Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 253/1126/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.09.2013. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		11.09.2013                                                                                           Суддя: Марченко  Н.  Ю. 
		 
		Справа №  253/1126/13-ц 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І м е н е м   У к р а ї н и 
		 
		11 вересня 2013 року Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючої-судді Марченко Н.Ю. при секретарі Білоус Х.І.,.Востріковій О.М., за участю позивача ОСОБА_3, представника відповідача Груцинової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним договору комісії у вигляді заяви про переказ готівки, -   
		 
		В С Т А Н О В И В:          
		 
		          Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір комісії між ним, ОСОБА_3, та ПАТ КБ "ПриватБанк" у вигляді заяви на переказ готівки № 1 від 17.07.2006 року у сумі 337,90 доларів США. В обґрунтування свого позову посилається на те, що 17 липня 2006 року ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", взяв на себе обов'язок перед ОСОБА_3 згідно заяви про переказ готівки № 1 від 17.07.2006 року прийняти готівкову іноземну валюту в сумі 337,90 доларів (еквівалент у гривнях 1706,40) і зарахувати на його поточний рахунок. Заява про переказ готівки за своєю правовою природою є договором комісії. За даним договором він (комітент) доручив, а відповідач (комісіонер) взяв на себе зобов'язання згідно приписів ст. ст. 901, 1011, 1013 ЦК України за винагороду вчинити за його рахунок переказ іноземної валюти. Між ними виникли правовідносини, які регулюються Главою 69 ЦК України. За змістом ч. 1 ст. 1066 ЦК України банк виконує за договором банківського рахунку розпорядження клієнта про перерахування відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. За змістом ст. ст. 1067, 1068 ЦК України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами, що відповідають закону та банківським правилам. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, у тому числі, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, а клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунок клієнта, якщо це встановлено договором. Згідно пункту 1 глави І розділу ІІІ "Інструкції про касові операції в банках України", затвердженої Постановою Правління НБУ № 337 від 14.08.2003 року, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цієї Інструкцією, належать: заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі. Згідно пунктів 2, 3 глави І розділу ІІІ "Інструкції про касові операції в банках України" форми документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та виплати її суми отримувачу в готівковій формі, визначаються відповідною платіжною системою і мають містити обов'язкові реквізити: дата здійснення операції, зазначення платника та отримувача, дані паспорту особи-отримувача або документа, що його замінює, сума касової операції, підписи платника або отримувача, дані паспорту особи - отримувача або документа, що його замінює, сума касової операції, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію. До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформлюються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім перелічених вище), також належать: номер рахунку отримувача та назва банку отримувача. Усі реквізити в касових документах мають бути заповнені згідно з правилами, зазначеними в додатку 14 до цієї Інструкції. Пунктом 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням  внесення готівки у відповідній платіжній системі. Таким чином, квитанція № 1 від 17.07.2006 року, що за своєю природою є договором комісії, а так само є другим примірником заяви на переказ готівки, оформлюється згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією. Договір комісії у вигляді заяви на переказ готівки № 1 від 17.07.2006 року не містить усіх необхідних реквізитів, визначених п. 3 глави 2 розділу ІІІ даної Інструкції. Відповідно до п. 3 глави 2 розділу ІІІ Інструкції приймання готівки іноземної валюти від клієнтів здійснюється за такими прибутковими касовими документами: за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб-резидентів та представництв-нерезидентів - для зарахування на власні поточні рахунки; від уповноваженого представника нерезидента - суб'єкта підприємницької діяльності - для зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті, відкритий цим банком резиденту - суб'єкту підприємницької діяльності; від фізичних осіб - на поточні, вкладі (депозитні) рахунки та переказу без відкриття рахунку. Тобто за заявою на переказ готівки фізична особа може внести готівку іноземної валюти до каси банку виключно для зарахування на її поточний рахунок. Відповідно до Постанови НБУ № 492 від 12.11.2003 року, п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та вимог глави 72 ЦК України, банки мають право відкривати своїм клієнтам виключно вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки, до того ж будь-який банківський рахунок відкривається виключно на підставі договору, який укладається в письмовій формі між банком і клієнтом. Поточними рахунками клієнта згідно Плану рахунків в банках України, затвердженому Постановою Правління НБУ № 280 від 17.06.2004 року, є рахунки 2620, що призначені для обліку коштів клієнта. Рахунок № НОМЕР_1, що зазначений у договорі комісії у вигляді заяви на переказ готівки № 1 від 17.07.2006 року, є внутрішньобанківським  рахунком банку для обліку, що підтверджується вимогами Постанови НБУ № 280 від 17.06.2004 року. Володільцем внутрішньобанківського рахунку № НОМЕР_1 є відповідач. Рахунок № НОМЕР_1 не є банківським (поточним, клієнтським) рахунком ОСОБА_3 Вказаний рахунок призначений лише для внутрішньобанківського обліку. Ці рахунки відкриваються банками для власних потреб і на власний розсуд і до зберігання коштів не мають жодного відношення. Договір на обслуговування рахунку № НОМЕР_1 між банком та ОСОБА_3 не укладався, тому вказаний рахунок не є банківським (поточним) рахунком клієнта. Використання у договорі комісії № 1 від 17.07.2006 року аналітичного внутрішньобанківського рахунку № НОМЕР_2 є грубим порушенням Інструкції. При заповненні касових документів зазначається літерний код валюти. У договорі комісії у вигляді заяви на переказ готівки № 1 від 17.07.2006 року банк нібито зараховує на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти з літерним позначенням валюти DZ, якої не існує у класифікаторі іноземних валют. Договір комісії у вигляді заяви на переказ готівки № 1 від 17.07.2006 року не містить усіх необхідних обов'язкових реквізитів, не відповідає вимогам чинних нормативних актів, оскільки приймати готівку іноземної валюти від фізичних осіб можна лише в разі відкриття їй поточного або депозитного (вкладного) рахунку або здійснення переказу без відкриття рахунку. Отже відповідач як комісіонер не виконав належним чином свої зобов'язання за договором комісії у вигляді заяви на переказ готівки. Порядок переказу іноземної валюти за договором комісії є істотною умовою договору. В ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно ст. 203 ЦК України та Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Зокрема, не є укладеним правочин, у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. За цих підстав позивач просив визнати договір комісії недійсним. 
		          У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 свій позов підтримав, надавши  пояснення аналогічні тим, які наведені у його позовній заяві, а також виклав їх письмово.
		          Представник відповідача за довіреністю Груцинова І.О. у судовому засіданні позов не визнала, зазначивши, що згідно Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою НБУ від 14.08.2013 року №337, приймання готівки іноземної валюти від клієнтів здійснюється за прибутковими касовими документами. Після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Згідно квитанції № 1 від 17.07.2006 року ОСОБА_3 було здійснено погашення за кредитним договором № Е35-06 від 07.06.2006 року у сумі 337,90 доларів США. Відповідно до укладеного договору № Е35-06 від 07.06.2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 50000 доларів США. Між сторонами окремий договір поточного банківського рахунку для погашення кредиту не укладався. Згідно п.п. 2.1.1 кредитного договору банк зобов'язаний відкрити позивачу позичковий рахунок № НОМЕР_1. Згідно п. 2.1.3 банк зобов'язується надавати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника або видачі з каси банку грошових коштів у вигляді готівки. Позивач у 2006-2009 роках виконував умови договору по поверненню кредиту та сплаті відсотків шляхом проведення касової операції по перерахуванню коштів через касове відділення на позичковий рахунок у банку.  Згідно п. 1.8 Інструкції НБУ "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валют", затвердженої Постановою № 492 від 12.11.2003 року, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.  Банком за умовами кредитного договору був відкритий не поточний, а позичковий рахунок, призначений тільки для операції надання кредитних коштів та подальшого погашення кредиту за умовами договору. За цих підстав просила відмовити у задоволенні позову. Крім того, просила застосувати до позовних вимог строк позовної давності. 
		          Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, встановленим наступне: 
		           7 червня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", та ОСОБА_3 був укладений кредитний № Е35-06, згідно умов якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 50000 доларів США окремими траншами, на підставі попередньої вимоги згідно п. 2.1.2 цього договору в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту і сплаті відсотків згідно графіків погашення кредиту та відсотків, які оформляються у вигляді Додатків до цього договору і є його невід'ємною частиною, комісії та винагороди, штрафу і пені в обумовлені даним договором терміни. Банк зобов'язується відкрити для надання кредиту позичковий рахунок № НОМЕР_1, особовий рахунок по відсотках № НОМЕР_3, рахунок комісії № НОМЕР_4 /а.с. 146-147/.
		          Згідно копії квитанції № 1 від 17 липня 2006 року,  17 липня 2006 року ОСОБА_3 були внесені в касу Горлівської філії ЗАТ КБ "Приватбанк" грошові кошти для зарахування на позичковий рахунок № НОМЕР_1 Горлівської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" у валюті USD 337, 90 доларів США, еквівалент у гривнях - 1706,40 грн., у рахунок погашення кредиту /а.с. 6/. 
		          Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що між ним та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", виникли правовідносини, які випливають з договору комісії у вигляді заяви на переказ готівки № 1 від 17.07.2006 року, який не містить усіх істотних умов і суперечить нормам чинного законодавства, а тому є недійсним.  
		          Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. 
		          Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). 
		          Разом з тим, суд вважає, що ані заява на переказ готівки, ані інший прибутковий касовий документ, не є правочином, оскільки за своєю формою та правовою природою не відповідають ознакам правочину, визначеним цивільним законодавством.
		          Порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій у національній та іноземній валютах встановлені Інструкцією «Про касові операції в банках України», затвердженої Постановою Правління НБУ № 337 від 14.08.2003 року (далі - Інструкція), яка регулює взаємовідносини банків з територіальними управліннями Національного банку, іншими банками та клієнтами з цих питань. 
		          Згідно п. 2 розділу І вказаної Інструкції касові операції - операції, які здійснює банк, а саме: видача готівки, приймання її та обмін не придатних до обігу банкнот (монет) на придатні до обігу банкноти (монети), банкнот на монети, монет на банкноти, банкнот (монет) одного номіналу на банкноти (монети) іншого номіналу, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет), валютно-обмінні операції та операції з банківськими металами. 
		          До касових операцій, які регламентуються цією Інструкцією, належать, зокрема, приймання готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на власні рахунки та рахунки інших юридичних і фізичних осіб або на відповідний рахунок банку (п. 3 розділу І Інструкції). 
		Главою 1 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки,  прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі. 
		          Цією Інструкцією визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки. Бланки касових документів виготовляються згідно з їх зразками друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.
		          Форми документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та виплати її суми отримувачу в готівковій формі, визначаються відповідною платіжною системою і мають містити обов'язкові реквізити: дата здійснення операції, зазначення платника та отримувача, дані паспорта особи-отримувача або документа, що його замінює, сума касової операції, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію. 
		          До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформлюються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім перелічених вище), також належать: номер рахунку отримувача та назва банку отримувача. Усі реквізити в касових документах мають бути заповнені згідно з правилами, зазначеними в додатку 14 до цієї Інструкції. Крім обов'язкових, касові документи можуть містити й інші реквізити, потрібні для здійснення окремих операцій з готівкою. 
		          Прибуткові, видаткові та прибутково-видаткові касові ордери, заяви на видачу готівки оформляються банком за допомогою технічних засобів із зазначенням номера примірника в правому верхньому кутку або виписуються з використанням копіювального або самокопіювального паперу. 
		          У разі використання САБ для оформлення касових документів та відповідно до порядку внутрішнього контролю банк визначає кількість підписів працівників банку, які оформляють, контролюють та виконують касову операцію. 
		          Банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи за касовими операціями та визначає систему контролю за їх здійсненням. 
		          Відповідно до п. 3 глави 2 розділу ІІІ Інструкції приймання готівки іноземної валюти від клієнтів здійснюється за такими прибутковими касовими документами: за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб - резидентів та представництв-нерезидентів для зарахування на власні поточні рахунки; від уповноваженого представника нерезидента - суб'єкта підприємницької діяльності для зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті, відкритий цим банком резиденту - суб'єкту підприємницької діяльності; від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказу без відкриття рахунку; за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів уповноваженого банку за внутрішньобанківськими операціями тощо.
		          Після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. 
		          Наявна в матеріалах справи копія квитанції № 1 від 17 липня 2006 року (другий примірник прибуткового касового документа) містить всі вказані реквізити.
		          Суд вважає, що прибутковий касовий документ, який позивач просить визнати недійсним,  не є правочином, а є лише окремим документом певної форми, що має юридичне значення, та не породжує самостійних прав чи обов'язків, а є тільки технічною фіксацією виконання умов договору (правочину), тобто документування особами своїх дій про реалізацію набутих прав і прийнятих обов'язків. 
		          Виходячи зі встановлених правовідносин між сторонами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими. При цьому доводи представника відповідача щодо застосування до позовних вимог позовної давності суд не приймає, оскільки позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови у позові. 
		          Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.
		          Керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд
		 
		                                                       В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним договору комісії у вигляді заяви про переказ готівки № 1 від 17.07.2006 року у сумі 337,90 доларів США відмовити. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м. Горлівки шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  розгляду справи апеляційним судом.
		 
		 
		          Суддя                                                                                                    Н.  Ю.  Марченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...