Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/4215/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2013.
Дата набрання законної сили: 30.01.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 липня 2013 року (о 16 год. 10 хв.)Справа №  808/4215/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі
		головуючого судді Батрак І.В.
		при секретарі Батечко М.Д.,
		за участю представника прокуратури Чеканової С.С., Коваленко О.О.,
		за участю представника відповідача Кравченко О.О.,
		за участю третьої особи ОСОБА_4,
		представника третьої особи ОСОБА_5,
		третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
		розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом Прокурора Новомиколаївського району Запорізької області 
		до Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області
		третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4
		треті особи на стороні позивача ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
		про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2013 року Прокурор Новомиколаївського району Запорізької області (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Новомиколаївського районного сектору УДМС України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4, треті особи на стороні позивача ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просить:
		- визнати протиправними дії СГІРФО Новомиколаївського РВ ГУМВС України в Запорізькій області щодо здійснення реєстрації місця проживання або перебування гр.ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1. 
		- зобов'язати Новомиколаївський районний сектор УДМС України в Запорізькій області зняти з реєстрації місця проживання / перебування гр. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. 
		Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2013 допущено заміну первинного відповідача належним відповідачем Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.03.2013 прокуратурою району внесено подання Новомиколаївському районному сектору УДМС України в Запорізькій області, яким прокуратура вимагала зняти з реєстрації гр. ОСОБА_4, але 02.04.2013 подання відхилено. Прокурор вважає дії СГІРФО Новомиколаївського РВ ГУМВС України в Запорізькій області щодо реєстрації гр. ОСОБА_4 у недобудованому та не зданому в експлуатацію будинку АДРЕСА_1 протиправними. Вказує, що до прийняття в експлуатацію заборонено експлуатувати, в тому числі проживати в будь-яких об'єктах нерухомості. Сектором СГІРФО Новомиколаївського РВ ГУМВС України в Запорізькій області було безпідставно прийнято як документ, що підтверджує право проживання в житлі, рішення суду про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва від 04.11.2008 року, оскільки вказане рішення не надає права на експлуатацію цієї квартири. Крім того, як встановлено з самого рішення вказані об'єкти є об'єктами незавершеного будівництва і відповідно виходячи навіть з цього не можуть бути використані для проживання. Зазначає, що документом, який підтверджує право на проживання в новостворених будівлях є документ, що посвідчує прийняття його в експлуатацію, який не було надано при реєстрації гр. ОСОБА_4 Таким чином, реєстрація гр. ОСОБА_4 проведена незаконно, у зв'язку з чим вказана особа підлягає зняттю з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. На підставі викладеного, просить позов задовольнити.
		У судовому засіданні представники прокуратури позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відгуку на заперечення (вх. № 26805 від 26.06.2013). 
		Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у наданих запереченнях (вх. № 23692 від 05.06.2013). Зокрема, зазначає, що гр.ОСОБА_4 було надано всі необхідні документи для проведення реєстрації місця проживання, а саме: - письмову заяву; - документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (паспорт); - квитанцію про сплату державного мита; - талон зняття з реєстрації; -документ, що підтверджує право на проживання в житлі: - рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04.11.2008 по справі № 2-343/08; - ухвала Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13.10.2011 по справі №2/0817/343/11; - витяг про державну реєстрацію прав від 16.02.2011 № 32526256. Вважає, що реєстрацію місця проживання проведено відповідно до чинного законодавства та у відповідача відсутні підстави для зняття з реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_4, що передбачені ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. 
		Треті особи на стороні позивача ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 надали суду письмові пояснення (вх. № 23387 від 03.06.2013 та № 26498 від 25.06.2013), відповідно до яких вказані треті особи вважають, що проживання та реєстрація місця проживання гр. ОСОБА_4 є незаконною і суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553. Новомиколаївський районний сектор УДМС України при реєстрації ОСОБА_4 не взяв до уваги, що документи подані на реєстрацію не є документами, які підтверджують право власності на нерухоме майно і провів реєстрацію фактично на квадратних метрах будівельного майданчика недобудованого будинку, який не прийнятий в експлуатацію.
		У судовому засіданні треті особи на стороні позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі.
		Третя особа на стороні позивача ОСОБА_10 надала суду клопотання (вх. № 26067) про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
		Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 та її представник у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у наданих запереченнях (вх. № 25208 від 17.06.2013). Представник третьої особи зазначає, що реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 проведено 30.12.2011 року. Стаття 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в редакції, чинній на день реєстрації місця проживання ОСОБА_4, взагалі не містила серед документів, які подаються для реєстрації місця проживання такого документу, як документ, що підтверджує право на проживання в житлі. Даний документ став необхідним для реєстрації місця проживання в редакції Закону № 5088-VI від 05.07.2012, який набрав чинності 05.08.2012. Отже, вимоги прокурора щодо зняття ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання у зв'язку з неподанням документу, що підтверджує право на проживання в житлі, не має нормативного обґрунтування. Крім того, зазначає, що на думку прокурора документом, що підтверджує право на проживання в житлі є документ, що посвідчує введення його в експлуатацію. Вказує, що ОСОБА_4 було надано декілька документів, що підтверджують право на проживання в житлі, а саме рішення суду про визнання права власності на квартиру, витяг про державну реєстрацію прав на квартиру. Зазначає, що статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено вичерпний перелік підстав для зняття особи з реєстрації місця проживання. Прокурор в поданні не зазначив підставу, передбачену ст. 7 вищезазначеного Закону, для зняття з реєстрації ОСОБА_4 На підставі викладеного, вважають вимоги прокурора безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим просять відмовити прокурору у задоволенні адміністративного позову.    
		На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі. 
		Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини. 
		Прокурором Новомиколаївського району Запорізької області внесено подання Новомиколаївському районному сектору УДМС України в Запорізькій області від 15.03.2013 № 100-480 вих.13 про усунення порушень вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою КМУ від 13.04.2011 № 461, причин та умов, що їм сприяли. 
		В даному поданні прокурор Новомиколаївського району Запорізької області вимагає вжити дієвих заходів щодо усунення порушень законодавства, причин та умов, що їм сприяють шляхом зняття з реєстрації гр. ОСОБА_4.
		Розглянувши подання, Новомиколаївським РС УДМС України в Запорізькій області надано відповідь від 02.04.2013, № 2333/211 в якій зазначено, що реєстрація місця проживання гр. ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 проведена правомірно. Підстави для зняття з реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_4 відсутні. Відповідь на подання отримана прокурором Новомиколаївського району 05.04.2013.
		Судом встановлено, що 30.12.2011 Новомиколаївським РВ ГУМВС України в Запорізькій області проведено реєстрацію місця проживання гр. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1. 
		Для проведення реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_4 надано до Новомиколаївського районного сектору УДМС України в Запорізькій області наступні документи:
		- заява про реєстрацію місця проживання від 30.12.2011; 
		- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (паспорт); 
		- квитанція про сплату державного мита; 
		- талон зняття з реєстрації; 
		- документ, що підтверджує право на проживання в житлі: - рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04.11.2008 по справі № 2-343/08, яке набрало законної сили 17.11.2008; - ухвала Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13.10.2011 по справі №2/0817/343/11, яка набрала законної сили 19.10.2011; - витяг про державну реєстрацію прав від 16.02.2011 № 32526256.  
		Відповідно до висновку Новомиколаївського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 11.10.2012 проведено службове розслідування по вказівці прокуратури Новомиколаївського району відносно т.в.о. інспектора СГІРФО Новомиколаївського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_11
		Даним висновком встановлено, що реєстрацію гр. ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 проведено правомірно.  
		Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. 
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Стосовно першої позовної вимоги, а саме визнання протиправними дії щодо здійснення реєстрації місця проживання або перебування гр. ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
		З адміністративного позову та пояснень прокурора вбачається, що підставою для визнання протиправними дії щодо здійснення реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_4 є ненадання документу, що підтверджує право на проживання в житлі, яким на думку прокурора є документ, що посвідчує прийняття його в експлуатацію.  
		Згідно з ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (в редакції Закону від 02.12.2010 № 2756-VI, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
		Для реєстрації особа подає:
		письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;
		паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання;
		квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
		два примірники талона зняття з реєстрації.
		Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
		Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
		Судом встановлено, що реєстрацію місця проживання гр. ОСОБА_4 здійснено 30.12.2011. Таким чином, стаття 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в редакції, чинній на день реєстрації місця проживання ОСОБА_4, взагалі не містила такого документу, як документ, що підтверджує право на проживання в житлі в переліку документів, які подаються для реєстрації місця проживання.
		Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
		Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про визнання протиправними дій щодо здійснення реєстрації місця проживання або перебування гр.ОСОБА_4 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
		Крім того, оскільки єдиною підставою для визнання протиправними дії щодо здійснення реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_4 є ненадання документу, що підтверджує право на проживання в житлі, яким на думку прокурора є документ, що посвідчує прийняття його в експлуатацію, суд хоче зазначити наступне.
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді) одним з документів, який повинна особа або її законний представник подати для реєстрації місця проживання є документ, що підтверджує право на проживання в житлі.
		Відповідно до п. 2.2. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 № 1077, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за № 2109/22421, документами, що підтверджують право на проживання в житлі є ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру.
		Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04.11.2008 по справі № 2-343/08 визнано за ОСОБА_4 право власності на незакінчену будівництвом квартиру НОМЕР_1, загальною площею 68,33 кв. м., в двоповерховому житловому будинку АДРЕСА_1.
		Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13.10.2011 виправлено описку в рішенні від 04.11.2008 шляхом заміни у резолютивній частині площі квартири АДРЕСА_1 з 68,33 кв. м. на 71,6 кв.м.
		На підставі рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04.11.2008 по справі № 2-343/08 у ОСОБА_4 виникло право власності на об'єкт незавершеного будівництва, квартира за адресою: АДРЕСА_1, яке зареєстроване у встановленому законом порядку, про що свідчить витяг Комунального підприємства Новомиколаївське госпрозрахункове архітектурно-планувальне технічно-інвентаризаційне бюро про державну реєстрацію прав від 16.12.2011 № 32526256.
		Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Отже, суд вважає, що ОСОБА_4 має документ, що підтверджує право на проживання в житлі, яким є документ, що підтверджує право власності, а саме рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04.11.2008 по справі № 2-343/08, яке набрало законної сили 17.11.2008, витяг про державну реєстрацію прав від 16.12.2011 №32526256.        
		Стосовно зобов'язання відповідача зняти з реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
		Підстави для зняття з реєстрації місця проживання особи передбачені статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».  
		Отже, відповідно до ст. 7 вищезазначеного Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:
		заяви особи або її законного представника;
		судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
		свідоцтва про смерть;
		паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
		інших документів, які свідчать про припинення:
		підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;
		підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
		підстав на право користування житловим приміщенням.
		Будь-якого документу, який би свідчив про припинення підстав для проживання або судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення суду надано не було.
		Крім того,  із матеріалів справи вбачається, що замовниками будівництва об'єкту - житлового будинку АДРЕСА_1 подана до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області декларація про готовність об'єкта до експлуатації, в якій вказано про закінчення будівництва об'єкту ще в 2008 році та готовність його до експлуатації.       
		Виходячи з аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що оскільки реєстрація місця проживання гр. ОСОБА_4 здійснена на законних підставах та відсутність документу, що підтверджує прийняття об'єкту в експлуатацію, не є підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи, тому вимоги прокурора про зняття з реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_4 є такими, що не підлягають задоволенню.
		Надаючи правову оцінку рішенню відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
		Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Як встановлено ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. 
		Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України зі сторін стягненню не підлягають.
		Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд
		 
		 ПОСТАНОВИВ:
		 
		В задоволенні позову відмовити.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. 
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. 
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після  закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. 
		Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
		 
		Суддя                                                                       І.В. Батрак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...