Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-658/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                 
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа №  1-658/12 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		          30 липня 2013 року Печерський  районний суд м. Києва у складі 
		Головуючого судді  Царевич О.І., 
		при секретарях Гуцинюку Я.І., Славіцькій С.А.,  
		за участю прокурорів  Балакірєва М.С., Захаричевої О.О., Коцюбко І.В.,
		захисника - адвоката ОСОБА_1,
		розглянувши кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, уродженця с. Лєжа, Вологодської області, Росія,   з повною загальною середньої освітою, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина 2004 р.н.. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, працює директором ТОВ «Сферасітібуд», раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 365-1 КК України,- 
		встановив:
		Органом досудового слідства ОСОБА_2  обвинувачується в тому, що він  на підставі протоколу № 5 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сферасітібуд» від 31.07.2012 призначений на посаду директора ТОВ «Сферасітібуд» та на підставі наказу № 10-к від 01.08.2012 приступив до виконання обов'язків директора Товариства. Таким чином, як директор ТОВ «Сферасітібуд» ОСОБА_2 здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто є службовою особою.
		Встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_3 площею 1,69 га, відповідно до рішення Київської міської ради від 31.10.2006  № 234/291, передана ТОВ «Інноваційна Будівельна Компанія» в довгострокову оренду на 10 років для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно - торгівельного та спортивно - оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом (договір оренди земельної ділянки  від 16.01.2007).
		          Відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт, складеної службовими особами ТОВ «Інноваційна Будівельна Компанія» та зареєстрованої 15.05.2012 Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві, генеральним підрядником будівництва по АДРЕСА_3 є ТОВ «Енергобуд».
		          Між ТОВ «Енергобуд» та ТОВ «Сферасітібуд» 26.06.2012 укладено договір підряду № 26-06/12 на виконання підрядних робіт по об'єкту «Житловий, офісно - торгівельний та спортивно - оздоровчий комплекс з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом на земельній ділянці між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 та на земельній ділянці, яка розташована на АДРЕСА_3».
		          У ході проведення будівельних робіт на вказаній земельній ділянці, у період з 25 до 28 серпня 2012 року, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми.
		З метою реалізації свого злочинного умислу, всупереч вимог ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», якою передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища, п. 4 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, достовірно знаючи, що він не має будь-яких дозвільних документів на проведення будівельних робіт на земельній ділянці між АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 та достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка не входить у межі отриманих ТОВ «Інноваційна Будівельна Компанія» у оренду для будівництва земель, перевищуючи надані йому повноваження, діючи умисно, віддав підлеглим працівникам, що працюють на договірних засадах - машиністу бульдозера ОСОБА_3 та машиністу екскаватора ОСОБА_4 розпорядження на прокладення насипної дороги від будівельного майданчика по АДРЕСА_3 до подвір'я житлового будинку АДРЕСА_5.
		          Зокрема, працівниками що працюють на договірних засадах - машиністом бульдозера ОСОБА_3 та машиністом екскаватора ОСОБА_4 за його вказівкою за допомогою бульдозера і екскаватора було знищено верхній (родючий) шар ґрунту та звичайний газон, повалено дерева, які зростали на вказаній земельній ділянці, та самовільно облаштовано таким чином під'їзну дорогу до будівельного майданчика.
		Відповідно до наданого 10.09.2012 року за № 01-02/1056 Державною інспекцією сільського господарства в м. Києві розрахунку встановлено, що зняттям родючого шару грунту земельної ділянки площею 0,30 га,  ТОВ "Сферасітібуд" спричинено державі шкоду в розмірі 86 054 (вісімдесят шість тисяч п'ятдесят чотири) гривні 39 коп.
		Викладене свідчить про те, що директор ТОВ «Сферасітібуд»  ОСОБА_2, вчинив перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми.
		Таким чином, ОСОБА_2 вчинив перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих повноважень, які завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, державним інтересам, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 365-1 КК України. 
		В судовому засіданні ОСОБА_2 вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав. Зазначив, що визнає себе винним лише в тому, що не звернув увагу на наявність усіх документів на проведення робіт. 
		Крім цього зазначив, що показання ним надані на стадії досудового слідства, у яких він, начебто визнає себе винним, він повністю спростовує так, як вказував, що визнає вину тільки за такою порадою слідчого. Разом з цим від дачі показань відмовився, посилаючись на бажання надавати показання тільки після допиту осіб, які вказані в обвинувальному висновку як свідки та спеціаліст.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що з 2007 року він працює машиністом бульдозера ТОВ «Ресурс Холдінг» та його безпосереднім керівником є ОСОБА_5. який зателефонував йому та повідомив про роботу на об'єкті, де прорубом був ОСОБА_2  ОСОБА_2 вказував йому де необхідно рити землю, а інша особа на прізвище Фузін вів роботу на об'єкті та командував. Коли він рив землю, то побачив, що земля сиплеться на дахи будинків, після чого повідомив, що відмовляється працювати, однак особа на ім'я ОСОБА_5 комусь зателефонував та сказав йому продовжувати працювати, оскільки в нього є всі наявні дозвільні документи. (Т.3 а.с. 118-119).
		Судом з метою проведення у справі належного судового слідства, враховуючи процесуальну позицію підсудного щодо дачі ним показань після допиту свідків та спеціаліста  у справі, зокрема з метою необхідності допиту підсудного та свідків у справі, а також для  перевірки  твердження, яке міститься в  пред'явленому підсудному обвинуваченні  щодо  умисного надання ним підлеглим працівникам, що працюють на договірних засадах - машиністу бульдозера ОСОБА_3 та машиністу екскаватора ОСОБА_4 розпорядження на прокладення насипної дороги від будівельного майданчика по АДРЕСА_3 до подвір'я житлового будинку АДРЕСА_5., та наявних суперечностей з приводу цього, у зв'язку з показаннями свідка ОСОБА_3 Тобто з  метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства,  враховуючи неможливість повідомлення судом осіб,які зазначені в обвинувальному висновку як свідки та спеціаліст, за адресами вказаними в обвинувальному висновку, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями про направлення судових повісток про виклик та довідками поштових відділень про неможливість вручення повідомлення адресату «за закінченням терміну зберігання» (Т.3 а.с. 133,134, 135, 136, 164- 165,167-168, 169-170, 172-173, 174-175, 176-177,178-179, 180-181, 182-183) органу, який проводив досудове слідство - прокуратурі Печерського району м. Києва, 25.06.2013  надано судове доручення щодо встановлення дійсного місця проживання свідків та забезпечення їх явки в судове засідання.
		Судом 04.07.2013, у зв'язку з невиконанням судового доручення було винесеного окрему постанову,  якою поінформовано прокуратуру Печерського району м. Києва,  та прокуратуру м. Києва про виявлені недоліки та направлено постанову до Генеральної прокуратури України, для проведення перевірки та вжиття відповідних заходів. 
		04.07.2013 судом повторно надано аналогічне судове доручення, однак у зв'язку з його невиконанням строки його виконання продовжено  до 25.07.2013 та 29.07.2013 відповідно.
		Судом неодноразово в судових засіданнях встановлювались причини невиконання судового доручення в повному обсязі, однак прокурором в судових засідання такі причини не пояснювались.
		Судом неодноразово продовжувався строк виконання вказаного судового доручення, однак, починаючи з 25.06.2013  дані про хід виконання судового доручення на адресу суду не надходили, що позбавило суд можливості повно, всебічно та об'єктивно розглянути дану справу, а також істотно порушує право підсудного на справедливий судовий розгляд в розумні строки, що є однією із гарантій прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
		В з зв'язку з вказаними обставинами судом на обговорення постановлено питання про направлення даної кримінальної справи прокурору для організації додаткового розслідування.
		Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти направлення даної кримінальної справи прокурору для організації додаткового розслідування.
		Захисник та підсудний вважали таке направлення недоцільним, вважаючи, що невиконання судових доручень є підставою постановлення у справі виправдувального вироку.
		Вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінальної справи, суд приходить до наступного висновку.
		Згідно ст.281 КПК в редакції 1960 року кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування у разі неповноти чи неправильності досудового слідства, якщо вони не можуть бути усунені в судовому засіданні.
		Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства. Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України не були досліджені або були поверхнево чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливали з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого).
		Неправильним досудове слідство визнається у разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуального провадження були неправильно застосовані норми кримінально - процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
		Виходячи з вимог кримінально - процесуального закону істотним порушенням кримінально - процесуального закону є таке порушення, яке перешкодило слідчому об'єктивно, повно та всебічно розслідувати справу, зібрати докази на підставі та в порядку, передбаченому КПК 1960р., винести законне та обґрунтоване рішення.
		Згідно ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожна людина має право при будь-якому кримінальному обвинуваченні проти неї на судовий розгляд протягом розумного строку. Вказана гарантія підкреслює важливість того, що правосуддя повинно здійснюватися без затримок, які можуть підірвати його ефективність та довіру до нього.
		Окрім цього стаття 13 Європейської конвенції гарантує ефективні засоби захисту перед національною владою щодо порушення права на справедливий судовий розгляд в розумні строки.  Засоби є „ефективними", коли особа може швидко отримати відповідне судове рішення по такій справі або має інші засоби для запобігання затримки судовому розгляду.  Означена позиція відображена в Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Сем Меріт проти України".  
		Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, органами досудового слідства надання ОСОБА_2 умисної протиправної вказівки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на прокладання насипної дороги від будівельного майданчика по АДРЕСА_3 до подвір'я житлового будинку АДРЕСА_5  вказується як прямий доказ, що вказує на наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України.
		Між тим при встановлені судом вказаних обставин, зокрема під час допиту свідка ОСОБА_3  виявлено істотні суперечності, які суд намагався усунути шляхом надання відповідних судових доручень, які органом досудового слідства не виконані, що позбавило суд можливості повно, всебічно та об'єктивно розглянути дану справу, в розумні строки та забезпечити право підсудного на запобігання затримки судовому розгляду. 
		Таким чином, органом досудового слідства взагалі не встановлені фактичні обставини, за якими пред'явлене обвинувачення ОСОБА_2, що на думку суду, призвело до суттєвого обмеження підсудного права на захист.
		Згідно ст.16-1 КПК України в редакції 1960 року на суд покладається функція розгляду справи, недопустимим є покладення на нього функцій, які властиві слідчим органам. Проведення такого обсягу дій прямо суперечитиме процесуальній природі судового розгляду, оскільки здійснення досудового слідства та збирання доказів, встановлення даних про особу обвинуваченого з дотриманням положень КПК України покладається на слідчих і проведення  ними таких дій є обов'язковим.
		Суд за вказаних обставин, після надання неодноразових доручень, в судовому засіданні не має дієвих повноважень для забезпечення проведення комплексу ефективних слідчих та оперативно - розшукових дій з метою встановлення фактичних обставини, за якими пред'явлене обвинувачення ОСОБА_2,  про що свідчить тривалий час знаходження справи в суді в результаті відсутності дієвих заходів органу, який проводив досудове розслідування у даній справі.
		Виходячи з вимог  п. 1 ст. 121 , п.5 ч. 3 ст. 129 Конституції України, які покладають підтримання обвинувачення в суді на прокурора, суд вважає необхідним повернути справу прокурору для організації додаткового розслідування, під час якого  потрібно встановити особу, яка надавала вказівки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на прокладання насипної дороги від будівельного майданчика по АДРЕСА_3 до подвір'я житлового будинку АДРЕСА_5, встановити   наявність /відсутність дозвільних документів на прокладання означеної дороги, встановити повне коло повноважень ОСОБА_2 на час вчинення інкримінованого йому діяння, з урахуванням показань свідка ОСОБА_3, у відповідності до займаної посади, у випадку необхідності провести інші необхідні слідчі дії.
		При цьому суд не погоджується із позицією захисника та підсудного х приводу можливості постановлення справі виправдувального вироку, у зв'язку з невиконанням органом досудового слідства судових доручень, оскільки  суд постановляє виправдувальний вирок, у випадку, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч. 4 ст. 327 КПК виправдувальний вирок. Між тим, суд враховуючи процесуальну позицію підсудного щодо відмови від дачі показань до допиту свідків у справі, вважає за необхідне направити дану кримінальну справу прокурору для організації додаткового розслідування.
		Міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, суд вважає необхідним залишити без змін. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 26, 273, 281, 274, 281, 317 КПК в редакції 1960 року, суд,- 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого  ч.1 ст. 365-1  КК України  - направити прокурору Печерського району м. Києва для організації  додаткового розслідування.
		Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_2 у виді підписки про невиїзд залишити без змін.
		Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 діб з дня її винесення. 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...