Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-20кс13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		20 червня 2013 року                                                                               м. Київ 
		Судова палата у кримінальних справах
		Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючого  заступника Голови Верховного Суду України - секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І.,суддів:    за участюГлоса Л.Ф.,  Гошовської Т.В.,  Гриціва М.І.,  Заголдного В.В., Канигіної Г.В.,  Кліменко М.Р.,  Короткевича М.Є.,  Косарєва В.І.,  Пивовара В.Ф.,  Пошви Б.М.,  Скотаря А.М.,  Таран Т.С., Школярова В.Ф., начальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури України у перегляді судових рішень у кримінальних справах Курапова М.В., -                                                   розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_16 за заявою заступника Генерального прокурора України Дьоміна Ю.М. про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2012 року, 
		установила:          
		Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2012 року ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості відповідно до статті 89 Кримінального кодексу України, засуджено за: частиною другою статті 222 Кримінального кодексу України до штрафу в розмірі 51 000 грн у дохід держави з позбавленням права обіймати посади, пов′язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на два роки; частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов′язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на один рік шість місяців; частиною першою статті 209 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов′язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на два роки шість місяців із конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом. 
		            На підставі статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання - три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов′язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на два роки шість місяців із конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом.  
		На підставі статті 75 Кримінального кодексу України ОСОБА_16 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком  два роки та з покладенням на нього певних обов′язків відповідно до статті 76 Кримінального кодексу України.           
		ОСОБА_16 визнано винним і засуджено за те, що він, обіймаючи посаду голови та будучи одночасно засновником СФГ «Рідний край» у с.Кип′ячка Тернопільського району Тернопільської області, як службова особа суб'єкта господарської діяльності умисно з корисливих мотивів та всупереч інтересам філії Тернопільського районного відділення ВАТ «Ощадбанк» 22 квітня 2003 року з метою незаконного одержання кредиту (кредитний договір № 7 від 22 квітня 2003 року) на суму 20 000 грн  терміном на два роки надав у цей банк у заставу під забезпечення договору про надання кредиту млин «МДБ-6»  (який 27 листопада 2002 року був заставлений ОСОБА_16 під забезпечення надання іншої кредитної лінії у кредитній спілці «Гарант» м.Тернополя та який пізніше був реалізований державною виконавчою службою м. Тернополя  в рахунок погашення боргу перед кредитною спілкою «Гарант»). Такими діями ОСОБА_16, зокрема внаслідок неповернення   кредиту та відсотків за його користування й відсутності забезпечення  повернення зазначених коштів, Тернопільському районному відділенню  ВАТ «Ощадбанк» була заподіяна велика матеріальна шкода на загальну суму  21 588 грн 53 коп. 
		          Крім того, між Тернопільською філією АКБ «Імексбанк» та СФГ «Рідний край» в особі голови та засновника ОСОБА_16 26 грудня 2003 року було укладено договір кредиту № 12, згідно з яким установою банку вказаному СФГ надано кредит у розмірі 25 000 грн для проведення розрахунків за пшеницю у строк до 24 грудня 2004 року зі сплатою за користування кредитом 24 % річних. 
		26 грудня 2003 року для забезпечення кредитного договору між ТзОВ «Аваль», засновником та директором якого також є ОСОБА_16, та  Тернопільською філією АКБ «Імексбанк» було укладено договір застави, відповідно до  якого установі банку передано в заставу належні ТзОВ «Аваль» вантажно-бортовий автомобіль «ГАЗ-5327» та трактор колісний «МТЗ-82», 1996 року випуску, які 6 лютого 2003 року вже були передані в заставу кредитній спілці «Хлібодар» для забезпечення іншого кредиту. У цьому договорі ОСОБА_16 повторно подав завідомо неправдиву інформацію про те, що зазначене майно не є заставним забезпеченням інших зобов′язань, не перебуває під арештом та заставою.             
		Вказаний кредит позичальником Тернопільській філії АКБ «Імексбанк» не повернуто, заборгованість якого становить  24 496 грн.  Кошти, які отримував у кредит, ОСОБА_16 витратив для ведення сільського господарства.
		           В апеляційному порядку справа не переглядалася.
		           Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 18 грудня 2012 року касаційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області задовольнив. Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2012 року щодо ОСОБА_16 скасовано в частині засудження його за частиною першою статті 209 Кримінального кодексу України, а справу в цій частині закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року за відсутністю в його діях складу злочину.    
		На підставі статті 70 Кримінального кодексу України постановлено вважати ОСОБА_16 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених частиною другою статті 222 Кримінального кодексу України, частиною другою  статті 366 Кримінального кодексу України, на  два роки  позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов′язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на  два роки. 
		 На підставі статті 75 Кримінального кодексу України ОСОБА_16 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком  два роки та з покладенням на нього певних обов'язків відповідно до статті 76 Кримінального кодексу України.            
		У заяві, поданій у строк, встановлений частиною другою статті 40014 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заступник Генерального прокурора України порушив питання про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2012 року щодо ОСОБА_16 з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. На обґрунтування своїх вимог заступник Генерального прокурора України зазначає, що підроблення ОСОБА_16 документів було способом вчинення ним іншого злочину - шахрайства з фінансовими ресурсами, а тому дії засудженого  ОСОБА_16 слід кваліфікувати за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, оскільки тяжкі наслідки настали не від підроблених документів, а внаслідок неповернення кредиту. 
		          При цьому заступник Генерального прокурора України посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2013 року, якою вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2010 року щодо ОСОБА_18 змінено: його дії перекваліфіковано з частини другої на частину першу статті 366 Кримінального кодексу України, оскільки підроблення ОСОБА_18 документів було способом отримання кредиту, а наслідки від несплати суми кредиту настали не в результаті службового підроблення, вчиненого ОСОБА_18, а внаслідок неповернення цих коштів до філіалу банку.  
		Заступник Генерального прокурора України зазначає, що вчинені суспільно небезпечні діяння ОСОБА_16 та ОСОБА_18 за своєю суттю є подібними, однак кваліфіковані за різними статтями кримінального закону і кожна із цих кваліфікацій у двох справах була визнана судом касаційної інстанції як правильна.  
		 Просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2012 року щодо ОСОБА_16, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.             
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала доповідь судді Верховного Суду України Косарєва В.І., пояснення прокурора, який підтримав заяву, перевірила матеріали кримінальної справи та доводи, зазначені в заяві, ознайомилась із науковими висновками у справі та дійшла висновку про таке.
		                                 Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40012 Кримінально- процесуального кодексу України 1960 року підставами для перегляду судових  рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм  кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
		    
		          Предметом перегляду справи щодо ОСОБА_16 є неоднакова правова оцінка судом касаційної інстанції суспільно небезпечних наслідків  злочину, передбаченого статтею 366 Кримінального кодексу України, а саме: за яких фактичних обставин службове підроблення належить кваліфікувати як таке, що спричинило тяжкі наслідки, а за яких - без урахування таких наслідків.
		    
		         Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України звертає увагу на те, що з приводу порушеного питання Верховний Суд України неодноразово висловлював свою правову позицію про те, що для визнання вини особи, яка вчинила службове підроблення, у спричиненні її діями тяжких наслідків, визначення яких міститься у пункті 4 примітки до статті 364 Кримінального кодексу України, необхідно, щоб такі наслідки перебували у прямому причинному зв'язку саме з діями, зазначеними у диспозиції частини першої статті 366 Кримінального кодексу України (ухвала  Верховного Суду України від 30 жовтня 2008 року у справі № 5-3895к08 щодо В.; постанова Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року у справі № 5-18 кс 11 щодо Л.; постанова Верховного Суду України від 7 лютого 2013 року у справі № 5-31 к12 щодо Р.; постанова Верховного Суду України від 21 березня 2013 року у справі  № 5-2 кс13 щодо А.).  
		            Відповідно до статті 40025 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм  кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності зазначену норму закону, та для всіх судів України. 
		     У кримінальній справі, в якій оспорюється рішення суду касаційної інстанції, встановлено, що матеріальні наслідки, які полягають у шахрайському заволодінні кредитними коштами, перебували у причинному зв'язку саме з невиконанням зобов'язання через неповернення кредиту та відсотків за його користування і відсутність забезпечення повернення зазначених коштів. Цьому діянню передувало службове підроблення документів, яке саме по собі не могло спричинити тяжких наслідків, передбачених у пункті 4 примітки до статті 364 Кримінального кодексу України, а було лише способом вчинення ОСОБА_16 шахрайства з фінансовими ресурсами і виявилось у наданні банківським установам завідомо неправдивої інформації з метою одержання кредитів. 
		 
		           У рішенні, яке надано для порівняння, фактичні обставини суспільно небезпечного діяння подібні до діяння, інкримінованого ОСОБА_16, і отримали кримінально-правову оцінку за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу  України. 
		 
		           Правова оцінка діянь, вчинених ОСОБА_16, у зіставленні з правовою оцінкою  суспільно небезпечного діяння, встановленого у наданому судовому рішенні для порівняння, дають підстави для висновку, що суд касаційної інстанції в оспорюваному рішенні норму кримінального закону застосував неправильно.
		           За таких обставин оспорене рішення  касаційного суду щодо ОСОБА_16 належить визнати незаконним і таким, що підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд, оскільки відповідно до положень статті 40022 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року іншого способу усунення виявленого Верховним Судом України неоднакового застосування норми кримінального закону не передбачено. 
		          Новий касаційний розгляд справи належить здійснити у повній відповідності з чинним законодавством. 
		        
		                               Керуючись пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, статтями 40021 , 40022 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України,
		 
		постановила:
		 
		Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.          
		Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2012 року щодо ОСОБА_16, за винятком рішення про закриття справи за частиною першою статті 209 Кримінального кодексу України на підставі пункту 2 частини першої статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року,  скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.  
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 40012 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.
		 
		                               
		Головуючий                                                        А.І.Редька  
		 
		                               Судді:
		                               Л.Ф.Глос В.І.Косарєв                                                                                                                   
		 
		                               Т.В.Гошовська В.Ф. Пивовар  
		 
		                               М.І.Гриців Б.М.Пошва                                  
		 
		                               В.В. Заголдний А.М.Скотарь 
		 
		                               Г.В.Канигіна Т.С.Таран     
		 
		                               М.Р.Кліменко В.Ф.Школяров     
		 
		                               М.Є.Короткевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...