Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-2382во07 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.04.2009. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2009.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		27 травня 2008року                                                                       м. Київ
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справахВерховного Суду України у складі:
		 
		 
		головуючого Кривенка В.В.,
		суддів:Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –
		 
		         розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тетерів” (далі – ТОВ “Тетерів”) до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі – МДПІ), Відділення Державного казначейства України в Іванківському районі Київської області про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого акцизного зборуза скаргами Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області та заступника Генерального прокурора України про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2007 року,
		в с т а н о в и л а:
		У квітні 2005 року ТОВ “Тетерів” звернулося до суду з позовом про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого ним акцизного збору в розмірі 12808323 грн 10 коп. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до частини 1 статті 7 Закону України від 27 лютого 1991 року № 791а-XII“Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон № 791а-XII) та розділу 16 Закону України від 25 березня 2005 року №2505-ІV“Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” (далі – Закон №2505-ІV) до 31 березня 2005 року він був звільнений від сплати акцизного збору з вироблених ним алкогольних напоїв, оскільки Закон №2505-ІV, розділом 16 якого виключено частини 1 і 3 статті 7 Закону № 791а-XII,набрав чинності лише вказаної дати.
		Господарський суд Київської області рішенням від 8 червня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року, позов задовольнив. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2007 року ці рішення були залишені без змін.
		         У скаргах про перегляд ухвали касаційного суду за винятковими обставинами МДПІ та заступник Генерального прокурора України, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права, просять ухвалені у справі судові рішення скасувати й постановити нове рішення про відмову в позові. На обґрунтування скарги, зокрема, наведено постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 5 липня 2005 рокута ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2006 року, в яких викладено висновок про те, що статтею 7 Закону № 791а-XII(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено звільнення від сплати акцизного збору.
		У справі, що розглядається, суди дійшли протилежного висновку: на підставі частини 1 статті 7 Закону № 791а-XII позивач як підприємство-виробник алкогольних напоїв, розташоване у зоні гарантованого добровільного відселення, у 2004 роціповинен бути звільнений від сплати акцизного збору з вироблених ним алкогольних напоїв.
		Встановивши неоднакове застосування однієї й тієї самої норми права, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість скарг з наступних підстав.
		У частині 1 статті 7 Закону № 791а-XIIустановлено, що підприємства, об'єднання, організації, колгоспи і радгоспи, розташовані в зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів. Для них Кабінетом Міністрів України встановлюються пільгові умови фінансування, гарантоване матеріально-технічне забезпечення.
		Проте цей Закон не є спеціальним законом з питань оподаткування. Він регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання і роботи населення, господарську, науково-дослідну й іншу діяльність у цих зонах; закріплює та гарантує забезпечення режиму використання й охорони зазначених територій з метою зменшення дії радіоактивного опромінення на здоров'я людини та екологічні системи.
		Відповідно до частини 1 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 “Про акцизний збір” акцизний збір – це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни останніх.
		Згідно з частиною 1 статті 3 зазначеного Декрету до об’єктів оподаткування акцизним збором віднесено: 
		обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених із давальницької сировини;
		обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників;
		вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.
		Законом України від 15 вересня 1995 року № 329/95-ВР “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” (далі – Закон № 329/95-ВР) врегульовано особливості нарахування і сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками, а також ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Відповідно до статті 2 цього Закону платниками акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби є суб’єкти підприємницької діяльності – українські виробники цієї продукції, а також замовники, за дорученням яких вона виготовляється на давальницьких умовах.
		Таким чином, ТОВ “Тетерів” як виробник підакцизних товарів є платником акцизного збору. 
		Статтею 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII“Про систему оподаткування” встановлено, що до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) належить, зокрема, акцизний збір.
		Згідно зі статтею 1 цього Закону встановлення, скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
		Спеціальним законом з питань адміністрування акцизного збору є Закон № 329/95-ВР. Оскільки ним не були встановлені для позивача пільги зі сплати цього збору, то Закон № 791а-XIIсуперечить спеціальному закону, а тому судам при вирішенні спору слід було застосовувати перший законодавчий акт.
		Крім того, згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 791а-XIIв зоні гарантованого добровільного відселення (до якої віднесено селище Іванків) забороняється, зокрема, будівництво нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов'язаних із забезпеченням радіоекологічного, соціального захисту населення, а також умов його життя та праці.
		Суд касаційної інстанції не звернув уваги на ці положення зазначеного Закону і нату обставину, що позивач як суб’єкт підприємницької діяльності був зареєстрований у квітні 2001 року.
		Враховуючи те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові рішення й постановити нове – про відмову в позові.
		Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
		п о с т а н о в и л а:
		Скарги Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області та заступника Генерального прокурора України задовольнити.
		Рішення Господарського суду Київської області від 8 червня 2005 року, ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від             7 листопада 2006 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2007 року скасувати.
		У позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Тетерів” до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, Відділення Державного казначейства України в Іванківському районі Київської області про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого акцизного збору відмовити.
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		 
		Головуючий
		В.В. Кривенко Судді         М.Б. Гусак 
		В.Л. Маринченко 
		І.Л. Самсін 
		О.О. Терлецький 
		Ю.Г. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...