Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 784/2494/13 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2013.
Дата набрання законної сили: 02.07.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №784/2494/13   02.07.2013   02.07.2013    02.07.2013  
		 
		 
		провадження № 11/784/462/11                               головуючий суду 1інстанції
		категорія: ст. 368 ч. 2                                                  Семерей М.Ф.
		КК України                                                             доповідач апеляційного суду 
		 Погорєлова Г.М.
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		02 липня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :
		                                        головуючої Погорєлової Г.М.
		суддів: Пісного І.М., Фаріонової О.М.
		за участі прокурора Іванова А.О.
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією захисника ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2013 р., яким 
		ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Чорноморка Очаківського району Миколаївської області, громадянку України, з вищою освітою, заміжню, має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканку АДРЕСА_1, раніше не судиму, працювала спеціалістом СКП «Гуртожиток» 
		засуджено за ст. 368 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням, як вказав суд, господарсько-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 2 роки.
		          На підставі ст. 75 КК України засуджену звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом 1 року.
		          Постановлено повернути заінтересованим особам грошові кошти в сумі 700 доларів США.
		 
		Згідно з вироком, ОСОБА_4 обіймала посаду спеціаліста Спеціалізованого комунального підприємства (далі СКП) «Гуртожиток» на підставі наказу директора підприємства від 05.03.2012 р. Відповідно до його наказу № 19 від 12.03.2012 р. вона мала право підпису від його імені в документах довідкового характеру (довідка форми № 3, місця реєстрації, про склад сім'ї, про смерть, довідки для відділу обліку та розподілу житла Миколаївської міської ради), документів на приватизацію (довідки, акти обстеження житлових приміщень, заяви на управління фонду комунального майна), документів про реєстрацію або зняття з реєстрації, для оформлення втрати паспорта або його отримання, переоформлення або відкриття особистих рахунків для сплати за комунальні послуги, подорожніх листів на базу відпочинку «Рибаківка» та несла персональну відповідальність за видачу недостовірних документів.
		Таким чином, ОСОБА_4 здійснювала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції за спеціальним повноваженням, яким вона була наділена повноважним органом - директором СКП «Гуртожиток» та була посадовою особою.
		В квітні-травні 2012 р. (точна дата органами досудового слідства не встановлена) до СКП звернувся ОСОБА_5 з проханням прописати його в кімнату АДРЕСА_2, в якій він фактично проживав тривалий час, а також підготувати необхідні документи для отримання ордера на вказану кімнату.
		Розгляд заяви ОСОБА_5 керівником СКП «Гуртожиток» був доручений ОСОБА_4
		Під час розгляду даної заяви у неї виник намір на отримання хабара від ОСОБА_5 за підготовку документів, необхідних для його прописки в кімнаті АДРЕСА_2 та за для отримання ним ордеру на вказану кімнату. 
		З метою реалізації вказаного наміру ОСОБА_4 07.05.2012 р., приблизно о 20 год., зателефонувала на мобільний телефон ОСОБА_5 та запропонувала йому зустрітися за місцем його проживання в кімнаті АДРЕСА_2. Цього ж дня вона приїхала до ОСОБА_5 та, знаходячись в його кімнаті повідомила йому, що йому треба змінити текст складеної ним заяви на ім'я директора. Також вона повідомила ОСОБА_5, що для підготовки нею документів, необхідних для його прописки в зазначеній кімнаті і в подальшому для підготовки документів на отримання ордера на кімнату, яку він займає, необхідно передати їй гроші, сума яких була визначена під час розмови як 1500 доларів США. 
		ОСОБА_5, не маючи можливості заперечити щодо пред'явлених йому незаконних вимог, погодився передати їй зазначену суму грошей 08.06.2012 р. (як зазначено у вироку) в її службовому кабінеті в СКП «Гуртожиток», розташованому в м. Миколаєві по вул. Маршала Василевського, 55.
		08.05.2012 р., приблизно о 15 год., ОСОБА_4, будучи посадовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в адміністративній будівлі СКП «Гуртожиток», розташованому за зазначеною вище адресою, отримала хабар в значному розмірі - 1500 доларів США, що за курсом НБУ складає 11983 грн. 05 коп. та перевищує у 5 разів неоподаткований мінімум доходів громадян, від ОСОБА_5 за підготовку необхідних документів до Миколаївської міської ради за отримання ордера на кімнату у вказаному гуртожитку.
		 
		В апеляції захисник ОСОБА_3 просить вирок скасувати, справу закрити за недоведеністю участі ОСОБА_4 у вчиненні злочину.
		Наводить, що поводом до порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_5 Але він звертався з двома заявами: 25.04.2012 р. зазначав про вимагання у нього хабара у сумі 2000 доларів США директором СКП «Гуртожиток» ОСОБА_6 та майстром ОСОБА_7 за підготовку документів до міської ради на отримання ордеру на кімнату в гуртожитку; 08.05.2012 р. вказував, що хабар вимагає ОСОБА_4 за підготовку документів. Посилається, що кримінальна справа у відношенні ОСОБА_8 в частині вимагання хабара закрита.
		Зазначає, що ОСОБА_5 в суді наполягав, що гроші передав ОСОБА_8 для ОСОБА_7 Однак, ОСОБА_7 на досудовому слідстві не допитана. За ініціативою прокурора вона викликалася до суду для допиту, але не з'явилася. Вважає, що неповнота досудового слідства не була усунена в судовому засіданні. Тому обвинувальний вирок у відношенні ОСОБА_8 є необгрунтований. Стверджує, що не прийнято процесуальне рішення за заявою ОСОБА_5 стосовно вимагання хабара ОСОБА_7 та ОСОБА_6
		Вважає, що досудовим слідством ОСОБА_5 безпідставно визнано потерпілим з огляду на те, що гроші для передачи йому надані працівниками міліції. Тому відсутні підстави, передбачені ст. 49 КПК України 1960 р., для визнання його потерпілим.
		Вказує, що ОСОБА_4 інкриміновано одержання хабара в сумі 1500 доларів США. Однак, під час обшуку в її сумці виявлено мічених лише 700 доларів США, що підтвердили свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 (поняті). Вважає припущенням з боку суду висновок щодо можливості ОСОБА_4 розпорядитися 800 доларами США. Не виключає, що ОСОБА_5 міг не передати їй усієї суми грошей.
		Посилається на порушення вимог ст.ст. 181,184,188, 189 КПК України 1960 р. при проведенні обшуку. З цих підстав, за змістом апеляції, вважає протокол обшуку недопустимим доказом. Оспорює запис в цьому протоколі про відмову ОСОБА_8 підписати протокол. Вказує, що вона не була ознайомлена з протоколом, його копію не отримала, оскільки одразу після виявлення у неї 700 доларів США її помістили до Ленінського райвідділу міліції.
		Також наводить, що допит ОСОБА_4 проведений в ніч на 09.05.2012 р. (початий о 00 год. 00 хв., закінчений о 04 год. 00 хв.) в порушення норм КПК та прав людини. 
		За змістом апеляції не вважає доказом вини засудженої показання свідка ОСОБА_11, які оголошені в судовому засіданні, про те, що спочатку документи надходили за підписом ОСОБА_6, а потім - за підписом іншої особи.
		Вважає недопустимим доказом протокол візуального спостереження із застосуванням оперативно-технічних засобів. Зазначає про відсутність в ньому відповідної інформації та про те, що немає даних, за якою саме заявою ОСОБА_5 заведено ОРД. Ставить під сумніви його показання на досудовому слідстві стосовно придбання ним диктофону, записування розмови з ОСОБА_4, переписування на СД-диск, втрати диктофону.
		Звертає увагу, що не проведена фоноскопічна експертиза та що є неконкретною розмова за участі жінки.
		Вважає, що ОСОБА_4 не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України. Наказом директора їй делеговано право ставити візу на документах довідкового характеру, що не є підставою для визнання її службовою особою. З матеріалів справи не вбачається про використання нею службових повноважень. Стверджує, що вона виконувала звичайну виконавчу роботу по попередній підготовці документів на підставі заяви ОСОБА_5 на ім'я директора СКП та резолюції на цій заяві. Питання отримання ордеру на кімнату в гуртожитку є прерогативою органу міської влади. ОСОБА_4 на своєму низькому рівні не мала до цього відношення.
		Наводить, що за доведеності факту отримання грошей, може ставитися питання про іншу кваліфікацію її дій.
		 
		В доповненнях до апеляції захисник ОСОБА_3 вказує на порушення майнових прав засудженої внаслідок того, що судом не вирішені питання стосовно вилучених у неї грошей, інших речей, арешту її майна.
		 
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, вирок - скасуванню, справа - направленню на додаткове розслідування з наступних підстав.
		 
		Згідно з діючим законодавством відповідальність за злочин, передбачений ст. 368 КК України, можуть нести лише службові особи. Тому, коли постає питання про притягнення до кримінальної відповідальності за цей злочин, насамперед необхідно вирішити, чи є винна особа службовою.
		При вирішенні цього питання належить керуватися, зокрема, правилами, які викладені в п.п.1,2 примітки до ст. 364 КК України. Відповідно до п.1 цієї статті службовими особами у ст.ст. 364,365,368,368-2,369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним уповноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, в установах чи організаціях влади, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управляння із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.  
		Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 р., організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по керівництву галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, установах чи           організаціях, незалежно від форм власності. Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо).
		 
		Як вбачається з тексту постанови про притягнення ОСОБА_4 як обвинуваченої від 27.06.2012 р., на підставі наказу директора СКП «Гуртожиток» № 19 від 12.03.2012 р. про надання права підпису працівнику підприємства ОСОБА_4 в документах довідкового характеру, органом досудового слідства зроблений висновок про здійснення нею водночас організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій за спеціальним повноваженням, яким вона була наділена повноважним органом - директором СКП «Гуртожиток» (т.1 а.с. 328-329).
		Таким чином, обвинувачення ОСОБА_4 містить істотні суперечності у визначенні того, які саме функції вона здійснювала за версією органа досудового слідства. Крім того, в обвинуваченні відсутнє і визначення цих функцій у сенсі ознак, наведених в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 р.
		Зазначені суперечності в обвинуваченні ОСОБА_4 суд 1 інстанції не лише залишив поза увагою, а й посилив їх, зробивши висновки в мотивувальній частині вироку стосовно того, що ОСОБА_4 є суб'єктом інкримінованого їй злочину, оскільки виконувала господарсько-розпорядчі функції (т.2 а.с.58), що суперечить примітці № 1 до ст. 364 КК України та є неправильним застосуванням кримінального закону.
		 
		Важливим для визначення службового становища особи є з'ясування кола повноважень за займаною посадою, які, зокрема, визначені наказами, інструкціями, іншими документами. 
		Орган досудового слідства, пославшись на наказ директора СКП від 05.03.2012 р., зазначив, що ОСОБА_4 обіймала посаду спеціаліста СКП «Гуртожиток». Однак в цьому наказі, дослідженому судом 1 інстанції, йдеться про прийняття ОСОБА_4 на роботу як стажера на посаді спеціаліста (т.1 а.с.145). Крім того, орган досудового слідства вказав в обвинуваченні, що ОСОБА_4 мала право підпису від імені директора СКП «Гуртожиток» в документах довідкового характеру на підставі його наказу від 12.03.2012 р. А з тексту даного наказу, який теж досліджений судом 1 інстанції, вбачається, що таке право їй надано як головному спеціалісту комунального підприємства (т.1 а.с.300). Штатний розклад СКП «Гуртожиток», який затверджено 01.01.2012 р., містить посаду головного спеціаліста. Посада спеціаліста в ньому відсутня (т.1 а.с.299).
		ОСОБА_4 в судовому засіданні стверджувала, що вона була прийнята на роботу 05.03.2012 р. спеціалістом з проблемних питань з іспитовим строком (т.2 а.с.47).
		Наведене свідчить, що органом досудового слідства не усунені суперечності й щодо посади, яку дійсно обіймала ОСОБА_4 в СКП «Гуртожиток»: головного спеціаліста, спеціаліста чи стажера на посаді спеціаліста. Крім того, досліджені судом 1 інстанції матеріали справи не містять й посадової інструкції спеціаліста або головного спеціаліста СКП «Гуртожиток» (т.1 а.с. 12-16, 285-295).
		Свідок ОСОБА_6 з цього приводу в судовому засіданні показав, що ОСОБА_4 обіймала посаду спеціаліста, займалася проблемами жителів. На час події посадової інструкції спеціаліста не існувало. Вона знаходилася в стадії розробки. 
		Зазначені суперечності в обвинуваченні ОСОБА_4 та його неконкретність стосовно визначальних обставин, які пов'язані з її правовим становищем, істотно порушують право обвинуваченої на захист. В цьому колегія суддів вбачає неправильність досудового слідства. Тому доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими.
		 
		Відповідно до вимог ст. 49 КПК України 1960 р. потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
		Постановою слідчого прокуратури від 09.05.2012 р. ОСОБА_5 визнано потерпілим з посиланням на заподіяння йому майнової шкоди у сумі 12000 грн., що за версією органу досудового слідства становить предмет хабара та еквівалентно сумі 1500 доларів США (т.1 а.с.88). Однак з протоколу огляду та вручення грошових коштів від 08.05.2012 р. вбачається, що гроші в зазначеній сумі були вручені ОСОБА_5 оперативним уповноваженим ВДСБЕЗ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_12 (то.1 а.с.5-10). В судовому засіданні ОСОБА_5 показав, що гроші в сумі 1500 доларів США йому були видані в прокуратурі Ленінського району м. Миколаєва. Гроші йому не повернуті, оскільки йому не належать (т.2 а.с.42, 47). Такі ж відомості містяться і в показаннях свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні (т.2 а.с.46). З протоколу обшуку від 08.05.2012 р. вбачається, що під час обшуку в приміщеннях СКП «Гуртожиток» вилучені мічені 7 купюр номіналом по 100 доларів США (т.1 а.с.38-42). Постановою слідчого від 31.05.2012 р. зазначені гроші визнані речовим доказом у справі та передані на зберігання до прокуратури Ленінського району м. Миколаєва (т.1 а.с. 184-185). Рішення про повернення вказаних грошей законному власнику на підставі п.5 ч.1 ст. 81 КПК України 1960 р. судом не приймалося. 
		Наведене свідчить про обґрунтованість тверджень апелянта стосовно безпідставного визнання ОСОБА_5 потерпілим.
		 
		ОСОБА_5 в ході досудового розслідування та в судовому засіданні стверджував, що пропозиція дати хабар в сумі 2000 доларів США за прописку в іншій кімнаті гуртожитку йому надійшла від майстра СКП «Гуртожиток» ОСОБА_7 Вона також повідомила, що це питання вирішить директор цього підприємства. В подальшому також спілкувався з ОСОБА_7, яка повідомила, що директор погодився вирішити питання за 1500 доларів США. ОСОБА_4 зателефонувала йому 07.05.2012 р. з приводу необхідності           переписати заяву на прописку в іншій кімнаті гуртожитку. Вона приїздила до нього в гуртожиток. Повідомила, що усе залишається в силі та що необхідно аступного дня приїхати з грошима. 08.05.2012 р. передав їй 1500 доларів США для директора. Зазначив, що через хворобу ОСОБА_7 його документами за вказівкою директора почала займатися ОСОБА_4
		Судом 1 інстанції досліджені заява ОСОБА_5 від 25.04.2012 р. начальнику ММУ УМВС України в Миколаївській області, в якій він просить вжити заходів до директора СКП «Гуртожиток» ОСОБА_6 і майстра ОСОБА_7 у зв'язку з вимаганням хабара в сумі 2000 доларів США за підготовку документів до міської ради на отримання ордеру на кімнату у гуртожитку з подальшою пропискою (т.1 а.с.11) та його заява прокурору Ленінського району м. Миколаєва без дати (зареєстрована 08.05.2012 р.), в якій він просить вжити заходів до ОСОБА_4, яка 08.05.2012 р. отримала від нього хабар в сумі 1500 доларів США за ці ж дії (т.1 а.с.33). 
		Постановою старшого слідчого прокуратури від 20.06.2012 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України. Рішення умотивоване тим, що не здобуто доказів їх причетності до злочину, вчиненого ОСОБА_4 (т.1 а.с.309-310).
		Під час досудового розслідування та судового розгляду допитаний свідок ОСОБА_6, який спростовував свою причетність до інкримінованій ОСОБА_4 події. Однак, ОСОБА_7 на досудовому слідстві взагалі не допитана. В судовому засіданні 15.04.2013 р. прокурором заявлялося клопотання про допит додаткового свідка ОСОБА_7 (т.2 а.с.48). В наступне судове засідання 24.04.2013 р. цей свідок не з'явилася з невідомих причин і прокурор відмовився від свого клопотання.
		Зазначена позиція слідчого та прокурора свідчить про недотримання вимог ст. 22 КПК України 1960 р. щодо обов'язку вжиття всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
		 
		Крім того, диспозиція ст. 368 ч.1 КК України (чинна на момент події 08.05.2012 р.), передбачає одержання службовою особою у будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабар чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. № 5, відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарчих обов'язків або таких, яких вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. 
		Таким чином, у службової особи є можливість завдяки своєму службовому становищу забезпечити бажаний результат. 
		Колегія суддів вбачає неповноту досудового слідства і в тому, що не були належним чином досліджені обставини, пов'язані з можливістю ОСОБА_4 забезпечити бажаний для ОСОБА_5 результат. 
		Так, їй інкриміновано в вину отримання хабара за підготовку документів для прописки ОСОБА_5  в кімнаті АДРЕСА_2 та за підготовку необхідних документів для отримання ним ордеру на вказану кімнату. Тобто, бажаним результатам для ОСОБА_5 є саме прописка в зазначеній кімнаті та отримання ордеру на дану кімнату.
		В судовому засіданні ОСОБА_4 стверджувала, що лише готує відповідне клопотання. Питання видачі ордеру на кімнату у гуртожитку належить до компетенції міської ради. Свідок ОСОБА_6 суду показав, що ОСОБА_4 готувала довідки інформаційного характеру. Пропискою у кімнатах гуртожитків займається паспортист. На отримання ордеру вона вплинути не могла. Відповідна заява особи з його (ОСОБА_6) підписом надсилається для прийняття рішення до міської ради, яка й приймає рішення щодо видачі ордеру та подальшої приватизації житла.
		 
		Є необхідність у з'ясуванні зазначених вище обставин, оскільки вони можуть вплинути як на правову оцінку дій ОСОБА_4, так і на ступінь її відповідальності.
		ОСОБА_4 інкриміновано одержання хабара в сумі 1500 доларів США 08.05.2012 р., приблизно о 15 год. Однак, ці гроші були помічені і вручені ОСОБА_5 цього дня в період з 9 год. 30 хв. до 10 год. (т.1 а.с.5-6), а виявлена лише частина мічених грошей в сумі 700 доларів США в сумці ОСОБА_4 цього ж дня під час обшуку, проведеного в період з 19 год. 45 хв. по 22 год. 26 хв. (т.1 а.с.38-42). Таким чином, був значний проміжок часу як між часом врученням мічених грошей ОСОБА_5 та часом передачи їм хабара (за версією органу досудового слідства), так і між часом отримання хабара (за версією досудового слідства) і часом вилучення мічених грошей.
		У зв'язку з тим, що органами досудового слідства не перевірялися обставини, пов'язані з поведінкою як ОСОБА_5, так і ОСОБА_4 у вказані проміжки часу та відсутні будь-які конкретні дані з цього приводу, носять характер припущення висновки суду 1 інстанції стосовно можливості ОСОБА_4 розпорядитися частиною грошей.
		Доводи апелянта в цій частині є також обґрунтованими.
		 
		Суд послався у вироку як на доказ вини ОСОБА_4 на протокол про результати проведення оперативно-технічного заходу по слуховому контролю та візуальному спостереженню від 18.05.2012 р. (т.1 а.с.154-156). При цьому, суд вказав лише зазначене джерело доказів, до кола яких відповідно до ч.2 ст. 65 КПК України 1960 р. входять протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів. Однак, суд не навів фактичних даних, які містяться в цьому протоколі та які згідно з вимогами ст. 65 ч.1 КПК України 1960 р. і є доказами.
		Із показань ОСОБА_4 в судовому засіданні вбачається, що вона вказувала на інший зміст розмови з ОСОБА_5 08.05.2012 р. в її кабінеті, ніж зазначений в даному протоколі.
		Крім того, в протоколі є посилання на його складання з метою фіксації наслідків оперативно-технічного заходу, проведеного по оперативно-розшуковій справі № 40212004. Зазначено, що слуховий контроль та візуальне спостереження здійснено саме за поведінкою ОСОБА_4 
		З огляду на те, що ОСОБА_5 звертався у різний час з двома різними заявами у відношенні різних осіб є потреба у з'ясуванні наявності чи відсутності законних підстав для проведення вказаного оперативно-розшукового заходу у відношенні ОСОБА_4, а саме чи була заведена у відношенні неї оперативно-розшукова справа відповідно до вимог ст. 9 ч. 3 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». 
		За такого, є обґрунтованими доводи апелянта і в цій частині. 
		 
		У зв'язку з наведеною вище неправильністю досудового слідства, яка допущена при пред'явленні обвинувачення ОСОБА_4 та неповнотою досудового слідства стосовно істотних обставин справи, що не може бути усунено в судовому засіданні, вирок підлягає скасуванню, а справа - направленню на додаткове розслідування для усунення неправильності досудового слідства та з'ясування обставин справи, які наведені вище.
		З урахуванням викладеного, апеляція захисника ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
		 
		Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК  України 1960 р., колегія суддів
		 
		                              У Х В А Л И Л А: 
		 
		Апеляцію захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва у відношенні ОСОБА_4 скасувати, а кримінальні справу направити прокурору Ленінського району м. Миколаєва для проведення додаткового розслідування.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити підписку про невиїзд.
		 
		Головуюча:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...