Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/10900/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.09.2013. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		06 вересня 2013 року Справа №607/10900/13-ц           Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
		                    головуючого - судді                              Вийванко О.М.,
		                    при секретарі с/з                                         Жара М.Т.,
		                    за участю осіб, які беруть участь у справі:
		                    позивача                                        ОСОБА_1  
		                    представник позивача                              ОСОБА_2
		                    представника відповідача                    ОСОБА_3 
		                    представника відповідача                    ОСОБА_4 
		                    відповідача                                        ОСОБА_5  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" м. Тернополя, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним розпорядження, договору купівлі - продажу, усунення перешкод в користуванні, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" м. Тернополя, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним розпорядження, договору купівлі - продажу, усунення перешкод в користуванні. Посилаючись на те, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів №486п.2 від 25 жовтня 1989 року було визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за виконкомом міської Ради народних депутатів. Міська адміністрація Тернопільської міської ради народних депутатів Розпорядженням №48 від 03 червня 1992 року розпорядилася продати гр. ОСОБА_6 квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 29 жовтня 1992 року між Адміністрацією Тернопільської міської Ради народних депутатів та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу за яким Адміністрація Тернопільської міської Ради народних депутатів продала, а ОСОБА_6 купила займану нею однокімнатну квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, яка складається з коридору пл. 8, 4 кв. м., кухні 12, 4 кв. м. кімнати пл. 18, 7 кв. м., вбиральні 2,9 кв. м., кладовки пл. 1, 7 кв. м., коридору 3,4 кв. м. При цьому, коридор пл. 8, 4 кв. м., який розташований на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, і межує з квартирою НОМЕР_1, яка знаходиться в цьому будинку, починаючи з року побудови будинку (1927рік) і до початку поточного 2013 року використовувався жителями цього будинку як допоміжне приміщення для обслуговування жителів, а саме це єдиний вхід та вихід безпосередньо з середини будинку для жителів усіх чотирьох поверхів (без додаткового виходу (входу на центральну вулицю) в внутрішній двір будинку де граються діти, сушиться білизна, проводиться дозвілля на свіжому повітрі, здійснюється фарбування вікон ззовні, ремонтні роботи фасаду стін та інше. ОСОБА_6 (померла), ОСОБА_7 (внучка ОСОБА_6), ОСОБА_5 (дочка ОСОБА_6) та інші власники квартири НОМЕР_1 жодного разу до 2013 року не претендували на одноособове право власності на цей коридор, а жителі будинку навіть не здогадувалися, що це приміщення є проданим ОСОБА_6 разом з квартирою НОМЕР_1 ще у 1992 році. Та на початку 2013 року власники квартири НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1, при входах в це допоміжне приміщення - коридор площею 8, 4 м. кв. поставили металеві двері, ключі від яких знаходяться лише у власників квартири НОМЕР_1, і тим самим позбавили усіх інших мешканців будинку права на користування даним позаквартирним коридором. На сьогодні, щоб потрапити мешканцям будинку в внутрішній двір, необхідно вийти на центральну вул. Івана Франка, пройти чималий відрізок дороги і через чужу прибудинкову територію (сусіднього будинку) увійти в внутрішній двір свого будинку. На зауваження і претензії з приводу того, що коридор є допоміжним приміщенням, і тому доступ до нього має бути у всіх мешканців будинку, власники квартири НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 почали зазначати, що коридор площею 8, 4 м. кв. є їх власністю, і входить в склад квартири НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1, пред'являючи на доказ своїх тверджень Договір купівлі-продажу квартири від 29 жовтня 1992 року, Витяг з Розпорядження №46 від 03 червня 1992 року міської адміністрації Тернопільської міської Ради народних депутатів, Технічний паспорт на квартируНОМЕР_1 в житловому будинку АДРЕСА_1 від 08 вересня 2010 року на ОСОБА_7. Позивач вважає, що відчуження коридору площею 8,4 кв. м., за договором купівлі-продажу квартири від 29 жовтня 1992 року відбулося незаконно, оскільки даний коридор є допоміжним приміщенням жилого будинку призначений для забезпечення експлуатації будинку чи побутового і культурного обслуговування населення за місцем проживання, також він являється об'єктом права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає приватизації. У зв'язку з цим, позивач просить визнати недійсним розпорядження №48 від 03 червня 1992 року Міської адміністрації Тернопільської міської ради народних депутатів недійсним в частині продажу гр. ОСОБА_6 в складі однокімнатної квартириНОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 коридору 1-І площею 8,4 кв. м.; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29 жовтня 1992 року (зареєстрований державним нотаріусом в реєстрі за №5-6608 29.10.1992 року), який укладено між Адміністрацією Тернопільської міської Ради народних депутатів та ОСОБА_6 за яким Адміністрація Тернопільської міської Ради народних депутатів продала, а ОСОБА_6 купила займану нею однокімнатну квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, яка складається з коридору пл. 8, 4 кв. м., кухні 12, 4 кв. м. кімнати пл. 18, 7 кв. м., вбиральні 2,9 кв. м., кладовки пл. 1, 7 кв. м., коридору 3, 4 кв. м., в частині продажу гр. ОСОБА_6 в складі однокімнатної квартири НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 коридору 1-І площею 8,4 кв. м.; зобов'язати власників квартири НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 усунути перешкоди в користуванні допоміжним приміщенням - коридором площею 8, 4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (перший поверх) шляхом демонтажу при входах в це допоміжне приміщення металевих дверей, а також приведення у відповідність до даного рішення суду технічної та правовстановлюючої документації на квартиру НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.  
		Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.
		           Представник Тернопільської міської ради у судовому засіданні просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відчуження спірного коридору було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, також позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмовити у позові за пропуском строку позовної давності.   
		Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" м. Тернополя, у судовому засіданні просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідач був зобов'язаний зареєструвати за власником ОСОБА_6 право власності на спірний коридор.   
		Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оспорюваним договором купівлі-продажу в частині продажу коридору 1-1 не порушено будь-яких прав ОСОБА_1 Продаж спірного коридору, відповідно до вимог чинного законодавства ОСОБА_6 та перебування останнього у приватній власності ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не створює будь-яких перешкод ОСОБА_1 у користування належною йому квартирою, сходовою кліткою, внутрішнім двором та прибудинковою територією будинку. Безпідставними та жодними доказами не підтвердженні є доводи позивача про те, що спірний коридор - це єдиний вхід та вихід з будинку у внутрішній двір будинку. Оскільки для входу у під'їзд та виходу у внутрішній двір будинку є інший коридор, яким і користуються всі мешканці будинку. Крім того, міська рада як попередній власник спірного коридору, і як сторона оспорюваного договору купівлі-продажу, із вказаними позовом до суду не зверталась. А відтак, визнала його правомірність. Безпідставними є посилання позивача у позові на вимоги ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки квартири за НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, у тому числі, спірний коридор, не були нею приватизовані, а придбанні шляхом укладення договору купівлі-продажу укладеного відповідно до Положення про продажу громадянам в власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду, їх утримання і ремонт затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 19 травня 1989 р. N 142. Доводи позивача про те, що договір купівлі-продажу спірного коридору був укладений 29 жовтня 1992 року, а дане положення втратило чинність 08 жовтня 1992 року є безпідставними. Оскільки основою для продажу квартири разом із спірним коридором було розпорядження міської адміністрації Тернопільської міської ради народних депутатів за №46 від 03.06.1992 р. ( яке було видане на час дії Положення від 1989 р.) Вказаним Розпорядженням вирішено затвердити акт оцінки квартири за НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, в які проживає гр. ОСОБА_6 Управлінню житлово-комунального господарства продати ОСОБА_6 на склад сім'ї одна особа квартиру за НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, житловою пл. 18,7 кв.м., продажною вартістю 2460 крб. Бюро технічної інвентаризації зареєструвати за власником Ригаловою дану квартиру, а ЖЕК-3 внести зміни в технічний паспорт житлового будинку. Окрім цього, звертаю увагу суду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмовити у позові за пропуском строку позовної давності.
		Заслухавши пояснення сторін, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
		У судовому засіданні з'ясовано, що позивач ОСОБА_1 являється співвласником квартири НОМЕР_2, по АДРЕСА_1, про що свідчить свідоцтво про право власності на житло від 15 березня 1993 року та користується допоміжними приміщеннями житлового будинку АДРЕСА_1, які призначені для забезпечення експлуатації будинку, побутового і культурного обслуговування населення за місцем проживання, також він та мешканці будинку користувалися до 2013 року коридором пл. 8.4 кв. м., який розташований на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1, через який він та мешканці будинку потрапляли у внутрішній двір будинку, а після встановлення металевих дверей, ключі від яких знаходяться у ОСОБА_5, мешканці будинку змушені вийти на центральну вул. І. Франка, пройти чималий відрізок дороги і через прибудинкову територію іншого будинку увійти у внутрішній двір свого будинку, що було також підтверджено допитаними у судовому засіданні свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9       
		Відповідно до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів за №486 п. 2 від 25.10.1989 р., власником будинку, у тому числі, спірного коридору, по АДРЕСА_1 був виконкомом міської ради народних депутатів. 
		Розпорядженням міської адміністрації Тернопільської міської ради народних депутатів за №46 від 03.06.1992 року, вирішено затвердити акт оцінки квартири за НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, в які проживає гр. ОСОБА_6 Управлінню житлово-комунального господарства продати ОСОБА_6 квартиру за НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, житловою пл. 18,7 кв. м. Бюро технічної інвентаризації зареєструвати за власником ОСОБА_6 квартиру, а ЖЕК-3 внести зміни в    технічний паспорт житлового будинку.
		На підставі вищевказаного розпорядження міської адміністрації Тернопільської міської ради народних депутатів № 46 від 03 червня 1992 року, 29 жовтня 1992 року між адміністрацією Тернопільської міської ради народних депутатів та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу квартири за НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, жилою площею 18,7 кв. м., яка складається: з спірного коридору 1-І, пл. 8,4 кв. м., кухні 1-2, пл. 12,4 кв. м., кімнати 1-3, пл. 18,7 кв. м., вбиральні 1-4, пл. 2,9 кв. м., кладочки 1- 5, пл. 1.7 кв. м., коридору 1-6, пл.. 3,4 кв. м. Вказаний договір був посвідчений нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори за реєстровим №5-6608 та зареєстрований в БТІ 12.11.1992 року за №22. 
		У судовому засіданні з'ясовано, що 29 грудня 2009 року Ригалова У. А. померла, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори від 04 серпня 2010 року, власником квартири за НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 стає ОСОБА_7 Вказана квартира неодноразово продавалась та мінялась. Однак, на даний час, відповідно до договору міни квартир від 01 квітня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за № 1139, власником квартири за НОМЕР_1 по вул. АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 При цьому продаж та обмін вказаної квартири здійснювала ОСОБА_5, яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_7, також ОСОБА_5 проживає в даній квартирі.      
		Відповідно до п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу  застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. 
		З огляду на вищезазначене до даних відносин необхідно застосовувати законодавство, що діяло на час їх виникнення.
		Поставою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 19 травня 1989 р. № 142, «Про затвердження положенням про продаж громадянам у власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду, їх утримання і ремонт», передбачено, що виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, підприємства, об'єднання і організації мають право продавати громадянам у власність незаселені квартири в будинках, що підлягають реконструкції або капітальному ремонту.
		Державним Комітетом України по житлово-комунальному господарству прийнято наказ від 31 грудня 1991 року № 135 «Про затвердження Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції жилих будівель в містах і селищах України, в додатку 1, якого зазначено, що допоміжними приміщеннями є приміщення жилого будинку, призначені для забезпечення експлуатації будинку чи побутового і культурного обслуговування населення за місцем проживання. До допоміжних приміщень жилого будинку відносяться сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, піонерські кімнати та інші аналогічні приміщення. 
		19 червня 1992 року був прийнятий Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду", який набрав чинності 22 липня 1992 року. Пунктами 2, 4 постанови Верховної Ради України, «Про порядок введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до приведення законодавства України у відповідність з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" чинні акти законодавства України застосовуються, якщо вони не суперечать цьому Законові, а органи місцевої державної адміністрації і місцевого самоврядування доручено привести прийняті рішення у відповідності з цим Законом.
		За змістом частини першої статті 1 в редакції Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. 
		За змістом пункту 2 ст. 10 Закону, допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. 
		Згідно офіційного тлумачення, що дане в Рішенні Конституційного Суду України N 4-рп/2004 від 02.03.2004 р. у справі за конституційним зверненням ОСОБА_11 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
		Як вбачається з технічного паспорту на квартиру НОМЕР_1 в житловому будинку АДРЕСА_1, та інвентарної справи на житловий будинок АДРЕСА_1, коридор пл. 8.4 кв. м., який розташований на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1, являється позаквартирним коридором з виходом у внутрішній двір будинку. 
		          Відповідно до ст. 48 ЦК України, в редакції 1963 року, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.  
		          Згідно статей 59, 60 ЦК України, в редакції 1963 року, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє. Недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.   
		          У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін   та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.   Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		З урахуванням вищевикладене, суд приходить до переконання, що Міська адміністрація Тернопільської міської ради народних депутатів при укладенні договору купівлі - продажу квартири повинна була привести прийнятті рішення у відповідності із законом і врахувати, що на час продажу спірний коридором, являвся позаквартирним коридором і ним користувалися усі мешканці будинку і він був призначений для виходу у внутрішній двір будинку і повинен перебувати у спільній власності власників квартир, а тому розпорядження Міської адміністрації Тернопільської міської ради народних депутатів № 48 від 03 червня 1992 року, в частині продажу гр. ОСОБА_6, коридору 1-І, площею 8,4 кв. м., який включений в склад квартири НОМЕР_1, по АДРЕСА_1 та договір купівлі - продажу від 29 жовтня 1992 року, який укладено між Адміністрацією Тернопільської міської Ради народних депутатів та ОСОБА_6, посвідчений державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори, в частині продажу гр. ОСОБА_6, коридору 1-І, площею 8,4 кв. м., який включений в склад квартири НОМЕР_1, по АДРЕСА_1, не відповідає вимогам закону та порушує права позивача, і їх слід визнати недійсними в частині продажу гр. ОСОБА_6, коридору 1-І, площею 8,4 кв. м., який включений в склад квартири НОМЕР_1, по АДРЕСА_1, інші  частини розпорядження та договору купівлі - продажу відповідають вимогам закону і можна припустити, що були б укладені і без включення коридору 1-І, площею 8,4 кв. м., в склад квартири НОМЕР_1, по АДРЕСА_1.
		Посилання відповідачів на ті обставини, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмовити у позові за пропуском строку позовної давності, не було підтверджено належними доказами по справі та є необґрунтоване, оскільки позивач дізнався про порушене своє право на початку 2013 року.   
		Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується   та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. 
		Таким чином, враховуючи, що спірний коридор 1-І, площею 8,4 кв. м., який включений в склад квартири НОМЕР_1, по АДРЕСА_1, перебуває у спільній власності власників квартир, і їм створюються перешкоди у користуванні, суд вважає за необхідне, усунути перешкоди в користуванні коридором, площею 8,4 кв. м., який знаходиться на першому поверсі, у будинку АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_5 демонтувати металеві двері при входах в коридор, площею 8,4 кв. м., який знаходиться на першому поверсі, у будинку АДРЕСА_1, з метою безперешкодного доступу власників квартир до внутрішнього двору будинку через коридор, площею 8,4 кв. м., який знаходиться на першому поверсі, у будинку АДРЕСА_1.
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до  товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" м. Тернополя про визнання частково недійсним розпорядження, договору купівлі - продажу, усунення перешкод в користуванні, слід відмовити, оскільки на час виникнення спірних правовідносин бюро технічної інвентаризації зобов'язано було зареєструвати право власності за ОСОБА_6 на квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, та внести зміни в технічний паспорт житлового будинку. 
		На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст. 48, 59, 60 ЦК України, в редакції 1963 року, суд, -    
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" м. Тернополя, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним розпорядження, договору купівлі - продажу, усунення перешкод в користуванні, - задовольнити частково.
		Визнати недійсним розпорядження Міської адміністрації Тернопільської міської ради народних депутатів № 48 від 03 червня 1992 року, в частині продажу гр. ОСОБА_6, коридору 1-І, площею 8,4 кв. м., який включений в склад квартири НОМЕР_1, по АДРЕСА_1.
		Визнати недійсним договір купівлі - продажу від 29 жовтня 1992 року, який укладено між Адміністрацією Тернопільської міської Ради народних депутатів та ОСОБА_6, посвідчений державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори, в частині продажу гр. ОСОБА_6, коридору 1-І, площею 8,4 кв. м., який включений в склад квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
		Усунути перешкоди в користуванні коридором, площею 8,4 кв. м., який знаходиться на першому поверсі, у будинку АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_5 демонтувати металеві двері при входах в коридор, площею 8,4 кв. м., який знаходиться на першому поверсі, у будинку АДРЕСА_1.
		У задоволенні інших позовних вимог відмовити. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
		 
		Головуючий суддяО. М. Вийванко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...