Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2879/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2013. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2013.

Результат оскарження 05.02.2014 Вищий господарський суд України: залишено ухвалу апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  15/68/13
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		16.09.2013                                                                              Справа №  908/2879/13
		        
		За позовом Державного агентства резерву України, 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 28
		до відповідача Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», 69600, м. Запоріжжя,  вул. Теплична, 18
		про спонукання до виконання мирової угоди та зобов'язання сплатити кошти
		 
		Суддя Горохов І.С.
		представники:
		від позивача: не з'явився 
		від відповідача: Ушакова О.Є., представник дов. № 47 від 22.07.2013р.
		          
		Суть спору:
		Розглянуто позовну заяву Державного агентства резерву України до відповідача Державного підприємства «Запорізький ти тано-магнієвий комбінат» про спонукання до виконання мирової угоди та зобов'язання сплатити кошти.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.08.2013р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 16.09.2013р.  
		В судовому засіданні 16.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами мирової угоди між Державним агентством резерву України та Державним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат», затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2007р. по справі №42/548т, відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати суму боргу за контрактом №229 від 16.10.1996р. Починаючи з 01.07.2008р. відповідач умови мирової угоди не виконує посилаючись на важке фінансове становище. Позивач просить зобов'язати відповідача виконати умови мирової угоди та зобов'язати сплатити на користь позивача 38 827 930,00 грн.
		Від позивача надійшло клопотання про відкладення вирішення спору на іншу дату, оскільки представник позивача не може з`явитися в судове засідання за відсутності належного фінансування. 
		Враховуючи обставини справи та наявні докази, надані позивачем клопотання судом не задоволено та розглянуто спір по суті за наявними у справі матеріалами. 
		Відповідач заперечив проти задоволення позову, в обґрунтування заперечень зазначив, що позивач, довідавшись про порушення свого права не скористався наданим йому правом та трьохрічним терміном вчасно звернутися до суду, просив відмовити в задоволенні позову.
		За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.  
		Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача  суд встановив наступне.
		Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.07.2007р. у справі №42/548Т за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до Казенного підприємства «Запорізький титаномагнієвий комбінат» про зобов'язання до укладення договору затверджено мирову угоду, відповідно до якої відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати суму боргу за контрактом № 229 від 16.10.1996р., який складається із вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей, відсотків за користування у розмірі 25% облікової ставки НБУ. 
		Сплата заборгованості за отриманні матеріальні цінності та відсотків за їх користування повинна здійснюватися у відповідності з Графіком погашення заборгованості. Погашення заборгованості повинно було здійснюватися з 14.06.2007р. по 31.12.2009р. Загальна сума заборгованості становила: 9 239 958,55 грн. відсотків за користування кредитом та 53 997 125,00 грн. вартості матеріальних цінностей.
		01.12.2009р. між сторонами у справі підписано акт звірки взаємних розрахунків від 01.12.2009р. із підтвердженням наявності заборгованості відповідача перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву за договором №229 від 16.10.1996р. в розмірі 38 827 930,00 грн. 
		Державне агентство резерву України, що є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву відповідно до указу Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010 та діє на підставі Положення про Державне агентство резерву України, затвердженого указом Президента від 13.04.2011р. №463/2011 є центральним органом виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері державного матеріального резерву 
		Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з вимогою зобов'язати Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» виконати умови мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2007р. у справі № 42/548т та зобов'язати ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» сплатити на користь Державного агентства резерву України 38 827 930,00 грн., оскільки з 01.07.2008р. відповідачем не здійснюється виконання умов мирової угоди у зв'язку з важким фінансовим становищем. 
		Позивач посилається на не відповідність мирової угоди вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», що стало підставою для звернення до суду з позовом. 
		Приймаючи рішення у справі суд керувався наступними вимогами чинного законодавства України. 
		Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні відомості, що є державною таємницею, зокрема, зведені дані про номенклатуру і рівні накопичення, про загальні обсяги поставок, відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси державного резерву тощо (пункт 6 статті 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» та абзац другий пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про державну таємницю»), а спір стосується лише виконання затвердженої мирової угоди та стягнення заборгованості за нею, то справу розглянуто за місцем знаходження відповідача.  
		Одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову, ч. 1, 3 ст. 78 господарського процесуального кодексу України.
		Мирова угода це домовленість між боржником та кредитором про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін.
		Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:
		              - якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає  вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим  документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови  позовна  заява про спонукання до виконання  мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;
		- якщо ж  ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання  виконати  мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди, п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18. 
		          Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2007р. у справі №42/548Т затверджено мирову угоду підписану між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Казенним підприємством «Запорізький титаномагнієвий комбінат» про зобов'язання до укладення договору, провадження у справі припинено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України.             
		          Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.
		Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на 15.06.2007р.) якщо господарський спір не вирішується по суті, зокрема припинення  провадження  у  справі, господарський суд виносить ухвалу.
		Ухвала господарського суду має містити: 1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад); 2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; 3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; 4) висновок з розглянутого питання; 5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.   
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 14.03.2007р.) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
		Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом. 
		Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 14.03.2007р.) у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і  боржника,  їх  місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також  інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. 
		              Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. 
		Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих  документів.
		У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.
		Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.
		Внесення в подальшому змін чи доповнень до укладеної й затвердженої судом мирової угоди чинним законодавством не передбачено, п. 7.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів» від 17.10.2012р. №9. 
		Вимогами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено право юридичної особи на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.   
		Позивач не звертався до державного виконавця та йому не було відмовлено у відкриті виконавчого провадження з примусового виконання затвердженої мирової угоди, що на думку суду, свідчить про відсутність порушених прав позивача.     
		Згідно з ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Позивач не надав суду доказів звернення до органів державної виконавчої служби та доказів відмови йому у відкритті виконавчого провадження за даною мировою угодою. 
		Щодо заперечень відповідача на позов та заявлення про застосування строків позовної давності необхідно зазначити наступне. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 167 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати  та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. 
		Враховуючи те, що позивач не звертався до державної виконавчої служби щодо примусового виконання укладеної мирової угоди, доказів іншого не надано, суд вважає, що право позивача за захистом якого звернувся він звернувся до суду не порушено, а відтак підстави для застосування в даному випадку строку позовної давності не має. 
		Виходячи з викладеного, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
		Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.
		Керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд  
		 
		ВИРІШИВ:
		                    В задоволенні позову Державного агентства резерву України до відповідача Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про спонукання до виконання мирової угоди та зобов'язання сплатити кошти відмовити. 
		 
		 
		Суддя                                                                                І.С. Горохов
		 
		 
		Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 23.09.2013р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...