Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5015/3541/12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.09.2013. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 вересня 2013 року Справа № 5015/3541/12 
		 
		Вищий  господарський суд України у складі колегії  суддів:
		 Корсака В.А.. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачівКапаклі З.В. (дов. від 01.01.2013 р.), Ковтун А.М. (дов. від 28.12.2012 р. № 9.1-22/1557)відповідачівне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)прокуратуриКозакова І.М. (посв. від 01.07.2013 р. № 018008)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Заступника прокурора Львівської областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду  від 07.06.2013 р.у справі № 5015/3541/12  господарського суду Львівської областіза позовомПрокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до1.          Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007"; 2.          Брюховицької селищної ради; 3.          Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн"треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору1.          Управління Держкомзему у місті Львові; 2.          Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумова Ж.М.; 3.          Музика Руслан Володимирович; 4.          Товариство з обмеженою відповідальністю "Самгородок"проскасування рішення Брюховецької селищної ради № 618 від 23.10.2008 р.; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 р.; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008 р.; визнання не чинним державного акта на право власності на земельну ділянку від 27.01.2009 р.; витребування земельної ділянки у ТОВ "Лазурит-007"; зобов'язання повернути спільну земельну ділянку у розпорядження держави 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Прокурор Шевченківського району м. Львова звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України та Львівської міської ради з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007", Брюховицької селищної ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Управління Держкомзему у місті Львові, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумова Ж.М., Музика Руслан Володимирович та товариство з обмеженою відповідальністю "Самгородок", про:
		- скасування рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 р. "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 р. у справі № 2-3327/04"; 
		- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 р., зареєстрованого в реєстрі за № 8676, укладений між Брюховицькою селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн";
		- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008 р., зареєстрований в реєстрі за № 10431, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн", Музикою Русланом Володимировичем, товариством з обмеженою відповідальністю "Самгородок", товариством з обмеженою відповідальністю "Ллазурит-007", в частині передачі у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007" 11248/63611 частин земельної ділянки загальною площею 1,1248 га, кадастровий №4610166300:04:003:0066, яка знаходиться за адресою: Львівська область, смт. Брюховичі, район вул. Ряснянської; 
		- визнання не чинним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданий товариству з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007" ЯЖ № 907035 від 27.01.2009 р.; 
		- витребування земельної ділянки у товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007" площею 1,1248 га, кадастровий № 4610166300:04:003:0066;
		- зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007" повернути спірну земельну ділянку площею 1,1248 га, кадастровий №4610166300:04:003:0066 у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.
		У позовній заяві прокурор посилається, зокрема, на те, що рішення суду, на підставі якого Брюховицька селищна рада прийняла оспорюване рішення № 618 від 23.10.2008 р., за яким право власності на спірну земельну ділянку перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн", було скасовано.
		Рішенням господарського суду Львівської області від 04.02.2013 р. у справі №5015/3541/12 (колегія суддів: Чорній Л.З. - головуючий, Кітаєва С.Б., Морозюк А.Я.) позов задоволено частково; скасовано рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008 р. "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 2-3327/04"; визнано не чинним (недійсним) Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 907035 від 27.01.2009 р., виданий товариству з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007", який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02:09:438:00004 кн.02-7; витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007" земельну ділянку площею 1,1248 га, кадастровий №4610166300:04:003:0066 та передано її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України; провадження у справі в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" припинено; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2013 р. у даній справі (колегія суддів: Марко Р.І. - головуючий, Бойко С.М., Костів Т.С.)              рішення господарського суду Львівської області від 04.02.2013 р. скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; в решті рішення залишено без змін.
		Заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2013 р. та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 04.02.2013 р.
		Скаржник зазначає, що апеляційним господарським судом не враховано ту обставину, що Брюховицька селищна рада не є власником спірної ділянки, а на час прийняття Радою спірного рішення зазначена ділянка перебувала у постійному користуванні Львівського держлісгоспу Державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс" та не була вилучена з його користування.
		Заступник прокурора вважає, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишились приписи статті 11 Земельного кодексу України, за якою право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому порядку земель державної та комунальної власності, яке на час прийняття Радою спірного рішення проведено не було.
		Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що спірна земельна ділянка віднесена до категорії курортних, а згодом - до земель рекреаційного призначення та підпорядковані Львівській міськраді, що не було прийнято до уваги під час прийняття апеляційним судом оскаржуваної постанови.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників позивачів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Брюховицькою селищною радою за результатами розгляду заяви Державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс", були прийняті рішення від 11.03.2004 р. №245 та від 18.03.2004 р. № 263 про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 з держлісфонду Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га, та віднесення їх до земель рекреаційного призначення.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 р., яке було залишене без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 р., вищевказані рішення Брюховицької селищної ради були визнані неправомірними та скасовані.
		Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 р. у задоволенні касаційних скарг на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 р. та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 р. було відмовлено.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2006 р. ухвала апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 р. та рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 р. були скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 р. рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 р. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 р. було залишено без змін.
		Судами встановлено, що 15.11.2004 р. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області прийняв рішення у цивільній справі, яким зобов'язав Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж товариству з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" орендованої ним земельної ділянки площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської, та укласти з ТОВ "Новобуддизайн" договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки; зобов'язав ТОВ "Новобуддизайн" сплатити вартість зазначеної земельної ділянки, яка згідно експертної оцінки складає 2           646 740, 00 грн. на банківський рахунок Брюховицької селищної ради. 
		Вказане рішення набрало законної сили 25.03.2008 р.
		В подальшому зазначене рішення було переглянуто Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за заявою заступника прокурора Львівської області за нововиявленими обставинами та скасовано ухвалою від 15.06.2010 р. Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №2-3327/04; провадження у справі закрито. Підставою скасування рішення від 15.11.2004 р. та закриття провадження у справі стало виключення товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" з ЄДРПОУ.
		Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 р., що набрало законної сили 25.03.2008 р., на 22 сесії 5 скликання Брюховицькою селищною радою 23.10.2008 р. було прийнято рішення № 618 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 р.", яким, зокрема, було вирішено укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" договір купівлі-продажу земельної ділянки в строк до 01.09.2009 р.
		05.11.2008 р. на виконання вказаного рішення Брюховицької селищної ради  між товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" (покупець) та Брюховицькою селищною радою (продавець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж.М. та зареєстрований у встановленому законом порядку.
		За пунктами 1.1, 1.4 договору об'єктом купівлі-продажу була земельна ділянка загальною площею 8, 8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво (кадастровий номер № 4610166300:04:003:1605) та 7,0643 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт. Брюховичі в районі вул. Ряснянської (кадастровий номер № 4610166300:04:003:1606 - площа 6,3611 га, кадастровий №4610166300:04:003:1621 - площа 0,7032).
		Відповідно до пункту 1.3 договору за цільовим призначенням земельна ділянка належала до категорії земель житлової та громадської забудови.
		Вартість земельної ділянки була визначена в сумі 2 646 740, 00 грн. без ПДВ (пункт 2.1 договору).
		Судами встановлено, що 11.12.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" (продавець) та гр. Музикою Русланом Володимировичем, товариством з обмеженою відповідальністю "Самгородок" і товариством з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007" (покупці) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж.М., зареєстрований в реєстрі за № 10431.
		Згідно пункту 1 договору об'єктом купівлі-продажу була земельна ділянка загальною площею 6,3611 га, (кадастровий № 4610166300:04:003:1606), розташована в смт. Брюховичі в районі вул. Ряснянської, яка відносилась до категорії земель громадського призначення та була надана для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру у наступному частковому співвідношенні: 7000/63611 ідеальних частин земельної ділянки - власність гр. Музики Р.В., 45363/63611 ідеальних частин земельної ділянки - власність товариства з обмеженою відповідальністю "Самгородок", 11248/63611 ідеальних частин земельної ділянки - власність товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007".
		Судами встановлено, що 27.01.2009 р. товариству з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007" було видано Державний акт (серія ЯЖ № 907035) на право власності на земельну ділянку площею 1, 1248 га, кадастровий №4610166300:04:003:0066, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02:09:438:00004 кн 02-7.
		Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог прокурора, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що рішення суду, на підставі якого Брюховицька селищна рада прийняла оспорюване рішення № 618 від 23.10.2008 р., за яким право власності на спірну земельну ділянку перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн", скасовано, а отже, ТОВ "Новобуддизайн" придбало майно в осіб, що не мали права його відчужувати, у зв'язку з чим ділянка підлягає поверненню законним власникам.
		Втім, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
		Предметом спору у даній справі є законність рішення Брюховицької селищної ради № 619 від 23.08.2010 р., а тому, у відповідності з приписами статті 58 Конституції України, для врегулювання спірних правовідносин необхідно застосовувати законодавство, чинне на час прийняття такого рішення.
		Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару за договором купівлі-продажу, крім випадку примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару, при цьому якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
		Згідно пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
		За підпунктом "а" статті 12 Земельного кодексу України, (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення Ради), до повноважень селищних рад належить право розпорядження землями територіальних громад.
		Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, а відповідно до частини 1 статті 127 Земельного кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до частини 1 статті 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
		За пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України рішення про розмежування земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.
		Аналогічне положення містить статті 9 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності".
		Апеляційним судом встановлено, що станом на дату прийняття спірного рішення Брюховицької селищної ради та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки між Брюховицькою селищною радою і товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн", згідно земельно-кадастрових даних, земельна ділянка, яка знаходилась в оренді ТОВ "Новобуддизайн" згідно договору оренди, знаходилась в межах населеного пункту смт. Брюховичі, за цільовим призначенням - для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру з об'єктами громадсько-житлового призначення.
		Доказів іншого судам надано не було.
		Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка була відчужена Брюховицькою селищною радою на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" знаходилась у межах смт. Брюховичі, а також те, що розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт. Брюховичі не проводилось, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відповідності до приписів пункту 3.4 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", підпункту "а" статті 12, статей 83, 122, 127, 128, пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України Брюховицька селищна рада мала всі необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою.
		Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ні прокурором, ні позивачами не було доведено, що спірна земельна ділянка перебуває в державній власності, не було наведено підстав набуття державою права власності на цю земельну ділянку та не було надано судам доказів здійснення землекористування спірною земельною ділянкою на підставі правовстановлюючих документів Брюховицьким лісництвом.
		Крім того, спірне рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 р. було прийнято на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 р. у справі № 2-3327/04.
		Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
		Таким чином, враховуючи законодавчо закріплений принцип обов'язковості виконання судових рішень, що набрали законної сили, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що зазначене вище рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 р. у справі № 2-3327/04, яке набрало законної сили 25.03.2008 р., підлягало обов'язковому виконанню Брюховицькою селищною радою.
		Між тим, суд касаційної інстанції вважає підставним відхилення апеляційним господарським судом посилання прокурора на скасування вказаного рішення та закриття провадження у вказаній справі, як на підставу скасування спірного рішення Брюховицької селищної ради, з огляду на те, що судове рішення було скасовано, а провадження у справі закрито після фактичного виконання спірного рішення ради і виключно з процесуальних підстав, а саме - виключення ТОВ "Новобуддизайн" з Єдиного реєстру підприємств, установ і організацій України у зв'язку з його ліквідацією.
		Тобто, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 р. по суті спору не переглядалось.
		Як на підставу задоволення позовних вимог прокурор посилався на винесення Шевченківським районним судом м. Львова 14.02.2005 р. рішення, яким визнано неправомірними та скасовано рішення Брюховицької селищної ради № 245 від 11.03.2004 р. та № 263 від 18.03.2004 р. про вилучення земельних ділянок, лісів І групи, в кварталі 44 Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19, 1 га та віднесено їх до земель селища рекреаційного призначення.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 149 Земельного кодексу України, (в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення Ради), земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		За статтею 125 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 02.05.2009 р. у відповідності з Законом України від 05.03.2009 р. № 1066-VI, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.
		Згідно частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Тобто, вимагати захисту порушених прав на землю має право власник чи користувач земельної ділянки, чиї права на землю оформлені та зареєстровані у встановленому законодавством порядку. Вилучення земельних ділянок також здійснюється за згодою землекористувача, право користування якого оформлене та зареєстроване у встановленому законодавством порядку. 
		Між тим, апеляційним судом встановлено, що станом на 01.01.2004 р. згідно державної статистичної звітності по формі 6-зем, спірна земельна ділянка, яка знаходилась в оренді товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" згідно договору оренди землі терміном на 10 років, знаходилась в межах населеного пункту смт. Брюховичі, входила в межі земельної ділянки, яка знаходилась в користуванні Брюховицького лісництва без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування (обліковувалась в ш.р. 88 Лісогосподарські підприємства).
		Станом на 01.01.2004 р. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Брюховицького лісництва в смт. Брюховичі державної реєстрації не проходив.
		Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.
		Водночас, в матеріалах справи, досліджених апеляційним судом, відсутні докази оформлення Брюховицьким лісництвом чи Державним лісогосподарським об'єднанням "Львівліс" у встановленому законодавством порядку права постійного користування чи права оренди спірною земельною ділянкою шляхом отримання Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою чи укладення договору оренди земельної ділянки.
		Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що в силу вимог статті 125 Земельного кодексу України право постійного користування вказаною земельною ділянкою у Брюховицького лісництва чи Державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс" не виникло, а отже, на час прийняття Брюховицькою селищною радою спірного рішення № 618 від 23.10.2008 р. у останньої не виникло обов'язку щодо отримання згоди Брюховицького лісництва чи Державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс", як у належних землекористувачів, на вилучення земельної ділянки.
		До того ж, станом на дату винесення спірного рішення, земельна ділянка знаходилась в оренді ТОВ "Новобуддизайн".
		Таким чином, вбачається, що скасування у судовому порядку рішень Брюховицької селищної ради № 245 від 11.03.2004 р. та №263 від 18.03.2004 р. не впливає на правомірність прийняття спірного рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.11.2008 р.
		Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про те, що рішення № 618 від 23.11.2008 р. "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 р. у справі № 2-3327/04" було прийняте Брюховицькою селищною радою в межах компетенції, на виконання судового рішення, яке було обов'язковим до виконання, та з дотриманням вимог земельного законодавства, а тому правові підстави для його скасування відсутні.
		Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками апеляційного суду в частині відмови у позові про визнання нечинним Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого ТОВ "Лазурит-007" та витребування у останнього земельної ділянки з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Згідно статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Відповідно до приписів статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		Частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Таким чином, право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник (чи особа, яка має речове право на майно) і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.
		За змістом частини п'ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується.
		Тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. 
		Власник майна не може витребувати його з незаконного володіння іншої особи за сукупної наявності трьох умов:
		а) набувач має бути добросовісним набувачем, він не повинен знати, що купує майно не у власника;
		б) майно має бути придбане за гроші, тобто повинно бути саме купленим;
		в) власник має втратити володіння цим майном із власної волі, тобто майно має бути передане власником за договором (схову, майнового найму) іншій особі, яка б продала його добросовісному набувачеві.
		За змістом зазначених норм необхідно встановити, чи вибуло майно з володіння власника або володіння особи, якій воно було передане власником у користування, у силу зазначених обставин, а також чи придбав набувач це майно за відплатним договором і чи не знав та не міг знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
		З матеріалів справи, досліджених судом апеляційної інстанції, вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007", товариство з обмеженою відповідальністю "Самгородок" та гр. Музика Р.В. придбали земельну ділянку загальною площею 6,3611 га, кадастровий № 4610166300:04:003:1606, у товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" за договором купівлі-продажу від 26.12.2008 р., а ТОВ "Новобуддизайн" придбало зазначену земельну ділянку у Брюховицької селищної ради згідно договору купівлі-продажу від 05.11.2008 р.
		Апеляційним судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007" придбало земельну ділянку у товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" за відплатним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008 р., сплативши за неї 367 055, 98 грн., та йому не було і не могло бути відомо про те, що ТОВ "Новобуддизайн" не мало право відчужувати вказане майно. 
		Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007" є добросовісним набувачем частини спірної земельної ділянки і що право розпорядження спірною земельною ділянкою належало Брюховицькій селищній раді, разом з тим, факту, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності і що право розпорядження нею належало кабінету Міністрів України при розгляді справи прокурором належним чином доведено не було.
		За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання нечинним Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого товариству з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007" та витребування у останнього вказаної земельної ділянки площею 1,1248 га, кадастровий № 4610166300:04:003:0066.
		Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
		Враховуючи те, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі та підтримані прокурором у судовому засіданні касаційної інстанції зводяться, зокрема, як і в позовній заяві прокурора Шевченківського району м. Львова, до скасування рішення суду, на підставі якого Брюховицька селищна рада прийняла оспорюване рішення № 618 від 23.10.2008 р., за яким право власності на спірну земельну ділянку перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн", судова колегія вважає вказані доводи непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.
		Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою скасовано рішення місцевого господарського суду та відмовлено у позові, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.
		Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.
		Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2013 р. у справі № 5015/3541/12 господарського суду Львівської області залишити без змін.
		 
		 
		Головуючий  суддя                                                                                          В. Корсак
		 
		Судді:                                                                                                                  М. Данилова
		 
		                                                                                                              Т. Данилова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...