Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2276/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.09.2013. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2013.
Дата набрання законної сили: 19.09.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"19" вересня 2013 р.                                                             Справа № 914/2276/13 
		 
		 
		Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого - судді                                                  Матущака О.І.
		суддів                                                                      Дубник О.П.
		                                                                      Скрипчук О.С.
		 
		розглянув апеляційну скаргу                              Львівської обласної державної телерадіокомпанії м.Львів 
		 
		на рішення                                                            господарського суду Львівської області від 09.08.2013 р.
		 
		у справі                              № 914/2276/13
		 
		за позовом:                                                             Львівської обласної державної телерадіокомпанії м.Львів
		 
		до відповідача:                                                  товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст ТБ»
		 
		про                                                                       стягнення 201 543,11 грн.
		 
		 
		 
		за участю представників сторін: 
		від позивача: Рудницька М.В. - за довіреністю №1363/01/01-14 від 18.09.2013 р.;
		Джалюк О.Н. - за довіреністю №1369/01/01-14 від 18.09.2013 р.;
		Мимріков О.М. - за довіреністю №1365/01/01-14 від 18.09.2013 р.;
		Прус М.Н. - за довіреністю №1368/01/01-14 від 18.09.2013 р.
		від відповідача: Кондратюк В.В. - за довіреністю б/н від 06.06.2013 р.
		 
		                                                  ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду Львівської області від 09.08.2013 р. (суддя Чорній Л.З.) в задоволенні позову відмовлено. 
		Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. В своїй апеляційній скарзі скаржник в цілому посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що гарантійні листи, які надсилалися відповідачем є за своєю природою підтвердженням зобов'язань. Крім цього, позивачем зазначено, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що акти приймання-передачі наданих послуг не підтверджують факт здійснення господарських операцій. 
		Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що листи відповідача не можуть вважатися гарантійними листами, оскільки у них не визначено погодженої між сторонами вартості послуг, оплата яких могла б гарантуватися. При цьому, позивачем не доведено, що відповідач скеровував такі листи позивачу, будучи повідомленим про вартість послуг та погоджуючись вступити у господарські відносини на таких умовах.
		Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2013 р. (у складі колегії суддів (головуючий суддя Матущак О.І., судді Дубник О.П., Юрченко Я.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 19.09.2013 р.
		Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Юрченка Я.О. у відпустці, у склад колегії суддів для розгляду справи №914/2276/13 введено замість судді Юрченка Я.О. - суддю Скрипчук О.С.
		В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги. 
		Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
		Як встановлено судом першої інстанції, відповідач протягом періоду з 20.01.2010 р. по 04.03.2010 р. звертався до позивача з листами про можливість надання окремих послуг, а саме:
		гарантійний лист №50/01/01-15 від 19.01.2010 р.; гарантійний лист №53/01/01-15 від 20.01.2010 р.; гарантійний лист №54/01/01-15 від 21.01.2010 р.; гарантійний лист №64/01/01 від 22.01.2010 р.; гарантійний лист №72/1/10 від 17.09.10 р.; гарантійний лист №100/01/01-15 від 26.01.2010 р.; гарантійний лист №90/01/01-15 від 28.01.2010 р.; гарантійний лист №116/01/01-15 від 28.01.2010 р.; гарантійний лист №150/01/01-15 від 03.02.2010 р.; гарантійний лист №156/01/01-15 від 05.02.2010 р.; гарантійний лист №198/01/01-15 від 11.02.2010 р.; гарантійний лист №321/01/01-15 від 17.02.2010 р.; гарантійний лист №232/01/01-15 від 19.02.2010 р.; гарантійний лист №256/01/01-15 від 25.02.2010 р.; гарантійний лист №301/01/01-15 від 03.03.2010 р. 
		Як підтверджується матеріалами справи, в подальшому згідно калькуляції на експлуатацію телевізійної техніки у розрахунку за 1 год. затвердженої Генеральним директором ЛОДТРК від 14.12.2009 р., бухгалтерією ЛОДТРК було виставлено рахунки наданих послуг.
		Крім цього, в подальшому позивачем надіслано відповідачу претензію №151/01/01-14 від 10.02.2010 р. та №289/01/01-14 від 12.03.2010 р. з вимогами про оплату заборгованості на суму 165 080,27 грн. та повернення належно завірених актів приймання-здачі наданих послуг, що підтверджується поштовими квитанціями про відправлення від 15.02.2010р. та від 16.03.2010р. відповідно.
		Відповідач вимоги, зазначені в претензії про оплату заборгованості, не здійснив, що і стало підставою позову до суду.
		Окрім вищенаведеного, судом першої інстанції встановлено, а апеляційним господарським судом перевірено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з надання послуг апаратно-студійного комплексу АС-300, студійного павільйону та спецосвітлення вже були предметом судового розгляду, за наслідками якого позов Львівської обласної державної телерадіокомпанії залишено без розгляду, з підстав викладених в ухвалі господарського суду Львівської області від 29.06.2011 р. у справі № 5015/1743/11. При цьому, Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення господарського суду Львівської області від 04.06.2010 р. у справі № 29/49 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 р. у справі № 29/49, визначив коло обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, а саме: з'ясувати правовий характер спірних правовідносин (мали місце договірні чи позадоговірні відносини);- встановити наявність чи відсутність договору між сторонами з приводу надання згаданих послуг (зокрема, в розумінні статті 181 ГК України);- встановити строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг; з'ясувати дотримання сторонами цього строку; дослідити тривалість прострочення; перевірити суму інфляційних втрат стосовно періоду її нарахування;- спростувати доводи відповідача щодо неузгодженості сторонами істотних умов відповідного договору (зокрема, стосовно ціни) та щодо недоведеності факту надання послуг. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, при прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного.
		У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.174 ГК України, ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 208, ч.2 218 ЦК України та ч.1 ст.181 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом. 
		Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
		Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
		У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.
		Правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
		Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. При цьому слід мати на увазі, що документ, який не містить вказівок на всі істотні умови договору, не є пропозицією про укладення договору (проектом договору). 
		Як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, всупереч вищенаведеним законодавчим положенням, позивачем не представлено суду договору надання послуг апаратно-студійного комплексу АС-300 у формі єдиного документу, яким передбачено обов'язок позивача надавати згадані послуг та зобов'язання відповідача з оплати належно наданих таких послуг. 
		Твердження позивача про те, що гарантійні листи, які надсилалися відповідачем є за своєю природою підтвердженням зобов'язань є безпідставними та суперечать законодавству, з огляду на наступне.
		Згідно ч.2, 3 ст.180 ГК України та ст.641 ЦК України, господарський   договір  вважається  укладеним,  якщо  між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного  виду,  а  також  умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
		При  укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Отже, ціна є істотною умовою господарського договору, а за її відсутності договір є неукладеним. 
		Офертою є пропозиція укласти договір, яка містить істотні умови договору і виражає намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
		Таким чином, враховуючи наведені норми закону, офертою укласти господарський договір є тільки така пропозиція, яка містить в собі умови відносно предмету, ціни та строку дії договору.
		З огляду на наявні в матеріалах справи гарантійні листи, у них не визначено погодженої між сторонами вартості послуг, оплата яких могла б гарантуватися. При цьому позивачем не доведено, що відповідач скеровував такі листи позивачу, будучи повідомленими про вартість послуг та погоджуючись вступити у господарські відносини на таких умовах.
		Крім цього, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
		В даному випадку між сторонами могли би виникнути правовідносини публічного договору, зміст якого встановлений у ст.633 ЦК України, за умови встановлення визначених для всіх суб'єктів цін на зазначені послуги. Однак, як вбачається, з матеріалів справи, зокрема, долучених позивачем калькуляцій цін, такі ціни не встановлені. А відтак, дані гарантійні листи не свідчить про наявність правового зв'язку між сторонами та не носять договірний характер.
		Щодо посилань позивача на акти приймання - передачі послуг, то необхідно зазначити наступне.
		У відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 
		Як правомірно зазначено місцевим господарським судом, представлені позивачем акти приймання-здачі наданих послуг не відповідають вимогам встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не підтверджують факт здійснення господарських операцій.
		Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. 
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі. 
		За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи,  тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.
		 
		Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
		 
		Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
		 
		 
		1.           Рішення господарського суду Львівської області від 09.08.2013 р. у справі 
		                    № 914/2276/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		          
		2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в                касаційному порядку.
		 
		3.          Матеріали справи скеровуються в господарський суд  Львівської області.          
		 
		                    Повний текст постанови  виготовлено  та підписано 24.09.2013 р.
		 
		Головуючий-суддя                                                                      Матущак О.І.
		    
		Судді                                                                                          Дубник О.П.
		 
		                                                                                                    Скрипчук О.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...