Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 730/521/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів; Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.09.2013. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		 
		 
		БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
		ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202
		----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
		                                                                                                                                Справа №730/521/13-к 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"18" вересня 2013 р.                                                                                                                          м.Борзна
		Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:
		головуючого судді                                                                         Тіслюка І.І.
		секретар                                                                                         Циліцька Л.В.,
		за участю прокурора Ракути(Савченко)В.М., захисника ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за №12013260090000134 від 19.03.2013 року, щодо  
		ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Хороше Озеро Борзнянського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, вдівця, приватного підприємця, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, 
		якого обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.172 ч.1, 355 ч.1, 355 ч.2 КК України, -
		встановив:
		 
		ОСОБА_7, являючись власником приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_10» (ЄДРПОУ НОМЕР_1) та власником магазину «ІНФОРМАЦІЯ_10» (м.Борзна Чернігівської області), будучи особою, на яку покладено обов'язок дотримання законодавства про працю, використовував у діяльності очолюваного підприємства найману працю.
		ОСОБА_7, який, являючись власником приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_10», у період з вересня 2003 року по 10 лютого 2004 року включно у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10» були найняті на роботу продавцем такі особи: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, з жовтня 2005 року по квітень 2006 року - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, з жовтня 2005 року по квітень 2006 року включно - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, з кінця 2006 року по липень 2007 року включно - ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_8, з 26 вересня 2006 року по 6 березня 2007 року включно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9
		При цьому, у порушення ст.24 КЗпП України ОСОБА_7 трудових договорів із ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 шляхом видачі наказів про прийняття на роботу не укладав, у трудові книжки зазначених осіб відомості про їх роботу не вніс, виплату їм заробітної плати здійснював без документування цього факту та без зазначення розміру та факту отримання. Водночас, ним не сплачувались: внески із заробітних плат ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до Пенсійного фонду України; страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; страхові внески до Фонду соціального страхування із тимчасової втрати працездатності і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
		З вказаних причин ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не були застраховані у вказаних фондах і їм не зараховувався до трудового стажу період роботи у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10». 
		Зазначеними умисними діями ОСОБА_7, як особою, на яку покладено обов'язок дотримання законодавства про працю, були порушені трудові права ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 При цьому, кількість потерпілих, характер, тривалість та систематичність допущених порушень, свідчать про те, що ці порушення, у сукупності, є грубим порушенням законодавства про працю з боку ОСОБА_7
		Окрім зазначеного, ОСОБА_7 в березні 2007 року, порушуючи встановлений законодавством порядок виконання цивільно-правових зобов'язань, застосував до ОСОБА_4 словесні погрози щодо спричинення останній тілесних ушкоджень та викрадення її дитини з метою примушування до погашення виявленої ним нестачі у розмірі 3500 грн., яка виникла у ОСОБА_4 під час роботи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», що належить ОСОБА_7 
		Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями, за відсутності ознак вимагання, вчинив примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань ОСОБА_4 шляхом погрози застосування насильства над потерпілою та щодо її дитини.
		Крім того, ОСОБА_7 в липні 2007 року, порушуючи встановлений законодавством порядок виконання цивільно-правових зобов'язань застосував до ОСОБА_5 словесні погрози щодо спричинення останній тілесних ушкоджень з метою примушування її до погашення виявленої нестачі у розмірі 11700 грн., яка виникла у ОСОБА_5 під час роботи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», що належить ОСОБА_7 
		Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями, за відсутності ознак вимагання, вчинив примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань ОСОБА_5 з погрозою насильства над потерпілою, повторно.
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ст.172 ч.1, 355 ч.1, 355 ч.2 КК України, не визнав.
		В показаннях він погодився з тим, що потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 працювали в належном йому магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», однак заперечив проти того факту, що з кінця 2006 року по липень 2007 року включно в магазині працювала ОСОБА_5 і що з жовтня 2005 року по квітень 2006 року включно, працювала ОСОБА_6.
		Стосовно нестачі, що виникла під час роботи ОСОБА_4, пояснив, що ніяких зауважень по роботі до неї не мав. Погроз фізичної розправи над нею та її родичами не висловлював.
		До потерпілої ОСОБА_8 ніяких претензій не мав. Не погодився з тим, що нібито ввів її у оману, звільнивши з роботи і потім продовжував використовувати її в якості продавця.
		Пояснив, що потерпіла ОСОБА_6 ніколи в нього не працювала, оскільки при прийнятті її на роботу з`ясувалось, що вона має певні обмеження по стану здоров`я для призначення на роботу в якості продавця. Вірогідно вона з власної ініціативи могла підміняти на певний час свою сестру ОСОБА_3, тому й могло скластись уявлення, що він прийняв її на роботу.
		Зазначив, що ніхто з вказаних потерпілих ніколи не скаржився йому на несправедливе відношення до них, претензій матеріального та морального характеру вони не пред`являли.
		Також згадав, що ніколи ніхто з посадових осіб контролюючих органів до нього з перевірками не приходив, зауважень не робилось. Навів приклади багаторічного виконання окремими продавцями своїх обов`язків без виявлення в них нестачі товарів та грошів.Зауважив, що обвинувачення не ґрунтуються на конкретних доказах, і що вони зроблені на замовлення недоброзичливцями. Як керівник він завжди, працюючи на інших підприєвствах, мав позитивну репутацію.  
		Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні дала показання в яких пояснила, що, починаючи з осені 2003 року вона була прийнята ОСОБА_7 на роботу в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10» без укладання трудового договору. З 14.04.2004 року по 14.04.2005 року працювала там же. Документально підтвердити цей факт не може. Упродовж всього терміну роботи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10» були конфлікти з дружиною ОСОБА_7, оскільки вона брала товар без сплати грошів, а також і з самим ОСОБА_7, оскільки він виставляв на продаж товари приватного виробництва. Щомісяця проводились ревізії і виявлялась нестача коштів і товарів. На вказаний період з нею працювали ще приблизно чотири продавщиці і вони всі сплачували ОСОБА_7 грошові кошти за нібито виявлену ним нестачу товару, хоча всі були обурені такими його діями, оскільки працювали добросовісно. Вона працювали кожного дня з сьомої години ранку і до десятої вечора. Часто траплялось, що ОСОБА_7 зарплату не виплачував і тому продавці змушені були брати товар на суму заробітку. Перевірок магазину з боку державних органів не проводилось. Вона побоювалась ОСОБА_7, оскільки вважала, що він за рахунок знайомств має можливість уникнути відповідальності і одночасно завдати шкоди її інтересам. Після того, як вона звернулась до начальника Борзнянського РВ УМВС із заявою про перевірку діяльності ОСОБА_7 з приводу порушення ним законодавства про працю до неї звертався незнайомець з вимогою про відкликання цієї заяви. Вважає що це є проявом тиску на неї з боку ОСОБА_7Цивільний позов про відшкодування шкоди нею не подавався.
		Потерпіла ОСОБА_4 в своїх показаннях пояснила, що працювала в період з вересня 2006 року по березень 2007 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», власником якого є ОСОБА_7 Після невеликого строку роботи, побачивши, що постійно в роботі виникають негаразди, зокрема у відомостях вказувався розмір зарплати 600-700 грн., а вона отримувала лише половину цієї суми тому, вона заявила ОСОБА_7 про своє бажання звільнитись. Однак він просив її попрацювати ще два тижні. Потім була проведена ревізія товарно - матеріальних цінностей (ТМЦ) і була нібито виявлена нестача на суму 3800 грн. ОСОБА_7 почав вимагати від неї сплати вказаної суми. Вона була здивована його вимогою, оскільки за її підрахунками щомісячна сума реалізованого товару не могла перевищувати однієї тисячи грн. Тому, повідомила ОСОБА_7, що нічого вона сплачувати йому не буде. Після цього він висловив їй погрози, що з нею розберуться.
		Вона в приватному порядку зверталась до знайомої і та перевіряла записи з нестачею ТМЦ, але та вказану ОСОБА_7 нестачу не виявила.
		До неї потім телефонував син ОСОБА_7, якого вона впізнала по голосу, який висловлював погрозу викрасти дитину у випадку несплати грошів. Вона робила запис цих розмов. Однак, надати їх суду не може, оскільки вони загублені. Син ОСОБА_7, ОСОБА_9, звертав її увагу, що заборговані гроші слід передавати ні йому, а батькові.
		Відчуваючи реальну загрозу, вони з її чоловіком вирішили взяти кредит на відповідну суму в «Приватбанку» на ім`я її чоловіка. Потім вона особисто без свідків та розписок передала всю суму боргу ОСОБА_7 
		Цивільний позов з цього приводу нею не подавався, але вона має намір звернутись до суду з цього питання у майбутньому.
		Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні в показаннях пояснила, що працювала в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», належного ОСОБА_7 в період з кінця 2006 року по липень 2007 року. На прикінці вказаного періоду ОСОБА_7 з дружиною та бухгалтером в її присутності провели підрахунок реалізованого товару.Враці наступного дня їй оголосили результати ревізії і про нестачу грошів на суму приблизно 12000 грн. ОСОБА_7 обвинуватив її у цьому.
		Вона дізналась від іншіх продавців, що ОСОБА_7 може насильно повернути борги і, побоюючись за себе та дітей вирішила взяти гроші в кредит щоб погасити вказаний борг. ОСОБА_9.(син ОСОБА_7.) висловлювався що у випадку ігнорування вимоги її «закатають в асфальт» Ці слова вона реально сприймала як загрозу своєму життю.Тому, змушена була звернутись в два банки: у Кредитну спілку «Деснянська» та у банк «Райффазен Банк Аваль» і отримала за сукупністю близько 15000 грн. Потім, приблизно через 5 днів, вона передала ОСОБА_7 гроші на суму боргу. Свідків при цьому не було і розписок не оформлювалось.
		Від вказаних негараздів вона захворіла і потім не змогла своєчасно погасити належним чином кредит, а тому змушена була сплачувати більшу суму - приблизно 30000 грн. 
		Щоб повернути кредитні кошти банку вона змушена була продати належне їй домоволодіння.
		Скаржитись на дії ОСОБА_7 вона побоювалась, оскільки його син був співробітником міліції і вона вважала що може стати жертвою несподіваних провокацій. 
		За період її роботи ніяких перевірок з боку державних органів в магазині не проводилось. Робочий день тривав з восьмої години ранку і до двадцятої год.
		Цивільний позов до ОСОБА_7 про відшкодування завданої шкоди вона не подавала. Однак, вона хотіла б щоб він повернув їй вказану суму грошів.    
		Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні в показаннях зазначила, що вона працювала в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», належному ОСОБА_7, з жовтня 2005 року по квітень 2006 року. В неї склались нормальні стосунки з ОСОБА_7 Під час роботи він лише один раз не виплатив зарплату, однак це було слідством недоліку в її роботі.Причиною нестачі був продаж  товару покупцям під запис у борговий список.
		Оскільки трудова книжка була залишена за попереднім місцем роботи в колгоспі ОСОБА_7 допоміг  їй завести нову трудову книжку, але вона знаходиться у м.Ніжині у відділі кадрів теперешнього місця роботи і показати її вона не може. 
		Також у ОСОБА_7 без офіційного оформлення працювала її сестра ОСОБА_6 Однак, працювала вона недовго, оскільки за станом здоров`я не могла бути прийнятою на роботу в магазин.
		Про те, чи працювали ОСОБА_4 та ОСОБА_5  у ОСОБА_7 в магазині не може однозначно стверджувати.
		Пояснила, що не має до ОСОБА_7 претензій матеріального та морального характеру. 
		Причину розбіжностей показань в суді з тими, що вона давала під час досудового слідства пояснила тим, що з причини відсутності на руках трудової книжки не могла пригадати чи офіційно вона була оформлена на роботі у ОСОБА_7
		Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась. В своїй заяві вона повідомила суду про відсутність будь - яких претензій до ОСОБА_7 і просила провести розгляд кримінального провадження без її участі, а також просила закрити дане кримінальне провадження.
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні в показаннях пояснив, що під час досудового слідства він давав показання слідчому стосовно сестри ОСОБА_6, а саме чи працювала вона у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10». Дійсно іноді вона працювала в цьому магазині, але на яких підставах йому не відомо. Вона не висловлювала скарг на ОСОБА_7 і про нестачі ніколи не згадувала. Причину розбіжностей його показань в суді з тими, що він давав під час досудового слідства пояснити не зміг.
		Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні в показаннях пояснила, що їй відомо про те, що під час роботи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10» ОСОБА_8 в неї з ОСОБА_7 був конфлікт з причини виявлення нестачі грошових коштів, оскільки він не виплачував їй заробітну плату. Вона була у відчаю тому що має трьох дітей. Говорила що хоче піти з життя, але вона (ОСОБА_12.) та її чоловік змогли їй допомогти і морально і матеріально. 
		Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні в показаннях пояснила, що приблизно шість років тому вона бачила за прилавком у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10» свою сусідку ОСОБА_6 і купляла в неї товари. Однак їй не відомо на яких підставах вона знаходилась в магазині.
		Свідок ОСОБА_14 в своїх показаннях в судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком потерпілої ОСОБА_4 Вона раніше у 2006 - 2007 роках працювала в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», власником якого є ОСОБА_7 Перед звільненням дружини ОСОБА_7 в магазині була проведена ревізія ТМЦ  і було нібито встановлено що існує нестача на суму 3500 грн.
		Їх з дружиною почали залякувати і ОСОБА_7 і його син ОСОБА_9 тим, що в разі несплати вказаної суми постраждають діти які самі ходять в школу. Після цього вони були змушені приховувати дітей в м.Чернігові.
		Він був змушений оформити кредит в ПАТ «Приватбанк»  на суму 3500 грн. Після передачі грошів ОСОБА_7 той знову почав телефонувати і вимагати додаткову суму 300 грн. несплати за товар, виданий покупцям у борг. Номер телефону на який дзвонили дружині зберігся і вказані факти можна перевірити. 
		Потім з м.Чернігова приїжджала мати дружини і спілкувалась з ОСОБА_7 стосовно припинення погроз про розправу над їх дітьми.
		Після того як дружина передала гроші ОСОБА_7 погрози припинились.
		В правоохоронні органи не звертався тому, що ОСОБА_9 працював в міліції і тому боявся його помсти.
		Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні в показаннях пояснила, що вона тривалий час працює в магазині у ОСОБА_7 Вона своєчасно отримує зарплату. Нестач немає. Претензії до ОСОБА_7 відсутні. Про те, чи працювали потерпілі у ОСОБА_7 та інші проблеми, що пов`язані з даними особами, їй не відомо.
		Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні в показаннях пояснила, що вона тривалий час працює в барі, який належить ОСОБА_7 Вона задоволена відношенням до неї з боку власника бара. Претензій до ОСОБА_7 не має. Про те, чи працювали потерпілі у ОСОБА_7 та про інші проблеми, що з цим пов`язані, їй нічого не відомо. 
		Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні  в показаннях пояснила, що їй відомо про те, що її дочка ОСОБА_6 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10» продавцем ніколи не працювала а тимчасово продавала товар на той час, коли інша її дочка ОСОБА_3 знаходилась вдома з дітьми.
		Пригадала, що ОСОБА_5 працювала в цьому ж магазині певний час, оскільки вона у той же період працювала сторожем.
		Свідок ОСОБА_18 в судовом засіданні пояснила, що вона доводиться сестрою потерпілій ОСОБА_8 і від неї дізналась, що та працювала в магазині ОСОБА_7
		Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні в показаннях пояснила, що сім років тому вона була неповнолітньою, але пам`ятає, що її мати, потерпіла ОСОБА_5, працювала продавцем в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10».
		З огляду на докази, встановлені під час розгляду кримінального провадження, сукупно співставляючі їх з доказами зібраними під час досудового слідства, суд дійшов таких висновків.
		Так, оцінивши факти, що були встановлені під час допиту в суді потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та свідків, дослідженням письмових доказів, зібраних у провадженні, суд вважає доведеною вину ОСОБА_7 та правильність кваліфікації у вчиненні умисних дій, які виразились у грубому порушенні законодавства про працю, за що передбачена кримінальна відповідальність відповідно до ст.172 ч.1 КК України. 
		Потерпілі та свідки в своїх показаннях свідчили про те, що ОСОБА_7 порушувались права працівників на встановлену законодавством тривалість робочого часу, прав на відпочинок, на заробітну плату, не нижче встановленого зако ном мінімуму, про виплату заробітної плати продукцією в порушення ви мог законодавства, про порушення вимог трудового законодавства про матеріальну відповідальність працівників у межах середнього місячного заробітку. 
		В порушення вимог ст.24 КЗпП, що передбачає обов`язкове додержання роботодавцем укладення з працівником трудового договору в письмовій формі, ОСОБА_7 в період з 2003 року по 2007 рік без укладення трудового договору були прийняті  на роботу продавцями в належний йому магазин «ІНФОРМАЦІЯ_10» ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5
		Так, потерпіла ОСОБА_8 в своїх показаннях в судовому засіданні пояснила що, починаючи з осені 2003 року вона була прийнята ОСОБА_20 на роботу в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10» без укладання трудового договору. У трудову книжку відомості про роботу не вніс, виплату заробітної плати здійснював без документування цього факту та без зазначення розміру та факту отримання. З 14.04.2004 року по 14.04.2005 року працювала там же. Упродовж всього строку роботи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10» щомісяця проводились ревізії і виявлялась нестача коштів і товарів. На вказаний період з нею працювали ще приблизно чотири продавщиці і вони всі сплачували ОСОБА_7 грошові кошти за нібито виявлену ним нестачу товару, хоча всі працювали добросовісно. Вона працювали кожного дня з сьомої години ранку і до десятої вечора. Часто траплялось, що ОСОБА_7зарплату не виплачував і тому вони змушені були брати товар на суму заробітку. 
		Потерпіла ОСОБА_4 в своїх показаннях пояснювала, що працювала в період з вересня 2006 року по березень 2007 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», власником якого був ОСОБА_7 Трудовий договір не укладався. У трудову книжку відомості про роботу не вніс, виплату заробітної плати здійснював без документування цього факту та без зазначення розміру та факту отримання.  Після невеликого строку роботи, побачивши, що постійно в роботі виникають негаразди, зокрема у відомостях вказувався розмір зарплати 600-700 грн., а вона отримувала лише половину цієї суми, вона заявила ОСОБА_7 про своє бажання звільнитись. Була проведена ревізія ТМЦ і була нібито виявлена нестача на 3800 грн. і ОСОБА_7 почав вимагати від неї сплати вказаної суми. Вона була здивована, оскільки за її підрахунками щомісячна сума реалізованого товару не могла перевищувати однієї тисячи грн. Вона в приватному порядку зверталась до знайомої і та перевіряла записи з нестачею ТМЦ, але нестача не була виявлена.
		Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні в показаннях пояснювала, що працювала в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», належного ОСОБА_7 в період з кінця 2006 року по липень 2007 року. Трудовий договір не укладався. У трудову книжку відомості про роботу не вніс, виплату заробітної плати здійснював без документування цього факту та без зазначення розміру та факту отримання. На прикінці вказаного терміну ОСОБА_7 провів ревізію реалізованого товару і нібито виявив  нестачу грошів на суму приблизно 12000 грн. Вона була змушена звернутись в два банки: у кредитну спілку «Деснянська» та у банк «АВАЛЬ» і отримала за сукупністю близько 15000 грн. Потім вона передала ОСОБА_7 гроші на суму боргу. 
		Щоб повернути кредитні кошти банку вона змушена була продати свій будинок.
		Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні в показаннях пояснила, що їй відомо про те, що під час роботи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10» ОСОБА_8 в неї з ОСОБА_7 був конфлікт з причини виявлення нестачі грошових коштів, оскільки він не виплачував їй заробітну плату. Вона була у відчаю тому що має трьох дітей. 
		Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні в показаннях пояснила, що приблизно шість років тому вона бачила за прилавком у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10» свою сусідку ОСОБА_6 і купляла в неї товари.
		Проте, судом було встановлено з показань ОСОБА_7 вбачається, що він не визнав факту прийняття на роботу вказаної особи.  
		Свідок ОСОБА_14 в своїх показаннях в судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком потерпілої ОСОБА_4 яка у 2006 - 2007 роках працювала в магазині «Борзня нка», власником якого є ОСОБА_7 Перед звільненням дружини ОСОБА_7 в магазині була проведена ревізія ТМЦ  і було встановлено що існує нестача на суму 3500 грн.
		Він був змушений оформити кредит в ПАТ «Приватбанк»  на суму 3500 грн. щоб його дружина віддала їх ОСОБА_7
		Факти, про яки дали показання потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, підтверджуються долученими до кримінального провадження письмовми доказами, а саме: довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» про те, що в жовтні 2006 року ОСОБА_4 отримувався кредит на суму 1500 грн.; довідкою дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що ОСОБА_5 у червні 2007 року отримала кредит на суму 9000 грн.; довідкою, виданою приватним підприємцем ОСОБА_7 про доходи ОСОБА_5 станом на 30.05.2007 року; довідкою Ніжинського МБТІ про те, що ОСОБА_5 мала у власності домоволодіння в м.Борзні, яке було продане 24.11.2008 року.
		Твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що потерпіла ОСОБА_5 ним на роботу в якості продавця у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10»  не приймалась, спростовуються сукупністю показань потерпілих та свідків, вказаних вище, довідкою, виданою ОСОБА_5 приватним підприємцем ОСОБА_7 про її доходи станом на 30.05.2007 року.
		Зазначені факти за їх сукупністю свідчать про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.172  ч.1 КК України.
		Оцінюючи факти, що були встановлені під час допиту в суді потерпілих та свідків, шляхом дослідження письмових доказів, зібраних у провадженні, суд вважає що не є доведеним обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.355 ч.1 КК України, яке виражається у вчиненні умисних дій по примушуванню до виконання цивільно-правових зобов'язань, тобто у вимозі виконати цивільно-правові зобов'язання з погрозою насильства над потерпілою ОСОБА_4 та її близьким родичем.
		Такий же висновок зроблений судом і в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ст.350 ч.2 КК України визначений в обвинуваченні як вомога про виконання цивільно-правового зобов'язання з погрозою насильства над потерпілою ОСОБА_5
		Так, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_7 в березні 2007 року, порушуючи встановлений законодавством порядок виконання цивільно-правових зобов'язань, застосував до ОСОБА_4 словесні погрози щодо спричинення останній тілесних ушкоджень та викрадення її дитини з метою примушування до погашення виявленої ним нестачі у розмірі 3500 грн., яка виникла у ОСОБА_4 під час роботи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», що належить ОСОБА_7 
		Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями, за відсутності ознак вимагання, вчинив примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань ОСОБА_4 шляхом погрози застосування насильства над потерпілою та щодо її дитини.
		Крім того, ОСОБА_7 в липні 2007 року, порушуючи встановлений законодавством порядок виконання цивільно-правових зобов'язань застосував до ОСОБА_5 словесні погрози щодо спричинення останній тілесних ушкоджень з метою примушування її до погашення виявленої нестачі у розмірі 11700 грн., яка виникла у ОСОБА_5 під час роботи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», що належить ОСОБА_7 
		Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями, за відсутності ознак вимагання, вчинив примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань ОСОБА_5 з погрозою насильства над потерпілою, повторно.
		Під час судового слідства судом, з метою перевірки об`єктивності та достовірності викладених у обвинувальному акті фактів, а також з метою з`ясування правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 були допитані потерпілі ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_8 та свідки.
		Потерпіла ОСОБА_4 в своїх показаннях пояснила, що працювала в період з вересня 2006 року по березень 2007 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», власником якого є ОСОБА_7 Після невеликого строку роботи вона повідомила ОСОБА_7 про своє бажання звільнитись. Однак він просив її попрацювати ще два тижні. Потім була проведена ревізія ТМЦ і була нібито виявлена нестача на 3800 грн. і ОСОБА_7 почав вимагати від неї виплати вказаної суми. Вона була здивована, оскільки за її підрахунками щомісячна сума реалізованого товару не могла перевищувати однієї тисячи грн. Тому повідомила ОСОБА_7, що нічого вона сплачувати йому не буде. Після цього він висловив їй погрози, що з нею розберуться.
		До неї потім телефонував син ОСОБА_7, ОСОБА_9, якого вона впізнала по голосу, який висловлював погрозу викрасти її дитину у випадку несплати нестачі грошів на вказану суму. Вона робила запис цих телефонних розмов. Однак, надати їх суду не може, оскільки вони загублені. Син ОСОБА_7, ОСОБА_9, звертав її увагу, що заборговані гроші слід передавати ні йому, а батькові.
		Відчуваючи реальну загрозу, вони з чоловіком вирішили оформити кредит на відповідну суму в «Приватбанку» на ім`я її чоловіка. Потім вона особисто без свідків та розписок передала всю суму боргу ОСОБА_7 
		Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні в показаннях пояснила, що працювала в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», власником якого є ОСОБА_7, в період з кінця 2006 року по липень 2007 року. На прикінці вказаного терміну ОСОБА_7 з дружиною та бухгалтером в її присутності провели підрахунок реалізованого товару.Враці наступного дня їй повідомили про результати ревізії й про нестачу грошів на суму приблизно 12000 грн. ОСОБА_7 обвинуватив у цьому її і забажав щоб вона передала йому вказану суму повністю.
		Вона була обізнана від іншіх продавців, що ОСОБА_7 може насильно повернути борги і, побоюючись за себе та дочку вирішила оформити кредит щоб погасити вказаний борг. ОСОБА_7, діючи через свого сина ОСОБА_9, став залякувати її. Так, в розмовах з нею ОСОБА_9 висловлював різні погрози з застосуванням висловлювання що її можуть «…закатати в асфальт», що вона сприймала як реальну загрозу. Тому, змушена була звернутись в два банки: у кредитну спілку «Деснянська» та у банк «АВАЛЬ» і отримала за сукупністю близько 15000 грн. Потім, приблизно через 5 днів, вона передала ОСОБА_7 гроші на суму боргу. Свідків при цьому не було і розписок не оформлювалось.
		Від вказаних негараздів вона захворіла і потім не змогла своєчасно погасити належним чином кредит, а тому змушена була сплачувати приблизно 30000 грн. 
		Щоб повернути кредитні кошти банку вона змушена була продати своє домоволодіння.
		Скаржитись на дії ОСОБА_7 вона побоювалась, оскільки його син був співробітником міліції і вона вважала, що може стати жертвою несподіваних провокацій з його боку. 
		Свідок ОСОБА_14 в своїх показаннях в судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком потерпілої ОСОБА_4 Вона раніше у 2006 - 2007 роках працювала в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», власником якого є ОСОБА_7 Перед звільненням дружини ОСОБА_7 в магазині була проведена ревізія ТМЦ  і було встановлено що існує нестача на суму 3500 грн.
		Їх з дружиною почали залякувати і ОСОБА_7 і його син ОСОБА_9 тим, що в разі несплати вказаної суми постраждають діти які самі ходять в школу. Після цього вони були змушені відправити дітей в м.Чернігів до матері дружини.
		Він був змушений оформити кредит в ПАТ «Приватбанк»  на суму 3500 грн. Після передачі грошів ОСОБА_9 (сину ОСОБА_7.) знову йому зателефонував ОСОБА_7 і став вимагати додаткову суму 300 грн. за товар, що нібито проданий покупцям у борг. Номер телефону на який дзвонили зберігся і факт телефонного з`єднання можна перевірити. 
		Потім з м.Чернігова приїжджала мати дружини і спілкувалась з ОСОБА_7 стосовно припинення погроз про можливу розправу над їх дітьми.
		Після того як дружина передала гроші ОСОБА_7, що відбулось поряд з банком «Аваль» у м.Борзні, погрози припинились.
		В правоохоронні органи не звертався тому, що ОСОБА_9 був співробітником міліції і тому що боявся помсти з його боку.
		Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначених потерпілими обвинувачень не визнав у повному їх обсязі.
		Суд, аналізуючи показання потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_14 і перевіряючи факти, що ними повідомлені в судовому засіданні з письмовими доказами, зібраними у кримінальному провадженні, встановив що відсутні будь - яки об`єктивні докази тверджень вказаних осіб про застосування ОСОБА_7 погроз фізичної розправи над ними та їх близькими родичами.
		Під час допиту потерпілої ОСОБА_4 вона повідомила суду про те, що має записи розмов, пов`язаних з вимогою ОСОБА_7 віддати їй 3500 грн., які відбулись з батьком та сином ОСОБА_7, однак таких доказів на вимогу суду вона не надала, мотивуючи тим, що вони загублені.
		Не знайшли свого підтвердження доводи потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_14 стосовно отримання останнім в ПАТ КБ «Приватбанк»  кредитних коштів на суму 3500 грн. На запит суду за клопотанням потерпілої ОСОБА_4 банком надіслані документи з яких вбачається, що кредит на таку суму ніким з вказаних осіб не оформлювався.
		Судом також за клопотанням потерпілої ОСОБА_5 був направлений запит на адресу банка Кредитної спілки «Деснянська»  де вона за її твердженням отримувала кредитні кошти, однак запит був залишений без надання відповіді з причини відсутності юридичної особи за місцем її реєстрації на момент звернення суду.
		Водночас, документи, надіслані до суду ПАТ КБ «Приватбанк»  по запиту за клопотанням потерпілої ОСОБА_4 та відповідь від «Райффайзен Банк Аваль» по запиту за клопотанням потерпілої ОСОБА_5 в яких вказується, що кожна з них отримувала кредитні кошти в цих банках у період коли вони працювали продавцями в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10»  належного ОСОБА_7, не містять ніяких ознак, що грошові кошти призначались для передачі їх останньому і з вказаних потерпілими підстав.
		Доводи потерпілої ОСОБА_5 про те, що з вини ОСОБА_7 вона потрапила в скрутне становище і з метою повернення кредитних коштів вимушена була продати належне їй домоволодіння, про що на її погляд може свідчити довідка Ніжинського МБТІ в якій зазначено, що дійсно належне їй домоволодіння було продане, судом не може сприйматись як об`єктивний доказ вини ОСОБА_7 у висунутому проти нього обвинуваченні.
		Особисто обвинувачений ОСОБА_7 заперечив проти вказаних доводів потерпілих що саме він спонукав вчиняти потерпіх до вказаних ними дій та з вказаних ними мотивів.
		Допитана в судовому засіданні як свідок дочка ОСОБА_5- ОСОБА_19 пояснювала, що їй відомо лише про те, що її мати певний час працювала продавцем в магазині ОСОБА_7 і що їй нічого не відомо про погрози її матері.
		При оцінці доказів в цій частині обвинувачень ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень судом враховано правову позицію Верховного Суду України, що викладена у Постанові Пленуму ВСУ №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти власності». 
		Також, суд виходить з тих міркувань, що за загальним значенням об'єктивна сторона цього злочину виражається у примушуванні до виконан ня або невиконання цивільно-правових зобов'язань (договір, правочин або інше цивільно-правове зобов'язання) і що примушування - це вимога, пов'яза на із погрозою насильства щодо потерпілого або його близьких родичів або із погрозою пошкодження або знищення їх майна, за відсутності ознак вима гання.
		Тому, відповідальність за ст.355 КК України може настати лише тоді, коли особа примушується до виконання чи невиконання існуючого зобов'язання, що виникло з підстав, передбачених чинним законодавством. 
		За своїм змістом примушуванням до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, передбачених ч.1 ст.355 КК України, це є дві взаємопов'язані дії, по - перше: вимога виконати чи не виконати договір, угоду (правочин) чи інше цивільно-правове зобов'язання; по - друге: погроза насильством над потерпілим чи його близькими родичами, пошкодженням чи знищенням їх майна.
		Обвинувачення за ч.2 ст.355 КК України передбачає вчинення злочину по вторно або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна.
		Отже, судом не встановлено будь - яких об`єктивних доказів вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.355 ч.1 та 355 ч.2 КК України, що інкриміновані йому органом досудового слідства.
		Суд, при вирішенні питання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень і вирішуючи питання застосування міри покарання згідно з санкціями передбаченими відповідними статтями особливої частини кримінального кодексу України, з`ясувавши думку прокурора, вислухавши міркування потерпілих та захисника і обвинуваченого, виходить з таких, визначених сторонами правових позицій.
		Так, прокурор, вважаючи доведеним обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ст.ст.172 ч.1, 355 ч.1, 355 ч.2 КК України, просила суд визнати його винним по всім цим статтям обвинувачення і пропонувала застосувати покарання відповідно до санкцій визначених кожною окремо статею особливої частини кримінального кодексу.
		Потерпіла ОСОБА_4 погодились з думкою прокурора.
		Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні, вважаючи обвинуваченого ОСОБА_7 невинуватим, просила звільнити його від кримінальної відповідальності і закрити кримінальне провадження.
		Потерпіла ОСОБА_6, яка не приймала участі у судових дебатах, в своїй заяві до суду просила врахувати, що вона не має ні матеріальних ні моральних претензій до обвинуваченого ОСОБА_7 і також, просила закрити кримінальне провадження щодо нього.
		Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в своїх показаннях в суді погоджувались зі всіма обвинуваченнями ОСОБА_7, що визначені в обвинувальному акті.
		Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заявив, що ОСОБА_7 безпідставно притягнутий до кримінальної відповідальності по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.172 ч.1 КК України, оскільки закінчився строк давності, що визначений ст.49 КК України. 
		Водночас, він вважає, що обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні  злочинів, предбачених ст.355 ч.1 та 355 ч.2 КК України є безпідставними і вину його підзахисного в їх вчиненні - не доведеною.    
		З`ясувавши думки сторін у кримінальному провадженні, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.172 ч.1 КК України. 
		Проте, судом враховується і те, що відповідно до ст.49 КК України особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості,  за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
		Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ст.172 ч.1 КК України є злочином невеликої тяжкості за вчинення якого передбачено покарання у вигляді штрафа,  або виправними роботами на строк до двох років.
		З матеріалів справи вбачається, що перебіг строку давності події кримінального правопорушення, передбаченого ст.172 ч.1 КК України, яке інкриміноване ОСОБА_7, слід відраховувати з 2003 по 2007 роки, пов`язуючи з датою початку роботи в магазині кожної з потерпілих. 
		Отже, на момент прийняття судом рішення у даному кримінальному провадженні з вказаного часу пройшов строк більший ніж два роки, що визначений ст.49 КК України. Обставини зупинення перебігу  давності судом не встановлені. 
		Згідно з ст.284 ч.2 п.1 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Водночас, керуючись ст.370 КПК України, яка передбачає що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних доказів вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, передбачених ст.ст.355 ч.1, 355 ч.2 КК України і підлягає виправдовуванню. 
		Відповідно до ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
		1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
		2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
		3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст.284 КПК України.
		Керуючись ст.ст.49, 172 ч.1, 355 ч.1, 355 ч.2 КК України, ст.ст.284 ч.1 п.1, 369-371, 373, 374, 376 КПК України , суд, -
		засудив:
		Кримінальне провадження №12013260090000134 від 19.03.2013 року в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.172 ч.1 КК України - закрити з підстав закінчення строків давності.
		ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.355 ч.1 КК України та виправдати його у цьому обвинуваченні.
		ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.355 ч.2 КК України та виправдати його у цьому обвинуваченні.
		На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 30 днів через Борзнянський районний суд.
		 
		                    Суддя
		Борзнянського районного суду                                           І.І.Тіслюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...