УКРАЇНА
______________________________________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ_____________________________________
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Кварталової A.M., Плавич Н.Д.
при секретарі -
Кодінцевій С.В.
за участі
прокурора Клюкіна К.І., представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому
засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу заступника прокурора Суворовського
району м. Одеси на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 вересня
2006 року у справі за позовом заступника прокурора Суворовського району м.
Одеси(надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в Суворовському районі м. Одеси(надалі
-Відділення) до Одеського виробничого об'єднання „Електрик"(надалі -
Об'єднання), третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 про стягнення 9135,86грн.
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2005 року Прокурор діючи в інтересах держави в особі Відділення
звернувся до суду із позовом до Об'єднання на обґрунтування якого зазначив, що
02 липня 2003 року ОСОБА_4, керуючи закріпленим за ним автомобілем ЗіЛ-431410
д/н НОМЕР_1, який належить Об'єднанню, порушив правила дорожнього руху,
внаслідок чого ОСОБА_5, яка виконуючи обов'язки експедитора, цього ж
Об'єднання, перебувала у кабіні цього
автомобіля, отримала тілесні ушкодження. За тілесними ушкодженнями ОСОБА_5 був
складений акт за формою Н-1 і остання у 2005 році отримала від Відділення
страхове відшкодування. Посилаючись на вимоги ст. 440, 441, 452, 460 ЦК України
в редакції Закону від 1963р., прокурор просив стягнути з Об'єднання на користь
Відділення у порядку регресу 9 135,86 грн. виплачених останнім ОСОБА_5, а також
притягнути до участі у справі як третю особу водія ОСОБА_4.(а.с. 2-47,57-75)
Відділення позовну заяву підтримало у повному обсязі, представник
Об'єднання та третьої особи заперечували проти позову.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2006 року в
задоволенні вимог відмовлено у повному
обсязі(а.с. 145-147). Судом першої інстанції встановлено, що:
·
відповідач є платником
страхових внесків з загальнообов'язкового державного соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання і повністю
сплачує в установленому порядку страхові
внески до Фонду і заборгованості зі сплати внесків не має. (а.с. 125-126);
·
02.07.2003 працівника
відповідача ОСОБА_5 травмовано під час виконання нею трудових обов'язків, про
що складено акти за формою N Ф Н-1 від 25.07.2003р., N Н-5 від 25.07.2003р.,
інші документи, додані до актів(а.с. 7-14);
· нещасний випадок відбувся з причини порушення правил дорожнього руху водієм
відповідача ОСОБА_4;(а.с. 15-19)
·
Відділенням ОСОБА_5
сплачено страхове відшкодування в сумі 9 135,86 грн. відповідно до Закону
України від 23.09.99 N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності"(далі -Закон № 1105) (а.с.6, 24-41).
В апеляційній скарзі Прокурор просить скасувати рішення суду першої
інстанції посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального
права. В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що суд невірно зазначив поняття
нещасного випадку, що призвело до неправильного вирішення справи, не врахував,
що шкоду заподіяну з вини ОСОБА_4, який на час її завдання перебував із
Об'єднанням у трудових
Справа №22 - 6613/2006 р.
Головуючий у першій інстанції Гусев О Г
Доповідач Левенець Б Б.
відносинах, а відділення є органом
державного соціального страхування, суд не зазначив усі мотиви з яких відмовив
у позові(а.с. 150-152).
В судовому засіданні представник апелянта Клюкін К.І. та представники
Відділення, виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань Украйни в Одеській області
ОСОБА_1, ОСОБА_2, підтримали доводи скарги, яку попросили задовольнити.
Представник відповідача і третьої особи ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4
попросили скаргу прокурора відхилити, рішення суду скасувати, а позовну заяву
залишити без розгляду, оскільки прокурор не обґрунтував звернення до суду за
захистом інтересів держави.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших
учасників апеляційного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги,
перевіривши законність і обґрунтованість рішення, судова колегія вважає, що
апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції
скасувати із закриттям провадження у справі у порядку цивільного судочинства,
враховуючи наступне:
Постановляючи рішення, суд першої інстанції фактично погодився із доводами
прокурора, що за присутності у справі третьої особи без самостійних вимог гр..
ОСОБА_4, який не є підприємцем, справа підсудна загальному суду. З таким
висновком колегія суддів не погоджується, оскільки він зроблений внаслідок
того, що суд неповно з'ясував правовідносини, що виникли між сторонами.
Так, причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач - Об'єднання
відшкодовувати витрати Відділення, які виникли внаслідок здійснення останнім
страхових виплат застрахованій особі відповідно до Закону України N 1105,
відповідно до якого потерпілий є застрахованою особою, а Об'єднання - платником
страхових внесків до Відділення.
Позивач і відповідач по справі є юридичними особами, а позов прокурора
обґрунтовується необхідністю захисту інтересів держави, позовних вимог до
ОСОБА_4 у цьому провадженні не заявлялось (а.с.2-5, 57-75, 87, 89-109,
125-126).
За змістом ст..ст. 1, 15, 30 ЦПК України загальним судам підвідомчі справи
зі спорів, що виникають із цивільних правовідносин, якщо хоча б однією зі
сторін у спорі є громадянин.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України та частини першої
ст.. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами - можуть бути лише юридичні особи та
громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної
особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності. Це правило встановлене лише для сторін спору в судовому процесі і
не стосується третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Отже такими особами можуть бути і громадяни, які не мають статусу суб'єкта
підприємницької діяльності, а залучення до участі у справі такої третьої особи
не впливає на підвідомчість спору господарському суду.
Згідно до ст.. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними
заявами не тільки підприємств та організацій, які звертаються до господарського
суду за захистом своїх прав та охоронюваних
законом інтересів, а і прокурорів та їх заступників, які звертаються до
господарського суду в інтересах держави.
Статтею 16 ГПК України встановлено виключну підсудність справ
господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування
майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні
майном, такі справи розглядаються за місцезнаходженням майна.
Оскільки сторони по справі є юридичними особами, то така справа підвідомча
господарському суду. Такий висновок колегії суддів підтверджується
вищенаведеними вимогами процесуального закону і правовими позиціями Вищого
господарського суду України, викладеними у листі від 20.10.2006р. № 01-8/2351.
Заперечення прокурора, позивача і представника відповідача, третьої особи
не спростовують цих висновків суду, тому мають бути відхилені.(а.с. 101-103)
Згідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває
провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного
судочинства.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України, позивачу слід
роз'яснити, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції Господарського суду
Одеської області і його право на звернення до цього суду із позовом в порядку,
встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно до вимог п.4 ч. 2 ст. 83 ЦПК України, сплачена сума коштів на оплату
витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається за
ухвалою суду у разі закриття провадження у справі з підстави, визначеної
пунктом 1 ст. 205 ЦПК України. Враховуючи викладене, підлягає задоволенню
клопотання прокурора про
звільнення його від
оплати 30 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, який не оплатив вказаної
суми подаючи апеляційну скаргу до суду.
Керуючись ст.. 82, 83, п. 1 ч. 1 ст. 205,206, 303, п. 4 ч. 1 ст. 307, ст.
310, п.З ч. 1 ст. 314,315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Суворовського району м. Одеси -
задовольнити частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25
вересня 2006 року скасувати, провадження по справі у порядку цивільного
судочинства - закрити.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до Господарського суду Одеської
області із позовом в порядку, встановленому Господарським процесуальним
кодексом України.
Звільнити прокурора від оплати 30 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи
Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення, але може бути
оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох
місяців з дня набрання ним законної сили.