Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-200а13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		9 липня 2013 року                                                 м. Київ
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючогоКривенка В.В., суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) до приватного багатопрофільного малого підприємства Фірма «Сфера» (далі - Підприємство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
		 
		в с т а н о в и л а:
		У жовтні 2008 року відділення Фонду звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з Підприємства адміністративно-господарські санкції в розмірі 52 089 грн 9 коп. та пеню в розмірі 3561 грн 93 коп. 
		Позов мотивовано тим, що відповідач на порушення вимог статей 18, 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон  № 875-ХII) не забезпечив установленого законодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а відтак відповідно до статті 20 цього Закону з нього слід стягнути 52 089 грн 9 коп. адміністративно-господарських санкцій та 3561 грн 93 коп. пені.
		Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 24 жовтня 
		2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2009 року, в задоволенні позову відмовив.
		Вищий адміністративний суд України постановою від 21 лютого 2013 року скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове - про задоволення позову.
		Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції, Підприємство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України у зв'язку з неоднаковим застосуванням касаційним судом частини другої статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК).
		На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2008 року, 7 вересня та 18 листопада 2010 року, які, на думку Підприємства, підтверджують неоднакове правозастосування.
		Ухвалою від 29 квітня 2013 року Вищий адміністративний суд України допустив цю справу до провадження Верховного Суду України.
		У справі, що розглядається, касаційний суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та ухвалюючи нове - про задоволення позову, виходив із того, що відповідач не виконав обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда. Зазначене, на його думку, є правопорушенням, а відтак Підприємство має нести господарсько-правову відповідальність.
		У справах, судові рішення в яких додано до заяви на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд дійшов висновку, що застосування до підприємств відповідальності виключається, якщо вони інформували про створені робочі місця для інвалідів центри зайнятості, а останні інвалідів на підприємства для працевлаштування не направляли. 
		Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень частини другої статті 218 ГК, Верховний Суд України виходить із того, що висновок касаційного суду у справі, що розглядається, відповідає правильному застосуванню норм матеріального права до встановлених у справі обставин та практиці Верховного Суду України з розгляду спорів цієї категорії.
		Так, при вирішенні аналогічних справ (№№ 21-2151во09, 21-60а11, 
		21-95а13) Верховний Суд України, проаналізувавши положення статей 18, 18-1, 19, 20 Закону № 875-ХІІ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_477571/ed_2011_01_01/pravo1/T087500.html?pravo=1> та статті 218 ГК, вказав, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування і, зокрема, зазначив, що на учасника господарських відносин не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають на ньому працювати, лише у випадку, якщо відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
		У справі, що розглядається, касаційний суд, вирішуючи спір, дійшов висновку про наявність підстав для притягнення Підприємства до відповідальності, виходячи із встановлених обставин, що останнє не надавало звіти до центру зайнятості та не вжило всіх заходів зі створення робочих місць для інвалідів.
		За таких обставин, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, відповідач не виконав вимоги, покладені на нього Законом № 875-ХІІ, працевлаштування інвалідів у 2007 році не відбулося з його вини, а тому й застосування до нього санкцій є правомірним.
		Ураховуючи наведене, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
		п о с т а н о в и л а:
		 
		У задоволенні заяви приватного багатопрофільного малого підприємства Фірма «Сфера» відмовити.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		 Головуючий  В.В. КривенкоСудді:М.Б. ГусакО.А. КороткихВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. ТерлецькийЮ.Г. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...