Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-4916/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.09.2013. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2013.
Дата набрання законної сили: 02.09.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 2-4916/12   Головуючий у І інстанції Коцюрба М.П.Провадження № 22-ц/780/3290/13   Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.Категорія 18                                                                              05.09.2013 <s>                                                                                                                                                               </s>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України 
		 
		02 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
		головуючого -              судді Верланова С.М.,
		суддів -                         Олійника В.І., Мельника Я.С.,
		при секретарі -          Бобку О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» до ОСОБА_2 про зобов'язання укласти договори,
		В С Т А Н О В И Л А :
		У грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» (далі - ТОВ «Ліко-Житлосервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому  просило зобов'язати відповідача укласти з ТОВ «Ліко-Житлосервіс» договір про надання послуг з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій і договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
		Вимоги позову обґрунтувало тим, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, а ТОВ «Ліко-Житлосервіс» є підприємством, яке надає відповідачу послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій і послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Позивач зазначав, що відповідно до п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а згідно з п.3 ч.2 ст.21 цього ж Закону виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання. У жовтні 2012 року ТОВ «Ліко-Житлосервіс» надіслало відповідачу пропозицію укласти типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Однак відповідач відмовився укладати дані договори з позивачем. Тому позивач просив його позов задовольнити. 
		Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2013 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» договір про надання послуг з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій, а також договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ТОВ «Ліко-Житлосервіс», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
		Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		Згідно з  вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що укладення договору про надання послуг з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій, а також договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення є обов'язком споживача на підставі п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому в разі відмови споживача послуг від укладення договору виконавець послуг має право на судовий захист в обраний ним спосіб.
		Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного. 
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.
		У жовтні 2012 року ТОВ «Ліко-житлосервіс» надіслало на адресу ОСОБА_2 пропозицію укласти типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, однак відповідач відмовився укласти такі угоди. 
		Зобов'язуючи ОСОБА_2 укласти з ТОВ «Ліко-Житлосервіс» договір про надання послуг з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій, а також договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, суд першої інстанції не зазначив, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту вимогам закону.
		За положенням ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		Серед способів захисту, передбачених ст.16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів). 
		Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії, а не шляхом зобов'язання особи укласти такий договір.
		Оскільки суд першої інстанції обрав спосіб захисту не передбачений ст.16 ЦК України (про зобов'язання особи укласти договір), то колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, зазначене вище порушення призвело до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові з наведених вище підстав.   
		Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
		В И Р І Ш И Л А:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		В позові товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» до ОСОБА_2 про зобов'язання укласти договори відмовити.
		Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...