Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-1463км13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала 
		іменем   україни
		 
		  Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних 
		і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого                   Зубара В.В., 
		суддів:                                         Марчук Н.О., Романець Л.А.,
		 
		за участю прокурора                   Сенюк В.О.,      
		 
		розглянула в судовому засіданні 21 травня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Луганської області на вирок Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1 
		Цим вироком 
		ОСОБА_1, 
		ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина
		України, такого, що не має судимостей, 
		 
		засуджено за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративними та організаційно-розпорядчими функціями, на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративними та організаційно-розпорядчими функціями, на строк 2 роки та штрафом у розмірі 10 000 грн. у дохід держави. 
		Згідно з вимогами ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного йому за ч.2 ст. 366 КК України покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
		На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.                        
		В апеляційному порядку вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 не переглядався. 
		За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.
		Так, 01 лютого 2005 року ОСОБА_1, будучи головою та засновником селянського фермерського господарства «Колос», достовірно знаючи, що членами фермерських господарств, згідно зі ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство», можуть буть лише родичі або члени сім'ї голови господарства, маючи умисел на складання завідомо неправдивого документа, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи його всупереч інтересам служби, вніс зміни до п. 1.2 Статуту СФГ «Колос», безпідставно включивши до складу членів фермерського господарства своїх знайомих ОСОБА_2 і ОСОБА_3, усвідомлюючи, що вони не є ні членами сім'ї, ні родичами.
		Після чого, 03 лютого 2005 року ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи його всупереч інтересам служби, надав вказаний вище Статут із внесеними до нього змінами до Станично-Луганської районної державної адміністрації для державної реєстрації Статуту СФГ «Колос» у новій редакції, яка зареєструвала його 03 лютого 2005 року за № Р 13761050001000073.
		У подальшому, згідно розпорядження в.о. голови Станично-Луганської РДА № 650 від 28.07.2005 року голові та членам СФГ «Колос», у тому числі й членам фермерського господарства ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у приватну власність були виділені земельні ділянки у розмірі земельного паю із земель СФГ «Колос», для ведення селянського фермерського господарства з наданням Державних актів на право власності на земельні ділянки. Згідно з додатком до зазначеного розпорядження ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на території Теплівської сільської ради передано у приватну власність земельні ділянки (пай) площею 9,0800 га і 8,8300 га відповідно.
		Внаслідок незаконної передачі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у власність вказаних земельних ділянок Теплівській сільській раді завдано матеріальних збитків на загальну суму 109 370 грн. 42 коп., що є тяжким наслідком.    
		У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання за ч. 2 ст. 364 КК України та при визначенні органу з виконання покарання. 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про часткове підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню на таких підставах. 
		Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 2  ст. 364 КК України в касаційному порядку прокурором не оспорюються.
		Щодо доводів касаційної скарги прокурора в частині неправильного застосування  кримінального  закону  при  призначенні покарання за ч. 2 ст. 364 КК України, то вони є слушними.
		Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції за злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, безпідставно призначив ОСОБА_1 додаткове покарання у виді штрафу, оскільки на час вчинення злочину (в період із лютого по липень 2005 року) санкція цієї статті не передбачала такого виду додаткового покарання. 
		На підставі ст. 53 КК України штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини цього Кодексу. 
		Суд помилково взяв до уваги зміни, внесені до КК України Законом України від 07 квітня 2011 року № 3207VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», який набрав чинності з 01 липня 2011 року, згідно з якими відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, посилено призначенням додаткової міри покарання у виді штрафу.
		Згідно з вимогами ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього злочину. 
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. 
		Таким чином, призначене ОСОБА_1 додаткове покарання за ч. 2 ст. 364 КК України у виді штрафу є зайвим та підлягає виключенню з вироку. 
		Також  колегія  суддів уважає, що суд, кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 366 КК України за ознакою спричинення тяжких наслідків, припустився помилки. Як установлено в справі, службове підроблення було способом вчинення засудженим зловживання службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди і складало з цими злочинами ідеальну сукупність. Тяжкі наслідки полягали в ненадходженні до місцевого бюджету коштів у великих розмірах і в заподіянні значної матеріальної шкоди державі в особі Теплівської сільської ради. Ці наслідки стали результатом зловживання службовим становищем, а не самого по собі підроблення ОСОБА_1 офіційних документів. Настання таких наслідків знайшло відображення при кваліфікації дій засуджених за ч. 2 ст. 364 КК України. 
		Кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за цією ж самою ознакою ще й за ч. 2 ст. 366 КК України, суди порушили закріплений у ч. 3 ст. 2 КК України принцип, згідно з яким ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочини більше одного разу.
		Виходячи з наведеного, дії ОСОБА_1 в порядку ст. 395 КПК України (1960 року) слід перекваліфікувати з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України. 
		Згідно з вимогами ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі, і до набрання вироком законної сили минуло три роки. Крім того, за змістом ч. 5 ст. 74 КК України особу також може бути за вироком суду звільнено від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу. 
		Враховуючи, що з моменту вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, який є злочином середньої тяжкості, пройшло більше 5 років, то останній підлягає звільненню від призначеного покарання за закінченням строку давності.
		Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне зазначення судом в резолютивній частині вироку назви органу кримінально-виконавчої інспекції не містять посилання на те істотне порушення кримінально-процесуального закону, що тягне за собою зміну чи скасування судового рішення. 
		Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів 
		у х в а л и л а: 
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково. 
		Вирок Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити.       
		Виключити з нього призначення ОСОБА_1 додаткового покарання за ч. 2 ст. 364 КК України ( в ред. Закону від 15 квітня 2008 року) у виді штрафу в розмірі 10 000 грн.
		                              У порядку ст. 395 КПК України ( 1960 року ) перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України (в ред. Закону від 11 червня 2009 року) та призначити йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративних і організаційно-розпорядчих функцій, на строк 3 роки.
		                              На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного йому за ч. 1 ст. 366 КК України покарання у зв'язку із закінченням строків давності. 
		Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 364 КК України (в ред. Закону від 15 квітня 2008 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративними та організаційно-розпорядчими функціями, на строк 2 роки, та на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2  роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.             
		У решті вирок залишити без зміни.        
		 
		С у д д і:
		 
		 
		В.В. Зубар Н.О. Марчук Л.А. Романець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...