Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-13а13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                             
		 
		ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		11 червня 2013 року                                                                                                            м. Київ
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: 
		головуючого                   Кривенка В.В., 
		суддів:          Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В.,        Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., − 
		при секретарі судового засідання  Ключник А.Ю., 
		за участю представників: публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Семеняки С.В.; управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва Овчиннікової Н.О., − 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») про стягнення несплаченої суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У червні 2010 року заступник прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі управління ПФУ звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати суми збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валюти за гривню з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 4 433 220 грн 70 коп.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з пунктом 6 статті 4 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон                   № 400/97-ВР) юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, з 2008 року повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі        0,5 відсотка від суми операції. 
		Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 1 вересня    2010 року адміністративний позов задовольнив повністю: постановив стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь управління ПФУ недоплачену суму збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валюти за гривню в сумі 4 433 220 грн 70 коп.
		Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 жовтня 2010 року постанову окружного суду залишив без змін.
		Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і апеляційний суд,  дійшов висновку про безпідставність застосування ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до обчислення збору з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти ставки в розмірі 0,2 відсотка від суми здійсненої операції та необхідність застосовувати ставку в розмірі 0,5 відсотка, визначеного Законом  № 400/97-ВР. Крім того, зазначив, що оскільки вказаний Закон, яким передбачена знижена ставка збору з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти в розмірі 0,2 відсотка, діяв з 1 січня по 31 грудня  2009 року, застосуванню для визначення ставки збору з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти підлягають положення спеціального Закону                      № 400/97-ВР.
		Вищий адміністративний суд України постановою від 13 листопада    2012 року рішення судів попередніх інстанцій скасував і в задоволенні позовних вимог відмовив.
		Касаційний суд, скасовуючи рішення окружного та апеляційного судів, послався на те, що оскільки з 1 січня по 31 березня 2010 року закон про Державний бюджет України на 2010 рік прийнятий не був, то збір з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти повинен справлятись платниками в розмірі, визначеному попереднім законом про Державний бюджет України на 2009 рік, тобто 0,2 відсотка від об'єкта оподаткування. Отже, зобов'язання  ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування із застосуванням ставки в розмірі 0,5 відсотка є необґрунтованим. 
		У заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2012 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), управління ПФУ просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
		Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що заявник додав копію постанови Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня      2012 року № 39825/10, в якій інакше, ніж у справі, що розглядається, застосовано норми пункту 6 статті 4 Закону № 400/97-ВР та статті 77 Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-VI «Про державний бюджет України на 2009 рік» (далі - Закон № 835-VI). 
		Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом пункту 6 статті 4 Закону                № 400/97-ВР та статті 77 Закону № 835-VI під час вирішення спірних відносин. 
		У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходив із того, що з 1 січня по 31 березня 2010 року закон про Державний бюджет України на 2010 рік прийнятий не був, а отже, збір з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти повинен справлятись платниками в розмірі, визначеному Законом № 835-VI, тобто 0,2  відсотка від об'єкта оподаткування.
		У постанові Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня    2012 року (№ К-37296/10), наданій на підтвердження доводів, наведених у  заяві, суд касаційної інстанції, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від суми операцій з купівлі продажу безготівкової іноземної валюти за гривню в розмірі 0,2 відсотка діяла лише протягом 2009 року, а з         1 січня 2010 року підлягала застосуванню ставка сплати збору в розмірі            0,5 відсотка, визначена пунктом 6 статті 4 Закону № 400/97-ВР. 
		Виконуючи вимоги пункту 1 частини першої статті 237 КАС щодо усунення неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого. 
		Згідно з частиною п'ятою статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню є юридичні    особи - резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи- нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки- члени міжнародних платіжних систем, банки (у тому числі уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами) та фізичні особи, в тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню. Банки та їх установи зобов'язані  нараховувати, утримувати та одночасно із подачею заявки на купівлю іноземної валюти, здійснювану ними за власними операціями і від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі, встановленому цим Законом, від суми операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, зазначеної у такій заявці, вести податковий облік та подавати звітність органам ПФУ.
		Пунктом 4 статті 2 Закону № 400/97-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону, є сума операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню. 
		Відповідно до частини шостої статті 4 Закону № 400/97-ВР на обов'язкове  державне пенсійне страхування для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону, з 2008 року встановлюється ставка збору у розмірі 0,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 4 статті 2 цього Закону.
		Пунктом 10 статті 6 Закону № 835-VI установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2009 рік у частині доходів є збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при здійсненні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти за гривню, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв'язку (додаткові збори на виплату пенсій) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 
		Разом із тим статтею 77 Закону № 835-VI передбачено, що збір на обов'язкове  державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню протягом 2009 року справляється в розмірі          0,2 відсотка.
		На час виконання обов'язку зі сплати суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу безготівкової валюти за січень-березень 2010 року Верховною Радою України закон про Державний бюджет України на 2010 рік прийнятий не був. 
		Відповідно до статті 1 Бюджетного кодексу України (далі - БК) ним регулюються правові відносини, що виникають у процесі підготовки, складання, розгляду, затвердження та виконання Державного бюджету.
		Частиною другою статті 4 зазначеного Кодексу передбачено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України. 
		Згідно з частиною першою статті 3 БК бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджету систему, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року та закінчується 31 грудня того ж року.
		Відповідно до частини четвертої статті 46 БК до прийняття закону про Державний бюджет  України на поточний бюджетний період податки, збори (обов'язкові  платежі) та інші надходження справляються згідно із законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та іншими нормативно-правовими актами.
		Підпунктом 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від           29 грудня 2009 року № 1414 «Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Державному казначейству України зараховувати податки, збори (обов'язкові платежі) та інші надходження до державного і місцевих бюджетів відповідно до Закону № 835-VI та інших нормативно-правових актів. 
		Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України на підставі аналізу зазначених норм права дійшла висновку, що у випадках, коли Верховною Радою України не прийнятий закон про Державний бюджет України на поточний бюджетний період, то податки, збори (обов'язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період. За таких обставин збір з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти протягом січня-березня 2010 року повинен справлятись платниками в розмірі, визначеному Законом № 835-VI на попередній бюджетний період, тобто у розмірі 0,2 відсотка від об'єкта  оподаткування.
		З огляду на викладене рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про безпідставність вимог позивача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні заяви управління ПФУ необхідно відмовити.
		Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а: 
		У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва відмовити.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                    В.В. Кривенко 
		 
		 
		 
		Судді:                              М.Б. Гусак                                          О.В. Кривенда                         О.А. Коротких                           В.Л. Маринченко                                         П.В. Панталієнко                         О.Б. Прокопенко                                         О.О. Терлецький                         Ю.Г. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...