Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/5526/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.08.2013. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/5526/13-ц
		Провадження №2/761/3830/2013
		 
		Р І Ш Е Н Н Я  
		іменем України
		 
		08 серпня 2013 року   Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		Головуючого  судді:                    Піхур О.В.
		при секретарі:                    Маліченко О.М., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: Веселинівська сільська рада Баришівського району Київської області, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання спадщини відумерлою, передачу майна та витребування майна у власність, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В лютому 2013 року позивач Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач - 1), ОСОБА_3 (далі - відповідач - 2), Головного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач - 3), треті особи: Веселинівська сільська рада Баришівського району Київської області, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання спадщини відумерлою, передачу майна та витребування майна у власність.
		          Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовував тим, що Органами прокуратури м. Києва проведено перевірку за зверненням Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо повернення до комунальної власності територіальної громади міста Києва нерухомого майна. Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира) на підставі договору дарування від 10.01.1996р. належала ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1р. та після його смерті відкрилась спадщина на вказану квартиру. Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем Веселінівської сільської ради Баришівського району Київської області 20.01.2006 р. квартира після смерті ОСОБА_5 перейшла у власність відповідача-1. На підставі заповіту Першою Київською державною нотаріальною конторою 17.04.2009р. відповідачу-1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірну квартиру. У подальшому 29.07.2009р. право власності на вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, перейшло до відповідача-2. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2012р., що набрало законної сили, достовірно встановлено, що оспорюваний заповіт не був посвідчений у встановленому законом порядку, а особа на прізвище ОСОБА_6, якою посвідчено заповіт, у 2006 році не займала посаду секретаря Веселинівської сільської ради Баришівського району Київської області, що підтверджується відповідною довідкою за підписом сільського голови. Отже, судом встановлено нікчемність заповіту, а тому він не породжує жодних юридичних наслідків. За таких обставин свідоцтво на право на спадщину за заповітом, видане відповідачу-1 має бути визнане недійсним. Оскільки, право власності на спірну квартиру відповідач-1 набула на підставі нікчемного правочину - підробленого заповіту, то на момент укладення договору купівлі-продажу всупереч вимог ст.658 ЦК України, вона не мала необхідного обсягу повноважень власника на розпорядження квартирою. Відтак, договір купівлі-продажу квартиру, укладений 29.07.2009р. між відповідачем-1 і відповідачем-2 не відповідає вимогам закону і суперечить інтересам держави та суспільства, що є підставою для визнання його недійсним. З огляду на те, що після смерті ОСОБА_5 Першою Київською державною нотаріальною конторою за місцем відкриття спадщини інших його спадкоємців, окрім відповідача-1, не виявлено, спірна квартира має бути визнана відумерлою спадщиною і перейти  до комунальної власності територіальної громади міста Києва та підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача-2 у власність територіальної громади міста Києва. З огляду на те, що про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 та про наявність підстав для звернення до суду з вимогою про визнання спадщини відумерлою Київській міській раді стало відомо з листа голови правління ЖБК «Молоді спеціалісти», який надійшов 26.03.2012р., а органам прокуратури про вказаний лист стало відомо 03.01.2013р., строк для звернення до суду з позовом пропущено з поважних причин і він має бути поновлений.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 Першою Київською державною нотаріальною конторою 17.04.2009р.; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 29.07.2009р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; визнати спадщину, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1р. після смерті ОСОБА_5 у вигляді квартири АДРЕСА_1 відумерлою; передати квартиру АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади міста Києва; витребувати у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.
		Представник відповідача-1 в судовому засіданні позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні. Суду пояснила, що голова ЖБК «Молоді спеціалісти» звернувся із заявою до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві про незаконні дії щодо квартири АДРЕСА_1 28.08.2009р., заява зареєстрована за №23246. В подальшому, 26.03.2010р. з цього приводу було порушено справу №60-3745. Отже, прокуратура Шевченківського району м. Києва була обізнана щодо спірних питань навколо квартири АДРЕСА_1 у 2009 році. Крім того, при розгляді справи за позовом ЖБК «Молоді спеціалісти», Київську міську раду було притягнуто як третю особу. Тому просила застосувати строки позовної давності, встановлені ст.257 ЦК України.
		Представник відповідача-2 в судовому засіданні позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні. Суду пояснила, що відповідач-1 як законний власник, маючи всі необхідні правовстановлюючі документи, реалізувала своє право на розпорядження майном та продала спірну квартиру відповідачу-2. На момент укладення договору купівлі-продажу квартири жодних заборон на її відчуження не було, у жодній судовій або кримінальній справі квартира предметом спору не значилась, а тому договір купівлі-продажу спірної квартири є таким, що укладений без будь-яких порушень діючого на момент укладання договору законодавства України. Крім того, в силу ст.ст.330, 388 ЦК України відповідач-2 є добросовісним набувачем і вона не може бути позбавлена права власності на спірну квартиру. До того ж рішенням суду від 12.06.2012р. підтверджено дійсність договору купівлі-продажу спірної квартири. Територіальною громадою м. Києва без поважних причин був пропущений  передбачений ч.2 ст.1277 ЦК України однорічний строк для звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, а згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 
		Представник відповідача-3 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог,  суду пояснила, що для оформлення свідоцтва про право на спадщину, спадкоємицею за заповітом надано всі необхідні документи, 17.04.2009р. державним нотаріусом Кузьмич В.М.  видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я відповідача-1. На момент видачі свідоцтва про право на спадщину підстав вважати заповіт від 20.01.2006р. посвідчений від імені ОСОБА_5 недійсним у нотаріуса не було, отже, на момент оформлення спадщини нотаріусом дотримано вимог діючого на той момент законодавства. 
		Представник третьої особи Веселинівської сільської ради Баришівського району Київської області в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
		Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлена судом належним чином, надіслала до суду лист, в якому просила суд розглядати справу за її відсутності. 
		Вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 10.01.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрований за №24-53.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 26.06.2007р.
		25.06.2007р. до органів нотаріату звернулась відповідач-1 з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 та надала заповіт, посвідчений 20.01.2006 року секретарем Веселинівської сільської ради Баришівського району Київської області ОСОБА_6, згідно якого ОСОБА_5 все належне йому майно, з чого б воно не складалось, та де б воно не знаходилось, і взагалі, все те, на що він за законом матиме право і що буде йому на момент смерті, заповідає ОСОБА_2. 
		Згідно до витягу зі спадкового реєстру від 13.04.2009р. міститься інформація про заповіт від імені ОСОБА_5., посвідчений 20.01.2006р. Веселинівською сільською радою Баришівського району Київської області, стан чинний, номер у спадковому реєстрі 42663709.  
		17.04.2009 року державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кузьмич В.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом згідно якого посвідчено, що на підставі заповіту, посвідченого ОСОБА_6, секретарем Веселинівської сільської ради Баришівського району Київської області 20.01.2006р. і зареєстрованого в реєстрі за №23, спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1р., є ОСОБА_2. Спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_1.
		Згідно до довідки сільського голови Веселинівської сільської ради Баришівського району Київської області  №364 від 07.07.2009р. ОСОБА_9 заповіт складений ОСОБА_5., 1958 року народження, що мешкав за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 Веселинівською сільською радою Баришівського району Київської області ніколи не засвідчувався посадовими особами вказаної сільської ради. Секретаря Веселинівської сільської ради на прізвище ОСОБА_6 не існує. Крім того, оригінал вказаного заповіту в сільській раді також ніколи не зберігався. У алфавітній книзі обліку заповітів, яка зберігається у вказаній сільській раді заповіт на прізвище ОСОБА_5 відсутній. 
		У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії: посвідчують заповіти. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями (п.1 ч.2 ст.37, ч.2 ст.41 Закону України «Про нотаріат» в редакції 2006 року).
		У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі (ст.219 ЦК України).
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2012 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.11.2012 року, відмовлено в задоволенні позову ЖБК «Молоді спеціалісти» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи : Веселинівська сільська рада Баришівського району Київської області, Головне управління юстиції у м. Києві, Київська містка рада про визнання недійсними : заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності. 
		В даному рішенні зазначено, що судом достовірно встановлено, що оспорюваний заповіт не був посвідчений в установленому законом порядку, що підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, надавши суду для огляду належні письмові докази, вказаний факт також підтверджується письмовою довідкою. Крім того, судом встановлено, що  особа на прізвище, ім'я, по-батькові «ОСОБА_6.» не займала посаду секретаря Веселинівської сільської ради Баришівського району Київської області станом на 2006 рік.
		Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.3 ст.61 ЦПК України).
		Таким чином заповіт складений 20.01.2006р. ОСОБА_5., 1958 року народження, що мешкав за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 Веселинівською сільською радою Баришівського району Київської області ніколи не засвідчувався посадовими особами вказаної сільської ради та є нікчемним.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).
		Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).
		Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ст.1301 ЦК України).
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 Першою Київською державною нотаріальною конторою 17.04.2009 року на спадкове майно, що складається з квартири АДРЕСА_1 є недійсним, оскільки, відповідач-1 не мала права на спадкування, так як заповіт складений 20.01.2006р. ОСОБА_5. на користь ОСОБА_2 Веселинівською сільською радою Баришівського району Київської області є нікчемним.
		29.07.2009р. відповідач-1 продала відповідачу-2 квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованим в реєстрі за №1027.
		Відповідно до ч.1, 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).
		Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст.216 ЦК України).
		Пленум Верховного Суду України в п.10 своєї постанови №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що реституція  як  спосіб  захисту цивільного права (частина перша статті 216  ЦК)  застосовується  лише  в  разі наявності  між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.  У зв'язку з  цим  вимога  про  повернення майна,  переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції  може  бути  пред'явлена  тільки   стороні   недійсного правочину.          
		Норма частини першої  статті  216  ЦК України  не  може застосовуватись   як   підстава   позову   про  повернення  майна, переданого на виконання недійсного правочину,  яке було  відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних  правочинів  щодо  відчуження  цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
		У цьому разі майно може бути витребувано від особи,  яка не є стороною   недійсного  правочину,  шляхом  подання  віндикаційного позову,  зокрема  від  добросовісного  набувача  - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
		Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;  вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч.1 ст.388 ЦК України). 
		Відповідно до  частини  п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача    презюмується.   Якщо   судом   буде встановлено,  що набувач знав чи міг знати про наявність  перешкод до  вчинення  правочину,  в  тому числі й те,  що продавець не мав права відчужувати майно,  це може свідчити  про  недобросовісність набувача  і  є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
		У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини (ч.1-3 ст.1277 ЦК України).
		Представником позивача не надано доказів та не доведено при розгляді справи, які підстави можуть свідчити про недобросовісність набувача, а саме відповідач-2 при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири. 
		Враховуючи вищевикладене відсутні підстави для задоволення вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання спадщини відумерлою, передачу майна та витребування майна у власність.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.3-5 ст.267 ЦК України).
		Відповідно до матеріалів цивільної справи №2-1129/11 провадження №2/2610/290/2012 за позовом ЖБК «Молоді спеціалісти» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи : Веселинівська сільська рада Баришівського району Київської області, Головне управління юстиції у м. Києві, Київська містка рада про визнання недійсними : заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності, в судовому засіданні 19.12.2011р. ухвалою суду до участі в справі в якості третьої особи притягнуто Київську міську раду, проте, судовий виклик отримано тільки 14.05.2012р. та представник Київської міської ради вперше брав участь при розгляді даної справи в судовому засіданні 12.06.2012р.
		З досліджених в судовому засіданні матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що 26.03.2010р. заступником прокурора Шевченківського району м. Києва постанову СДІМ ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 01.09.2009р. про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України скасовано. Порушено кримінальну справу по факту заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах, тобто вчинення складу злочину передбаченого ч. 4 ст.190 КК України та направлено до СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві для проведення досудового слідства. 
		19.12.2012р. до Прокуратури міста Києва звернулося Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради з проханням звернутися до суду в інтересах Київської міської ради з метою відновлення права територіальної громади міста Києва на відчужене внаслідок незаконних угод майно, а саме, спірної квартири.
		01.03.2013р. Прокуратурою міста Києва направлено лист до Прокуратури Шевченківського району м. Києва з проханням вирішення питання щодо вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів держави.
		Позовна заява Першим заступником прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради подана до Шевченківського районного суду м. Києва 27.02.2013р.
		З наведеного вище вбачається, що строки позовної давності позивачем не порушені та відсутні підстави для їх застосування. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 179, 208, 209, 212-218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 12, 203, 215, 216, 219, 257, 267, 328, 388, 1277, 1301 ЦК України, ст.ст.37,41 Закону України «Про нотаріат», п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: Веселинівська сільська рада Баришівського району Київської області, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання спадщини відумерлою, передачу майна та витребування майна у власність - задовольнити частково.
		Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 Першою Київською державною нотаріальною конторою 17.04.2009 року на спадкове майно, що складається з квартири АДРЕСА_1.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		          Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...