Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1522/24453/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2013.
Дата набрання законної сили: 19.07.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження № 22-ц/785/4732/13
		Головуючий у першій інстанції  Загороднюк В.І. 
		Доповідач Погорєлова С. О.
		 
		  
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 19.07.2013 року                                                                                               м. Одеса
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
		головуючого    -   Погорєлової С.О.
		суддів               -   Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В.
		при секретарі   -   Добряк Н.І. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2013 року по справі за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання відомостей такими, що не відповідають дійсності, про захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди,
		 
		встановила:
		 
		Позивач звернувся з цим позовом до відповідача вказуючи, що у вересні 2012 року ОСОБА_3 випадково дізнався, що в інтернеті розміщена інформація за заявою відповідача, а також копії документів (заява до народного депутата, договір дарування від 11.07.2007 року, державний акт на право власності на земельну ділянку, дві відповіді відділу Держкомзему в Біляївському районі Одеської області), який стверджує, що ОСОБА_3 шахрай.
		Оскільки вищевказана інформація є неправдивою та порочить честь позивача як депутата, то ОСОБА_3 звернувся до суду для захисту честі та гідності, стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень, а також просив визнати відомості, розповсюджені через мережу інтернет такими, що не відповідають дійсності, спростувати їх в 10 денний строк та стягнути судові витрати.
		          Уточнивши свої позовні вимоги ОСОБА_3 просив суд визнати недостовірними відомості, розповсюджені 01.10.2012 року в прямому ефірі телеканалу Телерадіокомпанії «Круг» ОСОБА_2, зобов'язати ОСОБА_2 спростувати їх в 10 денний строк, стягнути моральну шкоду - 10 000 гривень та судові витрати.
		          Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
		Визнано недостовірними відомості, розповсюджені 01.10.2012 року в прямому ефірі телеканалу Телерадіокомпанії «Круг» ОСОБА_2, зобов'язано ОСОБА_2 спростувати їх в 10 денний строк, стягнено моральну шкоду - 1 000 гривень та судові витрати - 429,20 гривень.
		В іншій частині позову відмовлено.
		В  апеляційній  скарзі  апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. 
		          Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
		          За правилами ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтвердили правдивість викладеної ним інформації в прямому ефірі телеканалу Телерадіокомпанія «Круг» під час проведення ток-шоу «Свободная трибуна» стосовно того, що позивач «вор», така інформація є неправдивою, порочить та принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
		          Проте, до такого висновку суд першої інстанції прийшов із порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до її неправильного вирішення.
		          Судом встановлено,  що 01.10.2012 року в ефірі Телерадіокомпанії «Круг» на  ток-шоу «Свободная трибуна», було зафіксовано у виступі ОСОБА_2 такий текст: «Я хотел сказать, что он вор, он не только участок мой хотел забрать, он здоровье мое забрал…».
		          Статтею 302 ЦК України встановлено, що особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
		          Відповідно до частини 1 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		          Згідно з частиною 3 статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
		          Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України N 1 від 27 лютого 2009 року).
		          Відповідно до частини 2 статті 471 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		          Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
		 Злодій - людина, яка чинить злодіяння, злочини в тій чи іншій системі цінностей чи законів, зокрема людина, яка чинить злодіяння з точки зору іншої людини, групи людей, людства в цілому тощо.  
		          Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем поширено неправдиві відомості, які ганьблять позивача, вказують на його  протиправну, злочинну діяльність, у зв'язку з чим, такі відомості не є оціночними судженнями, а інформація поширена відповідачем відносно ОСОБА_3 ґрунтувалася виключно на припущеннях.
		          Не зважаючи на те, що межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою ніж окремої пересічної особи, публічна особа також має право на спростування недостовірної інформації, оскільки поширення інформації про те, що ОСОБА_3 злодій   за своїм змістом виходить за межі будь-якої допустимої критики.
		          Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		          У зв'язку із тим, що ОСОБА_3 не притягувався до адміністративної або будь-якої іншої відповідальності, твердження ОСОБА_2 про те, що він є злодієм є недостовірним та не  підтвердженим доказами. 
		          Позивачем ОСОБА_3 зазначено про завдання йому моральної шкоди.
		          Пункт 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачає, що способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.
		          Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
		          Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судова колегія виходить із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.
		          Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		          Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.          
		          З встановлених по справі обставин суд приходить до висновку, що діями відповідача ОСОБА_2, що виразились у розповсюдженні неправдивих відомостей щодо позивача ОСОБА_3, останньому була завдана моральна шкода, яка виразилась у втратах немайнового характеру, внаслідок приниження його честі, гідності і ділової репутації, ускладнення подальшого активного громадського життя.
		          Виходячи з принципу розумності та справедливості, судова колегія вважає необхідним зменшити суму відшкодування до 100 гривень, яку вважає обґрунтованою відповідно до тих страждань, що зазнав позивач.
		Судові витрати в розмірі 429,20 гривень стягнуті з ОСОБА_2 помилково.
		          Згідно Закону України про судовий збір № N 3674-VI від 08.07.2011 року із змінами, внесеними згідно із Законом N 3828-VI (3828-17) від 06.10.2011 року судовий збір  справляється у  відповідному  розмірі  від мінімальної  заробітної  плати  у місячному розмірі,  встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або
		скарга подається до суду,  у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. 
		          Позов ОСОБА_3 пред'явив в жовтні 2012 року, на момент подачі позову  мінімальна заробітна плата становила 1 073,00 гривень, отже йому необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 214,60 гривень.  
		Згідно зі змістом ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної   інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		За таких обставин із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені останнім судові витрати в розмірі 57,35 гривень.  
		                    Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.3,4 ч.1 ст. 309,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів
		 
		вирішила:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2013 року -  змінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди та судових витрат по справі.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100 гривень, судові витрати в сумі 57,35 гривень.
		В решті рішення залишити без змін.
		        Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.
		 
		 
		 
		Судді апеляційного суду 
		Одеської області                                                                                С.О.Погорєлова
		 
		Є.С.Сєвєрова
		 
		                                                                                                    Т.В.Цюра

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...