Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5/5007/1435/12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.08.2013. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 липня 2013 року Справа № 5/5007/1435/12 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
		головуючогоГубенко Н.М.суддівГольцової Л.А. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу   Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області на постанову відРівненського апеляційного господарського суду 06.06.2013у справі господарського суду№ 5/5007/1435/12  Житомирської областіза позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській областідоПублічного акціонерного товариства "Головинський граніт" прозобов'язання укласти угоду про внесення змін до договору оренди   у судовому засіданні взяли участь представники:- позивачаДревіцька І.М.;- відповідачаповідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:
		17.12.2012 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт" про зобов'язання укласти угоду про внесення змін до договору оренди. 
		Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.03.2013 у справі № 5/5007/1435/12 (суддя Ляхевич А.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., судді Василишин А.Р., Крейбух О.Г.), у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 у справі № 5/5007/1435/12, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
		Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
		Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
		Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		Предметом даного позову є вимога позивача зобов'язати внести зміни до п. 3.1 договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" № 22 від 21.12.2001 щодо зміни розміру орендної плати.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 14.09.2011 (набрала чинності 20.09.2011) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1995 № 629 "Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів", і від 04.10.1995 № 786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" змінено розмір орендної плати.
		Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутня згода відповідача на зміну орендної ставки за договором; зміни, які пропонує внести позивач в п. 3.1 договору, стосуються збільшення розміру орендної плати та погіршують становище відповідача як орендаря, що є неможливими з точки зору ч. 4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умов п. 10.2 договору.
		Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись з висновками судів попередніх судових інстанцій, з огляду на таке.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21.12.2001 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та Закритим акціонерним товариством "Головинський кар'єр "Граніт" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Головинський граніт" укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" № 22.
		Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2001 року -  8  850, 00 грн. 
		Пунктом 3.4 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 14.09.2011, яка набрала чинності 20.09.2011, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна", та зокрема збільшено розмір орендних ставок для підприємств з виробництва будівельних матеріалів з 6 % до 12 %. 
		Листами від 16.11.2011 № 09/2960, від 26.12.2011 № 09/3468, від 05.04.2012 № 09/1083 позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти угоду щодо зміни розміру орендної плати.
		Листами від 02.03.2012 № 111, від 07.05.2012 № 249 відповідач повідомив позивача про відмову від укладання додаткової угоди.
		Правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, яке, зокрема, перебуває у державній власності та майнових відносин між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності встановлені Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. 
		Однією з істотних умов договору є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, визначаються Кабінетом Міністрів України (статті 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, яка була чинна на момент укладення договору оренди).
		Згідно з ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
		Пунктом 3 ст. 762 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
		Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування  законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 № 12 судам у вирішенні спорів про внесення змін до договору оренди (найму) у зв'язку із запровадженням  нових тарифів, ставок орендної плати необхідно з'ясовувати, чи погоджувалися сторонами при укладенні договору оренди умови щодо  перегляду орендної плати, в тому числі з підстави внесення змін до методики розрахунку орендної плати. Відповідний перегляд   орендної плати є обґрунтованим, якщо господарський суд встановить факт погодження сторонами при укладенні договору оренди такої підстави перегляду орендної плати, як внесення змін до методики розрахунку орендної плати.
		В пункті 3.4 договору сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї зі сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
		Отже, з огляду на приписи вищезазначених норм підставою для зміни умов договорів оренди є не тільки істотна зміна стану об'єкта оренди, а й зміна Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.  
		Однак, місцевий та апеляційний господарські суди відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що відсутня згоди відповідача на зміну орендної ставки за договором, не дотримались статей 47, 43 ГПК України, та не врахували вищенаведені норми матеріального права та умови договору оренди.
		Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновок судів попередніх інстанцій про те, що зміни, які пропонує внести позивач всупереч ч. 4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умов п.10.2 договору, погіршують становище орендаря, суперечить приписам ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якою розмір орендної плати може бути змінено не тільки за погодженням сторін, а й на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. До того ж, можливість таких змін передбачена умовами договору, зокрема, пунктом 3.4 договору.
		Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили також з того, що обраний позивачем спосіб захисту - зобов'язання укласти угоду про внесення змін до договору оренди не відповідає вимогам чинного законодавства - ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.
		Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись з висновком судів попередніх інстанцій про те, що діюче законодавство не передбачає у якості самостійного способу судового захисту зобов'язання укласти угоду про внесення змін до договору, оскільки ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів передбачає саме зміну правовідношення; ч.2 ст.20 ГК України передбачає, що способом захисту прав суб'єктів господарювання є зміна господарських правовідносин. При цьому, звертаючись з позовом до суду, позивач  на свій розсуд обирає спосіб захисту порушеного права. 
		Отже, суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.
		Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.
		Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області задовольнити частково.
		Скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 04.03.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 у справі № 5/5007/1435/12.
		Справу № 5/5007/1435/12 направити на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.
		 
		Головуючий суддя                                                                 Н.М. ГУБЕНКО
		 
		Судді                                                                                        Л.А. ГОЛЬЦОВА
		 
		                                                                                                                 Л.Б. ІВАНОВА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...