Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1164/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.09.2013. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2013.
Дата набрання законної сили: 02.09.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16                          тел. 235-24-26
		УХВАЛА
		попереднього засідання
		 
		"02" вересня 2013 р.                                                                    Справа № 911/1164/13 
		 
		За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» 
		до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» 
		про банкрутство
		                                                                                                                               Суддя  Лутак Т.В.
		Представники: 
		від заявника: Сурменко Р.В.
		від боржника: Худяков А.Г., Головачова Г.А.
		від розпорядника майна: Дяченко С.В. 
		від Фізичної особи Курцева Дмитра Вадимовича: Сурменко Р.В.
		від Фізичної особи Курцева Олексія Вадимовича: Сурменко Р.В. 
		від Фізичної особи Холодовського Олександра Івановича: Сурменко Р.В.
		від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спартехнотрейд»: Радченко А.В.
		від Фізичної особи Іванової Ганни Вікторівни: не з'явилися 
		від Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс»: Сурменко Р.В.
		від Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві: Івашев Є.В.
		від Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект»: Раілко С.В.
		від Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС: Дубовик В.В.
		від Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»: Супряга С.О.
		від Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»: Маклюк Р.А.
		 
		Обставини справи:
		В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/1164/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» про банкрутство.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2013 р. прийнято заяву про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» до розгляду та призначено проведення підготовчого засідання суду на 19.04.2013 р.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2013 р. порушено провадження у справі № 911/1164/13, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича (ліцензія серії АВ № 470383 від 21.04.2010 р., адреса: 03056, м. Київ, вул. Політехнічна, 5-А, кв. 2), зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за свій рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» (09109, Київська область, місто Біла Церква, шосе Сквирське, будинок 20, ідентифікаційний код - 05479987), зобов'язано розпорядника майна боржника в строк до 04.06.2013 р. подати до суду складений реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», призначено попереднє засідання суду на 13.06.2013 р. та встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 10.06.2013 р.
		Публікація оголошення про порушення провадження у справі № 911/1164/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» здійснена в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р., яка додана до матеріалів справи.
		На виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі № 911/1164/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» від 19.04.2013 р. розпорядником майна боржника надано до суду матеріали інвентаризації майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» (вх. № 12973 від 10.06.2013 р.).
		10.06.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від розпорядника майна боржника надійшло клопотання вих. № 911/1164/13/кл.1 від 04.06.2013 р. (вх. № 12966 від 10.06.2013 р.), у якому останній просить суд перенести строк встановлений п. 4 ухвали господарського суду Київської області від 19.04.2013 р. щодо зобов'язання розпорядника майна боржника подати до суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів та складений реєстр вимог кредиторів на 04.07.2013 р. та перенести строк встановлений п. 10 ухвали господарського суду Київської області від 19.04.2013 р. щодо призначення попереднього засідання суду на іншу дату після 04.07.2013 р. у зв'язку з тим, що 30-ти денний строк подачі кредиторських заяв з грошовими вимогами до боржника ще не сплив.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 13.06.2013 р. розгляд справи відкладено на 05.07.2013 р. у зв'язку з тим, що  строк подачі кредиторських заяв з грошовими вимогами до боржника не закінчився, що унеможливлювало проведення попереднього засідання суду.
		На виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі № 911/1164/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» від 19.04.2013 р. та відповідно до ст.ст. 22, 23, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядником майна боржника у справі № 911/1164/13 подано 04.07.2013 р. на затвердження суду реєстр вимог кредиторів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс».
		У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернулися наступні кредитори: Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Селект», Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області ДПС, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спартехнотрейд», Фізична особа Холодовський Олександр Іванович, Фізична особа Іванова Ганна Вікторівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Євросмак», Фізична особа Курцев Олексій Вадимович, Фізична особа Курцев Дмитро Вадимович, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».
		Ухвалою господарського суду Київської області від 05.07.2013 р. розгляд справи відкладено на 11.07.2013 р. у зв'язку з неналежним виконанням учасниками судового процесу вимог суду.
		11.07.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від розпорядника майна боржника надійшло клопотання вих. № 137 від 11.07.2013 р. (вх. № 15074 від 11.07.2013 р.), у якому останній просить суд перенести розгляд всіх судових засідань при розгляді справи № 911/1164/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», що призначені на 11.07.2013 р. на іншу дату у зв'язку з його терміновим відрядженням. 
		Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2013 р. розгляд справи відкладено на 19.08.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання розпорядника майна боржника та невиконанням ним вимог суду.
		До господарського суду Київської області від розпорядника майна боржника надійшов звіт про надіслані кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду їх вимог вих. № 911/1164/13 від 09.07.2013 р. (вх. № 15645 від 19.07.2013 р.).
		Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2013 р. припинено провадження у справі № 911/1164/13 в частині розгляду кредиторської заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросмак».
		Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2013 р. розгляд справи відкладено на 02.09.2013 р. у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів по справі.
		У судовому засіданні 02.09.2013 р. продовжується розгляд заяв поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат».
		До суду в порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» із заявою б/н від 22.05.2013 р. (вх. № 1932 від 23.05.2013 р.), з урахуванням письмових пояснень № 016/0613-Б від 27.06.2013 р. (вх. № 14224 від 27.06.2013 р.), заяви № 025/0713-Б від 10.07.2013 р. (вх. № 15119 від 11.09.2013 р.), пояснень № 022/0713-Б від 10.07.2013 р. (вх. № 15120 від 11.07.2013 р.), про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» та Товариством з обмеженою відповідальністю  «Селект».
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, суд встановив наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селект» (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Віком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ), за умовами якого продавець, в порядку та на умовах визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець, в порядку та на умовах визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язаний прийняти та оплатити загальну договірну вартість цінних паперів, характеристика яких зазначена в п. 1.2 цього договору.
		На виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р. було видано розпорядження на виконання операцій № 131/1 від 01.03.2013 р. - списання цінних паперів на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Поліс».
		Також, на виконання умов вищезазначеного договору, продавець передав покупцю, а покупець прийняв цінні папери у кількості 6 193 шт. загальною договірною вартістю 55 334 455, 00 грн., про що сторонами 01.03.2013 р. було складено акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р.
		Відповідно до виписки про стан рахунку у цінних паперах № 005238, що складена на 01.03.2013 р., власником цінних паперів у кількості 6 193 шт. є Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс».
		Заявник зазначає, що уклавши договір купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс» взяло на себе зобов'язання, в результаті чого воно стало неплатоспроможним і виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю стало неможливим. Крім того, заявник стверджує, що всупереч ст. 59, п. і) ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» та п. 8.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» договір купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р. не було затверджено загальними зборами учасників товариства, що свідчить на недотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс»  вимог цивільного законодавства.
		В обґрунтування своїх вимог, заявник посилається на ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (зокрема - п. 3 ч. 1 ст. 20) та положення ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, що регулюють загальні правові засади визнання правочину недійсним та правові наслідки недійсності правочину.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Селект», заперечуючи проти задоволення заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р., зазначають, що підстави для визнання недійсним оспорюваного договору відсутні, оскільки боржником не відбувалося безоплатного відчуження майна, він не приймав на себе зобов'язання без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, відповідно до протоколів № 04 від 15.04.2013 р., № 05 від 18.04.2013 р. загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» схвалили всі договори та інші правочини, що були укладені генеральним директором товариства за період з 26.02.2013 р. по 12.04.2013 р. та визнали їх укладеними в інтересах товариства і обов'язковими для виконання товариством, в тому числі і договір купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до положень п. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
		Згідно з ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог. У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії. Кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.
		Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що суд розглядаючи спір про визнання недійсним правочину (договору), укладеного боржником, у порядку ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює відповідність договору (правочину) вимогам цивільного законодавства (Цивільного кодексу України), а спори про визнання правочину (договору) недійсним в порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розглядаються лише згідно зазначеної статті, тобто правочин може бути визнаний недійсним тільки з підстав прямо передбачених ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в той час як сам правочин (договір) відповідає нормам цивільного законодавства (Цивільного кодексу України).
		Щодо посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» на недійсність договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р. у зв'язку із тим, що зазначений договір не було затверджено загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», що є порушенням ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.
		Відповідно до протоколів № 04 від 15.04.2013 р. та № 05 від 18.04.2013 р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» вбачається, що загальними зборами учасників товариства було схвалено всі договори та інші правочини, що були укладені генеральним директором товариства Мурильовим О.О. за період з 26.02.2013 р. по 12.04.2013 р. та визнано їх укладеними в інтересах товариства та обов'язковими для виконання товариством, в тому числі, договір купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р.
		Крім того, пунктом 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
		Відповідно до пункту "і" частини п'ятої статті 41 і статті 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним (п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).
		Таким чином, суд вважає, що відповідно до матеріалів справи, договір купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селект» (продавець), не суперечить вимогам цивільного законодавства.
		Статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:
		1) боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
		2)  боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
		3)  боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
		4) боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
		5) боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;
		6) боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
		Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.
		Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.
		Відповідно до п. 16 Листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 р.  № 01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)» під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів. Наведене стосується, зокрема виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна тощо. Що ж до визнання недійсними правочинів (договорів), то воно може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог. Правові наслідки спростування майнових дій та визнання недійсними правочинів (договорів) є однаковими і стосуються включення чи повернення майна боржника до ліквідаційної маси. У зв'язку з цим визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника у відповідних випадках не тягне за собою припинення правовідносин, що склалися, тому кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору - погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.
		З вищезазначеного вбачається, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним тільки у разі здійснення боржником дій по відчуженню свого майна або прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони. 
		На виконання договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р. було видано розпорядження № 131/1 від 01.03.2013 р. на списання цінних паперів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», виконання зазначеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Селект» підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів від 01.03.2013 р., а набуття права власності боржником на цінні папери підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах № 005238 станом на 01.03.2013 р.
		Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір був виконаний лише зі сторони кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект»), боржник жодних дій на виконання договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р. не вчинив (боржником не відчужувалося майно, не виконувалися  грошові зобов'язання).
		Крім того, слід звернути увагу на те, що у відповідності до ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» договір сам по собі не визнається недійсним у розумінні цивільного законодавства (не тягне за собою припинення правовідносин, що склалися між сторонами цього договору), а є законним та дійсним. Положення цієї статті застосовуються лише задля повернення майна боржника до ліквідаційної маси для врахування інтересів усіх кредиторів. Разом з тим, сторона за договором, яка отримала від боржника майно має право звернутися до суду із заявою про погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.
		Посилання заявника на представлення оцінки вартості основних засобів - індивідуально визначеного майна ТОВ «Поліс», здійснене ТОВ «Бейкер Тіллі Україна ЕК», не береться судом до уваги, оскільки у матеріалах справи містяться лише копії частини зазначеного представлення, його оригінал для огляду суду наданий не був, доказів того, що ТОВ «Бейкер Тіллі Україна ЕК» є суб'єктом оціночної діяльності суду не надано. 
		За таких обставин, договір купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р. не може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так як у даному випадку відсутні підстави для застосування правових наслідків визнання недійсним договору, передбачених ч. 2 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», щодо повернення майна в ліквідаційну масу та відсутнє у кредитора право у разі визнання недійсним договору поновити своє становище, яке існувало до вчинення оспорюваного правочину у відповідності до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» шляхом погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.
		З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р. є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
		 
		До суду в порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» із заявою № 015/0613-Б від 26.06.2013 р. (вх. № 14185 від 26.06.2013 р.), з урахуванням пояснень № 024/0713-Б від 10.07.2013 р. (вх. № 15103 від 11.07.2013 р.), про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» та Луценком Анатолієм Андрійовичем.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, суд встановив наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2012 р. між Луценком Анатолієм Андрійовичем (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.
		На виконання вищезазначеного договору позикодавець надав позичальнику грошові кошти (поворотну фінансову допомогу) у розмірі 4 454 531, 07 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи прибутковими касовими ордерами. 
		Заявник зазначає, що уклавши договір про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс» взяло на себе зобов'язання, в результаті чого воно стало неплатоспроможним і виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами частково стало неможливим.
		В обґрунтування своїх вимог, заявник посилається на ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (зокрема - п. 3 ч. 1 ст. 20) та положення ст.ст. 215, 203, 216 Цивільного кодексу України, що регулюють загальні правові засади визнання правочину недійсним та правові наслідки недійсності правочину.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс», заперечуючи проти задоволення заяви про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р., зазначає, що боржник став неплатоспроможнім виконати грошові зобов'язання перед кредиторами ще 25.05.2012 р., що жодним чином не може бути пов'язане з укладенням договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р.
		Розпорядник майна боржника та Товариство з обмеженою відповідальністю «Спартехнотрейд» заперечують проти задоволення заяви про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р. з підстав зазначених у поданих ними відзиві б/н б/д (вх. № 16706 від 05.08.2013 р.) та письмових поясненнях вих. № 911/1164/13/178 від 15.07.2013 р. (вх. № 17642 від 16.08.2013 р.). 
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до положень п. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
		Згідно з ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
		Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що суд розглядаючи спір про визнання недійсним правочину (договору), укладеного боржником, у порядку ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює відповідність договору (правочину) вимогам цивільного законодавства (Цивільного кодексу України), а спори про визнання правочину (договору) недійсним в порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розглядаються лише згідно зазначеної статті, тобто правочин може бути визнаний недійсним тільки з підстав прямо передбачених ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в той час як сам правочин (договір) відповідає нормам цивільного законодавства (Цивільного кодексу України).
		Разом з тим, суд відзначає, що відповідно до матеріалів справи, договір про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» та Луценком Анатолієм Андрійовичем, відповідає вимогам цивільного законодавства.
		Статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:
		1) боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
		2)  боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
		3)  боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
		4) боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
		5) боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;
		6) боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
		Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.
		Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.
		Відповідно до п. 16 Листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 р.  № 01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)» під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів. Наведене стосується, зокрема виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна тощо. Що ж до визнання недійсними правочинів (договорів), то воно може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог. Правові наслідки спростування майнових дій та визнання недійсними правочинів (договорів) є однаковими і стосуються включення чи повернення майна боржника до ліквідаційної маси. У зв'язку з цим визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника у відповідних випадках не тягне за собою припинення правовідносин, що склалися, тому кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору - погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.
		З вищезазначеного вбачається, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним тільки у разі здійснення боржником дій по відчуженню свого майна або прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони. 
		Згідно матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір був виконаний зі сторони кредитора (Луценка Анатолія Андрійовича), боржник жодних дій на виконання договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р.не вчинив (боржником не відчужувалося майно, не виконувалися  грошові зобов'язання).
		Разом з тим, слід звернути увагу на те, що договір про надання поворотної фінансової допомоги укладений сторонами 12.03.2012 р., в той час як справа № 911/1164/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» порушена 19.04.2013 р., тобто раніше ніж протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.
		З огляду на вищезазначене, договір про надання поворотної фінансової допомоги укладений сторонами 12.03.2012 р. не може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» про визнання недійсним зазначеного договору є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
		 
		У судовому засіданні 02.09.2013 р. продовжується розгляд реєстру вимог кредиторів.
		 
		У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Фізична особа Курцев Дмитро Вадимович із заявою б/н від 14.06.2013 р. (вх. № 13604 від 18.06.2013 р.) про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» та просить визнати грошові вимоги на суму 135 875, 94 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
		Грошові вимоги кредитора обґрунтовані протоколом № 5 загальних зборів учасників ТОВ «Поліс» від 23.10.2009 р., наказом № 73-К від 25.11.2009 р., індивідуальною відомістю про застраховану особу, протоколом № 1 чергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» від 22.12.2011 р.  
		Загальна сума грошових вимог Фізичної особи Курцева Дмитра Вадимовича становить 135 875, 94 грн., з яких: 67 802, 08 грн. - середній заробіток, 18 802, 23 грн. - вихідної допомоги, 11 302, 88 грн. - компенсації за невикористанні відпустки та 37 968, 75 грн. - моральної шкоди.
		Розпорядник майна боржника та боржник згідно реєстру вимог кредиторів вих. № 911/1164/13/реєстр 1 від 04.07.2013 р. та поданих ними пояснень вих. № 552/18/01 від 03.07.2013 р. (вх. № 14663 від 05.07.2013 р.), б/н від 10.07.2013 р. (вх. № 15107 від 11.07.2013 р.), вих. № 911/1164/13/187 від 15.08.2013 р. (вх. № 17633 від 16.08.2013 р.) не визнають кредиторські вимоги Фізичної особи Курцева Дмитра Вадимовича, посилаючись на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2012 р. у справі № 2-2284/12, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12.03.2013 р. та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.06.2013 р.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2012 р. у справі № 2-2284/12 в позові Курцева Дмитра Вадимовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» про незаконне звільнення, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди відмовлено.
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12.03.2013 р. рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2012 р. у справі № 2-2284/12 залишено без змін.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.06.2013 р. рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2012 р. у справі № 2-2284/12 та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12.03.2013 р. залишено без змін.
		Зі змісту заяви Фізичної особи Курцева Дмитра Вадимовича вбачається, що його кредиторські вимоги є аналогічними вимогам, що розглядалися Печерським районним судом м. Києва у справі № 2-2284/12.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2012 р. у справі № 2-2284/12 набрало законної сили та має преюдиціальне значення, що полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
		Таким чином, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 35, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2012 р. у справі № 2-2284/12 кредиторські вимоги Фізичної особи Курцева Дмитра Вадимовича підлягають відхиленню. 
		 
		У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Фізична особа Іванова Ганна Вікторівна із заявою б/н від 14.06.2013 р. (вх. № 13509 від 17.06.2013 р.) про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» та просить визнати грошові вимоги на суму 12 321, 95 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
		Грошові вимоги кредитора обґрунтовані заявою про звільнення від 07.12.2011 р., наказом № 128-К від 20.12.2011 р. про звільнення, листами від 11.01.2012 р., від 11.04.2012 р., від 08.05.2012 р., наказом № 33-К від 02.04.2012 р. про звільнення, довідкою про доходи № 602/07 від 08.05.2012 р.
		Загальна сума грошових вимог Фізичної особи Іванової Ганни Вікторівни становить 12 321, 95 грн., з яких: 1 227, 02 грн. - вихідної допомоги, 9 041, 20 грн. - середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 21.12.2011 р., 2 053, 73 грн. - компенсації за невикористану відпустку за весь період роботи.
		Розпорядник майна боржника та боржник згідно реєстру вимог кредиторів вих. № 911/1164/13/реєстр 1 від 04.07.2013 р. та поданих ними пояснень вих. № 561/18/01 від 03.07.2013 р. (вх. № 14668 від 05.07.2013 р.), б/н від 10.07.2013 р. (вх. № 15106 від 11.07.2013 р.), вих. № 911/1164/13/193 від 15.08.2013 р. (вх. № 17627 від 16.08.2013 р.) визнають частково кредиторські вимоги Фізичної особи Іванової Ганни Вікторівни у розмірі 578, 56 грн., посилаючись на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14.06.2013 р. у справі № 2604/30324/12.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
		Як вбачається з матеріалів справи, Іванова Ганна Вікторівна звернулась для захисту своїх прав та законних інтересів до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку в сумі   1 227, 02 грн., заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 9 041, 20 грн., компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 02.08.2010 р. по 21.12.2011 р. в сумі 2 053, 73 грн. та зобов'язання відповідача змінити формулювання причин звільнення із «звільнено в зв'язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, прогули (ст. 40  п. 2, 4 КЗпП України)» на «звільнення за угодою сторін, п.1ст. 36 КЗпП України»  та дату звільнення з « 02 квітня 2012 року» на дату « 21 грудня 2011 року».
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14.06.2013 р. у справі № 2604/30324/12 позов Іванової Ганни Вікторівни задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» на користь Іванової Ганни Вікторівни компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 578, 56 грн., в решті позовних вимог відмовлено.
		Зі змісту заяви Фізичної особи Іванової Ганни Вікторівни вбачається, що її грошові вимоги є аналогічними грошовим вимогам, що розглядалися Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 2604/30324/12.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14.06.2013 р. у справі № 2604/30324/12 на даний час оскаржується у Апеляційному суді м. Києва (ухвала від 16.08.2013 р. про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Іванової Ганни Вікторівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14.06.2013 р.).
		Оскільки господарські суди не мають права зупиняти провадження у справах про банкрутство та враховуючи те, що Дніпровським районним судом м. Києва вирішено спір між тими ж сторонами з того ж предмету спору і з тих же підстав, суд визнає частково вимоги Фізичної особи Іванової Ганни Вікторівни у розмірі  578, 56 грн. на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14.06.2013 р. у справі № 2604/30324/12.
		Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
		Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.
		Згідно з ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.
		Положеннями ч.ч. 5, 6 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор). Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.
		З огляду на вищезазначене, суд частково визнає грошові вимоги Фізичної особи Іванової Ганни Вікторівни на загальну суму 1 725, 56 грн., з яких: 1 147, 00 грн. - судовий збір (1 черга задоволення вимог кредиторів) та 578, 56 грн. - компенсація за невикористану відпустку (підлягає окремому внесенню розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів).
		 
		У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» із заявою № 1466/100-2 від 30.05.2013 р. (вх. № 12583 від 04.06.2013 р.) про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», з урахуванням заяви № 1911/100-2 від 04.07.2013 р. (вх. № 14725 від 05.07.2013 р.), заяви № 2145/100-2 від 01.08.2013 р. (вх. № 16863 від 07.08.2013 р.), та просить визнати грошові вимоги на суму 486 044, 32 грн. і включити їх окремо до реєстру вимог кредиторів як такі, які забезпечені заставою майна боржника.
		Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором про відкриття кредитної лінії № 07-096 від 01.10.2007 р. із змінами та доповненнями, іпотечним договором від 12.10.2007 р. та іпотечним договором від 21.08.2009 р. із змінами та доповненнями.
		Загальна сума заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 07-096 від 01.10.2007 р. становить 486 027, 52 грн., з яких: 
		-          442 000, 00 грн. - заборгованість по кредиту;
		-          17 025, 54 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами;
		-          214, 04 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами;
		-          4 179, 45 грн. - пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту;
		-          1 152, 33 грн. - 3 % річних за весь час прострочення сплати кредиту;
		-          56, 16 грн. - 3 % річних за весь час прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами;
		-          21 400, 00 грн. - штрафні санкції, що нараховані за невиконання умов п.п. 4.3.12.1, 4.3.12.2, 4.3.13.2, 4.3.14.1, 4.3.14.2 та 4.3.14.4 договору про відкриття кредитної лінії № 07-096 від 01.10.2007 р.
		Боржник згідно поданих ними письмових пояснень б/н б/д (вх. № 15097 від 11.07.2013 р.) не визнає грошові вимоги кредитора у розмірі 486 044, 32 грн. з огляду на те, що Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» було проігноровано запит боржника про продовження терміну дії договору про відкриття кредитної лінії № 07-096 від 01.10.2007 р. з урахуванням реструктуризації кредиту до 30 вересня 2013 року з щомісячним платежем у розмірі 64 555, 00 грн.
		Розпорядник майна боржника згідно поданих ним письмових пояснень вих. № 911/1164/13/185 від 15.08.2013 р. (вх. № 17635 від 16.08.2013 р.) визнає частково грошові вимоги кредитора у розмірі 442 000, 00 грн. посилаючись на те, що за результатами спільного розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» боржник змінив своє рішення та частково визнав грошові вимоги кредитора у розмірі 442 000, 00 грн. та судові витрати, решта заявлених вимог боржником не визнається у зв'язку із оскарженням рішення про отримання кредиту.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 07-096 від 01.10.2007 р.
		В подальшому сторонами неодноразово вносилися зміни та доповнення до договору про відкриття кредитної лінії № 07-096 від 01.10.2007 р.
		Так, відповідно до договору № 5 від 14.11.2012 р. про внесення змін до кредитного договору № 07-096 від 01.10.2007 р. банк на умовах цього договору зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 672 000, 00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені даним договором, але не пізніше 29 березня 2013 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором. Пунктом 1.1.2 зазначеного договору сторони погодили графік повернення кредиту.
		Згідно з розділом 3 договору № 3 від 02.04.2012 р. про внесення змін до договору про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії № 07-096 від 01.10.2007 р. за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату за кредит в порядку і на умовах, визначених даним договором, а саме: плата за користування кредитом встановлюється у вигляді процентів за користування кредитом, розмір яких є фіксованим та складає: 22 % річних по 14 травня 2012 року та 21 % річних з 15 травня 2012 року; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на суму заборгованості за кредитом за весь час користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту по день, що передує дню повного його повернення, із розрахунку факт/365 - гривня; плата за користування кредитом нараховується банком 24 числа поточного місяця, в останній банківський день поточного місяця та в день погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі; сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником у валюті кредиту на рахунок обліку/сплати процентів, визначений п. 11.1 цього договору, у наступному порядку: проценти, нараховані за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця (включно) сплачуються з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця (включно) на рахунок обліку/сплати процентів, визначений п. 11.1 цього договору; при несплаті процентів в останній банківський день місяця, з наступного банківського дня вони вважаються простроченими.
		Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Враховуючи наявні у матеріалах справи докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що грошові вимоги кредитора по стягненню заборгованості по кредиту у розмірі  442 000, 00 грн. та заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 17 025, 54 грн. є документально та нормативно обґрунтованими, а тому підлягають визнанню.
		Крім того, кредитор заявляє вимоги про визнання пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами у розмірі 214, 04 грн., пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту у розмірі 4 179, 45 грн., 3 % річних за весь час прострочення сплати кредиту у розмірі 1 152, 33 грн. та 3 % річних за весь час прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 56, 16 грн., які відповідно до наданого кредитором розрахунку нараховані за період з 01.02.2013 р. по 18.04.2013 р., а також вимоги про визнання штрафних санкцій, що нараховані за невиконання умов п.п. 4.3.12.1, 4.3.12.2, 4.3.13.2, 4.3.14.1, 4.3.14.2 та 4.3.14.4 договору про відкриття кредитної лінії № 07-096 від 01.10.2007 р. у розмірі 21 400, 00 грн.
		Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Відповідно до п. 7.1 договору № 3 від 02.04.2012 р. про внесення змін до договору про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії № 07-096 від 01.10.2007 р. у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом враховуючи день повернення кредиту з розрахунку факт/365.
		Пунктом 7.2 договору № 3 від 02.04.2012 р. про внесення змін до договору про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії № 07-096 від 01.10.2007 р. передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно умов цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми прострочення плати за кредит за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань враховуючи день сплати з розрахунку факт/365.
		Згідно з п.п. 7.3, 7.5, 7.6  договору № 3 від 02.04.2012 р. про внесення змін до договору про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії № 07-096 від 01.10.2007 р. у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого з зобов'язань, визначеного п. 4.3.1, п. 4.3.12.2 цього договору, банк має право застосувати до позичальника договірну санкцію, а позичальник зобов'язаний сплатити її банку у розмірі 160, 00 грн. за кожний календарний день невиконання або неналежного виконання зазначеного зобов'язання; у разі невиконання або неналежного виконання позичальником більш ніж 5 % зобов'язання, визначеного п. 4.3.12.1 цього договору, банк має право застосувати до позичальника договірну санкцію, а позичальник зобов'язаний сплатити її банку у розмірі 970, 00 грн. за кожний факт невиконання або неналежного виконання зазначеного зобов'язання, при цьому розмір зобов'язань позичальника, визначений п. 4.3.12.1 цього договору, приймається для розрахунку як 100 %; у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого з зобов'язань, визначених п.п. 4.3.13, 4.3.14 цього договору, банк має право застосувати до позичальника договірну санкцію, а позичальник зобов'язаний сплатити її банку у розмірі 2 905, 00 грн. за кожний факт невиконання або неналежного виконання кожного з зазначених зобов'язань.
		Судом перевірено здійснений кредитором розрахунок пені, 3 % річних та штрафних санкцій та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині підлягають визнанню.
		В забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 07-096 від 01.10.2007 р. та додатків і змін до нього між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» було укладено іпотечний договір від 12.10.2007 р. та іпотечний договір від 21.08.2009 р.
		Відповідно до вищезазначених іпотечних договорів предмети іпотеки складають 4 261 537, 00 грн.
		Суд, оцінивши надані докази, зазначає, що на момент розгляду кредиторських вимог зазначені договори є чинними, в судовому порядку недійсними або неукладеними не визнавались, таким чином, з урахуванням положень ст. 593 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3,5,15 Закону України «Про іпотеку» кредиторські вимоги у розмірі 460 234, 03 грн. підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, які забезпечені заставою майна боржника.
		З огляду на вищезазначене, суд визнає грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» за договором про відкриття кредитної лінії № 07-096 від 01.10.2007 р., відповідно до ст.ст. 23, 25, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на загальну суму 487 174, 52 грн., з яких: 460 234, 03 грн. підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, які забезпечені заставою майна боржника, 25 793, 49 грн. (пеня, штрафні санкції) - 6 черга та 1 147, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів.
		Згідно з п.п. 14 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2013 року складає 1 147, 00 грн. 
		Як вбачається з матеріалів справи, кредитором відповідно до платіжного доручення № 16542 від 31.05.2013 р. було сплачено 1 174, 00 грн. судового збору за заяву з грошовими вимогами до боржника.
		Згідно з ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У таких випадках судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
		За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України  Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк» 27, 00 грн. надмірно сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 16542 від 31.05.2013 р.
		Оригінал платіжного доручення № 16542 від 31.05.2013 р. знаходиться в діловодстві господарського суду Київської області у матеріалах справи № 911/1164/13.
		 
		У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» із заявою № 140-0-0-00/8/1101 від 17.06.2013 р. (вх. № 13522 від 17.06.2013 р.) про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», з урахуванням уточнень № 140-0-0-00/8/1216 від 08.07.2013 р. (вх. № 14991 від 10.07.2013 р.), додаткових пояснень № 140-0-0-00/8/1219 від 09.07.2013 р. (вх. № 14992 від 10.07.2013 р.), № 140-0-0-00/8/1224 від 11.07.2013 р., та просить визнати грошові вимоги на суму 8 711 137, 65 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
		Грошові вимоги кредитора обґрунтовані генеральною кредитною угодою № 03-01/001 від 04.01.2006 р., кредитним договором № 010/14/646 від 22.12.2010 р., договором овердрафту № 015/14/647 від 22.12.2010 р., кредитним договором № 010/42-0-1/710 від 21.04.2011 р., іпотечним договором від 01.02.2007 р., договором застави основних засобів від 01.02.2007 р., рішенням господарського суду Київської області від 24.04.2013 р. у справі № 911/425/13-г.
		Загальна сума заборгованості за генеральною кредитною угодою № 03-01/001 від 04.01.2006 р., в рамках якої укладено кредитний договір № 010/14/646 від 22.12.2010 р., договір овердрафту № 015/14/647 від 22.12.2010 р., кредитний договір № 010/42-0-1/710 від 21.04.2011 р. становить 8 641 170, 65 грн., з яких: 
		-          7 095 905, 68 грн. - заборгованість за кредитом;
		-          1 545 264, 97 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом.
		Боржник згідно поданих ними письмових пояснень б/н від 10.07.2013 р. (вх. № 15092 від 11.07.2013 р.) не визнає грошові вимоги кредитора у розмірі 8 711 137, 65 грн. з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» оскаржуються рішення загальних зборів учасників товариства, на яких вирішувалося питання про пролонгацію фінансових взаємовідносин між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та боржником.
		Розпорядник майна боржника згідно поданих ним письмових пояснень вих. № 911/1164/13/186 від 15.08.2013 р. (вх. № 17634 від 16.08.2013 р.) визнає повністю вимоги кредитора у розмірі 8 711 137, 65 грн. як вимоги забезпечені заставою майна боржника, посилаючись на те, що за результатами спільного розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», враховуючи рішення господарського суду Київської області від  24.04.2013 р. у справі № 911/425/13-г, боржник змінив своє рішення та визнав грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у повному розмірі.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 8 711 137, 65 грн. складаються з: 8 641 170, 65 грн. - заборгованості за генеральною кредитною угодою № 03-01/001 від 04.01.2006 р., в рамках якої укладено кредитний договір № 010/14/646 від 22.12.2010 р., договір овердрафту № 015/14/647 від 22.12.2010 р., кредитний договір № 010/42-0-1/710 від 21.04.2011 р.; 68 820, 00 грн. - судовий збір, що стягнуто рішенням господарського суду Київської області від 24.04.2013 р. у справі № 911/425/13-г, 1 147, 00 грн. - судовий збір за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника у справі № 911/1164/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс».
		Рішенням господарського суду Київської області від 24.04.2013 р. у справі № 911/425/13-г стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 7 145 905, 68 грн. заборгованості за кредитом, 913 337, 13 грн. заборгованості за процентами, 575 589, 13 грн. пені по кредиту, 35 049, 93 коп. пені по процентам та 68 820, 00 коп. судового збору.
		З вищезазначеного рішення вбачається, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто заборгованість за генеральною кредитною угодою № 03-01/001 від 04.01.2006 р., в рамках якої укладено кредитний договір № 010/14/646 від 22.12.2010 р., договір овердрафту № 015/14/647 від 22.12.2010 р., кредитний договір № 010/42-0-1/710 від 21.04.2011 р.
		Як вбачається з матеріалів справи, з моменту прийняття рішення господарського суду Київської області від 24.04.2013 р. у справі № 911/425/13-г до моменту порушення провадження у справі № 911/1164/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», заборгованість за кредитом зменшилася на 50 000, 00 грн. Крім того, за зазначений період, кредитором було донараховано проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим їх розмір (у порівняні з тим, що було стягнуто рішенням) зріс на 613 927, 84 грн.
		Так, рішенням господарського суду Київської області від 24.04.2013 р. у справі № 911/425/13-г було стягнуто проценти за користування кредитом за період з 28.12.2010 р. по 09.12.2012 р., а розмір процентів за користування кредитом, що заявлений кредитором до визнання, на загальну суму 1 545 264, 97 грн. нарахований з 28.12.2010 р. по 18.04.2013 р.
		Відповідно до умов генеральної кредитної угоди № 03-01/001 від 04.01.2006 р. відсоткова ставка за кредитом визначається кожним додатково укладеним кредитним договором. Відсотки будуть нараховуватися на суму виданої позики, виходячи з календарної кількості днів користування позикою і повинні сплачуватися позичальником при погашенні кожної позики платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора № 206801027. При цьому кількість днів у році буде вважатися 365.
		Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.4 кредитного договору № 010/14/646 від 22.12.2010 р. плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки в розмірі 17, 0 % річних. Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок нарахованих доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашені кредиту. Нарахування процентів за кредитом здійснюється згідно внутрішніх положень банку, але не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. 
		Додатковою угодою № 010/14/646/1 від 30.12.2011 р. до кредитного договору № 010/14/646 від 22.12.2010 р. визначено, що плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки в розмірі: з 22 грудня 2010 р. по 29 грудня 2011 р. - 17, 0 % річних; з 30 грудня 2011 р. - 25, 0 % річних.
		Відповідно до п.п. 2.1, 2.4 договору овердрафту № 015/14/647 від 22.12.2010 р. проценти за користування овердрафтом розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 18, 0 % річних. Проценти за користування овердрафтом позичальник сплачує щомісяця на рахунок нарахованих доходів кредитора не пізніше останнього банківського дня кожного місяця та остаточно при погашені кредиту. Періодичність нарахування процентів за овердрафтом визначається кредитором самостійно. Нарахування процентів здійснюється не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за овердрафтом протягом всього строку користування овердрафтом.
		Додатковою угодою № 015/14/647/1 від 30.12.2011 р. до договору овердрафту № 015/14/647 від 22.12.2010 р. визначено, що плата за користування кредитом розраховується на сонові процентної ставки в розмірі: з 22 грудня 2010 р. по 29 грудня 2011 р. - 18, 0 % річних; з 30 грудня 2011 р. - 25, 0 % річних.
		 Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.4 кредитного договору № 010/42-0-1/710 від 21.04.2011 р. плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки в розмірі 14, 0 % річних. Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок нарахованих доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашені кредиту. Нарахування процентів за кредитом здійснюється згідно внутрішніх положень банку, але не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. 
		Додатковою угодою № 010/42-0-1/710/1 від 11.07.2011 р. до кредитного договору № 010/42-0-1/710 від 21.04.2011 р. визначено, що плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки в розмірі 16, 0 % річних.
		Додатковою угодою № 010/42-0-1/710/2 від 30.12.2011 р. до кредитного договору № 010/42-0-1/710 від 21.04.2011 р. сторони встановили, що плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки в розмірі: з 21 квітня 2011 р. по 10 липня 2011 р. - 14, 0 % річних; з 11 липня 2011 р. по 29 грудня 2011 р. - 16, 0 % річних; з 30 грудня 2011 р. - 25, 0 % річних.
		Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
		Виходячи з норм чинного законодавства та положень генеральної кредитної угоди № 03-01/001 від 04.01.2006 р., кредитного договору № 010/14/646 від 22.12.2010 р., договору овердрафту № 015/14/647 від 22.12.2010 р. та кредитного договору № 010/42-0-1/710 від 21.04.2011 р. до зобов'язань позичальника за кредитним договором, зокрема, входить й сплата процентів за користування кредитними коштами протягом всього строку користування кредитом.
		Таким чином, грошові вимоги кредитора по стягненню нарахованих процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1 545 264, 97 грн. за період з 28.12.2010 р. по 18.04.2013 р. є документально та нормативно обґрунтованими, а тому підлягають визнанню.
		В забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою № 03-01/001 від 04.01.2006 р., в рамках якої укладено кредитний договір № 010/14/646 від 22.12.2010 р., договір овердрафту № 015/14/647 від 22.12.2010 р., кредитний договір № 010/42-0-1/710 від 21.04.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» було укладено іпотечний договір від 01.02.2007 р. та договір застави основних засобів від 01.02.2007 р.
		Відповідно до вищезазначених іпотечного договору та договору застави основних засобів вартість предмету іпотеки та предмету застави становить 9 061 666, 00 грн.
		Суд, оцінивши надані докази, зазначає, що на момент розгляду кредиторських вимог зазначені договори є чинними, в судовому порядку недійсними або неукладеними не визнавались, таким чином, з урахуванням положень ст. 593 Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про заставу» кредиторські вимоги у розмірі 8 641 170, 65 грн. підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, які забезпечені заставою майна боржника.
		З огляду на вищезазначене, суд визнає грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» за генеральною кредитною угодою № 03-01/001 від 04.01.2006 р., в рамках якої укладено кредитний договір № 010/14/646 від 22.12.2010 р., договір овердрафту № 015/14/647 від 22.12.2010 р., кредитний договір № 010/42-0-1/710 від 21.04.2011 р., відповідно до ст.ст. 23, 25, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на загальну суму 8 711 137, 65 грн., з яких:  8 641 170, 65 грн. - підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, які забезпечені заставою майна боржника, 68 820, 00 грн. (судовий збір, що стягнуто рішенням господарського суду Київської області від 24.04.2013 р. у справі № 911/425/13-г) - 4 черга та 1 147, 00 грн. (судовий збір за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника у справі № 911/1164/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс») - 1 черга задоволення вимог кредиторів.
		 
		У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві із заявою № 10726/08 від 29.05.2013 р. (вх. № 12508 від 03.06.2013 р.) про визнання його кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» та просить визнати грошові вимоги у розмірі 20 550, 63 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
		Грошові вимоги кредитора обґрунтовані звітом про суми нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами та оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування   до органів Пенсійного фонду України за лютий 2013 року, вимогою від 01.04.2013 р. та постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 р. у справі № 810/1833/13-а, згідно якої з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» стягнуто на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві заборгованість в розмірі 20 550, 63 грн.
		Розпорядник майна боржника та боржник згідно реєстру вимог кредиторів вих. № 911/1164/13/реєстр 1 від 04.07.2013 р. та поданих ними пояснень вих. № 547/18/01 від 09.07.2013 р. (вх. № 15098 від 11.07.2013 р.) і вих. № 911/1164/13/181 від 15.08.2013 р. (вх. № 17639 від 16.08.2013 р.) визнають повністю грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві у розмірі 20 550, 63 грн. - друга черга задоволення вимог кредиторів.
		Суд дослідивши матеріали справи та заяву кредитора, вважає, що грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві документально і нормативно обґрунтовані та правомірно включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
		Враховуючи вищезазначене, у відповідності до вимог ч. 8 ст. 23, ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд визнає грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві повністю на загальну суму 20 550, 63 грн. - друга черга задоволення вимог кредиторів.
		 
		У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Фізична особа Холодовський Олександр Іванович із заявою б/н від 14.06.2013 р. (вх. № 13605 від 18.06.2013 р.) про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» та просить визнати його грошові вимоги у розмірі 1 041 191, 61 грн. і включити їх вимоги до реєстру вимог кредиторів.
		Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договорами про надання поворотної фінансової допомоги: від 18.07.2011 р., від 26.07.2011 р., від 27.07.2011 р., від 28.07.2011 р., від 29.07.2011 р., від 05.08.2011 р., від 08.08.2011 р., від 09.08.2011 р., від 10.08.2011 р., від 12.08.2011 р., від 15.08.2011 р., від 16.08.2011 р.; платіжними дорученнями: № 1107 від 27.07.2011 р., № 1106 від 29.07.2011 р., № 2 від 29.07.2011 р., № 1109 від 16.08.2011 р., № 1102 від 15.08.2011 р., № 1109 від 12.08.2011 р., № 1105 від 12.08.2011 р., № К10/5 від 10.08.2011 р., № К10/3 від 09.08.2011 р., № 1101 від 08.08.2011 р., № 101 від 05.08.2011 р.; рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2013 р. у справі № 1003/10536/12 та ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15.04.2013 р. у справі № 1003/10536/12. 
		Загальна сума заборгованості за вищезазначеними договорами про надання поворотної фінансової допомоги становить 1 041 191, 61 грн., з яких: 1 000 000, 00 грн. - заборгованості за поворотною фінансовою допомогою; 37 972, 61 грн. - 3 % річних та 3 219, 00 грн. - витрати зі сплати судового збору.
		Боржник згідно реєстру вимог кредиторів вих. № 911/1164/13/реєстр 1 від 04.07.2013 р. та поданих ним пояснень вих. № 554/18/01 від 03.07.2013 р., б/н від 10.07.2013 р. повністю відхиляє кредиторські вимоги Фізичної особи Холодовського Олександра Івановича з огляду на наступне: рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2013 р. у справі № 1003/10536/12 та ухвала Апеляційного суду Київської області від 15.04.2013 р. у справі № 1003/10536/12 оскаржуються боржником у касаційному порядку; договори фінансової допомоги містять явні ознаки договору позики, а відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» загальні збори учасників товариства уповноважені приймати рішення про отримання товариством позик, оскільки загальні збори боржника жодного разу не вносили до порядку денного питання про отримання позики (поворотної фінансової допомоги) від Холодовського Олександра Івановича, відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс» не мало достатньої правоздатності щодо здійснення такої дії як отримання позики; надані Холодовським Олександром Івановичем платіжні документи не відповідають нормам та вимогам чинного законодавства, встановленого для ведення касових операцій та безготівкових розрахунків у національній валюті; у Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» відсутні документи, що підтверджували б отримання позики боржником від Холодовського Олександра Івановича.
		Розпорядник майна боржника згідно письмових пояснень вих. № 911/1164/13/194 від 15.08.2013 р. (вх. № 17626 від 16.08.2013 р.) зазначає, що за результатом розгляду кредиторських вимог Фізичної особи Холодовського Олександра Івановича слід врахувати, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2013 р. у справі № 1003/10536/12 частково задоволено позов Холодовського Олександра Івановича та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» заборгованість за договорами про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 750 000, 00 грн., в решті позовних вимог відмовлено; ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15.04.2013 р. у справі № 1003/10536/12 рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2013 р. у справі № 1003/10536/12 залишено без змін; на момент розгляду господарським судом Київської області кредиторських вимог Фізичної особи Холодовського Олександра Івановича, його вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у розмірі 750 000, 00 грн.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» (боржник) та Фізичною особою Холодовським Олександром Івановичем (кредитор) було укладено договори про надання поворотної фінансової допомоги від 18.07.2011 р., від 26.07.2011 р., від 27.07.2011 р., від 28.07.2011 р., від 29.07.2011 р., від 05.08.2011 р., від 08.08.2011 р., від 09.08.2011 р., від 10.08.2011 р., від 12.08.2011 р., від 15.08.2011 р., від 16.08.2011 р. на загальну суму 1 000 000, 00 грн.
		Згідно наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 1107 від 27.07.2011 р., № 1106 від 29.07.2011 р., № 2 від 29.07.2011 р., № 1109 від 16.08.2011 р., № 1102 від 15.08.2011 р., № 1109 від 12.08.2011 р., № 1105 від 12.08.2011 р., № К10/5 від 10.08.2011 р., № К10/3 від 09.08.2011 р., № 1101 від 08.08.2011 р., № 101 від 05.08.2011 р. кредитором було перераховано на рахунок боржника 750 000, 00 грн.
		Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2013 р. у справі № 1003/10536/12 позов Холодовського Олександра Івановича задоволено частково, стягнуто з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» заборгованість за договорами про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 750 000, 00 грн. та судові витрати у розмірі 3 219, 00 грн., в решті позовних вимог відмовлено. 
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15.04.2013 р. у справі № 1003/10536/12 рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2013 р. у справі № 1003/10536/12 залишено без змін.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.07.2013 р. рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2013 р. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15.04.2013 р. у справі № 1003/10536/12 залишено без змін.
		Зі змісту заяви Фізичної особи Холодовського Олександра Івановича вбачається, що його кредиторські вимоги є аналогічними вимогам, що розглядалися Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у справі № 1003/10536/12.
		Таким чином, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 35, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2013 р. у справі № 1003/10536/12, судом частково визнаються грошові вимоги кредитора по заборгованості за поворотною фінансовою допомогою у розмірі 750 000, 00 грн. та повністю - вимоги по витратах зі сплати судового збору у розмірі 3 219, 00 грн.
		Щодо вимог кредитора про визнання 3 % річних у розмірі 37 972, 61 грн. за період з 01.01.2012 р. по 07.04.2013 р., суд зазначає наступне.
		Відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2013 р. у справі № 1003/10536/12, судом відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 14 098, 84 грн. за період з 01.01.2012 р. по 20.06.2012 р. Рішення набрало законної сили та має преюдиціальне значення, що полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. 
		Таким чином, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 35, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, враховуючи положення договорів про надання поворотної фінансової допомоги та рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2013 р. у справі № 1003/10536/12, судом частково визнаються вимоги кредитора щодо 3 % річних у розмірі 17 938, 36 грн. за період з 21.06.2012 р. по 07.04.2013 р., інші вимоги відхиляються.
		З огляду на вищезазначене, суд частково визнає грошові вимоги Фізичної особи Холодовського Олександра Івановича на загальну суму 772 304, 36 грн., з яких: 1 147, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга та 771 157, 36 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів.
		 
		У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Фізична особа Курцев Дмитро Вадимович із заявою вих. № 140613 від 14.06.2013 р. (вх. № 13515 від 17.06.2013 р.) про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», з урахуванням письмових пояснень вих. № 14082013 від 14.08.2013 р. (вх. № 17643 від 16.08.2013 р.), вих. № 16082013 від 16.08.2013 р. (вх. № 17704 від 19.08.2013 р.), та просить визнати грошові вимоги на суму 2 396 000, 00 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
		Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договорами про надання поворотної фінансової допомоги: від 07.02.2011 р., від 18.07.2011 р., від 26.07.2011 р., від 28.07.2011 р., від 29.07.2011 р., від 16.08.2011 р., від 18.08.2011 р., від 30.08.2011 р., від 31.08.2011 р., від 14.09.2011 р., від 19.09.2011 р., від 20.09.2011 р., від 26.09.2011 р., від 27.09.2011 р., від 29.09.2011 р., від 30.09.2011 р., від 30.09.2011 р., від 31.10.2011 р., від 11.11.2011 р., від 16.11.2011 р., від 25.11.2011 р., від 28.11.2011 р., від 29.11.2011 р., від 06.12.2011 р.; випискою по особовому рахунку за 08.02.2011 р.; банківськими довідками від 30.10.2012 р., від 23.10.2012 р.; від 29.10.2012 р.; витягами із касової книги за 16.08.2011 р., за 18.08.2011 р., за 30.08.2011 р., за 14.09.2011 р., за 20.09.2011 р., за 26.09.2011 р., за 27.09.2011 р., за 29.09.2011 р., за 31.10.2011 р., за 25.11.2011 р., за 28.11.2011 р., за 29.11.2011 р.; прибутковими касовими ордерами від 16.08.2011 р., від 18.08.2011 р, від 30.08.2011 р., від 31.08.2011 р., від 14.09.2011 р., від 19.09.2011 р., від 20.09.2011 р., від 26.09.2011 р., від 27.09.2011 р., від 29.09.2011 р., від 30.09.2011 р., від 31.10.2011 р., від 11.11.2011 р., від 16.11.2011 р., від 25.11.2011 р., від 28.11.2011 р., від 29.11.2011 р., від 06.12.2011 р.; платіжними дорученнями № 1109 від 16.08.2011 р., № К10/11 від 18.08.2011 р., № 1120 від 30.08.2011 р., № К1/8 від 19.09.2011 р., № 1101 від 14.09.2011 р., № К5/1 від 20.09.2011 р., № К5/10 від 26.09.2011 р., № К5/2 від 27.09.2011 р., № К3/6 від 29.09.2011 р., № К2/8 від 31.10.2011 р., № К6/7 від 25.11.2011 р., № К4/6 від 28.11.2011 р., № К44/2 від 29.11.2011 р.; видатковими касовими ордерами від 18.08.2011 р., від 30.08.2011 р., 14.09.2011 р., від 19.09.2011 р., від 20.09.2011 р., від 26.09.2011 р., від 27.09.2011 р., від 29.09.2011 р., від 31.10.2011 р., від 25.11.2011 р., від 28.11.2011 р., від 29.11.2011 р.
		Загальна сума грошових вимог Фізичної особи Курцева Дмитра Вадимовича становить 2 396 000, 00 грн. - поворотна фінансова допомога.
		Розпорядник майна боржника та боржник згідно реєстру вимог кредиторів вих. № 911/1164/13/реєстр 1 від 04.07.2013 р. та поданих ними пояснень вих. № 551/18/01 від 03.07.2013 р. (вх. № 14665 від 05.07.2013 р.), б/н від 10.07.2013 р. (вх. № 15096 від 11.07.2013 р.), вих. № 911/1164/13/192 від 15.08.2013 р. (вх. № 17628 від 16.08.2013 р.) не визнають кредиторські вимоги Фізичної особи Курцева Дмитра Вадимовича, посилаючись на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2013 р. у справі № 1003/10534/12, рішення Апеляційного суду Київської області від 03.06.2013 р. у справі № 1003/10534/12 та те, що договори фінансової допомоги містять явні ознаки договору позики, а відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» загальні збори учасників товариства уповноважені приймати рішення про отримання товариством позик, оскільки загальні збори боржника жодного разу не вносили до порядку денного питання про отримання позики (поворотної фінансової допомоги) від Курцева Дмитра Вадимовича, відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс» не мало достатньої правоздатності щодо здійснення такої дії як отримання позики; надані Курцевим Дмитром Вадимовичем платіжні документи не відповідають нормам та вимогам чинного законодавства, встановленого для ведення касових операцій та безготівкових розрахунків у національній валюті; у Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» відсутні документи, що підтверджували б отримання позики боржником від Курцева Дмитра Вадимовича.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2013 р. у справі № 1003/10534/12 позов Курцева Дмитра Вадимовича задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс»  на користь Курцева Дмитра Вадимовича борг за договорами поворотної фінансової допомоги в сумі 1 844 000, 00 грн. та судові витрати в сумі 3 282, 00 грн., всього 1 847 282, 00 грн., в решті позовних вимог відмовлено.
		Рішенням Апеляційного суду Київської області від 03.06.2013 р. у справі № 1003/10534/12 рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2013 р.  скасовано, прийнято по справі нове рішення про відмову Курцеву Дмитру Вадимовичу в задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» боргу за договорами про надання поворотної фінансової допомоги.
		Зі змісту заяви Фізичної особи Курцева Дмитра Вадимовича вбачається, що його кредиторські вимоги є аналогічними вимогам, що розглядалися Білоцерківським міськрайонним судом Київської області та Апеляційним судом Київської області у справі № 1003/10534/12.
		Рішення Апеляційного суду Київської області від 03.06.2013 р. у справі № 1003/10534/12 набрало законної сили та має преюдиціальне значення, що полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
		Таким чином, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 35, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи рішення Апеляційного суду Київської області від 03.06.2013 р. у справі № 1003/10534/12, кредиторські вимоги Фізичної особи Курцева Дмитра Вадимовича підлягають відхиленню. 
		 
		У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області ДПС із заявою № 5121/10/10 від 07.06.2013 р. (вх. № 13205 від 12.06.2013 р.) про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», з урахуванням довідки № 709/19-036 від 02.09.2013 р., та просить визнати грошові вимоги у розмірі 222 435, 79 грн.
		Грошові вимоги кредитора обґрунтовані податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2013 року, податковим повідомленням-рішенням від 25.02.2013 р. , актом про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 636/15-2/05479987/73 від 11.02.2013 р., податковим повідомленням-рішенням № 2351/0000430035 від 12.10.2012 р., податковим повідомленням-рішенням № 2350/0000420035  від 12.10.2012 р., актом № 8/16-018/05479987 від 26.09.2012 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Поліс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з Приватним підприємством «Протесілай» за період з 01.09.2009 р. по 31.12.2009 р.
		Розпорядник майна боржника та боржник згідно реєстру вимог кредиторів вих. № 911/1164/13/реєстр 1 від 04.07.2013 р. та поданих ними пояснень вих. № 548/18/01 від 09.07.2013 р. (вх. № 15103 від 11.07.2013 р.), вих. № 911/1164/13/184 від 15.08.2013 р. (вх. № 17636 від 16.08.2013 р.), б/н від 19.08.2013 р. (вх. № 17725 від 19.08.2013 р.) визнають частково грошові вимоги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС на загальну суму 41 950, 96 грн. посилаючись на те, що вимоги у розмірі 180 484, 83 грн. не виможуть бути визнані, оскільки вони заявлені на підставі податкового повідомлення-рішення № 2351/0000430035 від 12.10.2012 р. та податкового повідомлення-рішення № 2350/0000420035  від 12.10.2012 р., які на даний час оскаржуються боржником у Київському окружному адміністративному суді, а тому є неузгодженими.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, загальна суму вимог кредитора у розмірі 222 435, 79 грн. складається з наступного: 98 407, 21 грн. - податковий борг (податок на прибуток) за податковим повідомленням-рішенням 2350/0000420035  від 12.10.2012 р., термін сплати якого 03.04.2013 р.; 280, 06 грн. - податковий борг (орендна плата за землю) відповідно до податкової декларації на 2013 рік, термін сплати якого 30.04.2013 р.; 280, 08 грн. - податковий борг (орендна плата за землю) відповідно до податкової декларації на 2013 рік, термін сплати якого 30.05.2013 р.; 6 141, 56 грн. - податковий борг (земельний податок) відповідно до податкової декларації на 2013 рік, термін сплати якого 30.04.2013 р.; 6 141, 65 грн. - податковий борг (земельний податок) відповідно до податкової декларації на 2013 рік, термін сплати якого 30.05.2013 р.; 29 606, 77 грн. - податковий борг (податок на додану вартість) за податковим повідомленням-рішенням від 25.02.2013 р., термін сплати якого 08.03.2013 р.; 82 077, 62 грн. -  податковий борг (податок на додану вартість) за податковим повідомленням-рішенням № 2351/0000430035 від 12.10.2012 р., термін сплати якого 03.04.2013 р.; 61, 00 грн. - податковий борг (податок на додану вартість) відповідно до податкової декларації за квітень 2013 року, термін сплати якого 30.05.2013 р.
		Відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. 
		Враховуючи вищезазначене та те, що на даний момент податкові повідомлення-рішення від 12.10.2012 р. № 2350/0000420035 та від 12.10.2012 р. № 2351/0000430035 оскаржуються в адміністративному суді, що підтверджується ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 р. у справі № 810/2666/13-а, виконання грошових зобов'язань за зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями зупинене до дня закінчення процедури адміністративного оскарження, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою, відтак судом відхиляються грошові вимоги кредитора у розмірі 180 484, 83 грн., а саме: 82 077, 62 грн. -  податковий борг (податок на додану вартість) за податковим повідомленням-рішенням № 2351/0000430035 від 12.10.2012 р. та 98 407, 21 грн. - податковий борг (податок на прибуток) за податковим повідомленням-рішенням 2350/0000420035  від 12.10.2012 р.
		Щодо грошових вимог у розмірі 12 904, 33 грн., з яких: 280, 06 грн. - податковий борг (орендна плата за землю) відповідно до податкової декларації на 2013 рік, термін сплати якого 30.04.2013 р.; 280, 08 грн. - податковий борг (орендна плата за землю) відповідно до податкової декларації на 2013 рік, термін сплати якого 30.05.2013 р.; 6 141, 56 грн. - податковий борг (земельний податок) відповідно до податкової декларації на 2013 рік, термін сплати якого 30.04.2013 р.; 6 141, 65 грн. - податковий борг (земельний податок) відповідно до податкової декларації на 2013 рік, термін сплати якого 30.05.2013 р.; 61, 00 грн. - податковий борг (податок на додану вартість) відповідно до податкової декларації за квітень 2013 року, термін сплати якого 30.05.2013 р., суд зазначає наступне.
		Згідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
		Відповідно ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2013 р. порушено провадження у справі № 911/1164/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
		Враховуючи вищезазначене, вбачається, що до реєстру вимог кредиторів боржника включаються вимоги кредиторів, що виникли до порушення справи про банкрутство. Отже, вимоги кредитора, що виникли після порушення справи про банкрутство мають характер поточних і не можуть бути внесені до реєстру вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном. Поточні вимоги кредитора можуть бути внесені до реєстру лише після введення ліквідаційної процедури.
		За таких обставин, заявлені Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області ДПС грошові вимоги у розмірі 12 904, 33 грн. підлягають відхиленню. 
		З огляду на вищезазначене та враховуючи положення ст. 131 Податкового кодексу України, суд частково визнає грошові вимоги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС на загальну суму 29 606, 77 грн., з яких: 19 508, 77 грн. - 3 черга та 10 098, 00 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів.
		 
		У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Фізична особа Курцев Олексій Вадимович із заявою № 009/0613-КВ від 15.06.2013 р. (вх. № 13513 від 17.06.2013 р.) про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», з урахуванням письмових пояснень № 019/0713-КВ від 04.07.2013 р. (вх. № 14672 від 05.07.2013 р.), № 028/0713-КВ від 10.07.2013 р. (вх. № 15116 від 11.07.2013 р.), та просить визнати грошові вимоги на суму 5 727 857, 49 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
		Грошові вимоги кредитора обґрунтовані тим, що в 2009 році Курцев О.В. став учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», вклавши в статутний фонд товариства 1 097 173, 00 грн., що складало 14, 63 % від статутного капіталу товариства, 12.04.2013 р. загальними зборами учасників боржника було прийнято рішення про виключення Курцева О.В. зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», після чого була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів боржника щодо зміни складу засновників (учасників) товариства, у зв'язку з чим кредитор на відповідно до ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» має право на отримання виплати вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі. До своєї кредиторської заяви Фізичною особою Курцевим Олексієм Вадимовичем додано копію витягу зі статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» у редакції 2009 року, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.04.2013 р., копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.05.2013 р., копію протоколу засідання інвентаризаційної комісії від 05.06.2013 р., копію квитанції № 01 від 23.11.2009 р. та копію договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» від 11.11.2009 р.
		Розпорядник майна боржника та боржник згідно реєстру вимог кредиторів вих. № 911/1164/13/реєстр 1 від 04.07.2013 р. та поданих ними пояснень вих. № 553/18/01 від 03.07.2013 р. (вх. № 14662 від 05.07.2013 р.), вих. № 911/1164/13/189 від 15.08.2013 р. (вх. № 17631 від 16.08.2013 р.) відхиляють повністю кредиторські вимоги Фізичної особи Курцева Олексія Вадимовича з огляду на наступне: розрахунок вартості частини майна, яка виплачується учаснику при виході з товариства здійснений кредитором невірно; строк виплати вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» кредитору настане лише 12.04.2014 р.; відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до складу грошових зобов'язань боржника не включаються зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, а відповідно до п. 19 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 р. № 01-06/606/2013 грошові вимоги засновників (учасників) боржника - юридичної особи, які виникли з такої участі, не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2013 р. загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» було прийнято рішення про виключення учасника Курцева Олексія Вадимовича з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» та виплату виключеному учаснику вартості частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, яку провести після затвердження звіту за 2013 рік в строк, що не перевищує 12 місяців з дня виключення цього учасника.
		У вирішенні питання про порядок і строки проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, господарським судам слід мати на увазі, що норми ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» є спеціальними щодо норм ст. 148 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України порядок і строки розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, встановлюються статутом і законом. При цьому норми статуту щодо порядку та строків розрахунків з учасником, який вийшов з товариства, повинні відповідати ст. 54 Закону України «Про господарські товариства». Передбачений статутом порядок розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, може застосовуватись у частині, що не суперечить закону (Рекомендації Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»).
		Згідно з п. 7.7 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» у редакції 2009 року учасник, який виходить із товариства має право одержати вартість частини майна, пропорційній його частці у статутному капіталі товариства. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
		Пунктами 6.11, 6.14, 6.17 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» у редакції 2013 року передбачено, що при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі товариства. Виплата вартості частини майна товариства учаснику здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. При виключені учасника з товариства виплата частки майна товариства виключеному учаснику здійснюється у тому ж порядку, що і при виході учасника з товариства. Моментом виключення учасника з товариства є дата прийняття вищим органом управління рішення про виключення такого учасника. 
		Так, відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
		Таким чином, законодавством чітко визначено, що, по-перше, Закон України «Про господарські товариства» не передбачає повернення учаснику його внеску до статутного фонду товариства у разі виходу з товариства, оскільки відповідно до ст. 12 цього Закону товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Зазначена правова норма дає підстави для висновку про те, що будь-яке майно, передане до статутного фонду товариства як внесок, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства, а отже сплачується саме вартість частини майна товариства. По-друге, виплата належної учаснику частки провадиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня його виходу.
		Разом з тим, згідно з ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу (року).
		Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вихід (виключення) особи із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства, проте строк сплати належної учаснику частки настає після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, до 12 місяців з дня його виходу.
		Згідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
		Відповідно ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2013 р. порушено провадження у справі № 911/1164/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
		Отже, вимоги кредитора, що виникли після порушення справи про банкрутство мають характер поточних і не можуть бути внесені до реєстру вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном. Поточні вимоги кредитора можуть бути внесені до реєстру лише після введення ліквідаційної процедури.
		За таких обставин, заявлені Фізичною особою Курцевим Олексієм Вадимовичем грошові вимоги у розмірі 5 727 857, 49 грн. підлягають відхиленню. 
		 
		У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Фізична особа Курцев Дмитро Вадимович із заявою № 008/0613-КВ від 15.06.2013 р. (вх. № 13512 від 17.06.2013 р.) про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», з урахуванням письмових пояснень № 018/0713-КВ від 04.07.2013 р. (вх. № 14671 від 05.07.2013 р.), № 027/0713-КВ від 10.07.2013 р. (вх. № 15117 від 11.07.2013 р.), та просить визнати грошові вимоги на суму 9 545 124, 03 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
		Грошові вимоги кредитора обґрунтовані тим, що в 2009 році Курцев Д.В. став учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», вклавши в статутний фонд товариства 1 828 698, 00 грн., що складало 24, 38 % від статутного капіталу товариства, 12.04.2013 р. загальними зборами учасників боржника було прийнято рішення про виключення Курцева Д.В. зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», після чого була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів боржника щодо зміни складу засновників (учасників) товариства, у зв'язку з чим кредитор на відповідно до ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» має право на отримання виплати вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі. До своєї кредиторської заяви Фізичною особою Курцевим Дмитром Вадимовичем додано копію витягу зі статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» у редакції 2009 року, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.04.2013 р., копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.05.2013 р., копію протоколу засідання інвентаризаційної комісії від 05.06.2013 р., копію квитанції № 02 від 23.11.2009 р., копію договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» від 13.03.2009 р., копію договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» від 10.02.2009 р., копію договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» від 10.02.2009 р., копію договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» від 10.02.2009 р., копію договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» від 10.02.2009 р., копію договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» від 10.02.2009 р., копію договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» від 09.02.2009 р., копію договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» від 11.11.2009 р., копію договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» від 06.11.2009 р. 
		Розпорядник майна боржника та боржник згідно реєстру вимог кредиторів вих. № 911/1164/13/реєстр 1 від 04.07.2013 р. та поданих ними пояснень вих. № 550/18/01 від 03.07.2013 р. (вх. № 14664 від 05.07.2013 р.), вих. № 911/1164/13/188 від 15.08.2013 р. (вх. № 17632 від 16.08.2013 р.) відхиляють повністю кредиторські вимоги Фізичної особи Курцева Дмитра Вадимовича з огляду на наступне: розрахунок вартості частини майна, яка виплачується учаснику при виході з товариства здійснений кредитором невірно; строк виплати вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» кредитору настане лише 12.04.2014 р.; відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до складу грошових зобов'язань боржника не включаються зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, а відповідно до п. 19 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 р. № 01-06/606/2013 грошові вимоги засновників (учасників) боржника - юридичної особи, які виникли з такої участі, не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2013 р. загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» було прийнято рішення про виключення учасника Курцева Дмитра Вадимовича з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» та виплату виключеному учаснику вартості частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, яку провести після затвердження звіту за 2013 рік в строк, що не перевищує 12 місяців з дня виключення цього учасника.
		У вирішенні питання про порядок і строки проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, господарським судам слід мати на увазі, що норми ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» є спеціальними щодо норм ст. 148 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України порядок і строки розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, встановлюються статутом і законом. При цьому норми статуту щодо порядку та строків розрахунків з учасником, який вийшов з товариства, повинні відповідати ст. 54 Закону України «Про господарські товариства». Передбачений статутом порядок розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, може застосовуватись у частині, що не суперечить закону (Рекомендації Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»).
		Згідно з п. 7.7 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» у редакції 2009 року учасник, який виходить із товариства має право одержати вартість частини майна, пропорційній його частці у статутному капіталі товариства. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
		Пунктами 6.11, 6.14, 6.17 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» у редакції 2013 року передбачено, що при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі товариства. Виплата вартості частини майна товариства учаснику здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. При виключені учасника з товариства виплата частки майна товариства виключеному учаснику здійснюється у тому ж порядку, що і при виході учасника з товариства. Моментом виключення учасника з товариства є дата прийняття вищим органом управління рішення про виключення такого учасника. 
		Так, відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
		Таким чином, законодавством чітко визначено, що, по-перше, Закон України «Про господарські товариства» не передбачає повернення учаснику його внеску до статутного фонду товариства у разі виходу з товариства, оскільки відповідно до ст. 12 цього Закону товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Зазначена правова норма дає підстави для висновку про те, що будь-яке майно, передане до статутного фонду товариства як внесок, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства, а отже сплачується саме вартість частини майна товариства. По-друге, виплата належної учаснику частки провадиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня його виходу.
		Разом з тим, згідно з ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу (року).
		Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вихід (виключення) особи із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства, проте строк сплати належної учаснику частки настає після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, до 12 місяців з дня його виходу.
		Згідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
		Відповідно ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2013 р. порушено провадження у справі № 911/1164/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
		Враховуючи вищезазначене, вбачається, що до реєстру вимог кредиторів боржника включаються вимоги кредиторів, що виникли до порушення справи про банкрутство. Отже, вимоги кредитора, що виникли після порушення справи про банкрутство мають характер поточних і не можуть бути внесені до реєстру вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном. Поточні вимоги кредитора можуть бути внесені до реєстру лише після введення ліквідаційної процедури.
		За таких обставин, заявлені Фізичною особою Курцевим Дмитром Вадимовичем грошові вимоги у розмірі 9 545 124, 03 грн. підлягають відхиленню. 
		 
		У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» із заявою вих. № 2535 від 30.05.2013 р. (вх. № 12805 від 07.06.2013 р.) про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» та просить визнати грошові вимоги у розмірі 7 560, 89 грн.
		Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором поставки товарів та надання послуг № 20169 від 01.01.2010 р. та актами приймання (рахунок до сплати) наданих послуг за період з 01.01.2011 р. по 27.01.2011 р.
		Боржник згідно поданої ним заяви б/н від 10.07.2013 р. (вх. № 15102 від 11.07.2013 р.) зазначає, що у бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» відсутні будь-які дані щодо заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», а тому відповідно надати правове обґрунтування щодо невизнання заявлених грошових вимог не є за можливе.
		Розпорядник майна боржника згідно реєстру вимог кредиторів вих. № 911/1164/13/реєстр 1 від 04.07.2013 р. відхиляє повністю грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна».
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, між  Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» (Метро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» (постачальник) 01.01.2010 р. було укладено договір поставки товарів та надання послуг № 20169, відповідно до якого Метро надає постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до цього договору. Надання рекламних та інших послуг підтверджується актами приймання виконаних робіт. Метро також надаватиме постачальнику послуги з логістики товарів згідно з процедурою та умовами, які вказані в додатку 6 до цього договору. Постачальник постачає і передає у власність Метро, а Метро приймає та оплачує товари згідно з замовленням Метро та товаросупровідною документацією, які складають невід ємну частину цього договору.
		Відповідно до додатку № 7 до договору поставки товарів та надання послуг № 20169 від 01.01.2010 р. загальна вартість послуг за цим додатком буде зазначатися у відповідних актах приймання наданих послуг (вони ж рахунки до сплати). У випадках відсутності чи недостатності заборгованості за поставлений товар для відшкодування вартості наданих послуг шляхом, що викладено у п. 1.11 цього додатку, постачальник сплачує недостатню суму на рахунок Метро банківським переказом протягом 15 днів з дня виставлення акту приймання наданих послуг (він же рахунок до сплати), якщо сторонами не погоджено інше.
		Згідно з п. 1.11 додатку № 7 до договору поставки товарів та надання послуг № 20169 від 01.01.2010 р. Метро має право зменшити оплату, що належить постачальникові за товари на вартість наданих постачальникові послуг, а також на інші суми, що мають бути сплачені постачальником згідно з цим додатком, шляхом проведення заліку зустрічних вимог за винятком випадків, коли це заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться Метро без підписання сторонами додаткових документів.
		На виконання вищезазначеного договору, Метро було надано боржнику послуги за період з 01.01.2011 р. по 27.02.2011 р. на загальну суму 8 981, 04 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання (рахунок до сплати) наданих послуг № SGMS115/10/054598-3216263 від 30.01.2011 р., № SIML115/10/051905-3216264 від 30.01.2011 р., № SBON115/10/045245-3216265 від 20.01.2011 р., № SGMS115/11/078244-3209859 від 31.01.2011 р., № SBON115/11/089188-3209860 від 31.01.2011 р., № SGMS115/10/054598-3226815 від 27.02.2011 р., № SBON115/10/045245-3226816 від 27.02.2011 р. Зазначені акти приймання (рахунок до сплати) наданих послуг підписанні в двосторонньому порядку та скріплені печатками сторін.  
		На підставі п. 1.11 додатку № 7 до договору поставки товарів та надання послуг № 20169 від 01.01.2010 р. кредитор провів залік зустрічних вимог на 1 420, 15 грн., які він був зобов'язаний сплатити боржнику за товарною накладною № 021776/1 від 12.11.2010 р.
		Таким чином, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» складають 7 560, 89 грн.
		Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. 
		З огляду на вищезазначене, суд повністю визнає грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» на загальну суму 8 707, 89 грн., з яких: 7 560, 89 грн. (заборгованість за надані послуги) - 4 черга та 1 147, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів.
		 
		У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Селект» із заявою б/н від 28.05.2013 р. (вх. № 12806 від 07.06.2013 р.) про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» та просить визнати грошові вимоги на суму 55 334 455, 00 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
		Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р., договором доручення на продаж цінних паперів № 8 (13БД) від 01.03.2013 р., випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 005006, складеною на 01.03.2013 р., звітом від 04.03.2013 р. до договору доручення на продаж цінних паперів № 8 (13БД) від 01.03.2013 р., випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 005238, складеною на 01.03.2013 р., актом прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р.
		Розпорядник майна боржника та боржник згідно реєстру вимог кредиторів вих. № 911/1164/13/реєстр 1 від 04.07.2013 р. та поданих ними пояснень б/н від 10.07.2013 р. (вх. № 15104 від 11.07.2013 р.), вих. № 911/1164/13/182 від 15.08.2013 р. (вх. № 17638 від 16.08.2013 р.) визнають повністю грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект» у розмірі 55 334 455, 00 грн. 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» заперечує щодо визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект» за договором купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р., посилаючись на те, що зазначений договір є недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме: відповідно до ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник за цим договором взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним і виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю стало неможливим; всупереч ст. 59, п. і) ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» та п. 8.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» договір купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р. не було затверджено загальними зборами учасників товариства.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селект» (продавець - кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Віком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» (покупець - боржник) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ), за умовами якого продавець, в порядку та на умовах визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язаний передати у власність покупцю, а покупець, в порядку та на умовах визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язаний прийняти та оплатити загальну договірну вартість цінних паперів, характеристика яких зазначена в п. 1.2 цього договору.
		Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 договору за цим договором покупець набуває у власність цінні папери, характеристика яких зазначена в п. 1.2 цього договору, у кількості 6 193 шт. Загальна договірна вартість цінних паперів за цим договором складає 55 334 455, 00 грн.
		Згідно з п. 2.1 договору покупець зобов'язується самостійно оплатити продавцю загальну договірну вартість цінних паперів в розмірі, вказаному в п. 1.4 цього договору, протягом 10 календарних днів з дати підписання цього договору.
		Пунктом 3.4 договору передбачено, що право власності на цінні папери у покупця виникає з моменту їх зарахування на його рахунок у цінних паперах.
		На виконання вищезазначеного договору, продавець передав покупцю, а покупець прийняв цінні папери у кількості 6 193 шт. загальною договірною вартістю 55 334 455, 00 грн., про що сторонами 01.03.2013 р. було складено акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р.
		Набуття права власності покупцем на цінні папери підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах № 005238 станом на 01.03.2013 р.
		Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно з ч. 1 ст. 662  Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
		Частино 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
		Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
		Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» щодо недійсності договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р. з підстав, передбачених ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та норм цивільного законодавства вже судом розглянуто вище  у даній справі та відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» б/н від 22.05.2013 р. (вх. № 1932 від 23.05.2013 р.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» та Товариством з обмеженою відповідальністю  «Селект».
		За таких обставин, суд дослідивши матеріали справи та заяву кредитора, вважає, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект» документально і нормативно обґрунтовані та правомірно включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
		Враховуючи вищезазначене, у відповідності до вимог ч. 8 ст. 23, ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд визнає грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект» на загальну суму 55 335 602, 00 грн., з яких: 55 334 455, 00 грн. - 4 черга та 1 147, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів.
		 
		У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спартехнотрейд» із заявою вих. № 135/15 від 17.06.2013 р. (вх. № 13511 від 17.06.2013 р.) про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» та просить визнати грошові вимоги на суму 4 455 678, 07 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
		Грошові вимоги кредитора обґрунтовані протоколом № 1 позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» від 12.03.2012 р., статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» у редакції 2009 року, договором про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р., додатком № 1 до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р., квитанціями до прибуткових касових ордерів, листом від 10.06.2013 р., повідомленням від 10.06.2013 р., листом вих. № 422/01 від 10.06.2013 р., договором про відступлення права вимоги від 10.06.2013 р., актом приймання-передачі права грошової вимоги та документації від 10.06.2013 р.
		Розпорядник майна боржника та боржник згідно реєстру вимог кредиторів вих. № 911/1164/13/реєстр 1 від 04.07.2013 р. та поданих ними пояснень вих. № 344/18/01 від 03.07.2013 р. (вх. № 14661 від 05.07.2013 р.), вих. № 911/1164/13/195 від 15.08.2013 р. (вх. № 17625 від 16.08.2013 р.) визнають повністю грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спартехнотрейд».
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» заперечує щодо визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спартехнотрейд» за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р. посилаючись на те, що зазначений договір має бути визнаний недійсним на підставі ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» стверджує, що договір про відступлення права вимоги від 10.06.2013 р. укладений з порушенням вимог чинного законодавства, так як зазначений договір містить ознаки факторингу, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Спартехнотрейд» не надало жодних доказів про те, що воно являється фінансовою установою і у нього є ліцензія та/або дозвіл для здійснення факторингових операцій.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2012 р. між Луценком Анатолієм Андрійовичем (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. 
		Відповідно до п. 2.1 договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі, передбаченому в додатку № 1 до даного договору.
		Згідно з п. 3.1 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 11 березня 2013 року.
		Відповідно до додатку № 1 до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р. сторони прийшли до згоди, що розмір поворотної фінансової допомоги, що надає позикодавець позичальнику становить 4 500 000, 00 грн.
		На виконання вищезазначеного договору Луценком Анатолієм Андрійовичем за період з квітня 2012 року до лютого 2013 року було надано боржнику грошові кошти (поворотну фінансову допомогу) у розмірі 4 454 531, 07 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями до прибуткових касових ордерів, прибутковими касовими ордерами, витягами із касової книги боржника, довідкою банку вих. № 4244 від 14.08.2013 р. та довідкою банку вих. № 1314 від 14.08.2013 р.
		10.06.2013 р. Луценко Анатолій Андрійович листом звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» з проханням надати письмову згоду на передачу ним належних йому прав та обов'язків згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р.
		Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» своїм листом вих. № 422/1 від 10.06.2013 р. повідомило Луценка Анатолія Андрійовича про те, що воно не заперечує проти передачі Луценком Анатолієм Андрійовичем прав та обов'язків взятих на себе згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р. на користь третіх осіб.
		10.06.2013 р. між Луценком Анатолієм Андрійовичем (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спартехнотрейд» було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого цемент передає права вимоги цесіонарієві, в межах яких цесіонарій стає кредитором за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р. За цим договором до цесіонарія переходять право вимагати (замість цедента) від боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: повернення поворотної фінансової допомоги (позики) у загальному розмірі 4 454 531, 07 грн., строк повернення якої, відповідно до п. 3.1 договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р., настане 11.03.2013 р. 
		Відповідно до п. 3 договору про відступлення права вимоги до цесіонарія переходить право вимоги цедента за договором, визначеним у п. 1 цього договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
		Згідно з п. 4 договору про відступлення права вимоги моментом переходу права вимоги цедента за договором, визначеним у п. 1 цього договору, до цесіонарія є момент укладання цього договору між сторонами та передачі документів щодо надання поротної фінансової допомоги (позики) на користь боржника, про що сторони складають акт приймання-передачі права грошової вимоги та документації.
		Пунктом 5 договору про відступлення права вимоги передбачено, що цемент зобов'язаний в строк трьох календарних днів з моменту набрання чинності цим договором повідомити боржника про відступлення права вимоги.
		На виконання умов договору про відступлення права вимоги від 10.06.2013 р. Луценко Анатолій Андрійович передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Спартехнотрейд» прийняло право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» у сумі 4 454 531, 07 грн. та певні документи згідно переліку, про що сторони склали акт приймання-передачі права грошової вимоги та документації від 10.06.2013 р.
		10.06.2013 р. Луценком Анатолієм Андрійовичем було вручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Поліс» лист-повідомлення б/н від 10.06.2013 р. про те, що 10.06.2013 р. ним було відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спартехнотрейд» право вимоги, належне йому, в межах якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Спартехнотрейд» стає кредитором за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р.
		Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.  Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. 
		Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. 
		Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 
		Згідно з ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. 
		Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
		У відповідності до ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. 
		Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
		У відповідності до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. 
		Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» щодо недійсності договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.03.2012 р. не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки питання про визнання недійсним зазначеного договору з підстав, передбачених ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вже судом розглянуто вище у даній справі та відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» № 015/0613-Б від 26.06.2013 р. (вх. № 14185 від 26.06.2013 р.) про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги укладений сторонами 12.03.2012 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» та Луценком Анатолієм Андрійовичем.
		Щодо посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» на те, що договір про відступлення права вимоги від 10.06.2013 р. укладений з порушенням вимог чинного законодавства, так як зазначений договір містить ознаки факторингу, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Спартехнотрейд» не надало жодних доказів про те, що воно являється фінансовою установою і у нього є ліцензія та/або дозвіл для здійснення факторингових операцій, суд зазначає наступне.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитися із доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» про те, що  договір про відступлення права вимоги від 10.06.2013 р. є за своєю правовою природою договором факторингу, який було укладено сторонами з порушенням спеціального законодавства, що регламентує такі правовідносини.
		Статтею 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
		Відмінності між правовими інститутами відступлення права вимоги (цесії) та факторингом (фінансуванням під відступлення права грошової вимоги) полягає у наступному.
		Цесія - це сам факт заміни особи в зобов'язанні, що складається в силу укладення відповідної угоди купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. Цесією є безпосередній правовий результат угоди про передачу права вимоги. Отже, виходячи з вищевикладеного, відступлення права вимоги (цесія) - це угода (правочин) в наслідок якої відбувається заміна особи на активній стороні зобов'язання із збереженням всіх інших елементів зобов'язального правовідношення. Цесія - це наступництво цесіонарія в праві цедента.
		Натомість значення фінансування під відступлення грошової вимоги полягає в тому, що клієнт не чекаючи настання строку платежу свого боржника, отримує ці кошти від фінансового агента. Тим самим клієнту надається можливість використати отримані кошти на свої потреби, виграючи в часі. Зацікавленість фінансового агента в даному договорі проявляється в тому, що він фінансує клієнта, отримуючи за це винагороду.
		Під факторингом, як правило, розуміється продаж недокументованої, тобто не закріпленої в цінному папері, дебіторської заборгованості з метою фінансування чи іншої мети.
		Широке визначення, дане в ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, охоплює широке коло договорів, які опосередковують перехід права вимоги. Визначення договору фінансування під уступку права грошової вимоги сформульовано так, щоб воно охоплювало достатньо широке коло відносин, пов'язаних з даним видом фінансових угод. Критерієм для їх об'єднання можна визначити мету отримання фінансування. Передача права вимоги в рамках договору фінансування носить допоміжний характер, а передача відповідної суми грошей - основний.
		Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10.07.2007 р. у справі 26/347-06-6531, в якій зазначено, що договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі її у розпорядження визначеної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану останнім фінансову послугу.
		В той же час, договір про відступлення права вимоги від 10.06.2013 р. було укладено на підставі статей 512 - 519 Цивільного кодексу України, які регулюють заміну кредитора у зобов'язанні.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що договір про відступлення права вимоги від 10.06.2013 р. не є договором факторингу з огляду на зміст договору, який було укладено з метою здійснення заміни сторони у зобов'язанні, і не передбачає надання послуг з фінансування під відступлення права вимоги.
		За таких обставин, суд дослідивши матеріали справи та заяву кредитора, вважає, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спартехнотрейд» документально і нормативно обґрунтовані та правомірно включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
		Враховуючи вищезазначене, у відповідності до вимог ч. 8 ст. 23, ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд визнає грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спартехнотрейд» на загальну суму 4 455 678, 07 грн., з яких: 4 454 531, 07 грн. - 4 черга та 1 147, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів.
		 
		У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» із заявою № 010/0613-КВ від 15.06.2013 р. (вх. № 13504 від 17.06.2013 р.) про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», з урахуванням пояснень № 029/0713-КВ від 10.07.2013 р. (вх. № 15113 від 11.07.2013 р.), та просить визнати грошові вимоги на суму 145 872, 42 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
		Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором № 32 на поставку товару від 18.08.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Айсберг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс», довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» вих. № 30 від 27.02.2012 р. про майно, яке знаходиться на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс», актом № ОУ-32/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.09.2009 р., листами б/н б/д Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг».
		Розпорядник майна боржника та боржник згідно реєстру вимог кредиторів вих. № 911/1164/13/реєстр 1 від 04.07.2013 р. та поданих ними пояснень вих. № 555/18/01 від 03.07.2013 р. (вх. № 14666 від 05.07.2013 р.), вих. № 911/1164/13/191 від 15.08.2013 р. (вх. № 17629 від 16.08.2013 р.) відхиляють повністю кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» посилаючись на те, що кредитором не надано жодних документів, які б підтверджували факт передачі обладнання Товариству з обмеженою відповідальністю «Поліс», в бухгалтерському обліку боржника не відображені операції з оренди такого обладнання, а також не має відомостей на балансових рахунках обліку щодо наявності такого обладнання на відповідальному зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс».
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що кредитор посилається на те, що боржником порушено його право власності на майно - холодильне обладнання, що належить йому на праві власності та знаходиться у приміщенні боржника, а тому боржник має повернути належне кредитору майно або його грошовий еквівалент.
		В підтвердження своїх грошових вимог, кредитор надає суду договір № 32 на поставку товару від 18.08.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Айсберг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс», на підставі якого кредитором було придбано у власність майно - холодильне обладнання для використання у господарській діяльності. Крім того, кредитор зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Айсберг» було проведено монтажні роботи по встановленню та підключенню частини холодильного обладнання в магазині, що належить боржнику, на підтвердження чого він надає акт № ОУ-32/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.09.2009 р. та листи б/н б/д Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг».
		Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс», посилаючись на ст.ст. 386, 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, просить відшкодувати вартість холодильного обладнання у розмірі 145 872, 42 грн., що і становлять його грошові вимоги до боржника.
		Згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. 
		Таким чином, у розумінні зазначеної норми права майно має бути повернуто потерпілому по-перше, у разі наявності у нього певних майнових прав на це майно, а по-друге, у разі наявності у зобов'язаної особи такого майна.
		Відповідно до положень ст. ст. 316, 317, 319, 325 Цивільного кодексу України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. 
		Згідно з ст. 387 Цивільного кодексу України тільки власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. 
		Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
		Кредитором не надано суду жодних доказів, які підтверджували б передачу, належного йому на праві власності, холодильного обладнання боржнику, не надано жодного документального підтвердження існування орендних відносин, відносин зберігання, тощо між ним та боржником щодо використання холодильного обладнання у магазині боржника за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, 20, а також знаходження такого обладнання у зазначеному приміщенні та незаконному володінні боржника.
		Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
		У розмінні вищезазначеної норми якщо повернути безпідставно набуте майно в натурі неможливо (внаслідок його знищення, загублення або передачі його набувачем третій особі тощо), набувач зобов'язаний відшкодувати потерпілому вартість такого майна. При цьому такий обов'язок покладається на набувача незалежно від того, чи була неможливість передачі майна в натурі наслідком об'єктивних обставин (подій) або наслідком дій набувача або третіх осіб. Разом з тим, якщо у загибелі майна є винним сам набувач, він до того ж є зобов'язаним відшкодувати потерпілому завдані збитки.
		Кредитор не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що майно у боржника відсутнє, і неможливо повернути його в натурі, що боржник відмовляє кредитору в доступі до приміщення, або чинить перешкоди у здійсненні дій щодо отримання кредитором майна.
		Статтею 33 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. 
		В силу статті 34 Господарського процесуального Кодексу України докази мають бути належними та допустимими. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.
		Суду не було надано жодних належних та допустимих доказів того, що боржник безпідставно володіє та ухиляється від повернення в натурі майна кредитора, а відтак суд не вбачає підстав для покладення на боржника обов'язку по відшкодуванню вартості безпідставно набутого майна.
		З урахуванням вищевикладених обставин, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» у розмірі 145 872, 42 грн. визнаються не обґрунтованими та такими, що не підлягають визнанню. 
		 
		У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» із заявою вих. № 1 від 14.06.2013 р. (вх. № 13514 від 17.06.2013 р.) про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», з урахуванням письмових пояснень вих. № 72 від 10.07.2013 р. (вх. № 15112 від 11.07.2013 р.), вих. № 74 від 16.08.2013 р. (вх. № 17705 від 19.08.2013 р.), та просить визнати грошові вимоги на суму 4 123 572, 81 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
		Грошові вимоги кредитора обґрунтовані генеральною довіреністю від 01.08.2011 р., видатковими накладними за період з 06.11.2011 р. по 22.12.2011 р., вимогою про виконання зобов'язання вих. № 170 від 03.12.2012 р., рішенням господарського суду Київської області від 18.02.2013 р. у справі № 6/137-12, наказом господарського суду Київської області від 04.03.2013 р. у справі № 6/137-12, рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2013 р. у справі № 911/1049/13, постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 р. у справі № 911/1049/13 та актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2011 р. за період - листопад 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс».
		Розпорядник майна боржника та боржник згідно реєстру вимог кредиторів вих. № 911/1164/13/реєстр 1 від 04.07.2013 р. та поданих ними пояснень вих. № 556/18/01 від 03.07.2013 р. (вх. № 14667 від 05.07.2013 р.), б/н від 10.07.2013 р. (вх. № 15099 від 11.07.2013 р.), б/н від 14.08.2013 р. (вх. № 17445 від 14.08.2013 р.), вих. № 911/1164/13/190 від 15.08.2013 р. (вх. № 17630 від 16.08.2013 р.) визнають частково грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» у розмірі 151 319, 08 грн., інші вимоги відхиляються з огляду на наступне: у всіх видаткових накладних, поданих кредитором, міститься посилання на договір № 1407 від 02.03.2009 р. як на підставу здійснення господарських операцій, а відповідно до зазначеного договору продавцем є боржник, а покупцем - кредитор; видаткові накладні, надані кредитором, не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», отже, вони не мають статусу первинних документів, а відповідно юридичної сили та не можуть достовірно підтверджувати здійснення господарських операцій сторонами за договором поставки; в період, за який заявлені видаткові накладні на відвантаження м'ясопродуктів на суму 4 117 937, 58 грн., а саме листопад-грудень 2011 року, боржником було перераховано на користь кредитора за м'ясопродукти грошові кошти на загальну суму 4 155 870, 00 грн.; довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей може виписуватися на термін не більше календарного місяця, а отже генеральна довіреність від 01.08.2011 р. не може бути дійсною в листопаді-грудні 2011 року; наданий кредитором акт звірки взаєморозрахунків за листопад 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» не є належним доказом, оскільки це зведений обліковий документ, який відображає загальну суму заборгованості, фіксує всі розрахунки між сторонами, неналежним чином оформлений та підписаний; рішення господарського суду Київської області від 23.04.2013 р. у справі № 911/1049/13 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 р. у справі № 911/1049/13 на даний час оскаржується боржником до Вищого господарського суду України.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження здійснення поставки м'ясопродуктів Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» Товариству з обмеженою відповідальністю «Поліс» за період листопад-грудень 2011 року до суду було надано видаткові накладні з 06.11.2011 р. по 22.12.2011 р. на загальну суму 4 120 212, 83 грн. та генеральну довіреність від 01.08.2011 р.
		Генеральною довіреністю від 01.08.2011 р. визначено матеріально відповідальних осіб, що будуть приймати цінності, завірятимуть на супровідних документах (накладних, актах, ордерах тощо) свої підписи про одержання цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс», зразок відбитку печатки та те, що дана довіреність дійсна до 01.08.2012 р.
		Разом з тим, вбачається, що надані кредитором видаткові накладні на суму 960 255, 05 грн. засвідчені особами, повноваження яких не підтверджено та скріплені штампом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», в той час як видаткові накладні на суму 3 159 957, 78 грн. засвідчені підписами уповноважених осіб та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», зразок якої міститься у генеральній довіреності від 01.08.2011 р.
		Боржник, заперечуючи кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс», посилається, зокрема, на укладений між сторонами договір № 1407 від 02.03.2009 р. як на підставу здійснення господарської операції, за яким визначено зовсім інші умови поставки товару. 
		Кредитором пояснено (пояснення вих. № 72 від 10.07.2013 р.), що поставка товару здійснювалася на бездоговірній основі, факт передачі - прийняття м'ясопродуктів підтверджується видатковими накладними, а реквізити договору № 1407 від 02.03.2009 р. були помилково відображені у видаткових накладних при їх оформленні.
		Враховуючи вищенаведене, вказаний у видаткових накладних договір № 1407 від 02.03.2009 р. не береться судом до уваги, оскільки відповідно до умов цього договору боржник є продавцем, а кредитор - покупцем. Крім того, даний договір укладений зі строком дії до 31.12.2010 р. (п. 7.6 договору), доказів продовження дії договору № 1407 від 02.03.2009 р. сторонами не надано.
		Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.
		Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.
		Частиною 1 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
		Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення     господарських     договорів     у спрощений спосіб, тобто   шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
		Таким чином, суд вважає, що між сторонами було укладено письмові правочини, зміст яких зафіксований у видаткових накладних, і дії сторін, зокрема, передача кредитором товару боржнику за видатковими накладними та прийняття товару останнім, свідчать про виникнення між сторонами правовідносин поставки, до яких, згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.
		Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Зважаючи на те, що відбиток печатки особи, яка її поставила, є способом підтвердження підпису особи на документі, а відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, боржником не доведено того, що печатка вибула з його володіння і відтиск її нанесений на документ у протиправний спосіб.
		Таким чином, видаткові накладні на суму 3 159 957, 78 грн. засвідчені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», зразок якої міститься у генеральній довіреності від 01.08.2011 р., є належними доказами отримання боржником товару. Не приймаються судом як належний та допустимий доказ видаткові накладні на суму 960 255, 05 грн., які засвідчені штампом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» та містять підписи невстановлених осіб.
		Дослідивши матеріали справи, встановлено, що кредитором надано суду видаткових накладних на загальну суму 4 120 212, 83 грн. за період листопад-грудень 2011 року, разом з тим, з наявних у матеріалах справи банківських виписок вбачається, що боржником за зазначений період було сплачено 4 155 870, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за м'ясопродукти згідно рах. № б/н від 11.11р.» та «оплата за м'ясопродукти згідно рах. № б/н від 12.11р.». Таким чином, вбачається, що за листопад-грудень 2011 року боржником сплачено грошових коштів за м'ясопродукти більше, ніж поставлено кредитором товару.
		Посилання кредитора на акт звірки взаєморозрахунків, що підписаний сторонами станом на 30.11.2011 р. за період - листопад 2011 року, як на доказ, що підтверджує розмір його кредиторських вимог, не може бути взяте судом до уваги, оскільки чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили, як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. У розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками, актами приймання-передачі. Тобто, за відсутності належних доказів, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження суми заборгованості, одне лише підписання боржником акту звірки взаєморозрахунків є недостатнім для стягнення з нього заборгованості. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами існували і інші види зобов'язань, зокрема, за договором № 1407 від 02.03.2009 р. та договором № 60/01-03 поставки товару від 01.03.2009 р.
		Водночас, рішенням господарського суду Київської області від 18.02.2013 р. у справі № 6/137-12 було стягнуто з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» 148 352, 04 грн. боргу за видатковими накладними № 3335 від 12.12.2011 р. та № 3337 від 12.12.2011 р., а також 2 967, 04 грн. судового збору.
		Також, рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2013 р. у справі № 911/1049/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 р. у справі № 911/1049/13 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» 133 409, 69 грн. заборгованості за видатковими накладними № 2988 від 06.11.2011 р. та № 3088 від 16.11.2011 р., а також 2 668, 19 грн. витрат по сплаті судового збору.
		З огляду на вищезазначене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 35, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи рішення господарського суду Київської області від 18.02.2013 р. у справі № 6/137-12 та рішення господарського суду Київської області від 23.04.2013 р. у справі № 911/1049/13, судом частково визнаються грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» на загальну суму 288 543, 96 грн., з яких: 287 396, 96 грн. - 4 черга та 1 147, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, інші вимоги відхиляються.
		 
		Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
		У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги; неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди, як це передбачено абз. 6, 7 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
		Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.
		За результатами розгляду справи в попередньому засіданні суд прийшов до висновку про затвердження реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» в наступному складі:
		1.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» на загальну суму 12 349 573, 86 грн., з яких: 12 343 838, 86 грн. - четверта черга та 5 735, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
		2.          Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на загальну суму 487 174, 52 грн., з яких: 460 234, 03 грн. - підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, які забезпечені заставою майна боржника, 25 793, 49 грн. - шоста черга та 1 147, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
		3.          Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на загальну суму 8 711 137, 65 грн., з яких:  8 641 170, 65 грн. - підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, які забезпечені заставою майна боржника, 68 820, 00 грн. - четверта черга та 1 147, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
		4.          Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві у розмірі 20 550, 63 грн. - друга черга задоволення вимог кредиторів.
		5.          Фізичної особи Холодовського Олександра Івановича на загальну суму 772 304, 36 грн., з яких: 1 147, 00 грн. - перша черга та 771 157, 36 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів.
		6.          Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС на загальну суму 29 606, 77 грн., з яких: 19 508, 77 грн. - третя черга та 10 098, 00 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів.
		7.          Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» на загальну суму 8 707, 89 грн., з яких: 7 560, 89 грн. - четверта черга та 1 147, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
		8.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект» на загальну суму 55 335 602, 00 грн., з яких: 55 334 455, 00 грн. - четверта черга та 1 147, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
		9.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Спартехнотрейд» на загальну суму 4 455 678, 07 грн., з яких: 4 454 531, 07 грн. - четверта черга та 1 147, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
		10.          Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» на загальну суму 288 543, 96 грн., з яких: 287 396, 96 грн. - четверта черга та 1 147, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
		11.          Фізичної особи Іванової Ганни Вікторівни на загальну суму 1 725, 56 грн., з яких: 1 147, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів та 578, 56 грн. - підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів.
		За результатами розгляду справи в попередньому засіданні суд  не визнає вимоги наступних кредиторів та у наступному розмірі:
		1.          Фізичної особи Курцева Дмитра Вадимовича у розмірі 135 875, 94 грн.
		2.          Фізичної особи Курцева Дмитра Вадимовича у розмірі 2 396 000, 00 грн.
		3.          Фізичної особи Курцева Олексія Вадимовича у розмірі 5 727 857, 49 грн.
		4.          Фізичної особи Курцева Дмитра Вадимовича у розмірі 9 545 124, 03 грн.
		5.          Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» у розмірі 145 872, 42 грн.
		6.          Фізичної особи Холодовського Олександра Івановича у розмірі 270 034, 25 грн.
		7.          Фізичної особи Іванової Ганни Вікторівни у розмірі 11 743, 39 грн.
		8.          Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС у розмірі 192 829, 02 грн.
		9.          Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» у розмірі 3 836 175, 85 грн.
		Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
		Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1.          Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» б/н від 22.05.2013 р. (вх. № 1932 від 23.05.2013 р.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» та Товариством з обмеженою відповідальністю  «Селект».
		2.          Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» № 015/0613-Б від 26.06.2013 р. (вх. № 14185 від 26.06.2013 р.) про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги укладений сторонами 12.03.2012 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» та Луценком Анатолієм Андрійовичем.
		3.          Визнати грошові вимоги кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» в сумі 82 460 605, 27 грн. та затвердити реєстр вимог кредиторів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» у наступному складі:
		1)          Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» на загальну суму 12 349 573, 86 грн., з яких: 12 343 838, 86 грн. - четверта черга та 5 735, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
		2)          Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на загальну суму 487 174, 52 грн., з яких: 460 234, 03 грн. - підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, які забезпечені заставою майна боржника, 25 793, 49 грн. - шоста черга та 1 147, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
		3)          Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на загальну суму 8 711 137, 65 грн., з яких:  8 641 170, 65 грн. - підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, які забезпечені заставою майна боржника, 68 820, 00 грн. - четверта черга та 1 147, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
		4)          Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві у розмірі 20 550, 63 грн. - друга черга задоволення вимог кредиторів.
		5)          Фізичної особи Холодовського Олександра Івановича на загальну суму 772 304, 36 грн., з яких: 1 147, 00 грн. - перша черга та 771 157, 36 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів.
		6)          Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС на загальну суму 29 606, 77 грн., з яких: 19 508, 77 грн. - третя черга та 10 098, 00 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів.
		7)          Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» на загальну суму 8 707, 89 грн., з яких: 7 560, 89 грн. - четверта черга та 1 147, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
		8)          Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект» на загальну суму 55 335 602, 00 грн., з яких: 55 334 455, 00 грн. - четверта черга та 1 147, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
		9)          Товариства з обмеженою відповідальністю «Спартехнотрейд» на загальну суму 4 455 678, 07 грн., з яких: 4 454 531, 07 грн. - четверта черга та 1 147, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
		10)          Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» на загальну суму 288 543, 96 грн., з яких: 287 396, 96 грн. - четверта черга та 1 147, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
		11)          Фізичної особи Іванової Ганни Вікторівни на загальну суму 1 725, 56 грн., з яких: 1 147, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів та 578, 56 грн. - підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів.
		4.          Повернути Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк» (01004, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26, ідентифікаційний код - 14359319) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 27 (двадцять сім) грн. 00 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 16542 від 31.05.2013 р.
		5.          Відхилити вимоги наступних кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» у наступному розмірі:
		1)          Фізичної особи Курцева Дмитра Вадимовича у розмірі 135 875, 94 грн.
		2)          Фізичної особи Курцева Дмитра Вадимовича у розмірі 2 396 000, 00 грн.
		3)          Фізичної особи Курцева Олексія Вадимовича у розмірі 5 727 857, 49 грн.
		4)          Фізичної особи Курцева Дмитра Вадимовича у розмірі 9 545 124, 03 грн.
		5)          Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» у розмірі 145 872, 42 грн.
		6)          Фізичної особи Холодовського Олександра Івановича у розмірі 270 034, 25 грн.
		7)          Фізичної особи Іванової Ганни Вікторівни у розмірі 11 743, 39 грн.
		8)          Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС у розмірі 192 829, 02 грн.
		9)          Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» у розмірі 3 836 175, 85 грн.
		6.          Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича включити до реєстру грошових вимог кредиторів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» визнані судом кредиторські вимоги та внести окремо до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника і відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав та окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати (компенсації за невикористану відпустку).
		7.          Встановити, що особи, вимоги яких заявлені до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» після 18 червня 2013 року або не заявлені взагалі, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі, окрім вимог кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
		8.          Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича організувати проведення загальних зборів кредиторів боржника за місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс»; письмово повідомити учасників у справі про банкрутство про місце, дату і час проведення зборів кредиторів боржника, належні докази про що надати суду. Скликання перших загальних зборів кредиторів призначити на  23 вересня 2013 року.
		9.          Зобов'язати кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» створити комітет кредиторів. Призначити збори комітету кредиторів боржника на 30 вересня 2013 року.
		10.           Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича надати суду протокольне рішення зборів кредиторів боржника про утворення і склад комітету кредиторів боржника та протокол зборів комітету кредиторів боржника з прийнятим рішенням щодо введення наступної судової процедури банкрутства. 
		11.          Наступне засідання суду призначити на 14 жовтня 2013 року о 14:00 год. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16, в залі судових засідань № 3).
		11.          Копію ухвали направити учасникам у справі про банкрутство та Головному управлінню юстиції у Київській області Міністерства юстиції України.
		        
		          
		           Суддя                                                                                                                  Т.В. Лутак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...