нововиявленими обставинами. 15.06.2010 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327/04, провадження у справі закрито. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області, зазначив, що підставою скасування свого рішення від 15.11.2004 року є те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року визнано неправомірними та скасовано рішення Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га та віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення. Вищевказане рішення Шевченківського районного суду м. Львова залишено без змін рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій.
		Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Відповідно до ст.58 Конституції України  закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
		Предметом даного спору є рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року, тому спір щодо законності прийняття даного рішення, виходячи із приписів ст. 58 Конституції України, слід вирішувати у відповідності до законодавства, що діяло станом на дату прийняття спірного рішення.
		Відповідно до п.п. "а" ст.12 Земельного кодексу України  (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення №619 від 23.10.2008 року) до повноважень селищних рад належить право розпорядження землями територіальних громад.
		Згідно ч.1   ст. 122 ЗК України   сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, а відповідно до ч.1   ст. 127 ЗК України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.1 ст. 128 ЗК України   продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
		Згідно до ч.ч.1, 2 ст. 83 ЗК України   землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
		Згідно ч.ч.1, 2   ст. 84 ЗК України   у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
		Підстави набуття державою права власності на землю передбачені ч.5 ст. 84 ЗК України. Такими підставами є: а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; в) прийняття спадщини; г) передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами; ґ) конфіскації земельної ділянки.
		Згідно до п. 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України   до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Пунктом 10 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України передбачено, що рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування. Аналогічна норма передбачена ст. 9 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності".
		В матеріалах справи відсутні докази розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт. Брюховичі.
		Як зазначалося вище, спірне рішення Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 року №618 було прийнято на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327/04.
		Статтею 124 Конституції України   передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Аналогічна норма була передбачена ст. 11 Закону України "Про судоустрій України", який був чинний на дату прийняття спірного рішення Брюховицької селищної ради №619 від 23.10.2008 року.
		Відтак, враховуючи закріплений Конституцією України та законодавством принцип обов'язковості виконання судових рішень, що набрали законної сили, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327/04, яке набрало законної сили 26.04.2005 року після його перегляду судом апеляційної інстанції, підлягало обов'язковому виконанню Брюховицькою селищною радою.
		Посилання прокурора на скасування 15.06.2010р. рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року та закриття провадження по справі №2-3327/04р., як на підставу скасування рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008 року, відхиляється апеляційним судом, оскільки це судове рішення було скасоване і провадження у справі закрито уже після виконання спірного рішення Брюховицької селищної ради.
		Крім того, прокурором не доведено із наданням відповідних підтверджуючих доказів, що спірна земельна ділянка загальною площею 8,8643га, яка належала на праві власності ТОВ «Новобуддизайн» входила в межі земельних ділянок, які були вилучені згідно рішень Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року.
		За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення № 618 від 23.10.2008 року "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327/04" прийняте Брюховицькою селищною радою, на виконання судового рішення, яке було обов'язковим до виконання, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
		Стосовно позовних вимог про визнання нечинними Державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих ТОВ «Самгородок» та витребування у нього спірної земельної ділянки, то такі вимоги теж не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Згідно ст. 387 ЦК України   власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Частина 1 ст.388 ЦК України  передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Таким чином, право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник (чи особа, яка має речове право на майно) і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.
		Тобто, відповідно до статті 388 ЦК   набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, у якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Навпаки, набувач визнається недобросовісним, якщо він знав чи повинен був знати, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати, тобто якщо знав чи повинен був знати про неправомірність свого володіння (стаття 390 ЦК). Таким чином, набувач є недобросовісним, якщо річ набута ним злочинним шляхом. 
		За змістом частини 5 статті 12 ЦК   добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. 
		Власник майна не може витребувати його з незаконного володіння іншої особи за сукупної наявності трьох умов:
		а) набувач має бути добросовісним набувачем, він не повинен знати, що купує майно не у власника;
		б) майно має бути придбане за гроші, тобто повинно бути саме купленим;
		в) власник має втратити володіння цим майном із власної волі, тобто майно має бути передане власником за договором іншій особі, яка б продала його добросовісному набувачеві.
		Тобто за змістом зазначених правових норм суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника або володіння особи, якій воно було передане власником у користування, у силу зазначених обставин, а також чи придбав набувач це майно за відплатним договором і чи не знав та не міг знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
		З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Самгородок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СервісПЕТ" (покупці) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,7032 га у смт. Брюховичі, район вул. Ряснянської, кадастровий № 4610166300:04:003:1621, яка відноситься до категорії земель громадського призначення та надана для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-оздоровчого центру, з одночасним поділом її в натурі. За вказаним договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Самгородок" 4337/7032 ідеальних частин земельної ділянки. З урахуванням проведеного поділу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Самгородок" придбало земельну ділянку площею 0,4337 га за 141 529,32 грн. 
		Також 26.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" (продавець), гр. Музикою Р.В., Товариством з обмеженою відповідальністю "Самгородок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007" (покупці) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 6,3611 га у смт. Брюховичі, район вул. Ряснянської, кадастровий номер № 4610166300:04:003:1606, яка відноситься до категорії земель громадського призначення та надана для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-оздоровчого центру, з одночасним поділом її в натурі. За умовами вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Самгородок" придбало 4,5363 га.
		Як вже зазначалося вище, на ці земельні ділянки ТОВ «Самгородк» одержало відповідні Державні акти.
		27.01.2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Самгородок" видано Державний акт (серія ЯЖ № 907033) на право власності на земельну ділянку площею 4,5363 га, кадастровий номер № 4610166300:04:003:0068, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:438:00003 кн. 02-7 та Державний акт (серія ЯЖ № 907034) на право власності на земельну ділянку площею 0,4337 га, кадастровий номер № 4610166300:04:003:0069, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:438:00002 кн. 02-7.
		Отже, ТОВ «Самгородок» придбав земельну ділянку в ТОВ «Новобуддизайн» за відплатними договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 25.12.2008 року та 26.12.2008 року, йому не було відомо і не могло бути відомо, що він купує майно не у власника чи в особи, яка не мала права відчужувати це майно.  
		За таких обставин, в суду відсутні підстави для визнання нечинними Державних актів на право власності на земельні ділянки, видані ТОВ «Самгородок» та витребування у нього спірних земельних ділянок площею площею 4,5363 га., кадастровий № 4610166300:04:003:0068, та площею 0,4337 га, кадастровий № 4610166300:04:003:0069.
		Позовні вимоги заявлені прокурором Шевченківського району м. Львова в     інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради.
		Відповідно до  ст. 1 ГПК України  підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених, або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках, встановлених законом, до господарського суду можуть звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
		В позовній заяві прокурором зазначено, що позов подано з метою захисту державних інтересів, оскільки внаслідок оспорюваних правовідносин незаконно вилучено з державної власності земель лісогосподарського призначення площею понад 19 га.
		Згідно   ст. 12 ЗК України   до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, а згідно до  ст. 13 ЗК України   до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		Враховуючи те, що позов пред'явлено з метою захисту державної власності на земельну ділянку, то належним позивачем у даній справі може бути Кабінет Міністрів України, до повноважень якого відноситься розпорядження землями державної власності.
		Стосовно порушення прав Львівської міської ради, то в позовній заяві прокурора не обґрунтовано, в чому полягає порушення прав та інтересів Львівської міської ради стосовно земель державної власності.  
		В позовній заяві прокурором також не обґрунтовано, в чому полягає порушення прав та інтересів позивача Державного агентства лісових ресурсів України. Згідно п.1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого   Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 458/2011, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. Пунктом 3 зазначеного положення визначені завдання Держлісагентства України, серед яких не передбачено права розпорядження земельними ділянками лісового фонду та не передбачено права здійснювати захист інтересів держави в частині розпорядження земельним ділянками лісового фонду. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що права та інтереси Держлісагентства України не порушені відповідачами, а тому Агенство не є належним позивачем у даній справі.
		Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача-1 про пропуск прокурором строку позовної давності, викладених у відповідній заяві про застосування наслідків спливу позовної давності, однак вважає, що суд першої інстанції частково невірно застосував при цьому норми матеріального права. 
		У своїх висновках щодо застосування позовної давності суд першої інстанції  покликався на п. 4 ст. 268 ЦК України (в редакцій, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення - 23.10.2008 року), згідно якого позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. 
		Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу.
		Відповідач -  1 вважає, що позивач довідався про порушення свого права під час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства на території Брюховицької селищної ради , за результатами якої 18.11.2008 року винесено протест на рішення сесії Брюховецької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року. Таким чином, перебіг позовної давності почався 18.11.2008 року, а прокурор звернувся з позовом - 05.04.2012 року, тобто з пропуском строку на звернення до суду.
		П.4 ст. 268 ЦК України, на який покликається суд першої інстанції при застосування наслідків спливу позовної давності, було виключено з ЦК України Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011. Даний Закон України набрав чинності з дня, наступного після дня його опублікування - 15.01.2012 року.
		Однак згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про: 1) визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману; 2) застосування наслідків нікчемного правочину; 3) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. При цьому стосовно вимог, передбачених підпунктами 1 та 2 цього пункту, особа може звернутися до суду лише за умови, якщо строк їх пред'явлення, встановлений положеннями ЦК України, що діяли до набрання чинності цим Законом, не сплив на момент набрання чинності цим Законом.
		Таким чином, прокурором при подачі позову 05.04.2012 року строку позовної давності пропущено не було.
		 При розгляді даної справи судами обох інстанцій було з'ясовано, що в Єдиний державний реєстр внесено записи про припинення ТОВ "Новобуддизайн" (відповідач-3) у зв'язку з ліквідацією, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
		Згідно п.6 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
		Відтак, провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-3 - ТОВ «Новобуддизайн»  судом першої інстанції припинено правомірно.
		Разом з тим апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що слід відхилити як безпідставні аргументи апелянта-відповідача-1 та відповідача-2, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, а відтак вимога про скасування рішення Брюховицької селищної ради не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Відповідна правова позиція з цього питання викладена в п. 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних правовідносин".
		Так, господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.
		Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.
		З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
		Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. 
		Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.
		27.01.2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Самгородок" видано Державний акт (серія ЯЖ № 907033) на право власності на земельну ділянку площею 4,5363 га, кадастровий номер № 4610166300:04:003:0068, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:438:00003 кн. 02-7 та Державний акт (серія ЯЖ № 907034) на право власності на земельну ділянку площею 0,4337 га, кадастровий номер № 4610166300:04:003:0069, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:438:00002 кн. 02-7.
		Згідно ст. ст. 125, 126 ЗК України ( у редакції, чинній станом на дату видачі державних актів ТОВ «Самгородок») право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Відтак, Державний акт на право власності на землю є документом, що посвідчує відповідне право і видається на підставі рішень органів місцевого самоврядування або ж укладених цивільно-правових угод. Неможливо визнати недійсним Державний акт, не визнавши недійсним правову підставу його видачі. При розгляді даного спору суд першої інстанції визнав  недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 907033 від 27.01.2009 року, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Самгородок", зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:438:00002 кн. 02-7 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 907034 від 27.01.2009 року, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Самгородок", зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:438:00003 кн. 02-7, але припинив провадження в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на підставі яких видані дані Державні акти. Отже, має місце порушення норм матеріального права.
		Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. 
		Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
		З огляду на викладене, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2013р. по справі №5015/1397/12 винесене з неповним дослідженням обставин справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому дане рішення слід скасувати в частині задоволення позовних вимогт та постановити  нове рішення, яким в позові прокурора Шевченківського району  м. Львова відмовити.
		Суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст.ст.  49,  105 ГПК України здійснює перерозподіл судового збору. Відповідно до п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.
		Керуючись ст.ст. 101,103,104,105,106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		      апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Самгородок», с. Самгородок Козятинського району  Вінницької області задоволити.
		Рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2013 року у справі № 5015/1397/12 скасувати в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат.
		Постановити нове рішення. У позові прокурора Шевченківського району м. Львова в задоволенні заявлених позовних вимог - відмовити.
		В іншій частині рішення господарського суду Львівської області залишити без змін.
		Судові витрати покласти на позивачів та стягнути пропорційно в доход державного бюджету 32831,56 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції: з Кабінету Міністрів України, м. Київ, - 11122,69 грн., з Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ, -  11122,69 грн., з Львівської міської ради, м. Львів, - 11122,69 грн., та 16722,0 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Самгородок», (Вінницька область, Козятинський район, с. Самгородок, вул. Леніна, 58, ідентифікаційний код 34377443) за розгляд справи в суді апеляційної інстанції : з Кабінету Міністрів України, м. Київ, - 5574,0 грн., з Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ, - 5574,0 грн., з Львівської міської ради, м. Львів, - 5574,0 грн.
		Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.
		Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
		Матеріали справи скерувати в господарський суд  Львівської області.
		 
		Повний текст постанови виготовлено 01.07.2013р.
		 
		 
		Головуючий-суддя                                                                      Т.Б. Бонк
		 
		Судді          С.М.Бойко
		                                                                                                              Р.І.Марко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...