Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/9576/2013 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.09.2013. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2013.
Дата набрання законної сили: 17.09.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		                                   
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І  М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И 
		 
		17 вересня 2013  року  колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва 
		в складі:          головуючого судді:  Махлай Л.Д., 
		                                    суддів: Семенюк Т.А., Шиманського В.Й.
		                                     при секретарі: Іванову Ф.О.
		 
		            розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія», Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спростування недостовірної інформації,
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		у січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП  «Українська залізнична швидкісна компанія» та Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», у якому, з урахуванням збільшених позовних вимог просив стягнути з ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» різницю вартості квитків, пеню у розмірі 21,90 грн. та 1 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, зобов`язати Державну адміністрацію залізничного транспорту України «Укрзалізниця»  забезпечити організацію злагодженої роботи «Українська залізнична швидкісна компанія» та забезпечити ефективну експлуатацію залізничного рухомого складу та приведення останнього у відповідність до вимог п. 9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, зобов`язати  обох відповідачів спростувати поширену інформацію шляхом розміщення на офіційному сайті таких відомостей: «Інформація про те, що рух швидкісних електропоїздів «Інтерсіті+» здійснюється за чітко розрахованим графіком, а погодні умови та інші фактори не мають такого значного впливу на дотримання графіку руху, як на інші види транспорту, що свідчить про точність та надійність».
		 
		 
		 
		 
		 
		______________________________
		Справа № 22-ц/796/9576/2013
		Головуючий у суді першої інстанції: Кушнір С.І.
		Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
		В обгрунтування позову зазначав, що він був пасажиром потягу Харків - Київ, який 13.10.2012 року виїхав з Харкова о 6 год. 50 хв. та за розкладом мав прибути до Києва об 11 год. 30 хв. Натомість  через 30 хв. після відправлення потяг зупинився та надалі не зміг рухатися. Пасажирам було запропоновано пересісти до іншого потягу, внаслідок чого він прибув до Києва о 15 год. 10 хв., тобто із запізненням на 4 години. За квиток ним було сплачено 194,51 грн. та різницю у вартості квитків йому не повернули.
		Рішенням Солом`янського суду м. Києва  від 22 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. А саме, суд не врахував, що наявність у нього квитка підтверджує укладення договору на перевезення. На час виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено запису у квитку прізвища пасажира. Суд проігнорував надані ним докази перебування у м. Харкові у спірний період, а також не взяв до уваги, що стягнення пені передбачено ст.ст. 611, 922 ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів». Крім того, суд не звернув уваги на те, що обов`язковим наявність акту є лише при вирішенні питання у претензійному порядку.
		У судовому засіданні апелянт та його представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу задовольнити.
		Представники відповідачів Наумець Р.С. та Савка В.В. просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість.
		Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.
		У підтвердження обставин про те, що позивач скористався послугами по перевезенню та оплатив їх останнім було надано квиток  на швидкісний фірмовий потяг № 161 у вагон 2 класу на 13.10.2012 року, сполученням Харків - Київ, у якому зазначено час відправлення 6 год. 50 хв., час прибуття 11 год. 30 хв. (а.с.88); квитанцію про сплату витрат на таксі на 11.10.2012 року маршрутом АДРЕСА_1  (адреса місця проживання позивача) - центральний вокзал; квиток на потяг № 156 сполученням Київ - Харків на 11.10.2012 року (а.с. 78); список реєстрації учасників семінару, з якого вбачається, що позивач перебував у м. Харкові на семінарі, який проводився з 11 по 13 жовтня 2012 року та фотододатки. Всі ці документи в сукупності підтверджують той факт, що позивач не лише придбав квиток на потяг № 161 на 13.10.2012 року, а і скористався послугами перевезення. Крім того, у листі від 05.11.2012 року ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» просить вибачення у ОСОБА_1 за спричинені незручності щодо зупинки швидкісного потягу Інтерсіті + № 161/164 Харків - Київ. (а.с. 140). У цьому ж листі підприємство визнає, що 13.10.2012 року мав місце випадок зупинки цього потягу з технічних причин, які неможливо було усунути на місці та пасажири потягу бути переміщені на інший потяг.
		За вказаних обставин висновки суду про те, що позивач не скористався послугами перевезення у потязі Інтерсіті + № 161/164 Харків - Київ не відповідають встановленим обставинам. За законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин не передбачалося зазначення у квитку прізвища пасажира.
		За таких обставин рішення суду в частині відмови у стягненні на користь позивача різниці у вартості квитків підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.
		Доводи відповідача про те, що позивач не надав засвідченого акта начальника поїзда не можуть бути підставою для відмови у стягненні різниці вартості квитків, оскільки такий акт не отримано позивачем не з його вини, а з вини працівників  потягу Інтерсіті + № 161/164 Харків - Київ.
		Згідно довідки від 09.09.2012 року та довідки від 23.04.2013 року 13.10.2012 року склад потяга Інтерсіті + № 161/164 Харків - Київ замінений на склад потяга Інтерсіті. Різниця вартості проїзду у вагонах другого класу складає 99,24 грн. А тому зазначена сума підлягає стягненню з ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» на користь позивача. 
		В решті рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
		Вимоги про зобов`язання Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»  забезпечити організацію злагодженої роботи «Українська залізнична швидкісна компанія» та забезпечити ефективну експлуатацію залізничного рухомого складу та приведення останнього у відповідність до вимог п. 9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України є вимогами, заявленими на майбутнє, а відповідно до приписів ст. 3 ЦПК України підлягають судовому захисту порушені, оспорювані або невизнані права та інтереси. Вирішення спорів на майбутнє законодавством не передбачено.
		Судом розглядався спір щодо порушених прав та інтересів позивача та встановлювалися обставини щодо зупинки потягу  Інтерсіті + № 161/164 сполученням Харків - Київ 13.10.2012 року,  а не робота ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» та ДАЗТ України «Укрзалізниця» по забезпеченню руху потягів взагалі, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вимоги про  зобов`язання  обох відповідачів спростувати поширену інформацію шляхом розміщення на офіційному сайті таких відомостей: «Інформація про те, що рух швидкісних електропоїздів «Інтерсіті+» здійснюється за чітко розрахованим графіком, а погодні умови та інші фактори не мають такого значного впливу на дотримання графіку руху, як на інші види транспорту, що свідчить про точність та надійність» безпідставні та необгрунтовані. Крім того, згідно зі ст.ст. 10, 26 Закону України «Про рекламу» рішення про визнання реклами недобросовісною приймає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
		Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції правильно керувався вимогами Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.12.2006 року № 1196 та дійшов вірних висновків про безпідставність таких позовних вимог.
		Оскільки даним рішенням задоволено  частково позовні вимоги про стягнення з ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» на користь позивача 99 грн. 24 коп. різниці вартості квитків, а останній звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 229,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
		Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, 
		в и р і ш и л а :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Солом`янського суду м. Києва  від 22 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
		Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Стягнути з Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» на користь ОСОБА_1 99 грн. 24 коп. різниці вартості квитків. 
		В решті позову відмовити.
		Стягнути з Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.
		 Рішеннянабирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
		 
		Головуючий                                                           
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...