Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/3315/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.08.2013. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Справа № 752/3315/13-ц
		Провадження №  2/752/1936/13  
		Р І Ш Е Н Н Я
		І м е н е м  У к р а ї н и
		05 серпня 2013 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Новак А.В. при секретарі Чабанюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова група» про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
		встановив:
		позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова група», ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди. 
		Мотивує їх тим, що 03 лютого 2011 року близько 12 години 30 хвилин на перехресті вулиці Володимирської та вулиці Жилянської в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Міцубісі», н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Міцубісі», н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1
		Відповідно до постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2011 року ОСОБА_2 був визнаний винним у порушень вимог правил дорожнього руху України, та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу.  
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача було пошкоджено. Згідно рахунку-фактури № ИЩ00000005 від 21 лютого 2012 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Міцубісі», н.з. НОМЕР_2 склала 49275 гривень 42 копійки.
		Уточнивши позовні вимоги, позивач зазначив, що оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПАТ «Українська страхова група» з лімітом відповідальності 51000 гривень, то відповідно майнову шкоду необхідно стягнути з ПАТ «Українська страхова група» у розмірі 49275 гривень 42 копійки.
		Крім того позивачу було завдано моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 5000 гривень та просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 
		Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити повністю.
		Представник відповідача ПАТ «Українська страхова група» в судовому засіданні визнав позов частково та не заперечував проти стягнення з нього 50% суми майнової шкоди, пред'явленої до стягнення за вирахуванням фрашизи у розмірі 510 гривен. В задоволенні решти позовних вимог пред'явлених до ПАТ «Українська страхова група», просив суд відмовити. Крім того, зазначив, що свої заперечення проти задоволення позову повністю обґрунтовує тим, що обоє водіїв порушили правила дорожнього руху України, а тому необхідно визначити ступень вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди рівним, що відповідно є однією з умов виплати страхового відшкодування постраждалій особі.
		Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в частині стягнення з її довірителя суми моральної шкоди, оскільки вважала таку пред'явленою безпідставно та такою, що не є обґрунтованою і доведеною перед судом.
		Заслухавши сторони, представників сторін, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.
		Згідно постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2011 року ОСОБА_2 було визнано винним у порушень вимог правил дорожнього руху України, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, у зв'язку з порушенням ним п. 2.3(б), 10.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу.
		Згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 01 березня 2011 року водія ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з порушенням ним п. 2.3(б), 8.10 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу.
		Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини і постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.
		Суд не приймає до уваги та ставиться критично до тверджень позивача, в частині того, що дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини саме водія ОСОБА_2 і ступінь його вини є більшою.
		Не беручи до уваги таке твердження, суд вважає необхідним зазначити, що надаючи аналіз постановам судів, згідно яких обоє водіїв, як позивач так і відповідач, були притягнуті до адміністративної відповідальності і саме, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 порушили по два з пунктів правил дорожнього руху України, що зокрема і встановлено у постановах судів.
		В конкретному випадку, суд вважає ступінь вини позивача та відповідача ОСОБА_2 у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди рівними, що відповідно надає суду підстави вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення шкоди, у разі доведеності таких вимог керуватися правилами п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
		Виходячи з рівності ступеня вини ОСОБА_2 і ОСОБА_1, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача частково, з врахуванням рівності часток при обчисленні розміру відшкодування із врахуванням наявної суми франшизи та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення даного спору по суті.
		З рахунку-фактури № ИЩ00000005 від 21 лютого 2012 року вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Міцубісі», н.з. НОМЕР_2 склала 49275 гривень 42 копійки.
		Згідно з полісом № ВС/9892151, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Міцубісі», н.з. НОМЕР_1 була застраховано у ПАТ «Українська страхова група», з лімітом відповідальності страховика за шкоду завдану майну третьої особи у розмірі 51000 гривен, франшиза 510 гривень, що відповідачами не заперечується і така обставина сторонами спору визнана.
		Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події(страхового випадку) виплатити другій стороні(страхувальникові) або іншій особі визначеній у договорі грошову суму(страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої завдана шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
		Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого  збитку,  якого зазнав  страхувальник.  Непрямі  збитки  вважаються застрахованими,  якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості  застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у  такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше  не  передбачено  умовами  страхування.
		Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
		Виходячи з таких мотивів, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ПАТ «Українська страхова група» на користь позивача, з врахуванням рівності ступеня вини водіїв, ? частину майнової шкоди за вирахуванням франшизи, що відповідно становить 24382 гривні 71 копійка(49275.42 грн. - 510 грн. = 48765.42 грн. / 2(50%) = 24382.71 грн.).
		Питання про стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми франшизи у розмірі 510 гривень, суд не вирішує, оскілки позивачем такі вимоги до відповідача ОСОБА_2 не пред'являлися.
		Вирішуючи позов в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_2 суми моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити, що твердження позивача про наявність такої, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи.
		Будь-якими іншими доказами, крім пояснень представника позивача, дослідженими судом в ході розгляду справи, не доводиться наявність такої шкоди.
		Не приймаючи дане твердження до уваги, суд також враховує, що представником позивача не надано буд-яких фактичних даних, на підставі яких суд міг би встановити наявність зазначеної позивачем обставини, щодо отримання ним моральної шкоди. Жодного доказу на обґрунтування таких доводів суду надано не було і в ході розгляду справи така обставина не знайшла свого відображення у доказах, досліджених судом. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 Цивільного-процесуального кодексу України.
		Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 суми моральної шкоди не  підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки не доведена та ґрунтуються на припущеннях, а тому відхиляється судом, як така що пред'явлена безпідставно.
		На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності,  встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково.
		Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати, які в конкретному випадку становлять 243 гривні 82 копійки і підлягають стягненню з ПАТ «Українська страхова група».       
		Керуючись ст.ст. 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,суд,-
		в и р і ш и в:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова група» про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 24626(двадцять чотири тисячі шістсот двадцять шість) гривень 53 копійки.
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
		 
		Суддя                                                                                     А.Новак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...