Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К-24299/10-С : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"14" червня 2013 р.                               м. Київ                                        К-24299/10 
		 
		 
		колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
		головуючого-судді: Юрченка В.В.,
		суддів:  Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., 
		розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві, третя особа - інспектор Державної патрульної служби Подільського відділу Державної автомобільної інспекції Муха Анатолій Васильович, Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» про визнання нечинним протоколу огляду та визнання дій протиправними за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського  апеляційного  адміністративного   суду   від   8   червня  2010 року,
		в с т а н о в и л а:
		У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.                  
		В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 7 лютого 2009 року о 13 год.                    30 хв. позивач здійснив паркування та залишив автомобіль марки «Понтіак» (державний номер НОМЕР_1), який належить йому на праві приватної власності, на узбіччі проїзної частини вулиці Верхній Вал, 16 у м. Києві, проте повернувшись о 13 год. 45 хв. побачив, що автомобіль з місця паркування зник. Пізніше позивач з'ясував, що інспектором Державної патрульної служби Подільського відділу Державної автомобільної інспекції Мухою А.В. складено протокол огляду та переміщення транспортного засобу «Понтіак» НОМЕР_1 від 7 лютого 2009 року №001861 КП на підставі частини 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Із застосуванням спеціальних технічних засобів бригадою «Київтранспарксервіс» автомобіль позивача переміщено на штрафмайданчик та повернуто лише після сплати послуг з переміщення транспортного засобу у розмірі 524 грн. Просив визнати протиправними дії інспектора Державної патрульної служби Подільського відділу Державної автомобільної інспекції Мухи А.В. щодо складання протоколу від 7 лютого 2009 року №001861 КП огляду та переміщення автомобіля марки «Понтіак» державний номер НОМЕР_1 та вилучення автомобіля з місця паркування; визнати нечинним протокол від 7 лютого 2009 року №001861 КП; стягнути з УДАІ ГУ МВС України у м. Києві на користь позивача витрат за надання адвокатських послуг в сумі 5000 грн.
		Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 9 червня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії суб'єкта владних повноважень - працівника управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України у м. Києві прапорщика Мухи А.В. щодо складання протоколу від 7 лютого               2009 року №001861 КП огляду та переміщення автомобіля марки «Понтіак» державний номер НОМЕР_1 та вилучення транспортного засобу, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 Визнано нечинним протокол від 7 лютого 2009 року №001861 КП огляду та переміщення автомобіля марки «Понтіак» державний номер НОМЕР_1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5000 грн витрат з надання адвокатських послуг.
		Постановою Київського  апеляційного  адміністративного   суду   від   8   червня  2010 року апеляційну скаргу УДАІ ГУ МВС України у м. Києві задоволено. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 9 червня 2009 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, позивач просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
		Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		Судом апеляційної інстанції при розгляді справи по суті встановлені наступні обставини.
		7 лютого 2009 року о 13 год. 30 хв. позивач, керуючи автомобілем марки «Понтіак» державний номер НОМЕР_1, здійснив паркування на узбіччі проїзної частини по вулиці Верхній Вал в місті Києві в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».                    У зв'язку з цим інспектором Державної патрульної служби Подільського відділу Державної автомобільної інспекції Мухою А.В. було складено протокол №001861 КП. На підставі складеного протоколу автомобіль позивача переміщено комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» до штафмайданчика. Після оплати позивачем штрафу в сумі 524 грн автомобіль було повернуто.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з наступних обґрунтувань.
		Згідно положень частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. 
		Відповідно до пункту 3.34 статті 3 розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306  (в редакції, що діяла станом на 7 лютого 2009 року), дорожній знак «зупинку заборонено» є заборонним знаком, яким забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
		Частиною 4 статті 27 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що у разі виникнення загрози безпеці дорожнього руху, перешкод у русі транспортних засобів і пішоходів відповідні посадові особи Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, дорожніх і комунальних служб мають право вносити оперативні зміни в організацію дорожнього руху і вживати необхідних заходів щодо усунення перешкод. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №341 затверджено Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ та підпунктами 5, 6 пункту 4 установлено, що Державтоінспекція відповідно до покладених на неї завдань забезпечує безпеку учасників дорожнього руху, захист їх прав та законних інтересів і виявляє та вживає заходів до попередження і припинення адміністративних правопорушень Правил дорожнього руху, забезпечує розгляд справ, віднесених до відання Державтоінспекції.
		Підпунктами 10 та 14 пункту 5 цього Положення передбачено, що працівники Державтоінспекції під час виконання службових обов'язків мають право використовувати в установленому порядку спеціальні технічні і транспортні засоби для виявлення і фіксації порушень правил дорожнього руху, обстеження водіїв, нагляду за технічним станом транспортних засобів, автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, примусової зупинки транспортних засобів, їх транспортування на спеціальні майданчики у випадках порушень водіями правил зупинки і стоянки, дешифрування показань тахографів; у випадках, передбачених законодавством, затримувати транспортні засоби і доставляти їх, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів, на спеціальні майданчики чи стоянки Державтоінспекції для тимчасового зберігання.
		Взаємодія управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві та комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на час виникнення спірних правовідносин регулювалось Порядком взаємодії між ГУ МВС України в місті Києві та Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо припинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з порушенням правил зупинки і стоянки транспортних засобів (далі - Порядок), затвердженого наказом Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ГУ МВС України в м. Києві від 16 липня 2008 року № 41/104 (втратив чинність на підставі наказу від 13 лютого           2009 року №15/16).
		Відповідно підпунктів 2.1, 2.2 та 2.3 пункту 2 Порядку встановлено, що у разі виявлення випадків залишення водієм транспортного засобу на вулично-шляховій мережі з порушенням встановлених правил зупинки і стоянки, якщо це загрожує безпеці дорожнього руку або безпеці громадян, працівник Державтоінспекції затримує транспортні засоби для доставлення і тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках, якщо іншим чином не можна припинити адміністративне правопорушення; працівник Державтоінспекції через чергового по УДАІ або інформаційно-диспетчерську службу викликає мобільну групу з автомобілем-евакуатором; в присутності двох понятих і працівника комунального підприємства «Київтранспарксервіс», якому передається транспортний засіб для доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, працівник Державтоінспекції складає протокол огляду і затримання транспортного засобу у 3-х примірниках (додаток № 1).
		Відповідно до положень підпункту 2.4 та абзацу 1 підпункту 2.6 Порядку доставлення транспортного засобу на спеціально обладнаний майданчик здійснює підрозділ комунального підприємств «Київтранспарксервіс» за допомогою спеціальних технічних пристроїв автомобілями-евакуаторами; після складання працівником ДАІ протоколу, зазначеного у пункті 23 цього Порядку, транспортний засіб за допомогою спеціальних технічних пристроїв завантажується працівниками комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на автомобіль-евакуатор та доставляється на спеціально обладнаний майданчик. 
		Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання дій відповідачів протиправними та задоволення позовних вимог. 
		Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.
		Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2008 року наказ Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 16 липня 2008 року № 41/104 визнано незаконним та нечинним. Постанова набрала законної сили 9 грудня 2008 року, оскільки в апеляційному порядку оскаржена не була, а тому положення зазначеного наказу              7 лютого 2009 року стосовно позивача застосуванню не підлягали.
		Крім цього,  постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року                 № 1102, набрала чинності 25 грудня 2008 року, було затверджено Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, пунктом 2 якого встановлено, що тимчасове затримання транспортного засобу уповноваженою особою Державтоінспекції проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення , зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку.
		Статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Тимчасове затримання транспортних засобів» (набрала чинності 16 листопада 2008 року) у редакції,чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. 
		Порушення, передбачені статтею 122  Кодексу України про адміністративні правопорушення, які були інкриміновані позивачу, відповідно до положень статті 265-2  цього Кодексу не давали підстав для затримання транспортного засобу та доставлення його на спеціальний майданчик чи стоянку для зберігання.
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, застосував до спірних правовідносин нормативно-правовий акт, прийнятий органом місцевого самоврядування та місцевим органом виконавчої влади, який суперечив як Кодексу України про адміністративні правопорушення, так і постанові Кабінету Міністрів України.
		Крім цього, суд апеляційної інстанції не дослідив та не дав відповідної оцінки тим обставинам, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази (постанова про притягнення до адміністративної відповідальності) про вчинення позивачем 7 лютого 2009 року адміністративного правопорушення, яке давало би підстави для затримання належного йому транспортного засобу.
		Таким чином, апеляційний суд прийшов до помилкового висновку про законність дій відповідача та про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. 
		Суд першої інстанції, ухвалюючи постанову про задоволення позову та визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - працівника управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у м. Києві прапорщика Мухи А.В. щодо складання протоколу від 7 лютого 2009 року №001861 КП огляду та переміщення автомобіля марки «Понтіак» державний номер НОМЕР_1 та вилучення транспортного засобу, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що працівник управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України у м. Києві прапорщик Муха А.В. як особа, яка бере участь у справі, має статус не сторони в адміністративному процесі, а третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, а тому суд не вправі був ухвалювати щодо нього будь-яких рішень у справі.
		Відповідачем у справі визначено УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, щодо якого судом жодних рішень не постановлено.
		Крім цього, суд першої інстанції, вирішуючи питання відшкодування позивачу судових витрат на правову допомогу, ухвалив рішення про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України 5000 грн. без урахування положень постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від  27 квітня 2006 року №590. 
		Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 9 червня 2009 року та постанову Київського  апеляційного  адміністративного   суду   від   8   червня  2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. 
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                  Юрченко В.В.
		 
		 
		Судді                                                               Амєлін С.Є.
		 
		 
		                                                                        Кобилянський М.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...