Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/8024/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 11.08.2013. Зареєстровано: 11.08.2013. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2013.
Дата набрання законної сили: 23.08.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		05 серпня 2013 року              15:00                  № 826/8024/13-а
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за позовомОСОБА_1 до  3-тя особаПечерської районної в місті Києві державної адміністрації (відповідач 1) Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (відповідач 2) Суддя Верховного Суду України ОСОБА_2 провизнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - відповідач 1) та Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - суддя Верховного Суду України ОСОБА_2 (надалі - третя особа), в якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації №553 від 12.10.2012 року «Про надання службової квартири», відповідно до якого ОСОБА_2 на родину з чотирьох осіб надано службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 набережна;
		- визнати недійсним ордер на квартиру, виданий ОСОБА_2 відповідно до розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації №553 від 12.10.2012 року «Про надання службової квартири»;
		- визнати протиправним та скасувати розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації №473 від 24.09.2012 року в частині задоволення прохання Верховного Суду України щодо включення до числа службової житлової площі трикімнатної квартири АДРЕСА_2;
		- зобов'язати Печерську району у місті Києві державну адміністрацію застосувати до ОСОБА_2 наслідки визнання ордеру недійсним, передбачені ч. 1 ст. 117 Житлового кодексу УРСР.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18.06.2013 року.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації №553 від 12.10.2012 року «Про надання службової квартири» та Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації №473 від 24.09.2012 року в частині задоволення прохання Верховного Суду України щодо включення до числа службової житлової площі трикімнатної квартири АДРЕСА_2, на підставі яких третій особі виданий ордер на квартиру, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті на основі недостовірних відомостей.
		Крім того, позивач наголошує, що останній перебуває на квартирному обліку починаючи з 24.01.1977 року та проживає зі своєю родиною, що складається з восьми осіб, на житловій площі 30,4 кв.м. При цьому, надання житла у позачерговому порядку, зокрема третій особі, автоматично відсуває дату отримання житла особами, що перебувають у черзі, у тому числі й позивачем. 
		При цьому, позивач наголошує на тому, що  лише 16.05.2013 року останньому стало відомо про надання службової квартири третій особі, оскільки оскаржувані рішення, які стали для цього підставою, не оприлюднювалися відповідачами, а отже позивач звернувся до суду в межах передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України строку. Зазначені доводи позивача відповідачами та третьою особою не спростовано та іншого суду не доведено, а отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. 
		У судове засідання від 18.06.2013 року з'явилися позивач та третя особа.
		Представник відповідача 1 та представник відповідача 2 у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, відповідно до ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
		При цьому, 14.06.2013 року від відповідача 1 надійшло клопотання про здійснення розгляду справи за його відсутністю. В свою чергу, відповідач 2 про причини неявки у судове засідання суд не повідомляв, заяв та клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи за його відсутності не подавав.
		Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.
		Третя особа проти позову заперечувала, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, посилаючись на те, що трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 набережна в якості службового жилого приміщення отримав правомірно. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. 
		Суд у судовому засіданні від 18.06.2013 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомлених відповідачів та відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
		20.06.2013 року від відповідача 2 через канцелярію суду на виконання вимог ухвали суду від 31.05.2013 року надійшли витребувані матеріали. 
		Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне. 
		Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 21.12.2006 року №516-V, ОСОБА_2 обрано на посаду судді Верховного Суду України безстроково. 
		Розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 24.09.2012 року №473 «Про розгляд житлових питань окремих громадян» (надалі - Розпорядження №473), зокрема, задоволено клопотання Верховного Суду України (лист від 10.09.2012 року №303-2552/0/8-12) щодо включення до числа службової житлової площі 3-кіманатної квартири АДРЕСА_2 (п. 1.1. Розпорядження №473).
		Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.10.2012 року №553 «Про надання службової квартири» (надалі - Розпорядження №553) затверджено рішення керівництва Верховного Суду України про надання службової трикімнатної квартири АДРЕСА_2 набережна судді ОСОБА_2 на родину з 4-х осіб, в т.ч.: він, дружина ОСОБА_3, син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 та вказано видати ордер. 
		При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, відповідно до витягу з облікової справи станом на 24.05.2013 року, перебуває на квартирному обліку з 24.01.1977 року у складі 8 осіб із категорією обліку: ветеран виробництва із датою встановлення категорії 08.07.2003 року; із номером загальної черги - 1, першочерговий - 285, за категорією обліку «ветеран вироб.» - 26. 
		Вважаючи оскаржувані розпорядження відповідачів протиправними, а, відтак, такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, останній звернувся з позовом до суду. 
		Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
		Питання користування службовими жилими приміщеннями врегульовано Житловим кодексом Української РСР від 30.06.1983 року №5464-Х (надалі - ЖК УРСР).
		Частиною 1 ст. 118 ЖК УРСР визначено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
		Відповідно до ч. 1 ст. 119 ЖК УРСР, перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.
		Так, приписами ст. 132 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI передбачено, що після призначення  на  посаду  суддя Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду, апеляційного, місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду.
		При цьому, порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР (ч. 1 ст. 121 ЖК УРСР).
		Положенням  про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів України РСР від 04.02.1988 року №37 «Про службові приміщення» (надалі - Положення), визначено порядок надання службових жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду і користування ними.
		Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення (п. 3 Положення). 
		Згідно з п. 7 Положенням, перелік категорій працівників,  яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР. Встановлення переліку категорій працівників, яким можуть надаватися службові жилі приміщення в будинках, що належать колгоспам, провадиться за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
		Службові жилі приміщення надаються включеним до згаданого в п. 7 цього Положення переліку працівникам, які постійно проживають, а також прописані в населеному пункті за місцем розташування відповідного підприємства, установи, організації. З дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів службове жиле приміщення може бути надано працівникові, який проживав в іншому населеному пункті. Зазначені приміщення надаються незалежно від перебування працівників на квартирному обліку, без додержання черговості та пільг, установлених для забезпечення громадян житлом, за винятком надання службових жилих приміщень в будинках радгоспів. Якщо жилі приміщення, в яких проживають відповідні працівники, знаходяться на такій відстані від місця роботи, яка виключає можливість виконання ними трудових обов'язків, надання службових жилих приміщень допускається у випадках, коли ці працівники забезпечені житлом (п. 8 Положення).
		Як вбачається із відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру судді Верховного Суду України ОСОБА_2 та членів його сім'ї, опублікованих у Віснику Верховного Суду України №4(152)ґ2013, з нерухомого майна, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування, ОСОБА_2 належать квартири загальною площею 82 кв.м., 129 кв.м., 45 кв.м.
		У судовому засіданні та письмових запереченнях третя особа вказала, що квартира площею 129 кв.м. - це квартира, яка була надана ОСОБА_2 в якості службового житла, щодо якої заявлено даний позов; квартира площею 82 кв.м. - квартира, яка знаходиться у м. Львові та була надана  сім'ї третьої особи для поліпшення житлових умов у 1992 році; квартира 45 кв.м. - помешкання, яке третя особа тимчасово винаймає в місті Броварах, оскільки постійного житла у місті Києві не має. 
		Таким чином, судом встановлено, що третя особа на підставі права власності володіє лише квартирою площею 82 кв.м., що знаходиться у місті Львові, а, відтак, власного житла у місті Києві, де на момент розгляду цієї справи працює, не має. 
		Крім того, третьою особою надано суду довідку з державної статистичної  звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 17.06.2013 року №40/01-14/2767, зі змісту якої вбачається, що згідно земельно-кадастрових даних, станом на 01.01.2013 року інформація про наявність земельних ділянок у власності гр. ОСОБА_2 відповідно до зареєстрованих державних актів на право власності на земельну ділянку у м. Львові, м. Винники, смт. Рудно та смт. Брюховичі відсутня. 
		Водночас, згідно з довідкою №1169 від 05.09.2012 року, копія якої наявна у матеріалах справи, яка дана гр. ОСОБА_2 в тому, що він проживає і зареєстрований в АДРЕСА_1, в якій зареєстровано 5 осіб ОСОБА_2 (співвласник), ОСОБА_5 (співвласник, дочка), ОСОБА_4 (співвласник, син), ОСОБА_6 (піднаймач), ОСОБА_3 (співвласник, дружина). 
		Відповідно до п. 9 Положення, для одержання службового жилого приміщення відповідний працівник подає заяву адміністрації підприємства, установи, організації. До заяви додається довідка з місця проживання про склад сім'ї і прописку. Члени сім'ї заявника, які бажають оселитися в службове жиле приміщення, дають письмову згоду на проживання в зазначеному приміщенні.
		Як вбачається з матеріалів справи, керівник апарату Верховного суду України Кучерина І.І. звернувся із листом за вих. №303-2552/0/8-12 від 10.09.2012 року до голови Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з проханням прийняти рішення щодо включення трикімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 128,90 кв.м. до числа службового житла із наданням її у майбутньому судді Верховного Суду України ОСОБА_2 
		Надалі Розпорядженням №473 включено до числа службової житлової площі 3-кіманатну квартиру АДРЕСА_2, а Розпорядженням №553 затверджено рішення керівництва Верховного Суду України про надання службової трикімнатної квартири АДРЕСА_2 набережна судді ОСОБА_2 на родину з 4-х осіб, в т.ч.: він, дружина ОСОБА_3, син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 та вказано видати ордер.
		Крім того, згідно з п. 14 Положення, службове  жиле  приміщення надається працівникові на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (а також на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від заявника в даному або в іншому населеному пункті), вказаних у пункті 9 цього Положення. 
		В свою чергу, службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація. У рішенні зазначається, яку займає посаду або виконує роботу особа,  якій надається службове жиле приміщення, склад її сім'ї, розмір приміщення, що надається, кількість кімнат у ньому та адреса (п. 16 Положення).
		З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що особа за рішенням відповідного підприємства, установи та/або організації забезпечується службовим жилим приміщенням у межах рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею у відповідному населеному пункті, з врахуванням членів сім'ї, в тому числі і дружини, що проживає окремо від чоловіка.
		Отже, з огляду на наведене, суд приходить до висновку, що зайняття дружною третьої особи - ОСОБА_3 - посади судді Львівського апеляційного господарського суду не створює перешкоди для надання ОСОБА_2 службового жилого приміщення, оскільки у відповідності з п. 14 Положення, службове жиле приміщення надається також і на дружину, що проживає окремо від заявника. 
		При цьому, третьою особою у судовому засіданні та у письмових запереченнях зазначено, що дружина та діти третьої особи через об'єктивні причини вимушені тимчасово проживати окремо та працювати в іншому місці. За твердженням третьої особи, однією із таких причин і стало, власне, тривале незабезпечення ОСОБА_2 постійним житлом в місті Києві після його обрання на посаду судді Верховного Суду України.
		Згідно з п. 24 Положення, ордер на службове жиле приміщення може бути визнаний недійсним стосовно до підстав і порядку, встановлених статтею 59 Житлового кодексу УРСР.
		Приписами ст. 59 ЖК УРСР визначено, що ордер на жиле приміщення може  бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі. 
		Згідно з п. 39 Положення, що кореспондується з положеннями ст. 117 ЖК УРСР, у разі визнання ордера на службове жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. 
		Разом з тим, враховуючи те, що ОСОБА_2 не має власного житла у місті Києві, де на момент розгляду цієї справи працює, а також те, що службове жиле приміщення, відповідно до п. 14 Положення, може надаватися також і на дружину, що проживає окремо від заявника (з урахуванням наданих третьою особою пояснень щодо тимчасової неможливості проживати разом із сім'єю), суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання ордеру, виданого ОСОБА_2 на службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 набережна, недійсним, а, відтак, і скасування Розпоряджень №553 та №473. 
		 
		Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії. 
		Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
		 
		Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя                                                                                                    Т.О. Скочок

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...