Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-15481/11/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; справи за зверненням податкових органів щодо.
Надіслано судом: 04.07.2013. Зареєстровано: 04.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2013.
Дата набрання законної сили: 17.09.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		02 липня 2013 року                      № 2а-15481/11/2670
		 
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1до відповідача 1 Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києвавідповідача 2Головного управління державної казначейської служби України у м. Києвіпровизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2011 р. по справі № 2а-15481/11/2670 суддею Добрівською Н.А. в позові ОСОБА_1 було відмовлено повністю.
		Зазначена постанова була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р.
		Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2013 р. було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р., а справу № 2а-15481/11/2670 направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
		Зважаючи на викладене, згідно з протоколом розподілу справ між суддями від 29.04.2013 р., справу № 2а-15481/11/2670 було розподілено на новий судовий розгляд на суддю Добрянську Я.І.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було прийнято до свого провадження для нового судового розгляду справу № 2а-15481/11/2670 та призначено судове засідання на 30.05.2013 р.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2013 р. було задоволено клопотання позивача та залучено Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві в якості відповідача 2 по справі № 2а-15481/11/2670. 
		Також, в судовому засіданні 30.05.2013 р. було оголошено перерву в розгляді справи № 2а-15481/11/2670 до 13.06.2013 р. 
		          В судовому засіданні 13.06.2013 р. позивач позовні вимоги підтримав та просив суд:
		- визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Дніпровському районі м. Києва по поверненню помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі легкового автомобіля;
		- зобов'язати УПФУ в Дніпровському районі м. Києва повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі легкового автомобіля;
		- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3,40 грн.
		          В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що при реєстрації придбаного ним автомобіля, він сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а оскільки позивач не є платником збору, який він сплатив, а відповідач не повернув помилково сплачені кошти, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення вказаних помилково сплачених коштів у судовому порядку.
		Представник відповідача 1 Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва в судовому засіданні 13.06.2013 р. проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмових запереченнях, приєднаних до матеріалів справи.
		Відповідач 2 Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві в судове засідання 13.06.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
		Зважаючи на неприбуття представника відповідача 2, що був повідомлений належним чином, в судове засідання 13.06.2013 р., суд, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, ухвалив розглядати справу № 2а-15481/11/2670 в порядку письмового провадження без здійснення аудіо-фіксування судового процесу.
		Про перехід до розгляду справи № 2а-15481/11/2670 в порядку письмового провадження відповідача 2 було належним чином повідомлено, докази чого наявні в матеріалах справи.
		Станом на 02.07.2013 р. інших документів по справі від сторін до канцелярії суду не надходило.
		          Отже, розглянувши подані позивачем та відповідачем 1 документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1 в минулих судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		          13 січня 2008 року позивач ОСОБА_1 придбав легковий автомобіль CHEVROLET BLAZER, 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 4300, державний номерний знак НОМЕР_2 та зареєстрував право власності на нього в Державній автомобільній інспекції шляхом отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
		Для реєстрації транспортного засобу в органах ДАІ позивач 05.11.2008 року оплатив пенсійний збір на відповідний рахунок в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва у розмірі 814,95 грн., про що свідчить копія квитанції № 89ПП8340.
		15 жовтня 2011 року позивач звернувся до УПФУ в Дніпровському районі м. Києва з заявою, якою просив повернути помилково сплачені кошти в розмірі 814,95 грн. на його рахунок в Ощадному банку України. Вказана заява зареєстрована в УПФУ в Дніпровському районі м. Києва 18.10.2011 р. за № 13214/07. 
		Своїм листом від 28.10.2011 р. № 4612/04 відповідач 1 повідомив ОСОБА_1, що здійснений ним платіж не є помилковим і в повернені сплачених коштів позивачу відмовлено. 
		Однак, вважаючи таку бездіяльність відповідача 1 УПФУ в Дніпровському районі м. Києва щодо не повернення помилково сплачених коштів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля - протиправною, внаслідок чого відповідачем 2 Головним управлінням державної казначейської служби України у м. Києві не може бути повернуто таких помилково сплачених коштів позивачу, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх порушених справ до Окружного адміністративного суду м. Києва.
		Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.
		Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97.
		Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, та передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
		Тобто, відповідно до вказаного Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
		На виконання вимог Закону № 400//97, постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 затверджено Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, пунктом 1 якого визначено, що цей порядок регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
		Відповідно до п. 12 Порядку, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством). 
		Як встановлено ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
		У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам   необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого   державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази   керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
		Так, оскільки положення Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740, суперечать нормам Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», то в даному випадку підлягають застосуванню положення Закону, як акту вищої юридичної сили.
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 17 червня 2008 року та від 26 лютого 2013 року.
		Отже, враховуючи наведені норми законодавства, обов'язок сплати збору не може бути покладений на особу, яка набуває право власності на автомобіль, оскільки Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено сплату покупцем збору при придбанні автомобіля.
		Таким чином, сплата позивачем спірної суми є безпідставною та підлягає поверненню як помилково сплачена.
		Також, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються: державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори. 
		Відповідно до п. 39 ст. 2 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України) органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, - органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), інших надходжень бюджету. 
		Згідно зі ст.45 БК України, Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. 
		Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002 року (надалі - Порядок № 226), регулюється повернення помилково або надміру зарахованих до державного бюджету зборів при відчуженні легкових автомобілів. 
		Відповідно до вимог Порядку № 226, для повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, яке платник надає до відповідного органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує перерахування коштів до бюджету. 
		Отже, відповідно до вимог БК України, органи державного казначейства мають право повертати помилково або надміру зараховані до бюджету кошти, за поданням органів, які контролюють справляння надходжень бюджету, тобто в даному випадку за поданням Пенсійного фонду України. 
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.  
		Так, оскільки в позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Дніпровському районі м. Києва по поверненню помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі легкового автомобіля та зобов'язати УПФУ в Дніпровському районі м. Києва повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі легкового автомобіля, а при розгляді зазначеної адміністративної справи судом було встановлено, що вірним методом захисту порушених прав позивача можуть бути позовні вимоги про:
		          - визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва у неподанні висновку до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі легкового автомобіля у розмірі 814,95 грн.;
		          - стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі легкового автомобіля у розмірі 814,95 грн.
		Таким чином, суд,  з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та з огляду на вказані вище обставини у сукупності задовольнити позовні вимоги позивача у зазначеній вище редакції.
		Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		          Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Як вже було зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		          Відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності вчинених ним дій щодо відмови у наданні висновку відповідачу 2 про необхідність повернення надмірно сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 814,95 грн.
		          Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності вчинених відповідачем 1 дій відносно відмови у наданні висновку відповідачу 2 про необхідність повернення надмірно сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 814,95 грн.
		Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
		Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Позов задовольнити.
		2.          Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, що виразилася у неподанні висновку до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі легкового автомобіля у розмірі 814,95 грн.
		3.          Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_1 помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі легкового автомобіля у розмірі 814,95 грн.
		4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва.
		 
		Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. 
		 
		Суддя:                                                                                                          Я.І. Добрянська
		 
		Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 02.07.2013 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...