Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-20697св13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.10.2013. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У Х В А ЛА 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		    25 вересня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого  Луспеника Д.Д.,
		суддів:       Лесько А.О.,           Червинської М.Є.,                            
		                  Хопти С.Ф.,             Черненко В.А.,                      
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Місто Банк» про визнання договору іпотеки недійсним за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 29 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 9 квітня 2013 року,
		 
		в с т а н о в и л а: 
		У березні 2012 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 24 травня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та МП «Тім» укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії на суму 460 тис. грн. зі сплатою 21% річних з кінцевим терміном повернення до 20 травня 2008 року. На забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_3 у той же день було укладено договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки є нежитлове приміщення АДРЕСА_1.
		12 березня 2011 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір про передачу активів ТОВ «Український промисловий банк» у рахунок погашення заборгованості, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитних та забезпечувальних договорах.
		24 листопада 2011 року ПАТ «Дельта Банк» залучено в якості відповідача до справи за позовом АТ «Місто Банк» до ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_3 про звільнення іпотечного майна з-під арешту, під час розгляду якої виявилося, що вказаний вище предмет іпотеки на підставі підробленого листа виведено з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та передано в іпотеку з метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 перед АТ «Місто Банк» за кредитним договором. 
		ПАТ «Дельта Банк» вважав іпотечний договір, укладений 23 березня 2007 року між АТ «Місто Банк» та ОСОБА_3, недійсним, оскільки нежитлове приміщення АДРЕСА_1 вже було предметом іпотеки за іншим іпотечним договором та перший іпотекодержатель не надавав згоди на укладення зазначеного договору. 
		Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійним іпотечний договір, укладений 23 березня 2007 року між АТ «Місто Банк» та ОСОБА_3; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна - нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та запис про обтяження іпотекою зазначеного нерухомого майна.
		Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 29 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 9 квітня 2013 року, у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.
		У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що АТ «Місто Банк» з 23 березня 2007 року є зареєстрованим іпотекодержателем приміщення АДРЕСА_1 за іпотечним договором від 23 березня 2007 року, вимоги ПАТ «Дельта Банк» зареєстровані пізніше, та позивач втратив право на спірне майно через припинення основного зобов'язання та сплив позовної давності.
		 
		З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.
		 
		Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
		Судом установлено, що 24 травня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та МП «Тім» укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії на суму 460 тис. грн. зі сплатою 21% річних з кінцевим терміном повернення до 20 травня 2008 року (а. с. 13-17).
		У забезпечення виконання умов кредитного договору від 24 травня                       2006 року між банком та ОСОБА_3 того ж дня укладено договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки є нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (а. с. 18-20).
		У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від                       23 березня 2007 року між КБ ТОВ «Місто Банк» та ОСОБА_3 того ж дня було укладено договір іпотеки, предметом якого є також нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (а. с. 22-24).
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» однією із підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
		12 березня 2011 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір про передачу активів ТОВ «Український промисловий банк» (далі - Договір) у рахунок погашення заборгованості, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитних та забезпечувальних договорах (а. с. 4-11).
		Згідно з п. 3.1 Договору ТОВ «Укрпромбанк» передає Позивачу у порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, право вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. 
		Згідно п. 3.3 Договору ПАТ «Дельта Банк» переходять у власність (відступаються) права вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. 
		Суди, посилаючись на додаток № 1 до Договору, згідно якого фактичний розмір грошового зобов'язання з урахуванням процентів та комісій позичальника «ТІМ» МП у вигляді ТОВ, забезпеченого спірним іпотечним майном іпотекодавця ОСОБА_3 складає 0,00 грн., прийшли до висновку, що грошове зобов'язання відсутнє (а. с. 12).
		При цьому суди не звернули уваги на наявне у справі доповнення до акту звірки № 1 від 17 березня 2011 року, відповідно до якого розмір заборгованості МП «Тім» за кредитним договором № 17/К-06 становить 206 171 грн. 22 коп. (а. с. 138).
		 
		Крім того, згідно рішення господарського суду Луганської області від                    26 січня 2009 року, яке набрало законної сили, з МП «Тім» стягнуто на користь ТОВ «Укрпромбанк» заборгованість по кредитному договору                    № 17/К-06 від 24 травня 2006 року у розмірі 191 334 грн. 52 коп.                            (а. с. 211-218).
		 
		За таких обставин суди дійшли передчасного висновку про відсутність заборгованості по зазначеному кредитному договорі та припинення зобов'язань.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що  у зв'язку з посвідченням Договору іпотеки № 637 від 24 травня 2006 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3, приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4 було внесено відповідні записи до реєстрів заборон (а. с. 21).
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному  з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних  дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		 
		З доданої позивачем постанови про проведення виїмки від 22 серпня                  2008 року вбачається, що у провадженні Алчевського ГВ УМВС знаходиться кримінальна справа № 9051/08 по факту підробки документа і використання завідомо підробленого документа, а саме листа ТОВ «Укрпромбанк» від                12 жовтня 2006 року № 15/10, на підставі якого приватний нотаріус              ОСОБА_4 зняла заборону на відчуження спірного нерухомого майна             (а. с. 27).
		 
		Проте, судами не було з'ясовано результати розслідування даної справи, чи підтвердився факт підробки листа  ТОВ «Укрпромбанк», що став підставою для знання заборони на відчуження спірного нерухомого майна, чи був дотриманий приватним нотаріусом порядок вилучення записів з Державного реєстру іпотек.
		 
		Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		 
		Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку,  спільну  діяльність, лізинг,  оренду  чи  користування  без  згоди  іпотекодержателя  є недійсним.
		 
		Згода ТОВ «Укрпромбанк» на укладення договору іпотеки № 475 від                    23 березня 2007 року з АТ «Місто Банк» у матеріалах справи відсутня.
		 
		Також, суди, відмовляючи у задоволенні позову, посилались на закінчення 21 травня 2011 року перебігу трьохрічного строку позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності почався зі спливом строків виконання кредитного договору - 20 травня 2008 року.
		 
		Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 до окремих видів вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, встановлено спеціальну позовну давність (частини третя, четверта статті 258 ЦК України).
		Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно  до частини першої статті 261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК України встановлено винятки з цього правила  щодо окремих  вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК України).
		З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» стало відомо, що предмет іпотеки по договору іпотеки від 24 травня 2006 року, який був укладений між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3, було виведено з-під обтяження та передано в іпотеку по договору № 475 від 23 березня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань перед КБ ТОВ «Місто Банк» і відомості про це було внесено до Державного реєстру іпотек, 24 листопада 2011 року, коли банк було залучено до участі у розгляді справи за позовом АТ «Місто Банк» до ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 про звільнення іпотечного майна з-під арешту.
		 
		Оскільки суди на вищевикладені обставини уваги не звернули, у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не врахували норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		 
		у х в а л и л а: 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.
		Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 29 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 09 квітня             2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		          
		Головуючий:                                                            Д.Д. Луспеник 
		       
		          Судді:                                                                        А.О. Лесько
		 
		                                                                                              С.Ф. Хопта                                                                                                                                                                            
		М.Є. Червинська
		                                                                                              В.А. Черненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...