Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/6479/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками державному підприємству, установі, організації.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.09.2013. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                   Справа № 520/6479/13-ц
		Провадження № 2/520/3884/13
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ
		09.09.2013 року
		Київський районний суд м. Одеси у складі:
		                    Головуючого -  судді  Луняченка В.О.,
		                    при секретарі                Лазнікові І.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом дочірнього підприємства « Арсенал» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди 
		                                                           ВСТАНОВИВ:
		             23.05.13року  Дочірнє підприємство «Арсенал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, в якому  просить поновити  ДП «Арсенал» строк звернення  з позовом до суду,  стягнути  з ОСОБА_1  на користь позивача  матеріальну шкоду у розмірі  16320,00 гривень, мотивуючи свій позов тим, що відповідач з позивачем перебували у трудових відносинах та на підставі  Наказу №30  від 01.10.2012 року ОСОБА_1  звільнено з посади  директора  Дочірнього підприємства «Арсенал» на підставі ст.38 КЗпП України  за власним бажанням з 01.10.12 року. За видатковою накладною №РН-0000099 від 31 грудня 2011 року ОСОБА_1 отримав товарно-матеріальні цінності, у тому числі - два телефонних апарата мобільного зв'язку «IPhone 4S white Apple ukr» вартістю 6800 грн. кожен, на загальну суму 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) гривень (без ПДВ) та, відповідно, 16 320 (шістнадцять тисяч триста двадцять) гривень з ПДВ. Підчас оформлення документів щодо звільнення ОСОБА_1 бухгалтерією підприємства було встановлено, що ним не повернуто вказані вище телефонні апарати. Пояснень з приводу відсутності телефонних апаратів ОСОБА_1 надати не зміг, зазначивши лише, що вони вийшли з ладу. Жодних докладних, заяв, скарг з цього питання від ОСОБА_1 за період роботи не надходило.
		Таким чином, ОСОБА_1 була заподіяна ДП «Арсенал» матеріальна шкода на суму: 16 320 (шістнадцять тисяч триста двадцять) гривень. У зв'язку з цим, засновником ДП «Арсенал» було прийняте рішення запропонувати ОСОБА_1 компенсувати завдану підприємству шкоду за рахунок сум, що підлягали виплаті останньому при звільненні. Вказане рішення було оформлено протоколом Загальних зборів засновника ДП «Арсенал» від 24 вересня 2012 року. ОСОБА_1 з запропонованим порядком компенсації шкоди погодився, на екземплярі наказу про звільнення від 01 жовтня 2012 року ним особисто був зроблений запис про відсутність претензій до ДП «Арсенал» та його засновників. Таким чином, мала місце добровільна компенсація завданої шкоди, що відповідає положенням статті 1166 Цивільного кодексу України. У зв'язку з цим, жодна зі сторін не зверталася до суду з будь-якими вимогами. Але, порушивши досягнуту та зафіксовану домовленість, ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Одеси з позовом про стягнення з ДП «Арсенал» грошових коштів, за рахунок яких ним була компенсована завдана шкода, що стало в свою чергу причиною  звернення з дійсним позовом до суду  та клопотати у суду про поновлення строку на звернення до суду.
		       У судовому засіданні представник  позивача, діючий на підставі довіреності Розенбойм Ю.О., підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
		        Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги  не визнали в повному обсязі,  просили в відмовити у позові.
		       Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
		           Так в судовому засіданні встановлено, що сторони перебували  у трудових відносинах, які були припинені  01.10.12 року у зв'язку зі звільненням відповідача з посади директора ДП «Арсенал» за власним бажанням. В період виконання трудових обов'язків за видатковою накладною №РН-0000099 від 31 грудня 2011 року ОСОБА_1 отримав товарно-матеріальні цінності, у тому числі - два телефонних апарата мобільного зв'язку «IPhone 4S white Apple ukr» вартістю 6800 грн. кожен, на загальну суму 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) гривень (без ПДВ) та, відповідно, 16 320 (шістнадцять тисяч триста двадцять) гривень з ПДВ. Під час оформлення документів щодо звільнення ОСОБА_1 бухгалтерією підприємства було встановлено, що ним не повернуто вказані вище телефонні апарати, однак  ніякого акту  складено не було, тобто позивачевою стороною. Не зафіксований  факт спричинення матеріальної шкоди з боку відповідача, як то передбачено чинним законодавством.
		              Згідно ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого місячного заробітку.     
		           Відповідно до ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. 
		           У ст.134 КЗпП України зазначено, що підставою для повної матеріальної відповідальності працівника є його вина у заподіянні шкоди. 
		          З п.п.15, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» з наступними змінами вбачається, що факт спричинення працівником підприємству, установі, організації матеріальної шкоди може бути підтверджено даними бухгалтерського обліку й іншими документами про наявність і розмір прямої дійсної шкоди - матеріалами інвентаризації, актами ревізії та обліковими документами, актами й іншими документами про недостачу, зіпсування, втрату, знищення майна, довідками й іншими документами про вартість майна. 
		         Розмір шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації визначається відповідно до ст. 135-3 КЗпП України і затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 22.01.1996 р. за № 116 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (з наступними змінами). При цьому слід виходити з цін на матеріальні цінності, що діють у даній місцевості на час вирішення справи, і застосовувати встановлені нормативно-правовими актами для даних випадків кратність, коефіцієнти, індекси, податок на добавлену вартість тощо. 
		          Ревізія товарно-матеріальних цінностей у позивача не проводилась, акт інвентаризації не складався. 
		           Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 
		           Надані позивачем письмові докази , на думку суду, не підтверджують факта, що ОСОБА_1 завдав ДП « Арсенал» матеріальну шкоду не поверненням майна. Так при звільненні відповідача не складався акт відсутності матеріальних цінностей, та в наказі про звільнення №30 від 01 жовтня 2012 року відображене тільки необхідність повернення документів, печатки та ключа банк-кліент. Видаткова накладна №РН-0000099 від 31 грудня 2011 року, містить лише інформацію щодо отримання особою для ДП « Арсенал»  товару. Однак. З боку позивача, не надано доказів того, що ДП « Арсенал» не отримало вказаних цінностей - окрім смартфонів по накладної було отримано і відеодомофони, регістратори рівня та інше, щодо яких також немає відомостей про їх наявність, однак до відповідача з цього приводу вимог немає. Крім того, сам протокол загальних зборів Агропромислового торгівельного дому « СГ» засновника ДП «Арсенал» , на який, як на підтвердження виявленої відсутності матеріальних цінностей, звертався представник позивача, взагалі не містить інформацію про те, які саме матеріальні цінності не повернути відповідачем, і чому шкода була спричинена ДП « Арсеналу» хоча протокол загальних зборів ТОВ « СГ».
		           За таких обставин суд відмовляє в позові в повному обсязі за безпідставністю. 
		            На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 60, 110, 169, 208-215, 292, 294 ЦПК України, суд, -    
		          ВИРІШИВ:          
		          Відмовити у задоволенні позовних вимог дочірнього  підприємства « Арсенал» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 16320 грн. та судових витрат.
		        Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
		 
		Суддя                                                                         Луняченко В. О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...