Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1211/7892/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.08.2013. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №   1211/7892/2012
		Провадження №   22ц/782/1887/13 
		   
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		01 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі 
		                                        головуючого - судді  Авалян Н.М.,
		                                        суддів -  Максюти І.О., Туренка С.І.,                                        
		при секретарі - Аліханян Г.Л.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу апеляційні скарги ПАТ «Луганськ-Авто»  та  ТОВ  «ФАЛЬКОН-АВТО»  на рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 14 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Луганськ-Авто» та ТОВ «ФАЛЬКОН-АВТО», третя особа - ТОВ «Український автомобільний холдінг» , про визнання права на гарантійне обслуговування автомобіля, зобов'язання відновити гарантійне обслуговування автомобіля, зустрічним позовом ПАТ «Луганськ-Авто»  до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
		ВСТАНОВИЛА :
		 
		Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом 10 листопада 2010 року, який уточнила та доповнила та в обґрунтування якого вказала, що відповідач ПАТ «Луганськ-Авто» безпідставно відмовив їй в гарантійному ремонті автомобіля KIA Opirus, номер кузова (VIN)  KNELD НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_1.  Вказаний автомобіль був придбаний нею 24 квітня 2008 року з наданням гарантії строк п'ять років.  Чергове технічне обслуговування автомобіля було пройдено 24 травня 2008 року  у ТОВ «Український автомобільний холдінг»  (офіційного дилера КИА Моторс Україна). В серпні 2010 року позивачкою був виявлений недолік у двигуні автомобіля, у зв'язку з чим вона 04 серпня 2010 року звернулась до відповідача  ТОВ «Луганськ-Авто», який здійснює гарантійне обслуговування з 2010 року, з заявою про проведення діагностики та гарантійного  ремонту автомобіля. Після проведення діагностики двигуна 06 вересня 2010 року автомобіль був знятий з гарантії з підстав порушення строків технічного обслуговування та використання невідповідного моторного мастила. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила: 1) визнати за нею право на гарантійне обслуговування автомобіля у офіційних дилерів ТОВ  «ФАЛЬКОН-АВТО»; 2) зобов'язати ПАТ «Луганськ-Авто» відновити гарантійне обслуговування автомобіля; 3) зобов'язати ПАТ «Луганськ-Авто»  безоплатно усунути недоліки автомобіля.  
		(т.1 а.с.3-5.,  т.2 а.с.14-15)
		ПАТ «Луганськ-Авто»  звернувся до суду 11 березня 2013 року з зустрічним позовом, в обґрунтування якого вказав, що ОСОБА_1 22 вересня 2010 року була ознайомлена з актом про зняття її автомобіля з гарантійного обслуговування. Крім того, 15 жовтня 2010 року вона була повідомлена про те, що з 01 листопада 2010 року зберігання її автомобіля на стоянці  ПАТ «Луганськ-Авто» буде платним в розмірі 40 грн. на добу. Однак, ОСОБА_1  належний їй автомобіль не забрала, у зв'язку з чим він знаходиться на території філії «Луганський цех «Автосервіс» ПАТ «Луганськ-Авто». Автомобіль перебуває у частково розібраному стані та з 01 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року він був розташований на одному з робочих постів   філії «Луганський цех «Автосервіс» ПАТ «Луганськ-Авто». У зв'язку з цим підприємство не мало змоги використовувати всю виробничу потужність в повному обсязі,  чим зазнавало збитки. ПАТ «Луганськ-Авто»   вважає, що зі сторони ОСОБА_1 мало місце порушення зобов'язання. Посилаючись на вказані обставини, просив суд стягнути з ОСОБА_1 252   000 грн. (з розрахунку 630 днів х 40 грн.) 
		(т.2 а.с.167-168)
		Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 14 березня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.  Визнано за ОСОБА_1 право на гарантійне обслуговування легкового автомобіля KIA Opirus, номер кузова (VIN)  НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_2 у офіційних дилерів ТОВ  «ФАЛЬКОН-АВТО». Зобов'язано  ПАТ «Луганськ-Авто»  відновити гарантійне обслуговування легкового автомобіля KIA Opirus, номер кузова (VIN)  НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_2 у офіційних дилерів ТОВ  «ФАЛЬКОН-АВТО», який належить ОСОБА_1 Зобов'язано  ПАТ «Луганськ-Авто»   безоплатно усунути недоліки легкового автомобіля KIA Opirus, номер кузова (VIN)  НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 В задоволенні позову ПАТ «Луганськ-Авто»  відмовлено. 
		(т.2 а.с.191-194)
		В апеляційних скаргах відповідачі ПАТ «Луганськ-Авто» та ТОВ  «ФАЛЬКОН-АВТО»  просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 Відповідач  ПАТ «Луганськ-Авто» також просить задовольнити його зустрічний позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилаються на те, що судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення справи;  висновки суду не відповідають обставинам справи;  неправильно застосовані до правовідносин сторін норми матеріального права. 
		(т.2. а.с.240-243, 273-276)
		Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.   
		Відповідно до ч.ч.1,3 ст.303 ЦПК України  під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.   
		Відповідно до п.п.1,2,3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити рішення його без змін,  скасувати рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або  змінити рішення. 
		Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє  апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		Відповідно до  ч.ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами  для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення  для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо   застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон,  який підлягав застосуванню.
		Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають з встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.      
		Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Ухвалене у справі судове рішення зазначеним вимогам закону в повному обсязі не відповідає.
		Матеріалами справи підтверджується та визнається сторонами, що 24 квітня 2008 року між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ «Український автомобільний холдинг» був укладений договір купівлі-продажу автомобіля моделі KIA Opirus. 
		(т.1. а.с.6)
		Вказана дата продажу зазначена у виданій позивачці сервісній книжці 
		(т.1 а.с.44) 
		В сервісній книжці (п.4) Виробником встановлений п'ятирічний гарантійний період на новий автомобіль моделі KIA Opirus і його лакофарбове покриття, крім окремих комплектуючих виробів, з моменту поставки першому покупцеві, без обмеження пробігу 
		(т.1 а.с.40) 
		До 28 жовтня 2008 року гарантійне та технічне обслуговування автомобілів марки KIA проводилось в дилерській мережі ТОВ «KIA Моторс Україна», а з 02 жовтня 2009 року - проводиться в дилерській мережі ТОВ  «ФАЛЬКОН-АВТО» на підставі укладеної 29 квітня 2009 року між Компанією ««KIA Моторс Корпорейшн» та  ТОВ  «ФАЛЬКОН-АВТО»  угоди про сервісне та гарантійне обслуговування. 
		(т.1. а.с.22, 75-85,   100-109, 110-118, 208-211, 262-281)
		Автомобіль позивачки з моменту його купівлі проходив періодичне технічне обслуговування 22 травня 2008 року та 26 серпня 2009 року в дилерській мережі ТОВ «KIA Моторс Україна», про що зазначено в сервісній книжці. 
		(т.1 а.с.45)
		04 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до  ТОВ «Луганськ-Авто» з заявою, в якій просила провести діагностику та гарантійний ремонт автомобіля, посилаючись на несправність двигуна. 
		(т.1. а.с.7)
		На підставі вказаної заяви комісією ТОВ «Луганськ-Авто» 04 серпня 2010 року був складений акт про те, що за допомогою сервісного діагностичного сканера виявити несправності та помилки не вдалось, у зв'язку з чим необхідна розборка двигуна, на що ОСОБА_1 погодилась.                      (т.1. а.с.7зв.)
		06 вересня 2010 року комісією відповідача ТОВ «Луганськ-Авто» був складений рекламаційний акт, в якому зробилений висновок про те, що виявлений недолік автомобіля виник внаслідок руйнування елементів каталітичного нейтралізатора відпрацьованих газів з подальшим пошкодженням внутрішніх елементів двигуна, який підлягає усуненню за рахунок власника автомобіля згідно з п.6.2 гарантійних зобов'язань виробника. Крім того, в рекламаційному акті зазначено, що додатково були виявлені факти порушення Споживачем вимог Виробника щодо термінів проходження технічного обслуговування автомобіля (перевищення календарного строку становить три місяці) та використання мастила двигуна яке не рекомендоване Виробником. 
		(т.1. а.с.9).
		На підставі  вказаного рекламаційного акту комісією відповідача ТОВ «Луганськ-Авто» в той же день був складений акт  про зняття автомобіля з гарантійного обслуговування.
		(т.1 а.с.8)
		Задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання за позивачкою права на гарантійне обслуговування автомобіля у офіційних дилерів ТОВ  «ФАЛЬКОН-АВТО» та зобов'язання ПАТ «Луганськ-Авто» відновити гарантійне обслуговування автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки автомобіль не був знятий з гарантії попереднім дилером, він підлягає гарантійному обслуговуванню  ПАТ «Луганськ-Авто», який на договірних засадах з ТОВ  «ФАЛЬКОН-АВТО» підтримує в Луганській області базову гарантію на автомобілі марки KIA.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду про обґрунтованість позову  в зазначеній  частині, але вважає помилковими мотиви, за яких суд першої інстанції ішов до такого висновку, виходячи з наступного.
		Правовідносини сторін з приводу гарантійного обслуговування автомобіля врегульовані Порядком гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної  заміни дорожніх транспортних засобів (затверджено наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року №721;  зареєстровано в Міністерстві  юстиції України  20 січня 2005 р. за №72/10352). 
		Зазначеним Порядком (п.28, п.29) передбачено, що  претензії  Споживача  щодо  виявлених  недоліків  у   ДТЗ (надалі  -  Претензії)  подаються  за вибором Споживача на один із пунктів  сервісної  мережі, вказаний у Сервісній книжці, Виконавцю або Продавцю за місцем купівлі ДТЗ, або Виробнику. 
		Претензії розглядаються у разі дотримання таких умов: 1) претензії подано у письмовій формі із  зазначенням  прізвища, імені,  по  батькові  та  місця  проживання  Споживача,  згідно  з вимогами цього Положення; 2) на момент  подання Претензії не закінчився гарантійний термін на ДТЗ; 3)  пред'явлено документ,   який   засвідчує   факт  купівлі  ДТЗ  Споживачем, та Сервісну книжку. 
		Виконавець (Продавець або Виробник) зобов'язані  протягом трьох  діб  розглянути  Претензію за участю Споживача та скласти в двох примірниках рекламаційний  акт,  де  зазначаються:  прізвище,  ім'я,  по  батькові  власника;  марка ДТЗ,  тип,  модель,  версія, ідентифікаційній номер ДТЗ і номер його двигуна;  державний  номер ДТЗ;  пробіг  від початку експлуатації;  найменування організації, яка продала ДТЗ,  і дата продажу; перелік заявлених власником ДТЗ недоліків.   Рекламаційний   акт  підписується  власником  ДТЗ  та представниками Виконавця (Продавця або Виробника). 
		               В результативній частині  рекламаційного  акта  повинне  бути прийнято одне з таких рішень:  1) заявлений недолік підтверджується і  підлягає  усуненню  у  порядку,  викладеному  в  розділі  «Процедура гарантійного ремонту  ДТЗ»  цього Порядку;   2) заявлений  недолік  визнається  істотним,  і  Споживач має  право за власним вибором  вимагати  від  Продавця  або  Виробника: заміни ДТЗ на такий самий ДТЗ належної якості   відповідного зменшення купівельної ціни ДТЗ; заміни ДТЗ  на  аналогічний  ДТЗ  іншої  моделі з відповідним  перерахунком купівельної ціни;  розірвання договору купівлі-продажу ДТЗ;  3) заявлений  недолік  виник  внаслідок  порушення Споживачем вимог експлуатаційної документації на  ДТЗ,  вимог  цього  Порядку та/або   правил збереження ДТЗ,  і такий недолік підлягає усуненню за рахунок Споживача;  4) заявлений власником ДТЗ недолік не підтверджується. 
		Матеріалами справи підтверджується, що ПАТ «Луганськ-Авто»   прийняв претензію ОСОБА_1, оформлену заявою від 04 серпня 2010 року на проведення діагностики та гарантійний ремонт автомобіля; розглянув цю претензію та 06 вересня 2010 року склав рекламаційний акт, в якому зробив висновок про те, що виявлений недолік підлягає усуненню за рахунок власника автомобіля. На підставі  вказаного рекламаційного акту був складений додатковий акт про зняття автомобіля з гарантійного обслуговування.
		Таким чином, зазначений споживачем ОСОБА_1 в заяві недолік (несправність двигуна)  підтвердився проведеним обстеженням автомобіля.
		У зв'язку з цим  виконавець ПАТ «Луганськ-Авто» мав право зробити один з чотирьох зазначених в п.29 зазначеного вище Порядку висновків. В тому числі про те, що заявлений  недолік  виник  внаслідок  порушення Споживачем вимог експлуатаційної документації на  ДТЗ,  вимог  цього  Порядку та/або   правил збереження ДТЗ,  і такий недолік підлягає усуненню за рахунок Споживача.
		Сервісною книжкою також передбачені виключні випадки, коли власник втрачає право гарантії на автомобіль у цілому до закінчення гарантійного періоду ( п.7) та пошкодження, які не покриваються гарантією (п.6) . 
		(т.1 а.с.12, 41)
		В судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи представники відповідачів посилались на те, що знявши автомобіль з гарантії, відповідач мав на увазі, наступні випадки, зазначені в сервісній книжці: порушення вимог керівництва з експлуатації, перевищення експлуатаційних параметрів автомобіля. використання в спортивних змаганнях, як тягач (встановлення зачіпного пристрою), у навчальних цілях у якості таксі (абз.3 п.7); зневага щоденним і плановим технічним обслуговуванням, значним (більше 500 км) перепробігом між плановим ТО, періодичність яких може змінюватись в залежності рекомендацій Виробника. Непроведення ТО на протязі шести місяців у разі, якщо автомобіль не експлуатується (абз.5 п.7), а також те, що пошкоджені каталізатори не покриваються гарантією (п.6.2).
		Однак, ці пояснення не можуть бути прийняті до уваги, оскільки рішення про зняття автомобіля з гарантійного обслуговування прийняте колегіальним органом - комісією, яке не підлягає розширеному тлумаченню під час судового розгляду спору. 
		Комісія зазначила, що автомобіль знімається з гарантійного обслуговування з двох причин: 1) внаслідок порушення строків ТО; 2) внаслідок використання невідповідно мастила (оливи).  Зазначене  рішення не конкретизоване  та не вмотивоване.
		Колегія суддів вважає, що вказаний в рекламаційному акті висновок  не може бути підставою для прийняття додаткового рішення «про зняття автомобіля з гарантії», оскільки складання такого акту законодавством не передбачено,  а фактично свідчить про відмову в проведенні гарантійного ремонту двигуна. 
		          Складання такого додаткового акту і стало  предметом його оскарження позивачкою  в суді, оскільки цим актом позивачку було позбавлено права на гарантійне обслуговування її автомобіля.
		Враховуючи, що проведене відповідачем «зняття автомобіля з гарантійного обслуговування», оформлене актом від 06 вересня 2010 року, законом не передбачене,  а відповідач не визнає за позивачкою такого права, суд вважає, що позивачка вправі обрати способом захисту порушених прав споживача як визнання за нею права на гарантійне обслуговування та зобов'язання його відновити. 
		При цьому колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що встановлений Виробником п'ятирічний строк гарантії сплинув 24 квітня 2013 року, але це не впливає на правильність рішення суду, оскільки  воно ухвалено до спливу гарантійного строку.
		Також колегія суддів особливо відмічає, що відновлення такої гарантії не є для позивачки підставою вимагати від відповідача ПАТ «Луганськ-Авто»   гарантійного (безоплатного) усунення виявленого недоліку двигуна автомобіля, оскільки за наявності спору з приводу недоліку товару він підлягає вирішенню судом у спосіб, визначений законодавством, про що буде зазначено нижче.
		За таких обставин підстав для скасування рішення суду в зазначеній частині колегія суддів не вбачає та вважає, що доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу з вказаних вище підстав.
		Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині зобов'язання ПАТ «Луганськ-Авто»  безоплатно усунути недоліки автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що вони є похідними від вимог про відновлення гарантійного обслуговування.
		Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
		Зазначена позовна вимога була доповнена позивачкою під час судового розгляду справ, тобто фактично була заявлена нова позовна вимога, але в уточненій позовній заяві не були викладені обґрунтування зазначеної вимоги. 
		У зв'язку з цим суд першої інстанції, прийнявши уточнену позову заяву з новою вимогою,  повинен був при вирішенні справи в зазначеній частині з'ясувати предмет та підстави позову  з огляду на те, що вимогу  «усунути недоліки»  не можна вважати конкретизованою. 
		Крім того, з огляду на норми матеріального права, якими врегульовані правовідносини з приводу недоліків товару, суду першої інстанції необхідно було визначити, чи є ПАТ «Луганськ-Авто»  і ТОВ  «ФАЛЬКОН-АВТО» належними відповідачами за вимогою про усунення недоліків товару (автомобіля).
		Закон України  «Про захист прав споживачів» (п.п.12,15 ч.1) розрізняє  поняття «недолік» та «істотноий недолік»: 
		недолік - це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем);
		істотний  недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунений; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
		Статтею 679 ЦК України встановлено, що за недоліки товару відповідає продавець, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
		Статтею 678 ЦК України передбачені наступні правові наслідки передання товару неналежної якості.
		Покупець,  якому переданий товар  неналежної  якості,  має  право,   незалежно   від   можливості   використання   товару   за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни;  2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. 
		У  разі  істотного  порушення  вимог  щодо  якості  товару (виявлення недоліків,  які не можна усунути,  недоліків,  усунення яких пов'язане з непропорційними  витратами  або  затратами  часу, недоліків,  які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх 
		усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати  повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. 
		Якщо   продавець   товару  неналежної  якості  не  є  його  виготовлювачем,  вимоги   щодо   заміни,   безоплатного   усунення недоліків  товару  і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення  цієї  статті  застосовуються,  якщо   інше   не встановлено цим Кодексом або іншим законом. 
		Статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів»  встановлено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку       істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових  для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виконавця), товар.
		Зазначені загальні правові норми конкретизовані також у Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної  заміни дорожніх транспортних засобів (затверджений наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року №721;  зареєстрований в Міністерстві  юстиції України  20 січня 2005 р. за №72/10352). 
		Вказаний  Порядок аналогічно з вищезазначеними нормами права визначає поняття «недолік» та «істотній недолік» та визначає способи захисту прав споживача шляхом: 1) усунення недоліку  в  порядку гарантійного ремонту;  2) заміни ДТЗ на такий самий ДТЗ належної якості; 3)  відповідного зменшення купівельної ціни ДТЗ; 4) заміни ДТЗ  на  аналогічний  ДТЗ  іншої  моделі з відповідним  перерахунком купівельної ціни; 5)  розірвання договору купівлі-продажу ДТЗ.
		Таким чином, захист права споживача, порушеного недоліком товару  залежить від того, чи буде визнаний виявлений недолік істотним, а законом в такому випадку визначений альтернативний спосіб захисту права споживача, який самостійного його обирає.
		Згідно зі ст.ст.11,119 ЦПК України підстави та предмет позову визначає позивач, які відповідно до ст. ст. 31, 215 ЦПК України суд не може змінити без згоди позивача. 
		Суд першої інстанції при вирішенні спору в  зазначеній частині, не уточнив позовні вимоги,  не визначився з характером спірних правовідносин та не застосував закон, який підлягає застосуванню.
		За таких обставин рішення суду першої інстанції в зазначеній частині не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
		          Між сторонами фактично виник спір з приводу того, чи підлягає виявлене пошкодження двигуна в автомобілі позивачки гарантійному ремонту.
		Згідно з вимогами ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. 
		Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права;  2)  визнання правочину недійсним;  3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення;   7) припинення правовідношення; 8)  відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди;  9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;  10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.  
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		Зокрема, вищезазначеними нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про ахист прав споживачів» визначені способи захисту права у випадку виникнення спору з приводу недоліку товару.
		Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду,  особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. 
		Вирішуючи спір, суд визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. 
		Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		.Виходячи з положень зазначених норм права та встановлених судом обставин справи, колегія суддів приходить до висновку  про невідповідність обраного позивачкою способу захисту права способам, визначеним законодавством з огляду на те, що позовна вимога є неконкретизованою. Позивачці необхідно було визначитись, чи вимагає вона гарантійного (тобто безоплатного)  ремонту двигуна або його заміни, пред'явивши позов до належного відповідача (виробника, продавця або виконавця), тобто відповідача, який за законом зобов'язаний відповідати за такою вимогою.
		Відмова в задоволенні позову з вказаних підстав не позбавляє позивачку права повторно звернутись до суду з позовом про усунення недоліків товару, вказавши передбачений законом спосіб захисту права та визначивши, виходячи із обраного способу захисту порушеного права, належного відповідача.
		Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ПАТ «Луганськ-Авто», суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.
		Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
		Згідно зі ст.ст.11,119 ЦПК України підстави та предмет позову визначає позивач, які відповідно до ст. ст. 31, 215 ЦПК України суд не може змінити без згоди позивача. 
		Як вбачається з позовної зави, позивач ПАТ «Луганськ-Авто»  обґрунтував свій позов неналежним виконанням відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов'язань.
		Відповідно до ч.1, ч.2 ст.509  ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Відповідно до ст.11 ЦК України  цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;4) інші юридичні факти.
		Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
		У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
		У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
		У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
		Відповідно до ч.1, ч.3 ст.510 ЦК України  сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
		Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
		Права та обов'язки сторін з приводу гарантійного обслуговування автомобіля врегульовані вищезазначеним Порядком гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної  заміни дорожніх транспортних засобів.
		Пунктом 27 Порядку  передбачено стягнення з Споживача плати вартості зберігання транспортного засобу у випадку, якщо Спроживач не  з'явився  для  одержання ДТЗ у п'ятиденний термін  від  дня,  визначеного  у  наряді-замовленні. Після закінчення   п'ятиденного   терміну   Споживач  оплачує вартість зберігання ДТЗ  за  тарифом,  встановленим  Виконавцем  і зазначеним у договорі (наряді-замовленні). Через шість місяців від дня,  визначеного  у  наряді-замовленні,  Виконавець   має   право звернутися   до  суду  щодо  відшкодування  Споживачем  витрат  на зберігання Виконавцем ДТЗ.
		Оскільки гарантійний ремонт автомобіля не проводився, у споживача ОСОБА_1 не виникло зобов'язання забрати автомобіль, у зв'язку з чим з вказаної в позові підстави в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
		Доводи апеляційної скарги ПАТ «Луганськ-Авто»  правильних висновків суду не спростовують, оскільки за своїм змістом є доводами, викладеними в обґрунтування зустрічних позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
		За таких обставин підстав для скасування рішення суду в зазначеній частині колегія суддів не вбачає. 
		 
		Керуючись  ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313-317, 319, 323-325, 327   ЦПК України, колегія суддів, - 
		ВИРІШИЛА :
		 
		          Апеляційні скарги ПАТ «Луганськ-Авто»  та  ТОВ  «ФАЛЬКОН-АВТО»  задовольнити частково.
		          Рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 14 березня 2013 року змінити.
		Скасувати рішення в частині зобов'язання  ПАТ «Луганськ-Авто»   безоплатно усунути недоліки легкового автомобіля KIA Opirus, номер кузова (VIN)  KNELD НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 та хвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. 
		В іншій частині рішення суду залишити без змін.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
		Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		 
		Головуючий суддя: 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...