Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1106/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2013.
Дата набрання законної сили: 04.07.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"04" липня 2013 р.                                                             Справа № 914/1106/13 
		 
		м. Львів
		Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
		головуючого - судді                                                            Кордюк Г.Т.
		суддів                                                                                Гриців В.М.
		                                                                                Кравчук Н.М.
		розглянувши апеляційну скаргу Повного товариства "Ломбард "Аверс" (ПП "Вольта і компанія) від 28.05.2013 року 
		на рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2013 року
		у справі № 914/1106/13
		за позовом: Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", м. Львів
		до відповідача: ПТ "Ломбард "Аверс" (ПП "Вольта і компанія"), м. Львів
		про стягнення 3 060,00 грн.
		 
		за участю представників:
		від прокурора: не з'явився 
		від позивача: Мірошнікова Г.І. - представник
		від відповідача: Барабаш Я.Й. - представник  
		 
		Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. 
		Рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2013 року справі № 914/1106/13 (суддя Гоменюк З.П.) позов Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі КП "Адміністративно-технічне управління" задоволено повністю: стягнуто з ПТ "Ломбард "Аверс" (ПП "Вольта і компанія") на користь КП "Адміністративно-технічне управління" штраф в розмірі 3 060,00 грн..
		Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що в порушення умов укладеного між сторонами договору, вимог Закону України «Про рекламу» та Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 року, відповідач без спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами самовільно розмістив рекламні конструкції в кількості 2 штук на фасаді будинку по вул. В.Великого, 105 в м. Львові. Оскільки, відповідач на вимогу позивача спеціальні конструкції зовнішньої реклами не демонтував, відповідно останній правомірно, у відповідності до умов договору та положень Цивільного та Господарського кодексів України нарахував відповідачу штраф у розмірі 3 060,00 грн. за неправомірне розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, який обґрунтовано підлягає до стягнення.
		Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ПТ "Ломбард "Аверс" (ПП "Вольта і компанія") подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що відповідно до претензії та акту про проведення демонтажу спеціальних конструкцій, демонтаж останніх було здійснено за адресою - м. Львів, вул. В.Великого, 105, однак, відповідач здійснює свою господарську діяльність за адресою - м. Львів, вул. В.Великого, 105а та жодного відношення до вивісок за адресою - м. Львів, вул. В.Великого, 105 немає. 
		Крім того, апелянт вважає, що позивачем неправомірно демонтовано з орендованого приміщення за адресою м. Львів, вул. В.Великого, 105а банер-вивіску розміром площини 1,6х0,4 , який знаходився на зовнішній поверхні споруди не вище першого поверху, з написом «Ломбард», оскільки остання не вважається рекламою відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу».
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач зазначає, що не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що банер розміром 1,6 х 0,4 (місце №1), який розміщений на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху з написом «Ломбард» є вивіскою відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу, а не рекламою, оскільки розміщена на спеціальній конструкції інформація містить саме рекламу (інформацію про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару). Окрім того, вивіска з розміщеною на ній дозволеною інформацією може розміщуватись лише у місці, яке передбачено ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу», тобто на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху, біля входу в таке приміщення. Проте, конструкції розміщені відповідачем за адресою вул. В.Великого, 105, щодо яких була скерована вимога Департаменту економічної політики №23/Р-7-2937, не можуть вважатися вивісками, оскільки встановлені у невідповідних місцях та містять інформацію, що виходить за межі інформації, дозволеної для розміщення на вивісці.
		Також, позивач зазначає, що беручи до уваги відсутність реагування відповідачем на вимогу Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 23/Р-7-2937 від 24.10.2012 року про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами по вул. В.Великого, 105, конструкції були включені до наказу Департаменту економічної політики №29 Д від 05.11.2012р. На підставі зазначеного наказу, позивач скерувавши попередження, повторно надав відповідачу додатковий строк на добровільний демонтаж самовільно встановлених конструкцій, повторно попередивши, що у разі не демонтажу конструкцій відповідачем самостійно, демонтаж буде проведений примусово. Однак, конструкції у додатково відведений термін відповідачем демонтовані не були, а тому позивач демонтував їх примусово 15.11.2012 р., що підтверджується актом демонтажу.
		Прокурор в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
		 
		Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення представника позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:
		Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2012 року між Департаментом економічної політики Львівської міської ради (робочий орган), Комунальним підприємством „Адміністративно-технічне управління" (оператор) та ПП „Ломбард Аверс" (ПП „Вольта і компанія") (розповсюджувач) було укладено договір № 42 на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, який регулює правовідносини, що виникають між робочим органом, оператором та розповсюджувачем щодо встановлення спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами на території м. Львова, а також надання у тимчасове платне користування місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, визначеними у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах м. Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові. 
		Пунктом 8.1 договору № 42 передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 14.08.2017 року.
		Відповідно до п. 3.6.1 договору, відповідач зобов'язувався не розміщувати рекламні засоби з порушенням вимог Законів України "Про рекламу" і "Про благоустрій населених пунктів", Типових правил розміщення зовнішньої реклами та Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові.
		Згідно п. 3.6.2 договору, відповідач зобов'язується не встановлювати рекламні засоби без дозволу на їх розміщення, незалежно від форми власності на місце, на якому розміщується рекламний засіб.
		Рішенням Львівської міської ради №748 від 02.11.2012р. дозвіл №6-12-11-319 від 09.11.2012р. виданий відповідачу на розміщення зовнішньої реклами на вул. Сихівській, 28 у м. Львові (а.с. 48).
		Однак, Департаментом економічної політики Львівської міської ради було виявлено самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами відповідача за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 105 на будинку розміром 1,6х0,4м (М-1) та 2,0х1,5м (М-2), у зв'язку з чим, Департамент економічної політики скерував відповідачу вимогу № 23/Р-7-2937 від 24.10.2012р. (а.с. 45) про усунення даного правопорушення з терміном добровільного виконання до 29.10.2012р., що підтверджується реєстром рекомендованих листів № 3519 з відбитком поштового штемпеля від 24.10.2013 року (а.с. 46-47).
		Оскільки відповідач не виконав вимоги Департаменту економічної політики Львівської міської ради, останній наказом № 29Д від 05.11.2012 року (а.с. 10-12) зобов'язав позивача до 25.03.2013р. демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами відповідача за адресою: м. Львів, вул.Володимира Великого, 105 на будинку розміром 1,6х0,4м (М-1) та 2,0х1,5м (М-2). 
		Відповідно до акту проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 15.11.2012р., самовільно встановлені спеціальні конструкції за адресою: м.Львів, вул.Володимира Великого, 105 в кількості 2 штук розміром 1,6х0,4м та 2,0х1,5м демонтовано (а.с. 13). 
		27.11.2012 року позивачем направлено відповідачу претензію № 2410-10-9330 (а.с. 9), в якій на підставі п. 3.6.2 та п. 5.8 договору, нарахував відповідачу штраф в розмірі 3 060,00 грн. за розміщення з 29.10.2012 р. по 14.11.2012р. спеціальних конструкції зовнішньої реклами без відповідного дозволу та попросив перерахувати суму штрафу у десятиденний термін на рахунок позивача. Однак, відповідач відповіді на претензію не надав та штраф не сплатив.
		Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 
		Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
		Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Як вбачається з предмету договору, укладеного між сторонами у справі, останній регулює правовідносини, що виникають між робочим органом, оператором та розповсюджувачем щодо встановлення спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами на території м. Львова, а також надання у тимчасове платне користування місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, визначеними у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах м. Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові. Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.
		Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. 
		Розміщення реклами у м. Львові здійснюється на підставі дозволів на розміщення реклами, виданих виконавчим комітетом Львівської міської ради, як це передбачено ст. 16 Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996р. № 270/96-ВР та Правилами розміщення реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 року.
		Відповідно до ст.16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003р. №2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами", зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами рад відповідно до цих правил.
		Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останній відповідного дозволу на розміщення конструкції зовнішньої реклами за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 105 у дозвільного органу не отримував. 
		З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в порушення умов укладеного між сторонами договору, вимог Закону України «Про рекламу» та Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, відповідач без спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами самовільно розмістив спеціальні конструкції в кількості 2 штук за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 105. 
		Згідно п.п. 3.4.1, 3.4.3 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням Львівської міської ради №569 від 21.05.2010р., КП "Адміністративно-технічне управління" у межах своєї компетенції здійснює нагляд за дотриманням підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, та фізичними особами встановленого Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, порядку розміщення, утримання та експлуатації рекламних засобів; за результатами нагляду за станом зовнішньої реклами інформує відповідним поданням орган місцевого самоврядування про рекламні засоби, що підлягають примусовому демонтажу, готує проект наказу про примусовий демонтаж та здійснює демонтаж рекламних засобів.
		Крім того, згідно п.8.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням Львівської міської ради №569 від 21.05.2010р., самовільно встановлені рекламні засоби підлягають демонтажу. 
		Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до акту проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 15.11.2012р., самовільно встановлені спеціальні конструкції за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 105 в кількості 2 штук розміром 1,6х0,4м та 2,0х1,5м демонтовано (а.с. 13).
		Як зазначалось вище, згідно п. 3.6.2 договору, відповідач зобов'язується не встановлювати рекламні засоби без дозволу на їх розміщення, незалежно від форми власності на місце, на якому розміщується рекламний засіб. Пунктом 5.8 договору встановлено, що у випадку самовільного встановлення або несвоєчасного демонтажу спеціальної конструкції зовнішньої реклами відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 90 гривень за кожний день самовільного встановлення, а конструкції підлягають обов'язковому демонтажу.
		Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
		У відповідності із положеннями ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Частина 4 ст. 231 ГК України передбачає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Оскільки, відповідно до акту проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 15.11.2012р., самовільно встановлені спеціальні конструкції були демонтовані позивачем, відповідно колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що позивачем правомірно здійснено нарахування відповідачу штрафу в розмірі 3 060,00 грн. за розміщення з 29.10.2012 р. по 14.11.2012р. спеціальних конструкції зовнішньої реклами без відповідного дозволу.
		Щодо доводів відповідача в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, що банер розміром 1,6х0,4 (місце №1), який розміщений на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху з написом „Ломбард" є вивіскою відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу», а не рекламою, то місцевим господарським судом вірно встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що розміщена на спеціальній конструкції інформація містить саме рекламу (інформацію про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару), а не інформацію про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення.
		Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні місцевого господарського суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1.          Рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2013 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ПТ "Ломбард "Аверс" (ПП "Вольта і компанія") - без задоволення.
		          2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.
		 
		 
		Головуючий - суддя                                                            Кордюк Г.Т.
		 
		суддя                                                                                          Гриців В.М.
		 
		суддя                                                                                          Кравчук Н.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...