Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 37/5005/421/2012 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 липня 2013 року Справа № 37/5005/421/2012 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		 Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О.  Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачаВодяна О.М. дов.  Від 13.05.2013 рокувідповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином прокуратуриГудитенко Ю.В. посв. № 014715 від 21.01.2013 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 20"на постановувід 17.12.2012 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду  у справі№ 37/5005/421/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПрокурора Центрально-міського району міста Кривого Рогу в інтересах держави в особі Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету   Криворізької міської ради та Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 20" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6простягнення 2659,50 грн. 
		ВСТАНОВИВ:
		Прокурор Центрально-міського району міста Кривого Рогу в інтересах держави в особі Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету   Криворізької міської ради та Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 20" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення 2659,50 грн.
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2012 року (суддя Мельниченко І.Ф.) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року (головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді Тищик І.В., Джихур О.В.) в задоволені позову відмовлено.
		Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 20" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року та  прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 20" по справі задовольнити.
		Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
		Заявник зазначає, що судом не було досліджено повний перелік документів, який подавався позивачем на підтвердження факту наданих послуг за договором.
		Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представника позивача та прокуратури, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір №1/452 від 01.02.2009 року на відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1. Саме в зазначеному житловому будинку відповідач на праві власності має вбудоване в перший поверх житлового будинку приміщення загальною площею 88,4 кв.м. (том 1 а.с.9-10).
		Згідно п.1.1 договору№1/452 постачальник (позивач) забезпечує виконання комплексу робіт, пов'язаних із утриманням будинку і споруд та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1, площею 88,4 м2 .
		Відповідно до п. 4.1 договору постачальник щомісячно, до 10-го числа місяця слідуючого за звітним, надає власнику (відповідачу) для здійснення оплати спожитих послуг платіжні документи (рахунок на експлуатаційні витрати. податкову накладну). 
		Згідно пункту 4.2 договору оплата здійснюється власником в безготівковій формі щомісячно, до 20 числа місяця, слідуючого за звітним, згідно наданих платіжних документів, які отримує в КЖП № 20 самостійно.
		Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника про стягнення з власника заборгованості, 3 % річних, інфляційних сум та пені у зв'язку з неналежним виконанням обов'язку з оплати наданих послуг за договором на відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинку та прибудинкової території.
		Висновок про відмову у задоволені позову суди обгрунтували Законом України "Про захист прав споживачів" та Законом України "Про житлово-комунальні послуги", які встановлюють особливості регулювання відносин з надання та споживання послуг саме у сфері житлово-комунального господарства.
		Проте, застосування Закону України "Про захист прав споживачів" до спірних правовідносин є помилковим, оскільки у преамбулі вказаного Закону зазначено, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно ж до п.   22 частини першої ст. 1 цього Закону споживач -фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Таким чином, суб'єкт підприємницької діяльності не є споживачем у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", і тому дія цього Закону на нього не розповсюджується.
		Щодо застосування Закону України "Про житлово-комунальні послуги", то судами не враховано приписи статті 19, згідно з якою відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а одним з обов'язків споживачів є оплата житло-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом (п.5 ч. 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
		Крім того, відмовляючи у позові суди виходили з того, що акти здачі-прийняття робіт (за спірний період), які позивачем залучено до матеріалів справи, не можуть бути прийняті судами  в якості належних доказів, оскільки вони були складені в односторонньому порядку та не надавались для підписання відповідачеві і у наданих актах зазначена адреса : АДРЕСА_2, а не адреса відповідача - АДРЕСА_3.
		Також судами зазначено, що залучені до матеріалів справи акти не містять даних про здійснення будь-якої господарської операції, тому не можуть підтверджувати факт надання послуг, чи виконання будь-яких робіт, пов'язаних з утриманням будинку і споруд та прибудинкової території.
		Але при цьому судами не врахований принцип належності та допустимості доказів, передбачений статтею 34 Господарського процесуального кодексу України.
		Так, судами встановлено, що спір стосується розрахунків в зв'язку з порушенням зобов'язань за договором.
		Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (зокрема, з договорів та інших правочинів), змінюються та припиняються з підстав, передбачених Цивільним кодексом України, іншими актами цивільного законодавства та підлягають виконанню належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; з наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга.
		Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		П. 4.2 договору передбачено, що споживач повинен був одержувати розрахункові документи та здійснювати оплату у 20-денний строк узгоджених п. 1.2 договору були узгоджені експлуатаційні витрати в розмірі 1,1479 грн. з ПДВ на 1 м2., а обов'язок Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 20" направляти відповідачу розрахункові документи умовами договору не передбачений.
		Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити  докази,  що  мають  юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
		Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року у справі № 37/5005/421/2012 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.
		Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. 
		Касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 20" задовольнити частково. 
		 
		Головуючий суддя                                                            Т. Дроботова 
		 
		С у д д і                                                                      Н. Волковицька 
		 
		                                                                        Л. Рогач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...