Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-14кc13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		         
		30 травня 2013 року                                                                     м. Київ 
		Судова палата у кримінальних справах
		Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючого заступника Голови Верховного Суду України - секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І., cуддів:Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гриціва М.І., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І.,       Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.Т., Пивовара В.Ф., Скотаря А.М., Таран Т.С.,         Школярова В.Ф.,за участю:     начальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури України у перегляді судових рішень у касаційному порядку та Верховним Судом України Курапова М.В.,  захисника ОСОБА_18, - розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_28 за заявою захисника ОСОБА_18 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 січня 2013 року, 
		установила: 
		Вироком Баришівського районного суду Київської області від               14 грудня 2011 року ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_1, таку, що не має судимості, засуджено за: 
		- частиною другою статті 15 і частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк один рік шість місяців;         
		- частиною другою статті 190 КК до позбавлення волі на строк два роки; 
		- частиною першою статті 364 КК до арешту на строк шість місяців із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на два роки;         
		- частиною першою статті 366 КК до штрафу в розмірі 850 грн із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на два роки; 
		      - частиною другою статті 364 КК до позбавлення волі на строк п'ять років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на три роки;
		     - частиною другою статті 366 КК до позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на три роки;
		     - частиною третьою статті 368 КК до позбавлення волі на строк десять років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на три роки з конфіскацією всього майна, яке є її власністю. 
		На підставі частини першої статті 70 КК за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк десять років один місяць із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на три роки з конфіскацією всього  майна, яке є її власністю, та позбавленням рангу державного службовця. Штраф постановлено виконувати самостійно.
		Апеляційний суд Київської області ухвалою від 19 березня 2012 року вирок  щодо ОСОБА_28 залишив без змін.
		Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 17 січня 2013 року судові рішення стосовно ОСОБА_28 змінила: на підставі частини п'ятої статті 74 КК звільнила її від покарання за злочини, передбачені частиною першою статті 364 і частиною першою        статті 366 КК, у зв'язку із закінченням строків давності.
		Постановлено вважати  ОСОБА_28 засудженою за сукупністю злочинів, передбачених частиною другою статті 15 і частиною другою статті 190, частиною другою статті 190, частиною першої статті 364, частиною першою статті 366, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 368 КК, до покарання, визначеного судом.
		ОСОБА_28 визнано винною в тому, що у період із 2007 по 2009 рік вона за обставин, викладених у вироку, умисно з корисливих мотивів, діючи в інтересах третіх осіб, обіймаючи посаду голови Селичівської сільської ради Баришівського району Київської області, зловживала повноваженнями та службовим становищем, чим завдала істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам, зокрема вчинила службове підроблення - умисно внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склала і видала ці документи, що спричинило тяжкі наслідки; заволоділа чужим майном шляхом зловживання довірою, діючи повторно, що завдало значної шкоди потерпілому; за попередньою змовою групою осіб намагалася заволодіти чужим майном шляхом зловживання довірою, яке завдало значної шкоди потерпілому. Цим же вироком ОСОБА_28 визнано винною в тому, що вона за сприяння в одержанні земельних ділянок, які знаходяться за межами с. Селичівка і прийняття рішення про надання яких перебувало у компетенції голови районної державної адміністрації, вимагала хабара в особливо великому розмірі.
		У заяві захисник ОСОБА_18 просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції від 17 січня 2013 року та направити справу на новий касаційний розгляд. На його думку, ОСОБА_28 не має нести кримінальної відповідальності за одержання хабара, оскільки вона за своїм службовим становищем не могла вчинити за винагороду тих дій, які їй інкриміновані. Обґрунтовуючи свою позицію, захисник послався на те, що до повноважень сільського голови не належить вирішення питання про надання громадянам у власність земельних ділянок, розташованих поза межами населених пунктів. Він вказує також на неоднакове застосування одних і тих самих норм закону про кримінальну відповідальність за вимагання хабара. На думку автора заяви, у діях ОСОБА_28 відсутня ця ознака злочину.
		На обґрунтування неоднаковості у правозастосуванні касаційного суду заявник посилається на правову позицію, зазначену в ухвалі Верховного Суду України від 6 листопада 2007 року та ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня           2011 року та 14 лютого 2013 року, в яких за обставин, подібних до суспільно небезпечного діяння, інкримінованого ОСОБА_28, кваліфікуюча ознака -  вимагання хабара - не застосовувалася.
		Захисник також посилається на ухвалу Верховного Суду України від  21 квітня 2011 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2011 року та         8 травня 2012 року.
		Рішеннями судів у цих справах ОСОБИ, яким були інкриміновані вимагання хабара, попри те, що вони мали такий самий службовий статус, як і ОСОБА_28 (керівники місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування) та чинили дії, подібні до дій засудженої, були визнані невинуватими в інкримінованих їм злочинах і виправдані.
		Крім того, захисник ОСОБА_18 стверджує, що суд неоднаково застосував положення частини першої статті 366 КК, оскільки до основного покарання у виді штрафу додатково призначив покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю, що суперечить точному змісту цієї норми закону. 
		Касаційний суд, погодившись із кваліфікацією дій ОСОБА_28 за частиною другою статті 364 і частиною другою статті 366 КК за кваліфікуючою ознакою заподіяння тяжких наслідків, допустив подвійне інкримінування особі заподіяння одних і тих самих наслідків, що є неприпустимим.
		На обґрунтування своєї позиції захисник ОСОБА_18 посилається на ухвалу Верховного Суду України від 31 березня 2011 року, в якій за злочини, подібні до тих, що інкриміновані ОСОБА_28, додаткове покарання до основного покарання у виді штрафу не призначалося.
		На підтвердження неоднакового застосування частини другою       статті 366 КК захисник ОСОБА_18 послався на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2012 року, зі змісту якої вбачається, що касаційний суд не погодився з рішенням місцевого суду про кваліфікацію дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зазначивши, що службове підроблення є способом зловживання службовим становищем і становить із ним ідеальну сукупність, а тому не потребує кваліфікації за ознакою спричинення тяжких наслідків. 
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора про часткове задоволення заяви, захисника ОСОБА_18 на підтримку доводів заяви, перевірила матеріали кримінальної справи та матеріали, додані до заяви, обговорила доводи, зазначені в заяві, та наукові висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді України і дійшла висновку про таке.
		Відповідно до пункті 4 примітки до статті 368 КК вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
		Щодо правильного розуміння законодавчого визначення вимагання хабара Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України уже висловлювала свою правову позицію про те, що вимагання хабара може бути поставлена за провину лише у тому випадку, якщо винна особа з метою одержання хабара, погрожуючи вчиненням або невчиненням дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам. 
		Тобто законність прав та інтересів, які хабародавець захищає шляхом дачі хабара, має бути однією з основних і обов'язкових ознак вимагання. 
		На відміну від цього, у разі якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися своїх незаконних інтересів тощо, то вимагання хабара виключається.
		У кримінальній справі, в якій заперечується рішення касаційного суду, встановлено, що хоча ОСОБА_28 із використанням своїх службових повноважень й домагалася хабара від ОСОБА_19 та ОСОБА_20, проте останні, даючи його, усвідомлювали, що у такий спосіб незаконно отримають у приватну власність земельну ділянку. 
		Правова оцінка фактичних та юридичних підстав кваліфікації діянь, які інкриміновані ОСОБА_28, у зіставленні з правовою оцінкою суспільно небезпечних діянь, які надані для порівняння, дають підстави для висновку, що суд касаційної інстанції в оспореному рішенні неправильно застосував положення закону про вимагання хабара і тим самим неоднаково кваліфікував дії винуватої.
		Щодо порушених у заяві захисника питань про подвійне інкримінування наслідків, передбачених частиною другою статті 364 та частиною другою статті 366 КК, та неприпустимість призначення за злочин, передбачений статтею 366 КК, додаткового покарання - позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до основного покарання у виді штрафу Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України раніше неодноразово висловлювала свою правову позицію. Її суть полягає в тому, що неприпустимо двічі інкримінувати особі одні й ті самі наслідки, передбачені різними нормами закону про кримінальну відповідальність, та призначати додаткове покарання - позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до основного покарання у виді штрафу у разі визнання винним у вчиненні службового підроблення (справа № 5-18 кс 11 стосовно Л.; постанова Верховного Суду України від 7 лютого 2013 року, справа № 5-31 кс 12 стосовно Р.; постанова Верховного Суду України від 21 березня 2013 року, справа № 5-2 кс 13 стосовно А.).
		Одним із доводів захисника ОСОБА_18 було те, що в діях ОСОБА_28 відсутні ознаки одержання хабара, оскільки вона за своїм службовим становищем не могла вчинити за винагороду тих дій, які були їй інкриміновані. Такі твердження захисника є непереконливими.
		Із фактичних обставин справи, які суд касаційної інстанції визнав установленими, вбачається, що ОСОБА_28 як сільський голова запевнила хабародавців у тому, що вона із використанням свого службового становище посприяє у прийнятті позитивного для них рішення головою Баришівської районної державної адміністрації Київської області, до повноважень якого належить передача у власність земельної ділянки, і виконає ті дії, які входять до її компетенції  та є необхідними для прийняття зацікавленого рішення.
		ОСОБА_28, виконуючи обіцянку, особисто виготовила клопотання на ім'я голови Баришівської районної державної адміністрації з проханням виділити земельну ділянку площею 9 га для ведення садівництва; висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для ведення індивідуального садівництва; підписала викопіювання земельних ділянок, що передаються у власність. З урахуванням цього клопотання і доданих документів голова Баришівської районної державної адміністрації прийняв рішення в інтересах хабародавців. 
		Між цим результатом і діями ОСОБА_28 наявний причинний зв'язок, оскільки використані ОСОБА_28 службові повноваження були тією необхідною умовою, без якої злочинний результат не настав би.
		Оскільки дії, внаслідок яких зацікавлені особи незаконно отримали земельні ділянки, пов'язані з даванням хабара, отримання якого           ОСОБА_28 усвідомлювала та розуміла, а особи, які його давали, розуміли, що очікуваного незаконного результату вони досягнуть лише після виконання засудженою інкримінованих їй дій, то касаційний суд дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_28 ознак отримання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		У судових рішеннях касаційної інстанції щодо ОСОБИ 4 (ухвала Верховного Суду України від 21 квітня 2011 року) та ОСОБИ 7,  ОСОБИ 8 і ОСОБИ 3 (ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2011 року та 8 травня 2012 року), на які зроблено посилання як на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм закону про кримінальну відповідальність, фактичні обставини суспільно небезпечних діянь, щодо яких ухвалені ці рішення, попри подібність із фактичними обставинами діяння, вчиненого ОСОБА_28, отримали інакшу, відмінну кримінально-правову оцінку.
		З'ясування причин та умов такого застосування норм закону у зазначених судових рішеннях відповідно до пункту першого частини першої статті 40012 і частини другої статті 40022 КПК 1960 р., перебуває за межами предмета перегляду, у зв'язку з чим Верховний Суд України позбавлений можливості висловити свою позицію щодо цих рішень. При цьому вважає за необхідне зазначити, що правова оцінка суспільно небезпечного діяння, наведена у порівнюваних рішеннях касаційного суду, не завжди є прикладом правильного застосування закону про кримінальну відповідальність.
		Враховуючи викладене, ухвала касаційного суду підлягає скасуванню, за винятком рішення про закриття справи з нереабілітуючих підстав.
		Керуючись пунктом 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України 2012 року та статтями 40020 , 40021 , 40023 КПК 1960 р., Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України                                                                        
		                                                                           постановила:
		 
		Заяву  захисника  ОСОБА_18  задовольнити  частково.
		Ухвалу  колегії  суддів  судової  палати  у  кримінальних  справах Вищого  спеціалізованого  суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 січня 2013 року щодо ОСОБА_28 скасувати, за винятком рішення про звільнення засудженої від покарання, призначеного за частиною першою статті 364 і частиною першою статті 366 КК, у зв'язку із закінченням строків давності, а справу направити на новий касаційний розгляд.
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 40012 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.
		 
		Головуючий                                                                   А.І. Редька
		 
		Судді:                                                    
		С.М. Вус М.Є. Короткевич
		 
		Л.Ф. Глос В.І. Косарєв                                                                                             
		 
		М.І. Гриців О.Т. Кузьменко
		 
		В.В. Заголдний В.Ф. Пивовар
		 
		Г.В. Канигіна А.М. Скотарь 
		 
		М.Р Кліменко Т.С. Таран
		 
		Є.І. Ковтюк В.Ф. Школяров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...