Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/9866/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано судом: 19.08.2013. Зареєстровано: 19.08.2013. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		19 серпня 2013 року           16:18           № 826/9866/13-а
		 
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Окис Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовомОСОБА_1 до    третя особаУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика»провизнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,  
		О Б С Т А В И Н И    С П Р А В И:
		ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 1, Уповноважена особа ОСОБА_2.), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач 2, Фонд), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» (далі по тексту - третя особа, ПАТ «Банк «Таврика»), в якому просив:
		-          визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не розгляду та не надання обґрунтованої відповіді на заяву позивача про включення до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «Таврика», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду від 12 квітня 2013 року;
		-          визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невключення позивача до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «Таврика», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду після прийняття рішення Національним банком України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика»;
		-          зобов'язати відповідачів включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Банк «Таврика» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договорами банківських вкладів «Ощадний плюс» В №003168 та В №003169 від 11 вересня 2012 року в розмірі вкладів, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика». 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 08 липня 2013 року.
		У судовому засіданні 08 липня 2013 року судом оголошувалась перерва до 06 серпня 2013 року з метою забезпечення явки відповідача 1.
		У судовому засіданні 06 серпня 2013 року судом оголошувалася перерва до 08 серпня 2013 року для надання сторонам часу подати витребувані судом документи. 
		У судовому засіданні 08 серпня 2013 року представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у ньому. Відповідач 1 та представник відповідача 2 проти позову заперечували та просили у його задоволенні відмовити. 
		Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
		Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 08 серпня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		В С Т А Н О В И В:
		11 вересня 2012 року між ОСОБА_1 (Вкладник) та ПАТ «Банк «Таврика» (Банк) укладено Договори банківського вкладу «Ощадний плюс» з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника В №003168 та В №003169.
		Відповідно до змісту зазначених договорів Банк здійснює розміщення Сертифікату строком зберігання до 11 грудня 2012 року, а Вкладник 11 вересня 2012 року вносить грошові кошти у готівковій або безготівковій формі у сумі 5000,00 доларів США та 6322,00 доларів США, відповідно. Банк на суму внесених грошових коштів видає Вкладнику купонний ощадний (депозитний) сертифікат на пред'явника та здійснює нарахування 10 відсотків річних, які виплачуються при настанні терміну погашення Сертифіката та закінченні строку зберігання. 
		Згідно з підпунктами 3.1.5 та 3.1.7. зазначених Договорів Банк зобов'язаний при закінченні строку зберігання Вкладу (погашенні Сертифікату) повернути пред'явнику Сертифіката суму Вкладу та суму нарахованих процентів.
		Проте, у порушення наведених положень Договорів після спливу строку, на який вони були укладені, Банк грошові кошти, залучені від позивача, останньому не повернув, у зв'язку з прийняттям 20 березня 2013 року Національним банком України постанови №97, якою відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика».
		Наведене стало підставою для звернення ОСОБА_1 до відповідачів з листами щодо відшкодування коштів за вкладами, розміщеними в ПАТ «Банк «Таврика», за рахунок Фонду.
		За результатами розгляду звернень позивача від 11 березня 2013 року та від 12 квітня 2013 року, листами від 22 березня 2013 року за №12-036-2188/13 та від 22 квітня 2013 року за №12-036-2848/13 відповідач 2 повідомив про відсутність підстав для проведення відшкодування за рахунок Фонду грошових коштів за вкладами, підтвердженими ощадними (депозитними) сертифікати на пред'явника.
		Відповіді від відповідача 1 на згадані листи, на момент звернення до суду, позивачем не отримано.
		Вважаючи такі дії з боку відповідачів протиправними, а відмову у включенні до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Таврика» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб необґрунтованою, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд звертає увагу на наступне.
		Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі по тексту - Закон України № 4452-VI).
		Частиною 1 статті 3 Закону України № 4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
		Згідно частини 1 статті 11 цього Закону управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду.
		Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в статті 12 Закону України                      № 4452-VI. Зокрема, відповідно до пунктів 2 та 4 частини 3 названої статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
		Статтею 27 Закону України № 4452-VI врегульовано порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
		Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього   Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
		При цьому, у відповідності до частини 6 статті 27 Закону України № 4452-VI, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню фондом відповідно до частини 4 статті 26 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Згідно частини 5 вказаної статті, протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
		Відповідно до пункту 9 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за №1548/21860 (далі по тексту - Положення №14), для отримання коштів вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування. Рекомендована форма заяви наведена в додатку 11 до цього Положення.
		Так, Правлінням Національного банку України 20 березня 2013 року прийнято Постанову № 97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика», на підставі якої того ж дня виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 17 про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Таврика» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію третьої особи начальника відділу тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможних банків ОСОБА_2, про що розміщено інформацію для вкладників на офіційному сайті.
		Як встановлено судом та підтверджено сторонами під час розгляду справи, позивач звертався із заявою щодо отримання гарантованої йому суми відшкодування за рахунок Фонду, проте отримав відмову з посиланням на положення Закону України № 4452-VI.
		Перевіряючи обґрунтованість такої відмови, суд приходить до наступного.
		Так, відповідно до положень частини 4 статті 26 Закону України № 4452-VI Фонд не відшкодовує кошти:
		1) передані банку в довірче управління;
		2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;
		3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника;
		4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік;
		5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік;
		6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;
		7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку;
		8) за вкладом у банку, що є предметом застави та забезпечує виконання зобов'язань вкладника перед цим банком, в обсязі таких зобов'язань;
		9) за вкладами у філіях іноземних банків.
		Посилання позивача на те, що на момент укладення договорів банківського вкладу «Ощадний плюс» з видачею купонного ощадного (депозитного) сертифіката на пред'явника В №003168 та В №003169, а саме 11 вересня 2012 року діяв Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», яким було передбачено відшкодування грошових коштів, залучених до банківської системи на підставі таких сертифікатів, суд вважає помилковим.
		Так, відповідно до визначення вкладу, закріпленого у статті 1 згаданого Закону, вкладом (депозитом) визнавались кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які відповідно до законодавства України розміщені вкладником на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку на іменних рахунках у учасника (тимчасового учасника) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи залучені таким учасником у формі випуску (емісії) іменних ощадних (депозитних) сертифікатів і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. 
		Згідно з положеннями Цивільного кодексу України ощадний (депозитний) сертифікат є цінним папером, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.
		Аналогічне визначення міститься і у статті 13 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», який регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів. Крім того, у названій правовій нормі закріплено, що ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред'явника та існують виключно у документарній формі.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що закріплення у статті 1 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», який був чинний на момент укладення позивачем договорів банківського вкладу «Ощадний плюс», у визначенні вкладу (депозиту) такої обов'язкової характеристики залучення грошових коштів від фізичних осіб, як у формі іменних ощадних (депозитних) сертифікатів, виключало право на відшкодування за рахунок Фонду грошових коштів, залучених на підставі ощадних (депозитних) сертифікатів на пред'явника. 
		Отже, так само як Закон України № 4452-VI, Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» не відносив до сум, що підлягали відшкодуванню за рахунок Фонду грошових коштів, залучених на підставі договорів банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката на пред'явника.
		У той же час, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо не розгляду та не надання обґрунтованої відповіді на його заяву від 12 квітня 2013 року.
		Так, 12 квітня 2013 року на ім'я відповідача 1 надійшла заява позивача про включення його до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «Таврика», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Проте, за результатами розгляду вказаної заяви, відповідь Уповноваженою особою ОСОБА_4 надано тільки 11 липня 2013 року, тобто після звернення позивача до органів прокуратури зі скаргою з цього приводу та до суду.
		Посилання відповідача 1 на положення статті 49 Закону України №4451-VI суд до уваги не приймає, оскільки названою правовою нормою визначені тільки строки для прийняття вимог кредиторів. 
		За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення відповідачем 1 вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо строку розгляду звернення громадянина та надання на нього відповіді.
		Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
		Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідачі суду не надали.
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи ОСОБА_2 щодо не розгляду та не надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 12 квітня 2013 року у порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян». 
		Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
		П О С Т А Н О В И В:
		1.          Позов задовольнити частково.
		2.          Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» ОСОБА_2 щодо не розгляду та не надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 12 квітня 2013 року у порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян».
		3.          У решті позову відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                           А.І. Савченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...