Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5010/1287/2012-П-13/90 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.08.2013. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 липня 2013 року Справа № 5010/1287/2012-П-13/90 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого суддіКота О.В.суддів:Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І.  за участю представників: від прокуратури:Томчук М.О. - за посв. від 01.08.2012р. № 000606від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:Данів В.І. - директор Пастушин Б.В. - за дов. від 26.07.2013р. № 107  розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської областіна рішеннягосподарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2012р.та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р.у справі№ 5010/1287/2012-П-13/90 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомЗаступника Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Солуківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської областідоДолинського спеціалізованого агролісгоспу    Обласного комунального підприємства "Івано-Франківськоблагроліс"простягнення 54 189,75 грн. збитків.
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заступник Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Солуківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області звернувся до господарського суду Івано-франківської області з позовом до Долинського спеціалізованого агролісгоспу Обласного комунального підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" про стягнення 54 189,75 грн. збитків, завданих незаконною виробкою дерев.
		Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2012р. (суддя Шкіндер П.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. (головуючий суддя Бонк Т.Б., судді Бойко С.М., Марко Р.І.), в позові відмовлено повністю.
		Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду обґрунтовано приписами статей 22, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статей 19, 86, 105, 107 Лісового кодексу України, з огляду на недоведення позивачем причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою незаконною вирубкою дерев. Крім того суди зазначили, що відповідач не зобов'язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну протиправними діями його працівником внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		Не погодившись з рішенням та постановою, Заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
		В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статей 19, 86, 107 Лісового кодексу України, статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 35 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що вина службових осіб Долинського спеціалізованого агролісгоспу у неналежному виконанні своїх обов'язків з охорони лісу встановлена вироком Долинського районного суду від 05.07.2012р., який набрав законної сили.   
		Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 20.03.2012р. Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області проведено перевірку дотримання Долинським спеціалізованим агролісгоспом вимог природоохоронного законодавства, у результаті якої встановлено факт незаконної вирубки 80 дерев на території лісового обходу № 5 Белеївської тех.дільниці Долинського спеціалізованого агролісгоспу. 
		За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області складено акт від 20.03.2012р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, який підписаний керівником відповідача без зауважень та заперечень.  
		Також Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною вирубкою дерев, який становить 54 189,75 грн.
		Згідно вироку Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.07.2012р. у справі № 1-104/2012, який набрав законної сили 24.07.2012р., службову особу відповідача - майстра лісу Новодворського В.М., визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України "Службова недбалість", а саме: у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди громадським інтересам.
		Вказаним вироком суду встановлено, що Новодворський В.М., працюючи на посаді майстру лісу Белеївської технічної дільниці Долинського спеціалізованого агролісгоспу, через службову недбалість допустив і в подальшому не виявив незаконну вирубку дерев на закріпленій за ним території.
		Предмет спору у даній справі становить вимога про відшкодування збитків, завданих лісу внаслідок незаконного вирубування дерев.
		Згідно статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. 
		Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи,  організації  і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
		Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. 
		У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. 
		Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного  законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
		Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. 
		Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. 
		Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
		В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
		У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів (пункт 6.1.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища").
		Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
		Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
		За приписами статей 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
		Отже, у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту незаконного вирубування дерев, вчиненого невстановленими особами, відповідальними особами за заподіянні державі збитки є постійні лісокористувачі, які в порушення лісового та природоохоронного законодавства не забезпечили охорону і збереження лісів від незаконних рубок. 
		На вказане суди попередніх інстанцій уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про те, що відповідача не може бути притягнено до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок незабезпечення ним та його службовими особами заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок.
		При цьому судами першої та апеляційної інстанції не були прийняті до уваги акт перевірки Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 20.03.2012р., який  відповідно до пункту 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464, є документом, який фіксує факт проведення перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання, та вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.07.2012р. у справі № 1-104/2012, який за приписами частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
		Крім того судами попередніх інстанцій не було перевірено розрахунок заявлених до стягнення збитків та не з'ясовано, чи відповідає він приписам постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".
		Також судам слід на мати на увазі, що розподіл грошових коштів від стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, повинен здійснюватись з урахуванням приписів статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимог пункту 7 частини 3 статті 29, пункту 7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки       Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
		Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
		Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. 
		При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
		Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.
		Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2012р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. у справі              № 5010/1287/2012-П-13/90 скасувати.
		Справу № 5010/1287/2012-П-13/90 передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      О.В. Кот
		 
		 
		Судді:                                                                                          О.В. Попікова
		 
		 
		          В.І. Саранюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...