Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/885/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 10.09.2013. Зареєстровано: 10.09.2013. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2013.
Дата набрання законної сили: 28.08.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                    
		ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		_____________________________________________
		10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637  e-mail:  inbox@apladm.zt.court.gov.ua
		 
		                                                                                    Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.
		                                                                      Суддя-доповідач:Хаюк С.М.
		 
		 УХВАЛА    
		іменем України 
		 
		"28" серпня 2013 р.                                                              Справа №  817/885/13-а          
		 
		Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: 
		головуючого судді                                                          Хаюка С.М.         
		суддів:                                                                              Бондарчука І.Ф.
		                                                                                          Охрімчук І.Г., 
		 
		при секретарі                                                               Кошиль О.Ю. ,  
		 
		за участю представника позивача, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі  апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби  на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" квітня 2013 р. у справі за позовом  ОСОБА_3     до  Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби  про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень , 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася з позовом до  Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000431742 від 30.01.2013 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 68 461,31 грн. за основним платежем та 13 512,54 грн. за штрафними санкціями та № 0000441742 від 30.01.2013 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 22 032,45 грн. за основним платежем та 5 678,11 грн. за штрафними санкціями.
		Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року позов задоволено.
		Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення  винесені  Державною податковою інспекцією у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби  від 30.01.2013 №0000431742 та №0000441742. 
		Присуджено на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1096,84 грн. 
		Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено частково визнано протиправним  та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000541601/0 від 10 серпня 2010 р., № 0000541601/1 від 07 жовтня 2010 р. та № 0000541601/2 від 23 грудня 2010 р. В задоволені решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
		Не погоджуючись з даною постановою Коростенська ОДПІ звернулась  з апеляційною  скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2011 року  та прийняти нову постанову,  якою у позові відмовити .
		Представник позивача апеляційну скаргу не визнав , просить залишити її без задоволення.
		Представник відповідача в засідання суду не з'явися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення сторонам рекомендованою кореспонденцією судових повісток та копій ухвал суду. 
		Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. 
		Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи,  дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна  скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено , що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_4, виданого Виконавчим комітетом Рівненської міської ради, дата проведення державної реєстрації 15.10.2003 року.
		В період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р. ОСОБА_3 перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку, а з 01.04.2011 р. перейшла на загальну систему оподаткування.
		У декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік (період 2-4 квартали 2011 р.) позивачем, у зв'язку з переходом з 01.04.2011 р. на загальну систему оподаткування, до валових витрат було включено суму амортизації основних засобів в розмірі 136349,46 грн.
		Основним видом діяльності позивача є здавання в найм нежитлових приміщень, що підтверджується копіями свідоцтв про сплату єдиного податку серії Ж № 050464 від 01.01.2009 р. та серії И № 178520 від 01.01.2011 року.
		Так, позивачем здається в найм нежитлова будівля, що знаходиться за адресою м. Рівне вул. Соборна, 444 а. Вказана будівля придбана позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2003 року, укладеного між позивачем та ЗАТ "Рівнешляхбуд". Вказаний договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 2992. Відповідно до умов договору купівлі-продажу продаж будівлі вчинено за 60  000,00 грн. з врахуванням ПДВ. Право власності позивача на вказану будівлю підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 31989895 від 10.11.2011 р.
		Придбана позивачем будівля у 2003 р. введена в експлуатацію відповідно до наказу позивача № 1 від 20.12.2003 р. Балансову вартість будівлі збільшено на суму додаткових витрат на оформлення документації та на вартість зовнішніх мереж в загальному розмірі 13  800,00 грн., відтак балансова вартість будівлі станом на 20.12.2003 р. склала 78  300,00 грн. Строк корисного користування встановлено 20 років (240 місяців). Визначено ліквідаційну вартість в сумі 10  000 грн. Передбачено застосування прямолінійного методу нарахування амортизації.
		Вказану будівлю прийнято за актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 20.12.2003 р., в якому зазначено про те, що будівля потребує капітального ремонту. 
		У картці обліку основних засобів та довідці про балансову вартість основних засобів відображено інформацію про здійснювані позивачем поліпшення (модернізацію) вказаної будівлі за період з 2003 р. по 2011 р. включно. Дані картки обліку основних засобів підтверджені наявними в матеріалах справи та копіями актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.
		Як вбачається з акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 30.03.2004 р., після закінчення першого етапу ремонтних робіт у 2004 році було введено в експлуатацію частину приміщення 2-го поверху будівлі. Відповідно, балансова вартість будівлі була збільшена на 1  856 200,00 грн. Відтак, станом на 01.04.2004 р. балансова вартість приміщення становила 1  930 000,00 грн.
		Відповідно до акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 30.07.2005 р. після закінчення другого етапу ремонтних робіт у 2005 році було введено в експлуатацію другу частину приміщення 2-го поверху будівлі. Відповідно, балансова вартість будівлі була збільшена на 1  695 008,00 грн. Таким чином, станом на 01.08.2005 р. балансова вартість приміщення становила 3  625 008,00 грн.
		Згідно з актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 30.08.2008 р. в період з 01.06.2008 р. по 29.08.2008 р. було проведено реконструкцію першого поверху приміщення, а саме облаштування підлоги складського приміщення. Відповідно, балансову вартість будівлі було збільшено на 
		 956 245,00 грн. Відтак, станом на 01.09.2008 р. балансова вартість приміщення становила 4  581 253,00 грн.
		Як вбачається з акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 30.09.2009 р. у вересні 2009 р. було виконано поліпшення. Відповідно балансову вартість будівлі було збільшено на 6528,20 грн. Таким чином, станом на 01.10.2010 року балансова вартість приміщення склала 4  587 781,20 грн.
		На підтвердження ведення бухгалтерського обліку балансової вартості основних засобів позивачем надано такі письмові докази: картка рахунку 10 "Основні засоби" за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2011 р., обороти по рахунку 10 "Основні засоби" окремо за кожний рік за період з 2004 по 2011 роки, картка рахунку 15 "Модернізація основних засобів" за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2011 р., обороти по рахунку 1522 "Модернізація основних засобів"  за 2004 р., 2005 р., 2008 р. та 2009 р., оборотно-сальдові відомості по рахунку 131 "Знос основних засобів" за 2-ге півріччя 2009 р., 2010 р. та 2011 р., а також складені помісячно відомості нарахування амортизації за період з квітня 2004 р. по грудень 2011 р.
		Також, на підтвердження понесених позивачем витрат у зв'язку з проведенням поліпшень основних засобів останнім долучено до матеріалів копії низки первинних документів, зокрема видаткових накладних, товарних чеків на придбання будівельних матеріалів та актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт форми КБ-2в 
		за 2004 р., 2005 р. та 2008 р. та витяг з книги обліку доходів та витрат, що ведеться позивачем.
		Розрахунок амортизаційних відрахувань наданий позивачем у вигляді долученої до матеріалів справи бухгалтерської довідки від 31.12.2011 р., з якої вбачається, що у 2011 році сума місячного зносу основних засобів, що використовуються у господарській діяльності позивача, за прямолінійним методом нарахування амортизації складає 15  149,94 грн., відтак сума зносу за квітень-грудень 2011 р. (9 місяців) відповідно складає 136  349,46 грн. Вказана сума амортизації була віднесена позивачем до валових витрат відповідно до декларації про майновий стан та доходи за 2011 р. (період 2-4 квартали  2011 р.).
		На підставі наказу від 19.07.2012 р. № 517 та відповідно до направлень № 241/664/17-100 від 17.08.2012 р. Державною податковою інспекцією в м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2011 року за результатами  якої складено акт перевірки №      від        згідно висновків якого позивачем допущено порушення: пп. 139.1.5. п. 139.1 ст. 139, п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2012 р. № 2755- VІ (із змінами та доповненнями) та відповідно донараховано суму податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2-4 квартал 2011 р. в сумі 22 032,45 грн. та п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.4, п. 183.9 ст. 183, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2012 р. № 2755- VІ (із змінами та доповненнями) та відповідно донараховано податок на додану вартість в сумі 68 461,32 грн. за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р., а також нараховано штраф за неподання декларацій з податку на додану вартість за період з квітня по грудень 2011 р. в сумі 1 530,00 грн.
		Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що фізична особа-підприємець, яка належним чином веде бухгалтерський облік балансової вартості основних засобів, не позбавлена права на підставі вищевказаних норм законодавства включати до валових витрат суми амортизаційних відрахувань основних засобів, які безпосередньо використовуються у здійсненні нею господарської діяльності. Позивачем належно з дотриманням вимог закону ведеться бухгалтерський облік балансової вартості основних засобів, які використовуються в господарській діяльності позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом первинними документами, документами бухгалтерського обліку, бухгалтерськими довідками та розрахунком амортизації основних засобів. Відповідачем не надані та в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували правильність наданих позивачем розрахунків амортизаційних відрахувань і  підстав ставити під сумнів достовірність сум амортизації основних засобів, віднесених позивачем до валових витрат не має.
		У разі перебування фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування, така особа не стає платником податку на додану вартість. 
		У позивача відсутній  обов'язок  щодо реєстрації платником податку на додану вартість з 01.04.2011 року з огляду на взятий податковим органом обсяг операцій за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року (період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування та сплати ним єдиного податку), а також безпідставним та неправомірним є нарахування штрафу за неподання позивачем декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. в розмірі 1  530,00 грн.
		Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, виходячи  з наступного.
		Відповідно до пп. 14.1.138 ст. 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). 
		Згідно з пп. 14.1.3 ст. 14  Податкового кодексу України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). 
		Відповідно до п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів.
		Пунктом 145.1. ст. 145 Податкового кодексу України передбачено, що будівлі відносяться до 3-ї групи основних засобів та мають мінімальний строк корисного використання 20 років.
		Згідно з ч. 1 пп. 145.1.5 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України прямолінійний метод нарахування амортизації - це метод, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів.
		Питання оподаткування доходів фізичної особи-підприємця від провадження господарської діяльності, в тому числі порядок формування ним витрат, регулюється ст. 177 Податкового кодексу України.
		Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. 
		Як вказано в п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
		Зі змісту норми п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України вбачається, що вона є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від зайняття підприємницькою діяльністю, формуються у тому ж порядку, як у платників податку на прибуток, тобто відповідно до вимог розділу ІІІ Податкового кодексу України, яким в тому числі визначено і правила нарахування амортизації для визначення об'єкта оподаткування (ст.ст. 144-146 Податкового кодексу України).
		Колегія  суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідач неправомірно обмежив витрати підприємця тільки тими, що вказані в ст.138 Податкового кодексу України, і тим самим порушив п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, який посилається на увесь розділ ІІІ цього Кодексу.
		Поряд з цим, відповідно до п. 138.1 ст.138 ПКУ витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті ПКУ; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. 
		В свою чергу, за нормою пп.138.1.1 цієї статті, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
		Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг у відповідності до п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат.
		Таким чином, про нарахування амортизації вказується і в статті 138 ПКУ, яка визначає склад витрат та порядок їх визначення.
		Згідно з  пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 ПК України платник податків має право обрати самостійно метод ведення обліку доходів та витрат. Частиною 3 ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що суб"єкти підприємницької діяльності , яким відповідно до законодавства  і надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів  і витрат, ведуть бухгалтерський облік  і подають фінансову звітність  у порядку , встановленому законодавством  про спрощену систему обліку і звітності.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надає фізичній особі-підприємцю право вести спрощений облік доходів і витрат основних фондів , що підлягають амортизації та витрат на утримання  основних засобів , придбання паливно-мастильних  матеріалів.
		Фізична особа-підприємець, яка належним чином веде бухгалтерський облік балансової вартості основних засобів, не позбавлена права на підставі вищевказаних норм законодавства включати до валових витрат суми амортизаційних відрахувань основних засобів, які безпосередньо використовуються у здійсненні нею господарської діяльності.
		Позивачем належно з дотриманням вимог закону ведеться бухгалтерський облік балансової вартості основних засобів, які використовуються в його господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи та первинними документами, документами бухгалтерського обліку, бухгалтерськими довідками та розрахунком амортизації основних засобів. 
		Відповідачем не надані та в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували правильність наданих позивачем розрахунків амортизаційних відрахувань, а тому підстав ставити під сумнів достовірність сум амортизації основних засобів, віднесених позивачем до валових витрат, колегія суддів не вбачає.
		Відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
		Пунктом 6 Указу Президента України №727/98 передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів) як податок на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.
		Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
		Згідно з п. 183.4. ст. 181 Податкового кодексу України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.
		З системного аналізу наведених норм законодавства вбачається, що за умови здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування вся сума отриманих коштів оподатковується шляхом сплати єдиного податку в межах допустимих 500 тис. гривень та не являється сумою, яка враховується під час обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість. 
		Наведеними положеннями Податкового кодексу України встановлено підставу для обов'язкової реєстрації особи платником податку на додану вартість, а саме - досягнення визначеної законом суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).
		Таким чином, у разі перебування фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування, така особа не стає платником податку на додану вартість. 
		Винятком є перевищення таким платником єдиного податку встановлених Указом Президента України № 727/98 критеріїв: обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не більше 500 тис. гривень та за умови перебування у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем, включаючи членів його сім'ї, протягом року не більше 10 осіб. 
		В такому разі, суб'єкт малого підприємництва повинен перейти на загальну систему оподаткування та, як наслідок, зареєструватися платником податку на додану вартість з відповідними обов'язками нарахування та сплати даного податку до бюджету. 
		З вищенаведеного вбачається, що сума виручки, яка була отримана позивачем за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, оподаткована шляхом сплати єдиного податку та не може враховуватися при визначенні обов'язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість, інакше це може призвести до подвійного оподаткування.
		Оскільки позивачем за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року не допущено порушень вимог Указу Президента України №727/98, які дозволяють перебування на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом копіями звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, то позивач не зобов'язаний реєструватись платником податку на додану вартість та здійснювати нарахування і сплату до бюджету податку на додану вартість.
		Крім того, пунктом 18 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України (чинним на момент переходу позивача на загальну систему оподаткування) передбачено, що особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.
		З аналізу вищенаведених норм закону вбачається, що обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування, тобто загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, яка достатня для виникнення обов'язку реєстрації як платника податку на додану вартість, повинна бути нарахована (сплачена) особі протягом останніх 12 календарних місяців, починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування, а не тих 12 календарних місяців, які передують даті переходу (01.04.2011 р.), як це зроблено відповідачем.
		Колегія суддів також звертає увагу на те, що Податковий кодекс України набув чинності лише з 01.01.2011 року. Відповідно до ст. 58 Конституції України  закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Відтак, податковим органом всупереч вказаним положенням Конституції України поширено положення Податкового кодексу України на відносини, які існували до набуття ним чинності (квітень-грудень 2010 р.).
		Колегія суддів погоджується з позицією  суду першої інстанції про відсутність у позивача обов'язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість з 01.04.2011 року з огляду на взятий податковим органом обсяг операцій за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року (період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування та сплати ним єдиного податку), а тому безпідставним та неправомірним є нарахування штрафу за неподання позивачем декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. в розмірі 1 530,00 грн.
		Відповідно до вимог чинного законодавства особа, яка не зареєстрована як платник податку на додану вартість, не має права подавати податкові декларації з податку на додану вартість, але може самостійно сплатити обраховану суму податку на додану вартість. 
		При цьому штрафи за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість до такої особи не застосовуються. 
		Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні  надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково. 
		Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки постанову  судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у  даній справі.
		Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
		Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 УХВАЛИВ:   
		Апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби   залишити без задоволення, а  постанову  Рівненського окружного адміністративного суду від "12" квітня 2013 р.  без змін. 
		 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. 
		 
		Головуючий   суддя                                                                 С.М.Хаюк
		 
		судді:                                                                                             І.Ф.Бондарчук                                               І.Г. Охрімчук                                      
		Повний текст виготовлено    04.09.2013 року
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		З оригіналом згідно: суддя ________________________________  С.М.Хаюк 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст cудового рішення виготовлено "04" вересня 2013 р. 
		Роздруковано та надіслано: 
		1- в справу
		2 - позивачу   ОСОБА_3  АДРЕСА_1,33000 
		3- відповідачу   Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби  вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...