Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1/679/6/2013 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.08.2013. Забезпечено надання загального доступу: 29.08.2013.
Дата набрання законної сили: 23.08.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		копія
		Провадження №  11/792/406/13                                             Головуючий в 1-й інстанції   Стасюк Р.М.
		Справа № 1/679/6/2013                                                             Доповідач                                 Латюк  П.  Я.     
		Категорія:  ч.1 ст.115 КК України                            
		                                                                        
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		23 серпня 2013 року                                   Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
		головуючого - судді                        Латюка П.Я.,
		суддів                                                 Задворного О.Л., Козачка С.В.,
		з участю секретарів 
		судового засідання                     Крисюк В.С., Слюсар О.А.,
		прокурора                                         Павлишина В.І., 
		засудженого                               ОСОБА_3
		та його захисників                     ОСОБА_4, ОСОБА_5, 
		                                                  ОСОБА_6,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Нетішинського міського суду від 07 червня 2013 року, 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Цим вироком          ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, 
		визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та, із застосуванням ст.69 КК України, призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
		          Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.
		          В строк відбування покарання зараховано час його перебування під вартою з 09 вересня 2005 року по 17 квітня 2006 року.
		 
		За вироком суду, ОСОБА_3, проживаючи протягом 2003-2005 років в квартирі АДРЕСА_2 разом з співмешканкою ОСОБА_7, в період з 16.08.2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час сварок, які переходили в бійки, завдаючи ударів руками та ногами по різним частинам тіла, заподіяв останній тілесні ушкодження, у вигляді:
		-          п'яти синців в ділянці підборіддя справа та в правій підщелепній ділянці, крововиливу в м'язи по передній поверхні гортані;
		-          синця повік лівого ока з крововиливом під коньюктивальну оболонку лівого ока, трьох підслизових крововиливів верхньої губи, підслизового крововиливу нижньої губи, синця нижньої губи та підборіддя, синця правої щоки, синця кута нижньої щелепи справа, синця в правій підвушній ділянці;
		-          двадцяти шести синців в ділянці правого плеча, правого плечового суглобу та правого надпліччя;
		-          п'яти синців та підшкірних, внутрішньо - тканинних гематом правої молочної залози, синця в ділянці лівої молочної залози;
		-          крововиливу в стінку тонкої кишки;
		-          крововиливу в заочеревний простір;
		          -чотирьох підшкірних гематом в ділянці волосистої частини голови;
		-          трьох синців передньої поверхні грудної клітини зліва, чотирьох синців в ділянці грудини, синця лівого плечового суглобу, синця правої бокової поверхні грудної клітини, трьох синців лівої бокової поверхні грудної клітини, двох синців в лівому підребер'ї, восьми синців в ділянці кута реберної дуги по передній поверхні грудної клітини в нижній третині та верхній третині живота, шести синців в правій та лівій підлопаточній ділянках, трьох синців в ділянці лівої лопатки, п'яти синців задньої поверхні грудної клітини праворуч, чотирьох синців в ділянці попереку праворуч та ліворуч;
		-          підшкірної гематоми та синця в ділянці лобка та зовнішніх статевих органів крововиливу під очеревину малого тазу;
		-          синця в ділянці пупка, двох синців в нижній третині живота справа;
		-          дев'яти синців в ділянці правої та лівої сідниці, п'яти підшкірних гематом по передньозовнішньолівій поверхні тазу, синця та підшкірної гематоми правого стегна в верхній третині двох синців зовнішньої поверхні правого стегна, синця задньої поверхні правого стегна,  синця зовнішньої поверхні правого стегна у верхній третині із підшкірною гематомою, підшкірної гематоми та синців (множинних) правої гомілки, трьох синців внутрішньої поверхні правого стегна, синця тильної поверхні правої ступні, синця зовнішньої поверхні тазу зліва, синця передньої поверхні лівого колінного суглобу, синця лівої гомілки, синця лівого гомілково - ступеневого суглобу, синця задньої поверхні лівої гомілки;
		-          синця тильної поверхні правої та лівої кистей, які в своїй сукупності обумовили розвиток шоку та настання ІНФОРМАЦІЯ_2 смерті ОСОБА_7 і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя.
		 
		Будучи незгідним із таким судовим рішенням, ОСОБА_3 подав на нього апеляцію, у якій, та в доповненні до неї, просить вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		В обґрунтування апеляції посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції не були виконані вимоги, викладені в ухвалі Верховного Суду України, наведені у вироку показання свідків не відповідають тим показанням, які вони давали у суді, що наявний у справі протокол огляду місця події, складений старшим помічником прокурора м. Нетішина сфальсифікований, оскільки його на місці події взагалі не було, труп померлої ОСОБА_7 ним та судово-медичним експертом не оглядався, копія постанови про порушення кримінальної справи йому не вручалась.
		Акцентує увагу й на висновок комісійної судово-медичної експертизи, вважаючи його неповним та неправильним.
		 
		          Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого та його захисників на підтримку апеляції з посиланням на зазначені у ній доводи, прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи, у тому числі шляхом проведення часткового судового слідства, та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляцію такою, що підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
		 
		          В силу ч.1, п.3 ч.2 ст.370, п.п.1, 4 ч.1 ст.374 КПК України 1960 року апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку, якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні, що вирок в усякому разі належить скасувати, якщо порушено право обвинуваченого на захист.
		 
		          Положеннями ст.323 КПК України 1960 року передбачено, що вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Це означає, що вирок має основуватись на зібраних фактах, повністю та всебічно досліджених та правильно оцінених судом, а висновки про подію злочину, про винуватість або невинуватість підсудного у злочині та інші істотні питання, які виникли у кримінальній справі, мають з достовірністю випливати з матеріалів справи.
		 
		          У даній справі ці вимоги закону не дотримані.
		 
		          У ній, на порушення вимог ч.1 ст.22 КПК України 1960 року про те, що слідчий та особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, допущено однобічність, неповноту досудового слідства та інші порушення кримінально-процесуального закону. Суд не тільки не усунув їх у судовому засіданні, а й сам неповно дослідив обставини справи та порушив інші вимоги зазначеного закону, внаслідок чого постановив у справі незаконне судове рішення. 
		          
		          Так, згідно з вимогами ст.64 КПК України 1960 року при розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню, зокрема, подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, характер і розмір шкоди, завданої злочином, а відповідно до ст.334 КПК України 1960 року у мотивувальній частині обвинувального вироку, зокрема, повинно бути чітко сформульоване обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину.
		          Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови №5 від 29 червня 1990 року з подальшими змінами "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" також вказав на те, що мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів.
		          Обвинувачуючи ОСОБА_3 у заподіянні з метою умисного вбивства на ґрунті особистих неприязних стосунків у період з 16 по ІНФОРМАЦІЯ_2 співмешканці ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, які у своїй сукупності обумовили розвиток травматичного шоку та настання смерті (т.1 а.с. 158-160), засуджуючи його за нанесення у цей період ударів руками та ногами по різних частинах тіла потерпілій, і в такий спосіб заподіяння їй чисельних тілесних ушкоджень, які у сукупності призвели до розвитку шоку та настання ІНФОРМАЦІЯ_2 смерті (т.4 а.с. 180-182), як органи досудового слідства, так і суд не звернули уваги на те, що у постанові про притягнення в якості обвинуваченого, обвинувальному висновку та у вироку суду не вказують, оскільки не установили, у який конкретний з цих днів за період із 16 по ІНФОРМАЦІЯ_2 та які конкретні тілесні ушкодження були ним заподіяні цій потерпілій, і в такий спосіб порушили його право на захист.
		          Установлення та розмежування у часі заподіяння виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень у даній справі є необхідним з огляду й на те, що    ОСОБА_3 ще під час досудового слідства стверджував, що із цього періоду біля 10 днів потерпілої взагалі не бачив, оскільки після роботи ночував, у тому числі, в батьків.
		          Це висунуте ним алібі як органом досудового слідства, так і судом не тільки не спростовано, воно взагалі не перевірялось.
		          Крім того, без належних з'ясувань, усунення протиріч, залишились дані наявних у справі акту судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_7, висновків судово-медичних експертиз.
		          Так, згідно акту судово-медичного дослідження трупа від 30 серпня 2005 року (т.1 а.с.29-36) отримані потерпілою тілесні ушкодження виникли внаслідок багаторазового прикладання тупих, твердих предметів, могли виникнути від дії кулаків, ніг, рук, частина з них - від падіння з висоти власного зросту і перебувають у прямому причинному зв'язку із настанням смерті, оскільки потягли за собою формування травматичного шоку і мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, виникли в різні проміжки часу, як безпосередньо перед настанням смерті, так і в більш пізні терміни.
		          Проте, відповідно до висновків судово-медичної експертизи №107 від 22 вересня 2005 року (т.1 а.с.42-44), повторної комісійної судово-медичної експертизи (т.2 а.с. 110-119), дослідницькі частини яких складені на підставі зазначеного вище акту дослідження, наявні у потерпілої усі тілесні ушкодження могли бути спричинені внаслідок багаторазового, неодночасного прикладання до них твердих предметів і могли виникнути від нанесення ударів руками, ногами, та кулаками.
		          Більше того, якщо згідно висновку первинної судово-медичної експертизи давність їх заподіяння визначено як безпосередньо перед настанням смерті, на протязі доби до настання смерті, близько 4-5, 7-10 діб, то згідно висновку повторної судово-медичної експертизи, - вони утворились протягом декількох діб до настання смерті, що не може охоплюватись періодом з 16 по ІНФОРМАЦІЯ_2. 
		          Пленум Верховного Суду України у п.13 постанови № 8 від 30 травня 1997 року (з подальшими змінами) «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» роз'яснив, що у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.
		          Натомість, оцінки кожному наявному у справі висновку судово-медичної експертизи, з точки зору їх всебічності, повноти й об'єктивності суд взагалі не дав, а вказавши у вироку на висновки проведеної фахівцями високого рівня повторної комісійної судово-медичної експертизи №282 та на роз'яснення висновків первинної судово-медичної експертизи її автором - експертом ОСОБА_8, який до речі підтвердив, що деякі із виявлених у потерпілої ОСОБА_7 тілесні ушкодження утворились внаслідок її падіння з висоти власного зросту, суд належним чином так і не з'ясував та у вироку не зазначив часу виникнення кожного виявленого у цієї потерпілої тілесного ушкодження, способу його заподіяння.
		          Без належного дослідження та відповідної оцінки як експертів, так і суду залишились і наявні у справі дані про те, що потерпіла ОСОБА_7 з приводу закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому 8 ребра справа, 4 та 5 ребер зліва, двобічних пароорбітальних гематом, тупої травми живота, з 13 по 25 червня 2005 року, тобто незадовго до смерті, перебувала на лікуванні у державному підприємстві «Спеціалізована медична частина №4» (т.2 а.с.70).
		 
		          Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справах "Яременко проти України" (п.57 рішення від 12 червня 2008 року), "Вергельський проти України" (п.97 рішення від 12 березня 2009 року), "Олексій Михайлович Захарків проти України" (рішення від 24 червня 2010 року), "Нечипорук і Йонкало проти України" (рішення від 21 квітня 2011 року), у тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб'єктів владних повноважень у порушення ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це положення, якщо його тлумачити у світлі загального обов'язку держави, відповідно до ст.1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування. Розслідування за скаргами заявника про погане поводження є неефективним у зв'язку зі значною затримкою при порушенні кримінальної справи, нехтуванням твердження заявника щодо незабезпечення безсторонності розгляду його скарг внаслідок їх розгляду прокуратурою тієї області, де працювали відповідні працівники міліції, що основною підставою для висновку щодо необґрунтованості скарги є невизнання оскаржуваного поводження особами, на яких вказував заявник.
		          Наведені положення Конвенції та практики Європейського суду, що відповідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватися при розгляді конкретних справ як джерело права, враховані місцевим судом при розгляді цієї справи не були.
		          Так, в суді першої інстанції ОСОБА_3, не визнаючи своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину стверджував, що будучи на час досудового слідства подавленим ситуацією, пов'язаною із смертю ОСОБА_7, а відтак маючи вади психічного стану, зізнавальні показання давав внаслідок недозволених методів слідства з боку працівників міліції. Зазначені обставини він підтвердив і в апеляційному суді.
		          На необхідність ефективної перевірки таких його тверджень указувалось і в ухвалі колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України (т.3 а.с. 53-55).
		          Згідно даних стаціонарної судово-психіатричної експертизи, проведеної у червні 2009 року (т.2 а.с.179-182), ОСОБА_3 виявляє рекурентний депресивний розлад, текучий епізод помірної важкості без соматичних симптомів, внаслідок чого не може в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому, на теперішній час його можна визнати обмежено осудним.
		          Натомість, без проведення ефективної перевірки його тверджень про недозволені методи слідства, без з'ясування психічного стану на час дачі зізнавальних показань щодо обставин побиття потерпілої ОСОБА_7, суд у вироку послався і на ці його зізнавальні показання, тоді як відповідно до вимог ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		          
		          Наведене свідчить про однобічність та неповноту, як досудового, так і судового слідства, які, зважаючи на обсяг та характер обставин, що підлягають встановленню, спосіб їх встановлення та фіксування, не можуть бути усунуті в умовах судового розгляду справи як апеляційним, так і місцевим судом, оскільки по справі необхідне проведення слідчих та інших процесуальних дій, складання процесуальних документів, виконання яких неможливе з додержанням процесуальної форми судового розгляду.
		 
		          За таких обставин вирок не може залишатися в силі, підлягає скасуванню, а справа - поверненню на додаткове розслідування, яке слід провести за правилами нового Кримінального процесуального кодексу України.
		 
		          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 374 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати, -
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Апеляцію ОСОБА_3 на вирок Нетішинського міського суду від 07 червня 2013 року задовольнити частково.
		 
		          Вирок Нетішинського міського суду від 07 червня 2013 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити прокурору 
		м. Нетішина на додаткове розслідування.
		 
		          Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній - підписку про невиїзд.
		 
		Судді /підписи/
		 
		Згідно з оригіналом:
		          Суддя апеляційного суду
		          Хмельницької області                                                                      П.Я. Латюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...