Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2/359/190/13 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2013.
Дата набрання законної сили: 12.07.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 2/359/190/13   Головуючий у І інстанції Саган В.М. Провадження № 22-ц/780/3901/13   Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.Категорія 26                                                                              12.07.2013 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем     України
		 
		11 липня 2013 року                                                                                м.Київ
		 
		Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
		          головуючого          судді                    Савченка С.І.,
		          суддів                                        Панасюка С.П., Даценко Л.М.,
		при секретарі                              Бевзюк М.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання боржника таким, що виконав зобов'язання за договором та зобов'язання вчинити дії, -
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що 24 листопада 2006 року між нею і ПриватБанком було укладено кредитний договір, на підставі якого вона отримала кошти в сумі 40223,50 грн. для придбання автомобіля строком до 24 листопада 2011 року. Проте у березні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом і рішенням апеляційного суду Київської області від 7 вересня 2011 року з неї на користь банку стягнуто 14869,83 грн. На підставі цього рішення державний виконавець відкрив виконавче провадження, яке було закінчене постановою від 30 березня 2012 року у зв'язку із повним виконанням рішення і сплатою нею всіх коштів. Вказувала, що вона 29 травня 2012 року звернулася до банку із заявою про видачу довідки про відсутність заборгованості за кредитом, однак їй усно відповіли, що вона ще винна банку гроші і заяву адресували до вищестоячого керівництва банку у м.Дніпропетровськ, від якого вона чіткої відповіді так і не отримала. Посилаючись на порушення ПриватБанком Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитвання та сукупну вартість кредиту, затверджені правлінням НБУ 10 травня 2007 року, просила визнати виконаним зобов'язання перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 24 листопада 2006 року та видати довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором від 24 листопада 2006 року.
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано зобов'язання за кредитним договором від 24 листопада 2006 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» іХоменко Р.П., виконаним та зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» видати довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором від 24 листопада 2006 року.
		ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права.
		          Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. 
		Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
		 
		Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24 листопада 2006 року між ОСОБА_2 і ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, на підставі якого позивачка отримала в банку для придбання автотранспортного засобу кредит готівкою в розмірі 40223,50 грн.  
		У зв'язку із невиконанням позичальницею умов кредитного договору, ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення солідарно із ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 всієї суми кредиту з урахуванням боргу станом на 16 грудня 2010 року і рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 28 квітня 2011 року, зміненим рішенням апеляційного суду Київської області від 7 вересня 2011 року, із ОСОБА_2 і ОСОБА_3 стягнуто солідарно на користь ПриватБанку борг за кредитом в розмірі 14869,83 грн. та судові витрати.
		Вказане рішення перебувало на виконанні у відділі ДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції. Постановою державного виконавця від 29 березня 2012 року виконавче провадження закінчене у зв'язку із повною сплатою ОСОБА_2 боргу за рішенням суду.
		У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до банку із заявою про видачу довідки про відсутність боргу, проте їй було відмовлено, у зв'язку з тим, що борг в повному обсязі за кредитним договором не погашено (а.с.21-25).
		Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що виконання зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 29 березня 2012 року, а банк у свою чергу не надав доказів існування у позичальниці боргу за кредитом.
		 
		Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, поскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.
		Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст.11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів. 
		Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом. Ці підстави зазначені в ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України і не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора та його виконання.
		Крім того, визнаючи зобов'язання виконаним, суд прийшов до помилкового висновку, що факт виконання зобов'язання підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Вказана постанова підтверджує лише факт виконання рішення суду, а не припинення зобов'язання, як помилково вважав суд. 
		При цьому, суд залишив поза увагою заперечення банку щодо наявності боргу за кредитним договром у позичальниці ОСОБА_2 Зокрема представник банку посилався на те, що борг за кредитним договором стягнуто із ОСОБА_2 у справі № 2-805/11 станом на 16 грудня 2010 року. Остаточне рішення у справі ухвалено 7 вересня 2011 року, а виконання судового рішення відбулося 29 березня 2012 року, за цей період згідно ст.1048 ЦК України банк продовжував нараховувати  відсотки, неустойку, та залишилося непогашеним тіло кредиту в розмірі 5756,56 грн. 
		Висновки суду про те, що банк не надав доказів існування у позичальниці боргу суперечать матеріалам справи, де маються надані ПриватБанком два розрахунки боргу станом на 18 грудня 2012 року (а.с.45-48) та станом на 18 січня 2013 року (а.с.58-63), які підтверджують, що зобов'язання не виконане в повному обсязі.
		Задовольняючи позов суд не звернув увагу, що заявлені позивачем вимоги про визнання зобов'язання за кредитним договором виконаним та зобов'язання відповідача видати довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором, не відповідають способам захисту судом цивільних прав та інтересів, передбаченим ст.16 ЦК України, яка не містить такого способу захисту права фізичної особи як визнання зобов'язання виконаним. Не містить такого способу захисту і інший закон чи укладений між строронами договір.
		 
		Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.
		Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
		З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
		 
		Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.    
		Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
		Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом. Ці підстави зазначені в статтях 599-601, 604-609 ЦК України і не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора та його виконання.
		          За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, що вказано у ст.599 ЦК України. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
		З огляду на те, що обраний позивачем спосіб захисту прав не передбачений ні договором, ні законом, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
		З наведених вище підстав не підлягають до задоволення і вимоги позивача в частині зобов'язання банку видати довідку про відсутність заборгованості за кредитним договром як похідні від вимоги у задоволенні якої відмовлено.
		 
		Посилання ОСОБА_2 на порушення ПриватБанком Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитвання та сукупну вартість кредиту, затверджені правлінням НБУ 10 травня 2007 року безпідставні. Дані правила регулюють питання захисту прав споживачів при укладенні договорів про надання споживчих кредитів, що прямо вказано в п.1.1. Привил, і не стосуються виконання укладених кредитних договорів.
		Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
		 
		в и р і ш и л а:
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволити.
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання боржника таким, що виконав зобов'язання за договором та зобов'язання вчинити дії.
		Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
		 
		 
		 
		          Головуючий :                    ___________________
		 
		 
		 
		 
		Судді :                                     ___________________     ________________

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...