Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/1477/13-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.08.2013. Забезпечено надання загального доступу: 30.08.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження № 22-ц/785/5585/13
		Головуючий у першій інстанції  Дяченко В.Г. 
		Доповідач Миза Л. М.
		 
		  
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       28.08.2013 року                                                                                               м. Одеса
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі
		головуючої  судді   Мизи Л.М.
		суддів       Дрішлюка А.І .,   Станкевича В.А. 
		                при секретарі    Счаслівцевій Л.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому  засіданні  апеляційну  скаргу   ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 14 травня 2013 року у цивільній справі за позовом  ОСОБА_3 до ПАТ «Кредитпромбанк» про визнання правочину недійсним,
		 
		                                                        встановила:
		 
		25 січня 2013 року  ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Кредитпромбанк» про визнання  кредитного договору  № 10/33/07 - Zkin  від 23 липня 2007 року, укладеного між ним та ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником останнього є ПАТ «Кредитпромбанк»), недійсним  за підставами ст. 230 ЦК України з тих мотивів, що договір укладений з порушенням  діючого законодавства, відповідачем до укладення договору не надана  в письмовій формі достатня інформація про умови кредитування та сукупну вартість кредиту,  не  попереджено про те, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за договором несе споживач, тобто позивач, тим самим відповідач позбавив позивача здійснити свідомий вибір щодо отримуваної послуги, чим    ввів його в оману.   
		В письмових запереченнях відповідач позов не визнавав.
		Рішенням  Суворовського районного суду міста Одеси від 14 травня 2013 року  в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
		В апеляційній скарзі  позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з мотивів його необгрунтованості та неповноти з»ясування обставин, які мають значення для справи.
		Колегія суддів, розглянувши  апеляційну скаргу, перевіривши її доводи, а також  перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, приходить до наступного  висновку.
		Суд, відмовляючи в позові,  цілком правильно виходив  з  недоведеності  позовних вимог.
		Такий висновок суду є правильним і заснованим на законі та відповідає доказам у справі.
		В позовній заяві позивач просив визнати  кредитний  договір недійсним за підставами ст. 230 ЦК України, посилаючись на те, що не надавши у повному обсязі необхідну доступну, достовірну та своєчасну інформацію про умови кредитування, сукупну вартість кредиту  та не попередивши про валютні ризики при виконанні договору, відповідач тим самим ввів його в оману. Підстави позову позивач не змінював.
		Відповідно до ст. 230 ЦК України  правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.
		Як роз'яснено п.20 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року  «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного  введення  іншої сторони в оману щодо обставин, які  впливають на  вчинення  правочину.  На  відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.  Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
		Однак,  позивач не довів наявність в діях відповідача умислу на введення  його в оману щодо обставин, які впливали на укладення кредитного договору. 
		Крім того, позивач  до укладення договору був проінформований відповідачем в письмовій формі   про умови  кредитування (а.с.22).
		Що стосується   збільшення курсу іноземної валюти, в якій наданий кредит, то  враховуючи, що за п.3.1 кредитного договору  позивач прийняв на себе зобов»язання погашати  кредит у валюті отриманого кредиту, тобто в доларах США,  позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, перебачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти,  згідно з   п.16 постанови №5 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
		Посилання в апеляційній скарзі та не, що до укладення договору в повідомленні про умови кредитування відповідачем  зазначено про застосування в договорі фіксованої ставки, однак  п.1.6 кредитного договору фактично встановлена    динамічна процентна ставка, суперечить змісту кредитного договору, оскільки п.1.6 кредитного договору передбачено забезпечення  виконання договору, тобто штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання позичальником зобов»язань  за цим договором (а.с.8), а процентна ставка за кредитом встановлена п.1.4 кредитного договору в розмірі 13,6  процентів річних, тобто вона є фіксованою,  порядок та умови  її змінення визначені п.7.1 кредитного договору (а.с.7,10).
		Як зазначалося вище, позов заявлено за підставами ст. 230 ЦК України, протягом розгляду справи  судом першої інстанції позивач заяв про змінення  підстав позову  в порядку ч.2 ст. 31 ЦПК України до суду не подавав. Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, справа повинна розглядатися судами в межах заявлених позовних вимог ( ст. 11 ЦПК України), тому довід апеляційної скарги про те, що під час розгляду справи було наголошено, що волевиявлення позивача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі не  спростовує рішення суду першої інстанції, оскільки знаходиться поза межами заявлених позовних вимог.
		Не  спростовує рішення суду першої інстанції і довід апеляційної скарги про те, що умовами кредитного договору обмежено право позивача на свободу вибору контрагента в договорах страхування іпотечного майна.  Згідно положень ст.6 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними  у укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦПК та інших актів цивільного законодавства , звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		При укладенні кредитного договору сторони, в тому числі позивач, реалізували своє право на  вільне визначення умов договору і передбачили в цьому договорі  умову страхування  іпотечного  майна  у визначеній банком страховій компанії. Така умова є справедливою, оскільки договір  страхування іпотечного майна  укладається  на користь іпотекодержателя  ( банку) .
		З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не утримує доводів, які дають підстави для висновку про неправильне застосування чи порушення норм матеріального і процесуального права, які тягнуть  скасування чи змінення рішення суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної  скарги  відсутні.
		 
		 Керуючись ст. ст. 303,  307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України. колегія суддів
		 
		                                                        ухвалила:
		 
		Апеляційну  скаргу   ОСОБА_3  відхилити.
		Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 14 травня 2013 року  залишити без змін.    
		Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних   справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
		 
		Головуюча                                                    Миза  Л.М.
		 
		        Судді                                                          Дрішлюк А.І.             
		 
		                                                                Станкевич В.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...